Рішення № 141086457, 23.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3509/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Манастирного В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра, 49006, м.Дніпро, вул.Робоча, 24 А, код ЄДРПОУ 0290993821 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н", 49000, м.Дніпро, пров.Парусний, 7 Н, код ЄДРПОУ 42831622

про зобов`язання усунути перешкоди у користування майном та скасування державної реєстрації

Представники сторін:

від прокуратури: Лозовський Кирило Ігорович, прокурор Західної окружної прокуратури міста Дніпра

від позивача: Остапенко Павло Валерійович, у порядку самопредставництва

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" (код ЄДРПОУ 42831622) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна, що складається: літ. А-1 магазин, загальною площею 153,1 кв. м., яке розташовано у м.Дніпро, пров. Парусний, 7Н (реєстраційний номер 1700349912101).

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 матеріали заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 у справі № 904/3509/26 задоволено заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про забезпечення позову. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" (код ЄДРПОУ 42831622) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна, що складається: літ. А-1 магазин, загальною площею 153,1 кв. м., яке розташовано у м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н (реєстраційний номер 1700349912101).

Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н", в якій просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" (код ЄДРПОУ 42831622, адреса: 49000, місто Дніпро, Провулок Парусний, будинок 7Н) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м.Дніпро, 49000 просп. Дмитра Яворницького, буд.75) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний, 7Н, площею 0,0177 га та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - будівлі, площею 153,1 кв.м., літ.А1 - магазин (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1700349912101);

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" (код ЄДРПОУ 42831622, адреса: 49000, місто Дніпро, Провулок Парусний, будинок 7Н) на об`єкт нерухомого майна - будівлю, площею 153,1 кв. м., літ.А1 магазин, за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний, 7Н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1700349912101), проведену 05.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. (номер відомостей про речове право 31065758) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1700349912101;

- стягнути з відповідача у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 6 556,00 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 справу № 904/3509/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2026 у справі № 904/3509/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.07.2026 об 11:30год.

14.07.2026 до суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали суду від 24.06.2026, направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти "закінчення встановленого терміну зберігання".

У підготовче засідання з`явився прокурор. Позивач та відповідач у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про місце, день та час підготовчого засідання були належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.09.2026, що занесено до протоколу судового засідання.

У підготовче засідання з`явився прокурор. Позивач та відповідач у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про місце, день та час підготовчого засідання були належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2026 відкладено підготовче засідання на 24.09.2026, що занесено до протоколу судового засідання.

У підготовче засідання з`явився прокурор та представник позивача. Відповідач у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час підготовчого засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2026 закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті на 06.10.2026 о 10:30 год.

29.09.2026 до суду повернувся поштовий конверт із копіями ухвал суду від 21.07.2026, 02.09.2026, направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти "закінчення встановленого терміну зберігання".

У судове засідання з`явився прокурор та представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час підготовчого засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 06.10.2026 судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання у справі на 23.10.2026 о 14 год 30 хв.

20.10.2026 до суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали суду від 06.10.2026, направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти "закінчення встановленого терміну зберігання".

У судове засідання з`явився прокурор та представник позивача. Відповідач у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час підготовчого засідання був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.

У судове засідання з`явились прокурор, представник позивача. Відповідач у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.

У судовому засіданні 23.10.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною 14.11.2018 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна магазин літ. А-1 загальною площею 153,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Як підстави виникнення права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна вказано розпорядження Дніпропетровського міського голови від 15.04.2013 № 137-р та акт інженера з інвентаризації нерухомого майна ТОВ «Зв`язокчорметенергосервіс» ОСОБА_2 від 26.11.2018.

30.01.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. зареєстровано право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Підставою для державної реєстрації права власності зазначено договір іпотеки № 1308 від 19.12.2018, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г.О.

