Рішення № 141086455, 30.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026Справа № 904/3876/26За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб`юшн" , місто Київ

До: Приватного підприємства "Флоксан", м. Самар

Про: стягнення 324 365,28грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Представники сторін : не викликались

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП «Флоксан» (відповідач) про стягнення 324 365,28 грн. (в т.ч.: 132 855,26 грн. - основний борг , 30 824,74 грн. - інфляційні втрати; 69 514,16 грн. - 23% річних та 91 171,12 грн. - пеня) заборгованості за товар , поставлений за договором поставки №271 від 11.11.2024

Ухвалою суду від 01.07.26р. позовну заяву залишено без руху. ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» усунув недолікі позовної заяви, після чого ухвалою суду від 07.07.26р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ПП «Флоксан» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку 07.07.26р. копії ухвали суду в його електронний кабінет, зареєстрований у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11.11.24р. між ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» ( постачальник ) та ПП «Флоксан» ( покупець ) укладено договір поставки № 271. Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник зобов`язався у визначений договором строк поставити та передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у накладних, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити такий товар на умовах договору. Згідно з п. 2.1. асортимент і кількість товару кожної окремої партії визначаються сторонами в замовленні та зазначаються у накладних. Відповідно до п.4.1. ціни на товар зазначаються в накладних, а підписання покупцем накладної свідчить про погодження ціни. Зазначені положення договору визначають погоджений сторонами порядок формування предмета поставки, асортименту, кількості та вартості товару.

Сторони у п. 4.4. погодили спеціальний строк розрахунків, відповідно до якого покупець зобов`язаний оплатити товар не пізніше тридцяти календарних днів з дати його приймання, зазначеної у накладній.

Відповідно до п. 5.6. право власності на товар, а разом із ним ризик його випадкового знищення, переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує отримання товару. Пунктом 6.2. передбачено, що передача товару постачальником і його приймання покупцем за найменуванням, кількістю та ціною здійснюються на підставі товарної накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Як вбачається з наявних у справі доказів , 14.11.24р. позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 1_5_4746 на загальну суму 302 246,64 грн.

Отже, відповідач мав здійснити оплату поставленого 14.11.24р. товару в межах погодженого сторонами 30-денного строку. З урахуванням умов п. 4.4 договору та дати поставки строк оплати сплив 14.12.24р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював часткові оплати за поставлений товар наступним чином : 29.01.25р. сплачено 20 000,00 грн.; 12.02.25р. - сплачено 20 000,00 грн.; 21.02.25р. сплачено 20 000,00 грн.; 21.05.25р. сплачено 10 000,00 грн.; 02.06.25р. - сплачено10 000,00 грн.; 04.06.25р. - сплачено 20 000,00 грн. ; 11.06.25р. сплачено 5 000,00 грн.; 13.06.25р. сплачено 3 000,00 грн.; 14.07.25р. сплачено 10 000,00 грн; 29.12.25р. сплачено 5 000,00 грн.; 07.01.26р. сплачено 5 000,00 грн.; 16.01.26р. сплачено 5 000,00 грн.; 21.01.26р. сплачено 3 000,00 грн. Загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 136 000,00 грн.

Крім того, 01.05.26р. відповідач повернув позивачу товар на суму 7 774,02 грн., а 04.05.26р. - на суму 25 617,36 грн. Загальна вартість повернутого товару становить 33 391,38 грн.

За розрахунком позивача, залишок основного боргу визначається таким чином: 302 246,64 грн. - 169 391,38 грн. = 132 855,26 грн.

Позивач також посилається на те, що у зв`язку з простроченням оплати товару відповідач зобов`язаний сплатити передбачені пунктом 7.2. договору інфляційні втрати, 23 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Станом на 15.06.26р. позивач визначив зазначені нарахування в загальній сумі 191 510,02 грн., з яких 30 824,74 грн. - інфляційні втрати, 69 514,16 грн. - 23 % річних та 91 171,12 грн. - пеня.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію вих. № 5/06/26/1 від 05.06.26р., яку, за твердженням позивача, представник відповідача отримав 09.06.26р. Претензію залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інший строк оплати не встановлений договором або актами цивільного законодавства.

Досліджені судом докази підтверджують факт поставки товару позивачем та виникнення у відповідача обов`язку оплатити його вартість. Доказів повного погашення заборгованості в сумі 169 391,38 грн. матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 169 391,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, 23 % річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України погоджені сторонами умови договору є обов`язковими для виконання, якщо вони не суперечать імперативним нормам законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань вони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Пунктом 7.2. конкретизовано наслідки прострочення оплати товару: покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, 23 % річних від простроченої суми, а також пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України пеня є видом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач заявив до стягнення 30 824,74 грн. - інфляційних втрат, 69 514,16 грн. - 23% річних та 91 171,12 грн. - пені, посилаючись на прострочення відповідачем оплати поставленого товару.

Відповідач відзиву на позов або контррозрахунку не надав. Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 30 824,74 грн. - інфляційних втрат та 91 171,12 грн. - пені.

Щодо стягнення процентів річних.

Як зазначалося вище , відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сторони можуть установити інший розмір процентів річних порівняно із загальним законодавчим розміром у 3 % річних. Отже, ставка 23 % річних, передбачена пунктом 7.2 договору, є погодженою сторонами договірною умовою та підлягає врахуванню при визначенні відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 виклала правовий висновок про можливість зменшення процентів річних, нарахованих у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, з урахуванням конкретних обставин справи. Суд має враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання, поведінку боржника, інтереси сторін, співмірність нарахованої суми та принципи розумності, справедливості й пропорційності. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зменшення процентів річних не може призводити до визначення їх у розмірі нижче 3 % річних.

Таким чином, сама по собі наявність у договорі ставки 23 % річних не виключає можливості її зменшення судом за наявності належно обґрунтованих підстав. Однак таке зменшення не є автоматичним наслідком прострочення або часткового погашення боргу.

Суд бере до уваги, що відповідач здійснював часткові платежі за поставлений товар упродовж 2025-2026 років, а також повернув товар у травні 2026 року. Ці обставини мають значення для встановлення фактичної поведінки боржника та визначення залишку зобов`язання в окремі періоди.

За перерахунком заявлених позивачем 69 514,16 грн., нарахованих за ставкою 23 % річних, сума за ставкою 3 % становить 9 067,06 грн. За таких обставин вимога про стягнення процентів річних підлягає частковому задоволенню в сумі 9 067,06 грн. ( виходячи з розміру 3% ), а в решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір». Відповідно до ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з урахуванням норм частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», п.8.23 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).

Ціна позову становить 324 365,28 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему «Електронний суд» складала 3 892,38грн.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4 865,48грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4657 від 16.06.26р. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 973,10 грн. (4 865,48грн. 3 892,38грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило. Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у сумі 3167,01 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача Приватного підприємства «Флоксан» (51200, м. Самар, вул. Зіни Білої, буд. 156, кв. 8, кім 5, код ЄДРПОУ 34365658) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» (02121, м. Київ, вул. Бориспільське шосе, буд. 41-В ; код ЄДРПОУ 30468065): 132 855,26 грн. - основного боргу, 91 171,12 грн. - пені, 9 067,06 грн. - 3% річних, 30 824,74 грн. - інфляційних втрат та 3 167,01 грн. - витрат зі сплати судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити .

Відповідно до ч. 4 ст.240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 30.10.26р.

Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.