Рішення № 141086942, 30.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/126/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 Справа № 908/2037/26

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у письмовому провадженні, без виклику сторін, справу № 908/2037/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», ідентифікаційний код юридичної особи 42399676 (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача: ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ВОДЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ, ідентифікаційний код юридичної особи 41821587 (вул. Миру, буд. 143 А, с. Водяне, Василівський район, Запорізька область, 71316)

про стягнення 5 568 грн 17 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» про сятгненя з ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ВОДЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ 5 568,17 грн (основна заборгованість за Договором постачання природного газу №07-1209/21-БО-Т від 01 грудня 2021 року 2 417,09 грн, 3 % річних 348,88 грн, інфляційні втрати 1 059,09 грн, пеня 1 743,11 грн).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 справу № 908/2037/26 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2026 у справі № 908/2037/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Ухвалу суду отримано позивачем в електронному кабінеті 31.08.2026.

Відповідач повідомлений про розгляд справи на сайті суду та електронною поштою.

Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відзиву на адресу суду від відповідачів не надходило, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом розглянуто справу за наявними документами.

30.10.2026 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2021 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір постачання природного газу №07-1209/21-БО-Т від 01 грудня 2021 року (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.5 Договору приймання передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п.п. 3.5.1. 3.5.4 п. 3.5. Договору вказано, що Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Пункт 5.1. Договору регламентує, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Підпункт 4 п. 6.2. Договору визначає, що Споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

У п.п. 4 п. 6.3. Договору вказано, що Постачальник має право отримати плату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором.

Пунктом 13.1. Договору регламентовано, що даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

На виконання умов Договору:

Позивачем було транспортовано та передано, а Відповідачем прийнято природний газ обсягом 36,18924 тис. м3 на загальну суму 599 076,51 грн. із ПДВ, про що підписано Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 грудня 2021 року.

Позивачем було транспортовано та передано, а Відповідачем прийнято природний газ обсягом 49,51334 тис. м3 на загальну суму 819 643,58 грн. із ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 січня 2022 року.

Позивачем було транспортовано та передано, а Відповідачем прийнято природний газ обсягом 32,02962 тис. м3 на загальну суму 530 218,18 грн. із ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 28 лютого 2022 року.

Позивачем було транспортовано та передано, а Відповідачем прийнято природний газ обсягом 14,88123 тис. м3 на загальну суму 246 343,81 грн. із ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 березня 2022 року.

З урахуванням Коригуючого акту приймання-передачі природного газу б/н від 25 квітня 2022 року вартість поставленого у березні 2022 року природного газу склала 246 122,09 грн. із ПДВ.

Позивачем було транспортовано та передано, а Відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,15955 тис. м3 на загальну суму 2 638,81 грн. із ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 30 квітня 2022 року.

Позивачем було транспортовано та передано, а Відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,16488 тис. м3 на загальну суму 2 729,42 грн. із ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 травня 2022 року.

Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 січня 2022 року, Акт приймання-передачі природного газу б/н від 28 лютого 2022 року, Акт приймання- передачі природного газу б/н від 31 березня 2022 року, Коригуючий акт приймання- передачі природного газу б/н від 25 квітня 2022 року, Акт приймання-передачі природного газу б/н від 30 квітня 2022 року та Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 травня 2022 року були направлені на офіційну електронну адресу Відповідача, яка вказана у розділі 14 «Адреси та реквізити сторін» Договору.

Відповідачем їх не було підписано та повернуто на адресу Позивача, у зв`язку з чим, обсяги поставленого природного газу визначаються у відповідності до підп. 3.5.4 п. 3.5. Договору на підставі даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно додатку «Витяг з інформаційної платформи інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00015MTGB00K» до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 42795490) за вих. №ТОВВИХ-26-12044 від 12 червня 2026 року, що був направлений у відповідь на Адвокатський запит №125/9/2/2-17061 від 10 червня 2026 року, Відповідачем у період з грудня 2021 року по травень 2022 року спожито природний газ в обсязі 132,93786 тис. м3 (36,18924 тис. м3 грудень 2021 року, 49,51334 тис. м3 січень 2022 року, 32,02962 тис. м3 лютий 2022 року, 14,88123 тис. м3 березень 2022 року, 0,15955 тис. м3 квітень 2022 року, 0,16488 тис. м3 травень 2022 року), що відповідає даним, які відображені в Акті приймання- передачі природного газу б/н від 31 грудня 2021 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 31 січня 2022 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 28 лютого 2022 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 31 березня 2022 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 30 квітня 2022 року та Акті приймання-передачі природного газу б/н від 31 травня 2022 року.

Відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача грошових коштів в сумі 2 198 011,50 грн. (993 239,71 грн 23 грудня 2021 року, 425 480,38 грн 15 лютого 2026 року, 530 218,18 грн 23 березня 2022 року, 102 324,05 грн 04 травня 2022 року, 144 019,76 грн 10 травня 2022 року, 2 729,42 грн 20 липня 2022 року) було лише частково оплачено поставлений останнім природний газ в обсязі 132,93786 тис. м3 на загальну суму 2 200 428,59 грн.