Відповідно до пункту 1 договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язання, визначеного пунктом 2 цього договору, передав в іпотеку іпотекодержателю ОСОБА_3 нерухоме майно магазин літ. А-1 загальною площею 153,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 2 договору іпотеки ним забезпечувалося виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 за договором позики від 19.12.2018, укладеним між зазначеними особами, а саме повернення позики в розмірі 1 000 000 грн. до повного виконання відповідного зобов`язання. Водночас, відповідно до повідомлення від 28.12.2018, строк повернення позики був визначений до 26.12.2018.

За рахунок нерухомого майна, що передається в іпотеку, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення вимог (пункт 4 договору іпотеки).

Водночас, договір позики від 19.12.2018 в реєстраційній справі Державного реєстру прав на нерухоме майно відсутній.

28.12.2018 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 повідомлення про порушення умов основного зобов`язання, в якому просив погасити в тридцяти денний строк заборгованість за договором позики від 19.1.2018 у розмірі 1 000 000,00 грн.

30.01.2019 право власності на зазначене майно було зареєстровано за ОСОБА_3 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.04.2026.

05.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус-7Н» (код ЄДРПОУ 42831622) на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства від 05.04.2019, б/н.

Відповідно до зазначеного акта ОСОБА_3 передав, а ТОВ «Парус-7Н» в особі директора ОСОБА_3 прийняло це нерухоме майно до статутного капіталу товариства.

На момент передачі нерухомого майна ОСОБА_3 також був засновником ТОВ «Парус-7Н». Отже, внаслідок внесення зазначеного нерухомого майна до статутного капіталу товариства право власності на нього перейшло до ТОВ «Парус-7Н», яке й на цей час є власником відповідного нерухомого майна.

Згідно з даними реєтру Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, станом на 26.11.2025, за критерієм пошуку «адреса об`єкта будівництва, адреса об`єкта нерухомого майна: м. Дніпро, пров. Парусний, 7н» відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію.

Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, за даними реєстру будівельної діяльності відомості щодо видачі або реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, відсутні.

Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, за даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста будівельні паспорти забудови земельної ділянки, містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єктів будівництва, а також паспорти прив`язки тимчасових споруд за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, зазначеним управлінням не надавалися та не оформлювалися. Крім того, відсутня інформація щодо присвоєння або зміни адреси «пров. Парусний, 7Н» у м. Дніпрі, а також щодо розпорядження міського голови від 15.04.2013 № 137-р про присвоєння адреси житловому будинку.

Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Парусний, 7Н, цим підприємством не проводилися. Також підприємство повідомило, що інформаційна довідка за вих. № 7854 від 12.11.2018 ним не надавалася.

Згідно з інформацією КП «Дніпровські активи» Дніпровської міської ради, договори про використання об`єктів благоустрою міста для реалізації потреб у сфері споживчого ринку, відпочинку та послуг за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, не укладалися.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, РНОКПП 3100000230, зазначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 , є недійсним.

Згідно з інформацією Дніпровської міської ради, станом на 01.12.2025 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою «пров. Парусний, 7Н» в інформаційній підсистемі «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська реєстраційних записів щодо чинних договорів оренди землі, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами, не виявлено. Також не встановлено наявності рішень міської ради щодо передачі відповідної земельної ділянки у власність або користування. За даними Адресного плану міста, відсутні відомості про розпорядчі документи, на підставі яких було присвоєно або змінено адресу: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н.

Водночас рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 343/60 ТОВ «Парус-7Н» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0520 га за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, за фактичним розміщенням магазину.

Однак станом на теперішній час проєкт землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки відповідним рішенням Дніпровської міської ради не затверджено, а цивільно-правові угоди щодо цієї земельної ділянки не укладалися.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у власність або користування ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ТОВ «Парус-7Н» (код ЄДРПОУ 42831622) не передавалась.

Департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 25.09.2025 №0532 доступ до земельної ділянки: вільний. Земельна ділянка знаходиться по фактичному розміщенню будівлі торговельного комплексу по пров. Парусний, 7Н серед житлової забудови. В торгівельному комплексі розміщенні павільйони: «Cofee Tea», «Paradise store», зоомагазин «Brite care», «TECHNO CABE», «Добра пані». Земельна ділянка не сформована. Заїзд на територію земельної ділянки здійснюється зі сторони пров.Парусний. Торговельний комплекс знаходиться в охоронній зоні підземної тепломережі, дві стальні труби Д=2х325мм. Відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради, листом від 24.09.2025 №24/09-13-25, загальна площа земельної ділянки становить 0,0177 га. На момент обстеження здійснювалась господарська діяльність.

Прокурор звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що наявність спірного об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме відкриття розділу, первинна реєстрація права власності, на підставі розпорядження про присвоєння адреси яке уповноваженим органом не видавалась, а також акту, що не є документом на підставі якого набувається право власності та подальше відчуження даного майна, не змінює характер такого майна як самочинно збудованого, що порушує права Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.

Предметом спору у даній справі є зобов`язання ТОВ "Парус-7Н" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний, 7Н, площею 0,0177 га та повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - будівлі, площею 153,1 кв.м., літ.А1 - магазин (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1700349912101); скасуваня державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" (код ЄДРПОУ 42831622, адреса: 49000, місто Дніпро, Провулок Парусний, будинок 7Н) на об`єкт нерухомого майна - будівлю, площею 153,1 кв. м., літ.А1 магазин, за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний, 7Н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1700349912101), проведену 05.04.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Г.О. (номер відомостей про речове право 31065758) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1700349912101.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України; Цивільним кодексом України, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності, Законом України Про архітектурну діяльність.

Право на забудову виникає у особи, яка спочатку набула права на земельну ділянку на законних підставах.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених статтями 13, 14 Конституції України, статтями 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України Про оренду землі, Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного кодексу України виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проєктної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Матеріалами справи встановлено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Національної кадастрової системи та офіційного Веб-сайту Дніпровської міської ради, документів та даних, що підтверджують передачу земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, будь-якій фізичній або юридичній особі у власність або користування, не виявлено.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н не передавалася у власність чи користування будь-яким фізичним або юридичним особам. Розпорядчий документ, на підставі якого об`єкту нерухомого майна, розташованому на зазначеній земельній ділянці, присвоєно адресу: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, уповноваженим органом не видавався. Наведені обставини свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності та порушення права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Крім того, за відсутності правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, розташоване на ній нерухоме майно будівля загальною площею 153,1 кв.м. - має ознаки самочинного будівництва в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.

Отже, за відсутності належних дозвільних документів на виконання будівельних робіт та документів, що підтверджують прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, зазначений об`єкт нерухомого майна було самочинно збудовано, а право власності на нього зареєстровано на підставі акта інженера з інвентаризації нерухомого майна ТОВ «Зв`язокчорметенергосервіс» Гаврішевського Ю.О. від 26.11.2018, б/н, та розпорядження Дніпропетровського міського голови від 15.04.2013 № 137-р про присвоєння адреси, яке, за наявними відомостями, уповноваженим органом не видавалися.

Зазначені документи самі по собі, за відсутності інших передбачених законом підстав, не є належними правовстановлюючими документами, що підтверджують виникнення права власності на нерухоме майно, та не можуть слугувати достатньою підставою для державної реєстрації такого права з огляду на положення статей 328, 331 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Надалі зазначене нерухоме майно було відчужено на користь Безмена О.О. (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору іпотеки № 1309 від 19.12.2018, а згодом передано ним до статутного капіталу ТОВ «Парус-7Н» (код ЄДРПОУ 42831622) на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства від 05.04.2019, б/н.

За положеннями частини першої статті 376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що слугують умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідачем не надано доказів введення спірного об`єкту в експлуатацію у встановленому діючим законодавством порядку.

З огляду на те, що будівництво будівлі за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, здійснювалось без відповідних дозвільних документів, без введення майна в експлуатацію, на земельній ділянці, яка не відводилась для здійснення такого будівництва, воно є самочинним та право власності на нього не могло бути набутим.

Отже прокурором доведено факт самочинного будівництва спірного об`єкту за адресою м.Дніпро, пров.Парусний, 7Н.

Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Власник має право вимагати від ТОВ "Парус-7Н" усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна.

