Рішення № 141086453, 30.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026Справа № 904/4072/26За позовом: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

До : Фізичної особи - підприємця Шалової Оксани Миколаївни, смт. Слобожанське

Про: стягнення 13 620,95грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликались

СУТЬ СПОРУ :

Департамент адмінпослуг ДМР (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Шалової О.М. (відповідач) про стягнення 13 620,95грн. - заборгованості з орендної плати за період з 01.11.21р. по 31.10.24р. за договором оренди нерухомого майна №654-ДРА/19 від 27.09.19р.

Ухвалою суду від 10.07.26р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ФОП Шалова О.М. ( відповідач ) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 10.07.26р., було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ «Укрпошта» форми 20 «за закінченням терміну зберігання».

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.19 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради ( орендодавець ) та ФОП Шаловою О.М. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 654-ДРА/19 , відповідно до п.1.1. якого з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07р. № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення (надалі об`єкт оренди) загальною площею 8,7 кв. м (в тому числі ґанок 0,7 кв. м), розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, 18, на першому поверсі 10-поверхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 37 000,00 грн. без ПДВ, що перебуває на балансі КВЖРЕП Індустріального району, для розміщення складу. Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

У пунктах 10.1., 10.2. та 10.3. договору сторони визначили, що договір діє з 27.09.19р. до 25.09.22р. включно. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право відповідача на переукладання договору припиняється. У разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору, договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими пунктом 5.5. договору.

24.06.20р. сторонами була підписана додаткова угода до договору оренди № 654-ДРА/19, за умовами якої на підставі листа балансоутримувача комунального нерухомого майна від 17.06.20р. № 1395, рішень міської ради від 21.02.18р. № 32/30 «Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста» від 19.02.20р. № 34/54 «Про внесення змін до рішення міської ради від 21.02.18р. № 32/30 «Про передачу з балансу на баланс об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста» та акту приймання-передачі основних засобів від 29.05.2020, сторонами погоджено внести зміни до договору оренди № 654-ДРА/19 від 27.09.19р., а саме: внести частково зміни до пункту 1.1. Розділу 1 договору, де слова «... що перебуває на балансі КВЖРЕП Індустріального району, замінити на слова ... що перебуває на балансі Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпровської міської ради» ... Зміни до договору оренди, внесені додатковою угодою набувають чинності з моменту передачі об`єкта на баланс з 29.05.20р. і діють на майбутнє.

Відповідно до пунктів 2, 4 додаткової угоди остання не змінює інших умов, прав та обов`язків, передбачених договором оренди № 654-ДРА/19 від 27.09.19р. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди № 654-ДРА/19 від 27.09.19р.

Як вказує позивач, відповідачем були порушені зобов`язання за договором оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення відповідачем орендної плати за період з 01.11.21р. по 31.10.24р., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 13 620,95грн. Вказане і причиною спору.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з інших юридичних фактів, визначених законодавством.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому її було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.22р. у справі № 904/9400/21 договір оренди нерухомого майна від 27.09.19р. № 654-ДРА/19 розірвано та зобов`язано відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення орендодавцю шляхом підписання акта приймання-передачі. Вказане судове рішення набрало законної сили 04.03.22р.

Отже, з моменту припинення договору оренди у відповідача виник обов`язок повернути об`єкт оренди орендодавцю. При цьому, як убачається з матеріалів справи, фактичне повернення об`єкта оренди оформлено актом повернення об`єкта оренди від 31.10.2024.

Таким чином, між датою набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору та датою фактичного повернення майна існував період, протягом якого відповідач не виконав обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Водночас суд зазначає, що правова природа грошових вимог, які виникають у зв`язку з користуванням майном, залежить від того, чи діяв договір оренди у відповідний період.

Так, обов`язок зі сплати орендної плати за статтею 762 ЦК України виникає в межах договірних орендних правовідносин. Натомість після припинення договору оренди невиконання наймачем обов`язку щодо повернення майна породжує правові наслідки, передбачені статтею 785 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 15.02.22р. у справі № 910/4532/21 зазначив, що після припинення договору оренди правовідносини щодо повернення майна переходять зі сфери регулятивних у сферу охоронних правовідносин, а належним способом захисту права орендодавця в разі прострочення повернення майна є, зокрема, стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України. Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 03.04.24р. у справі № 925/1445/22.

За змістом частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Отже, як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 13 620,95 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.11.21р. по 31.10.24р.

Разом із тим заявлений період охоплює як час до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору оренди, так і період після припинення договірних орендних правовідносин.

За таких обставин суд не може ототожнювати орендну плату, що нараховується за договором, який діє, з неустойкою за прострочення повернення майна після припинення договору, оскільки такі платежі мають різну правову природу та різні підстави виникнення.

Саме по собі неповернення майна після припинення договору не є достатньою правовою підставою для стягнення за цей період орендної плати як договірного платежу. Водночас таке неповернення може бути підставою для застосування передбачених законом способів захисту прав орендодавця за умови належного обґрунтування відповідних вимог.

Відтак, перевіривши розрахунок позивача з урахуванням установлених обставин справи, суд зазначає таке.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості з орендної плати, за період з 01.11.21р. по 28.02.22р. всього нараховано 1 212,27 грн., з яких: за листопад 2021 р. - 298,55 грн., за грудень 2021 р. - 300,35 грн., за січень 2022 р. - 304,25 грн., за лютий 2022 р. - 309,12 грн. За березень 2022 р. позивачем нараховано 323,03 грн. за повний календарний місяць. З урахуванням того, що рішення господарського суду Дніпропетровської області про розірвання договору оренди набрало законної сили 04.03.22р., нарахування за період з 01.03.22р. по 04.03.22р. включно становить 41,68 грн. (323,03 грн./31 день х 4 дні).

Таким чином, загальна сума орендної плати, нарахованої за період з 01.11.21р. по 04.03.22р. включно становить 1 253,95 грн.

При цьому суд враховує, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.22р. у справі № 904/9400/21 договір оренди нерухомого майна від 27.09.19р. № 654-ДРА/19 розірвано та відповідача зобов`язано повернути орендоване нежитлове приміщення орендодавцю шляхом підписання акта приймання-передачі. Зазначене рішення набрало законної сили 04.03.22р.

Отже, до моменту набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди між сторонами існували договірні правовідносини, у межах яких у відповідача виник обов`язок зі сплати орендної плати відповідно до умов договору та статті 762 ЦК України.

Натомість після припинення договору оренди правовідносини сторін щодо повернення майна регулюються, зокрема, положеннями статті 785 ЦК України. Відповідно до частини другої цієї статті в разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати сплати неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості саме з орендної плати, а не неустойки за прострочення повернення майна, суд не має підстав ототожнювати зазначені платежі та стягувати неустойку в межах заявленої вимоги про стягнення орендної плати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 1 253,95 грн. заборгованості з орендної плати за період з 01.11.21р. по 04.03.22р. включно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У решті позовних вимог про стягнення орендної плати за період після припинення договору оренди слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 р. становить 3 328,00грн.

Позивач, звертаючись з позовними вимогами на суму 13 620,95грн., сплатив судовий збір у загальному розмірі 10 500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №491 від 11.06.26р.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 7172,00 грн. (10 500,00грн. 3 328,00грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Суд не вирішує питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило. Згідно приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Шалової Оксани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь позивача - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.75; ЄДРПОУ 40392181): 1253,95 грн. - заборгованості з орендної плати та 306,38 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст.240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 30.10.26р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.