З метою отримання залишку грошових коштів в сумі 2 417,09 (2 200 428,59 2 198 011,50) грн за поставлений у період з грудня 2021 року по травень 2022 року природний газ Позивачем було направлено на адресу Відповідача Вимогу про сплату боргу за вих. 125/3/2-12532 від 15 жовтня 2024 року, яка залишилася без розгляду та подальшої відповіді.

Згідно з позовом, документально підтверджена заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений (переданий) останнім у період з грудня 2021 року по травень 2022 року природний газ становить 2 417,09 грн.

Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості з Відповідача (Споживача) на користь ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг в сумі 2 417, 09 грн за період з грудня 2021 по травень 2022, а також 3 % річних в сумі 348,88 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 059,09 грн, пеня в сумі 1 743,11 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з позовними вимогами, Позивач, за Договором, згідно з актами приймання-передачі, у період грудень 2021 - травень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 2 200 428 грн 59 коп.

Відповідачем фактично оплачено Відповідачеві за газ частково, в сумі 2 198 011 грн 50 коп.

Згідно з розрахунком Позивача, та враховуючи призначення платежів, не сплаченим залишився борг в сумі 2 417 грн 09 коп. за зобов`язаннями травня 2022 року.

Згідно з розрахунками сум пені, річних вказані суми нараховані за зобов`язаннями березня 2022 травня 2022 року, а інфляційних втрат за зобов`язаннями травня 2022 року.

В той же час, 24 лютого 2022 року Російська Федерація, порушивши всі норми міжнародного права, почала військове вторгнення на територію незалежної європейської держави - Україна, зокрема, внаслідок чого військовослужбовцями загарбницької армії Російської Федерації було тимчасово окуповано місто Енергодар Запорізької області.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Мелітопольська міська територіальна громада Приазовська селищна територіальна громада (UA23080070000068953), до якої входить і с. Водяне Василівського району Запорізької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 27.02.2022 року.

У постанові від 03.10.2025 по справі № 908/1162/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийшла до таких висновків:

«7.26. Враховуючи викладене, об`єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

7.27. З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об`єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

7.28. Об`єднана палата, з врахуванням висновків викладених в пунктах 7.3 - 7.26 цієї постанови, вважає, що підставою для відмови в позову у цій справі, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

7.29. Водночас Верховний Суд зауважує, що помилкове посилання суду апеляційної інстанції про неможливість відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялася на тимчасово окуповану територію з посиланням на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23, не надання позивачем достатніх доказів про поставку ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію як одну з підстав для відмови в позові не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки хоча спочатку апеляційний суд вказав про ці обставини як підставу про відмову в позові, проте в підсумку мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить обґрунтування про неможливість передання електроенергії на тимчасово окуповані території, що узгоджується з правовими висновками об`єднаної палати висловленими в цій постанові».

Отже, згідно з ч. 2 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові по справі №910/9680/23 від 08.03.2024 дійшов таких висновків:

Відповідно до частини другої статті 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Таким чином, позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу. При цьому всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов`язаних з їх недійсністю). Подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року».

За таких підстав, суди дійшли висновку про те, що, враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов`язання їх сплачувати, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В даному випадку, щодо нікчемності правочину вирішальними є не тільки сторони спору, а і предмет правочину переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач.

Отже, з 27 лютого 2022 року позивач не мав права поставляти природний газ на окуповану територію місця розташування відповідача с. Водяне Василівського району Запорізької області, а відповідач оплачувати його.

Стосовно особливостей державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України, то вони стосуються усього періоду окупації, що слід враховувати при застосуванні правила незворотності дії в часі нормативно-правового акта.

У постанові Верховного Суду від 19.03.26 у справі № 905/238/23 зазначено такі висновки:

« 89. Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022, цей Закон має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України.

90. Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», метою проєкту Закону є забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захист інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації.

Проєктом Закону пропонується визначити тимчасово окуповану територію, врегулювати правові відносини щодо правового режиму тимчасово окупованої території, діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування на цій території, обмежень свободи пересування, гарантій права власності на нерухоме майно, обмежень (заборони) економічної діяльності на тимчасово окупованій території, встановити відповідальність за діяльність, яка є колабораційною.

91. Верховний Суд зазначає, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно визнаного державного кордону є цілісною і недоторканною. Україна не визнає тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України та підтверджує невіддільне суверенне право України на відновлення і збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону.

Окупація є об`єктивним фактом, що триває у часі і правовий режим окупації не залежить від дати ухвалення конкретних рішень урядом, а статус територій як «тимчасово окупованих» є триваючим станом.

Україна вживає всіх заходів для захисту суверенітету протягом усього періоду окупації, а державна політика базується на тому, що суверенітет України над тимчасово окупованими територіями не переривався, тому закони можуть мати ретроспективну спрямованість, щоб урегулювати правовідносини, які виникли під час окупації.

92. Верховний Суд погоджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2023 у справі № 19.10.2023, про те, що особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України стосуються усього періоду окупації, що слід враховувати при застосуванні правила незворотності дії в часі нормативно-правового акта, та не вбачає підстав для відступу».

Таким чином, позов не підлягає задоволенню, оскільки предметом спору є борг за природний газ за травень 2022 року, тоді як, с. Водяне Василівського району Запорізької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 27.02.2022 року.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 30.10.2026.

Суддя А.О. Науменко