З огляду на викладене суд доходить висновку про порушення вимог земельного законодавства внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шляхом розміщення на ній самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна - будівлі за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н.

Зазначені обставини створюють перешкоди власнику земельної ділянки у здійсненні правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження нею, зокрема у забезпеченні її раціонального й ефективного використання відповідно до цільового призначення та вимог законодавства. Крім того, наявність самочинно збудованої нерухомості обмежує можливість використання земельної ділянки для задоволення потреб та інтересів територіальної громади, а також може створювати додаткові техногенні й екологічні ризики.

Отже, повернення земельної ділянки в її нинішньому стані не забезпечить повного поновлення порушених інтересів держави, оскільки розташована на ній самочинна забудова й надалі перешкоджатиме власнику реалізовувати належні йому права щодо земельної ділянки. За таких обставин усунення відповідних перешкод потребує вирішення питання про усунення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна в установленому законом порядку.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.

Водночас, оскільки право розпорядження земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний. 7Н, належить виключно Дніпровській міській раді, реєстрація права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна свідчить лише про намір узаконити самовільно збудований нерухомий об`єкт та порушує право власника земельної ділянки на користування та розпорядження нею, а тому наявні підстави для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомості та скасування державної реєстрації права власності на об`єкт.

Вказані обставини є підставою для зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний, 7Н, площею 0,0177 га та повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва: будівлі, площею 153,1 кв. м., літ.А1 магазин (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1700349912101).

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора в цій частині заявлених позовних вимог підлягають задоволенню.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" на об`єкт нерухомого майна - будівлю, площею 153,1 кв. м., літ.А1 магазин, за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний, 7Н.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором [пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)].

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту (пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Так, у пункті 152 постанови від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 виснувала, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для здійснення державної реєстрації прав, визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина восьмі статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Відповідно до статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Отже, у даній справі належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача.

З урахуванням обставин та мотивів, викладених у цьому рішенні, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" на об`єкт нерухомого майна - будівлю, площею 153,1 кв.м., літ.А1 магазин, за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний, 7Н підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Як передбачено частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Ключовим для застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 наведено правовий висновок, зокрема, про те, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі статтями 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Зокрема, статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Ураховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, а також суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпро.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Проте, Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних, достатніх та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку.

Про виявлені порушення та наявність підстав для вжиття заходів, спрямованих на скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна й усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, окружною прокуратурою повідомлено Дніпровську міську раду листами від 07.11.2025 № 51-6374ВИХ-25, від 31.12.2025 № 51-7561ВИХ-25 та від 26.02.2026 № 51-1314ВИХ-26.

У відповідь на згадані листи Дніпровська міська рада листами від 09.12.2025 № 7/11-2676, від 16.01.2026 № 7/11-115 та від 10.03.2026 № 7/11-429 повідомила, що заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 7Н, шляхом звільнення земельної ділянки від самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, не вживалися, що свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.

Водночас належним способом захисту порушеного права територіальної громади в цьому випадку є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої будівлі.

Зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Також, відповідно до пункту 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зважаючи на викладене, прокуратурою у повній мірі виконано вимоги, передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, повідомленням прокурора на адресу відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва.

Отже, керівником Західної окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою заявлено дві немайнові вимоги, то Прокуратура сплатила судовий збір у розмірі 5 324,80 грн, а також при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 3 328,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" про зобов`язання усунути перешкоди у користування майном та скасування державної реєстрації задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н" (код ЄДРПОУ 42831622, адреса: 49000, місто Дніпро, Провулок Парусний, будинок 7Н) усунути перешкоди Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м.Дніпро, 49000 просп. Дмитра Яворницького, буд.75) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, пров.Парусний, 7Н, площею 0,0177 га та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - будівлі, площею 153,1 кв.м., літ.А1 - магазин (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1700349912101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус-7Н", 49000, м.Дніпро, пров.Парусний, 7 Н, код ЄДРПОУ 42831622 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ: 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.10.2026

Суддя О.В. Перова