Рішення № 141075968, 29.10.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/3477/26

Номер провадження 2/213/2474/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/3477/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

30 серпня 2019 року відповідач уклав електронний кредитний договір № 196244301 з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідач добровільно, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», подав заявку на отримання кредитних коштів, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, та уклав кредитний договір.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у сумі 6 000,00 грн.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 196244301 від 30 серпня 2019 року. У подальшому укладено додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, на підставі якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 196244301 від 30 серпня 2019 року.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 196244301 від 30 серпня 2019 року.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування у не сплачує, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» суму заборгованості в розмірі 16 173,40 грн, судові витрати у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Процесуальні дії у справі.

17 серпня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

На підставі розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 39 від 04 вересня 2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл справ, внаслідок чого справу передано у провадження судді Попова В.В.

09 вересня 2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Заяв та клопотань від сторін не надходило.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

На підставі заявки відповідача від 30 серпня 2019 року на отримання грошових коштів у кредит, 30 серпня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір № 196244301, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит у розмірі 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з п. 1.4. договору.

Згідно з п. 1.2 договору строк його дії починається з моменту укладення і становить 30 днів.

Кредит надається строком на 30 днів (п. 1. 3 договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,61 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору (п. 1.4 договору).

З врахуванням положень п.1.4 договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 222,65 % річних (п. 1.5 договору).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що закінчення строку надання кредиту не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору.

Згідно з п. 4.2 договору у разі користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п.1.4 1.5 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 договору.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно з п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п. 4.3 договору).

Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який відправлено відповідачу на номер його мобільного телефону, зазначений у заявці на отримання грошових коштів у кредит, 30 серпня 2019 року в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Цього ж дня відбулось перерахування кредитних коштів позичальнику.

Виконання первісним кредитором обов`язку з надання відповідачеві грошових коштів у розмірі 6 000,00 грн підтверджується випискою з особового рахунку відповідача, витребуваним судом за клопотанням позивача.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 03 січня 2020 року заборгованість за кредитом становить 18 097,97 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 999,60 грн, заборгованість за відсотками 12 098,37 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що згідно з умовами договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, як і виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.4. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року «борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитним договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Згідно з п. 1.5. договору факторингу реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором.

Форма реєстру наведена в додатку №1 до договору.

Між сторонами договору факторингу № 28/1118-01 укладено додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.

03 січня 2020 року сторонами договору факторингу складено та підписано реєстр прав вимоги № 59, за яким, зокрема, передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором № 196244301 від 30 серпня 2019 року.

Ці обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи витягом з реєстру прав вимоги № 59 від 03 січня 2020 року, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.

На підтвердження факту укладення цього реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» первісним кредитором передані ТОВ «Таліон Плюс» документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу та долучені позивачем до позовної заяви.

Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб

Після набуття права вимоги до відповідача ТОВ «Таліон Плюс» здійснено нарахування процентів за кредитним договором за період з 04 січня 2020 року по 13 січня 2020 року у сумі 1 019,90 грн. 28 жовтня 2021 року товариством списано проценти в сумі 2 944,47 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс› укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 196244301 від 30 серпня 2019 року на суму 16 173,40 грн, з яких: тіло кредиту 5 999,60 грн, проценти 10 173,80 грн.

Ці обставини підтверджуються реєстром прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року, складеним на виконання умов договору факторингу на підтвердження передачі відступлених прав вимоги до боржників.

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Копія договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

05 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 196244301 від 30 серпня 2019 року.

Відповідно до реєстру боржників від 05 червня 2025 року до договору факторингу № 05/06/25-Е позивачу передано право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 196244301 від 30 серпня 2019 року в сумі 21 883,90 грн, з яких: тіло кредиту 5 999,60 грн, проценти 10 173,80 грн, неустойка 5 710,50 грн.

Позивачем не заявлено вимоги про стягнення неустойки, тому сума заборгованості, яку позивач просить стягнути, становить 16 173,40 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем доведено факт укладення 30 серпня 2019 року відповідачем кредитного договору № 196244301 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Доведеною також є обставина отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені кредитним договором. Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у передбачені строки кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Отже, зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання з повернення кредитних коштів і сплати процентів не виконував, допустив заборгованість, тому наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.

Встановлені судом фактичні обставини та докази підтверджують, що позивач набув права вимоги до відповідача, оскільки права вимоги передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 03 січня 2020 року, тобто після укладення кредитного договору та виникнення заборгованості, які позивач набув 05 червня 2025 року. А сам лише факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» в 2018 році не спростовує цих обставин, оскільки ним передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з наявними в матеріалах справи розрахунками, загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 16 173,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 999,60 грн, заборгованість за відсотками 10 173,80 грн.

Проте суд не може погодитися з таким розрахунком.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 5 999,60 грн. Наявність та розмір такої заборгованості відповідачкою не спростовано, виписки з особового рахунку та контррозрахунку заборгованості не надано, а тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Під час розгляду справи встановлено, що строк дії договору 30 днів.

Згідно з п. 4.3 договору проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.3. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Умови п. 4.2 договору, згідно з якими у разі користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, суд вважає неправомірними з огляду на те, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Викладене узгоджується з висновками, викладеними у постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Тому суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.

Тому проценти, нараховані поза строком кредитування (з 30 вересня 2020 року), не підлягають стягненню.

При визначенні розміру процентів, який підлягає стягненню, суд бере до уваги розрахунок первісного кредитора, який розкриває механізм нарахування.

При цьому суд зауважує, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється згідно з п. 1.4, 1.5 договору. Протягом строку кредитування нарахування здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0,61 %, у разі користування кредитом понад узгоджений сторонами договору строк передбачено застосування процентної ставки у розмірі 1,7 % і перерахунок процентів за весь строк користування кредитом.

З огляду на те, що у передбачений умовами договору строк відповідач кредитні кошти не повернув, при нарахуванні процентів за правомірне користування кредитом підлягає застосуванню процентна ставка в розмірі 1,7 %.

Отже судом самостійно здійснюється перерахунок процентів за ставкою 1,7 % з урахуванням зміни розміру тіла кредиту.

Так, розмір процентів за день за період з 30 серпня 2020 року по 24 вересня 2020 року за ставкою 1,7 % становить 102,00 грн (6 000,00 х 1,7 %), тому розмір нарахованих за цей період має становити 2 550,00 грн (102,00 х 25).

Розмір процентів за день за період з 25 вересня 2020 року по 29 вересня 2020 року становить 101,99 грн (5 999,60 х 1,7 %), а загальний розмір процентів за цей період 509,95 грн.

Отже, загальний розмір процентів за період з 30 серпня 2020 року по 29 вересня 2020 року має становити 3 059,95 грн (2 550,00 + 509,95).

Судом враховується, що відповідачем сплачено проценти в загальній сумі 951,60 грн.

Таким чином, заборгованість за процентами становить 2 108,35 грн (3 059,95 951,60).

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 107,95 грн, що складається з заборгованості за кредитом 5 999,60 грн, заборгованості за процентами 2 108,35 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 334,70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 509,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 196244301 від 30 серпня 2019 року у розмірі 8 107 (вісім тисяч сто сім) грн 95 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5 999,60 грн, заборгованість за відсотками 2 108,35 грн.

У задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 334,70 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 509,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов.