Рішення № 141075999, 30.10.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/721/26

Номер провадження 2/213/921/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/721/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «СВЕА ФІНАНС», звернувшись до суду з позовом, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 38 720,00 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 12 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено електронний договір № 2156222 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 11 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 1 % в день. Умови кредитного договору відповідачем не виконувалися.

30 вересня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем укладено договір факторингу № 01.02-39/25, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 2156222.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач подав відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Заперечує факт підписання наданої позивачем редакції документа, а надані копії вважає неналежними доказами. Надана позивачем паперова роздруківка є лише візуальним відображенням, яке не дозволяє перевірити цілісність документа та справжність підпису через офіційні сервіси (Дія, ЦЗО). Вважає, що надана позивачем роздруківка з текстом «підписано одноразовим ідентифікатором» не є електронним підписом у розумінні закону, а є лише внутрішнім технічним записом МФО, який міг бути створений або змінений позивачем в односторонньому порядку. Відсутність протоколу перевірки кваліфікованого електронного підпису робить такий договір нікчемним у частині покладання фінансових зобов`язань на відповідача.

Крім того, посилається на те, що проценти в сумі 28 720,00 грн нараховані поза межами строку дії договору, а на рахування штрафних санкцій у період дії воєнного стану не відповідає вимогам законодавства.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог; у разі, якщо суд вважатиме факт отримання коштів доведеним зменшити суму стягнення до фактичного тіла кредиту (10 000 грн).

Процесуальні дії у справі.

16.02.2026 позовна заява надійшла до суду.

На підставі розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 39 від 04 вересня 2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл справ, внаслідок чого справу передано у провадження судді Попова В.В.

10 вересня 2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

На виконання вимог ухвали від 14 квітня 2026 року про витребування доказів позивач надав заяву про долучення витребуваних доказів.

09 травня 2026 року відповідач надав заяву, згідно з якою заперечує проти долучення наданих позивачем на виконання ухвали від 14 квітня 2026 року доказів. Заперечення аргументовано тим, що наданий документ не є оригіналом електронного доказу, оскільки неможливо встановити цілісність документа та факт його підписання саме відповідачем. а у протоколі створення та перевірки КЕП відсутні будь-які дані щодо перевірки кваліфікованого електронного підпису відповідача.

Крім того, зазначає, що позивачем не надано жодного первинного банківського документа (меморіального ордера, платіжного доручення або банківської виписки з печаткою банку), який би підтверджував фактичне зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Також матеріали справи не містять доказів виконання позивачем вимог ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надсилання відповідачу вимоги про усунення порушень за 30 днів до звернення до суду.

Просить визнати подані позивачем докази недопустимими; відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом.

12 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 2156222 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в сумі 11 000,00 грн строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 1 % в день, знижена 0,95 % в день; денна процентна ставка 1 %

Кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Договір, а також графік платежів, що є додатком до договору, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши грошові кошти у користування, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», заборгованість за кредитним договором становить 38 720,00 грн: 11 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 220,00 грн заборгованість за процентами, 5 500,00 грн пеня. Проценти нараховані за період з 12 березня 2025 року по 29 вересня 2025 року.

30 вересня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-39/25, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором, укладеним з відповідачем. Розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги становить 38 720,00 грн.

Отже, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило позивачу права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював договір факторингу в частині переданої позивачу вимоги за кредитним договором з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо.

Після набуття права вимоги позивачем не здійснювалися нарахування за кредитним договором.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини з відступлення права грошової вимоги фактору, належного виконання зобов`язань за договором кредиту та з недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань і наслідків, які виникають при неналежній відмові.

Норми права, які застосовує суд.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3-6, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.5, 6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних»).

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 550 ЦК України, передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення електронного кредитного договору відповідачем з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим договором.

Разом з тим судом надано оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження позивачем укладення договору саме відповідачем.

При цьому враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладення якого не визнає відповідач, укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надіслано відповідачу на фінансовий номер.

Суд зазначає, що відповідачем не спростовано, що номер телефону НОМЕР_2 , зазначений у договорі, є її фінансовим номером. Крім того, цей номер телефону зазначений відповідачем у відзиві.

Відповідач на вебсайті фінансової установи подав заявку на отримання кредиту та за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання грошових коштів, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначений нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-повідомлення, який відповідач використав для підтвердження підписання договору.

Відповідач був повністю ознайомлений з умовами договору до його підписання, інформаційно-комунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

Без здійснення зазначених дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладеним, цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

ОСОБА_1 не доведено, що нею не укладався кредитний договір № 2156222. У відзиві містяться доводи лише про те, що позивачем не доведено укладення договору саме відповідачем, проте доказів на спростування аргументів позивача не надано.

Суд зазначає, що без введення позичальником відповідних даних, без здійснення його верифікації, без передання ним та отримання фінансовою установою персональних даних з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим.

Відповідачем не підтверджено неправильне зазначення у договорі анкетних даних ОСОБА_1 , її номерів зв`язку, адресу електронної пошти, місця проживання, банківських реквізитів. Натомість номер телефону та адреса електронної пошти, зазначені у кредитному договорі, ідентичні зазначеним у відзиві.

Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку позивачем здійснювалося перерахування грошових коштів, номери телефонів, адреси реєстрації місця проживання, адреса електронної пошти) були використані товариством для укладення договору від її імені, відповідачем до суду не надані, як і не надано доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення стосовно неї шахрайських дій чи оскарження нею правомірності укладеного договору. Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку і він мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору. Зважаючи на це, доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання одноразового ідентифікатора та використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, спростовуються матеріалами справи, а невизнання самим відповідачем факту використання такого ідентифікатора не обґрунтоване відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів.

Тому суд вважає, що відповідачем не спростовано факт підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, не доведено, що електронний правочин вчинено не нею, а іншою невстановленою особою.

Доводи про необхідність перевірки електронного підпису на оригіналі договору також не заслуговують на увагу, оскільки на сайті Центрального засвідчувального органу онлайн сервіс перевірки можливий лише щодо кваліфікованого електронного підпису чи печатки для електронних документів, а перевірка електронних підписів одноразовим ідентифікатором на цьому сайті не здійснюється.

Крім того, суд зазначає, що аргументи відзиву мають суперечливий характер: відповідач не визнає підписання договору одноразовим ідентифікатором. Водночас заперечує надану позивачем редакцію договору та ставить під сумнів цілісність документа.

З огляду на викладене суд вважає, що позивачем підтверджено укладення відповідачем з позивачем кредитного договору та його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором, що відповідачем не спростовано.

Заперечення проти наданої редакції договору та сумніви у цілісності документа суд сприймає як посилання відповідача на можливість зміни змісту договору у наданому примірнику.

При цьому такі посилання суд не бере до уваги за відсутності обґрунтованих сумнівів у відповідності наданого позивачем примірника договору підписаному відповідачем примірнику.

Відповідач не надає власного примірника договору.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема одноразовим ідентифікатором, є оригіналом такого документа.

ОСОБА_1 не зазначено причину ненадання або відсутності у неї такого примірника, як і які саме умови договору можуть бути змінені із зазначенням конкретних невідповідностей, що викликають у неї сумнів у достовірності доказів. При цьому у суду відсутні сумніви у достовірності наданих доказів.

Тому суд вважає такі твердження відповідача неаргументованими та не бере їх до уваги.

Наданий позивачем примірник договору містить обов`язкові реквізити, докази зміни змісту цього договору відповідачем не надано, наявність обґрунтованих сумнівів у змісті договору та відповідності його підписаному примірнику не доведено, тому суд на підставі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вважає такі докази оригіналами електронних договорів.

Суд вважає також доведеним факт надання позивачем кредитних коштів відповідачу з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому доказами отримання позичальником кредитних коштів можуть бути документи, визначені ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів не є підставою для висновку про невиконання умов договору кредитодавцем та неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

Позивачем на підтвердження факту перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача надано довідку оператора платіжних послуг. Зазначена довідка дає можливість ідентифікувати розмір наданого кредиту, реквізити платіжної картки, дату зарахування коштів тощо.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні грошові кошти не були зараховані на його картковий рахунок. На спростування тверджень позивача не надано виписку з клієнтського рахунку, яка може містити відомості про рух коштів на його рахунку.

Отже, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з позивачем, порушення нею взятих на себе зобов`язань.

Відповідачем порушувалися умови договору, кошти на повернення кредиту не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Судом встановлено, що згідно з матеріалами справи розмір отриманого відповідачем кредиту та заборгованості за тілом кредиту становить 11 000,00 грн, а не 10 000,00 грн як безпідставно зазначає відповідач.

При цьому судом надано оцінку аргументам відповідача щодо несправедливого розміру процентів та нарахування процентів поза межами строку кредитування.

Судом враховано, що договір укладено 12 березня 2025 року, строк кредитування становить 360 днів, проценти нараховані за період з 12 березня 2025 року по 29 вересня 2025 року, розмір денної процентної ставки не перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір. Відповідач, підписавши договір, погодився з його умовами.

Тому доводи відповідача про необґрунтований та неспівмірний розмір процентів та нарахування процентів поза межами строку кредитування суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, заявлений розмір процентів 22 220,00 грн, а не 28 720,00 грн, як стверджує відповідач.

Таким чином, вимоги про стягнення тіла кредиту та процентів підлягають задоволенню.

Водночас заслуговують на увагу доводи відповідача щодо вимоги про стягнення пені.

Згідно з вимогами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану стягнення пені не відповідає вимогам закону, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 220,00 грн, що складається з: 11 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 220,00 грн заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 284,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2156222 від 12 березня 2025 року у розмірі 33 220 (тридцять три тисячі двісті двадцять) грн 00 коп., з яких: 11 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 22 220,00 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 284,22 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження за адресою: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов.