Рішення № 141075966, 29.10.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/2547/26

Номер провадження 2/213/1842/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/2547/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 848,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 травня 2020 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики № 6391477, відповідно до якого відповідачу надано позику у розмірі 12 000,00 грн строком на 29 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,6 % в день. Відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує. 10 липня 2020 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 10072020, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором № 6391477.

Просить стягнути з відповідача заборгованість у вищезазначеному розмірі, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив, в якому зазначає, що позивачем не доведено укладення відповідачем електронного договору з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»: не надано доказів на підтвердження того, що відповідач зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; створив в такій системі особистий кабінет; отримав пропозицію (оферту) та ознайомився з нею; отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) договорів. Позивач не зазначає, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо. Доказів укладення договору, який за формою відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", позивачем не надано.

Наявна в матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом, оскільки відсутні докази того, що договір створювався у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що він підписувався електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Отже, позивачем не підтверджено, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, отримання саме відповідачем логіну та паролю в системі, подання відповідачем заявки на отримання кредиту, ознайомлення відповідачем з усіма істотними умовами договору, акцептування відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору, зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження встановлення особи, якій направлявся та чи направлявся взагалі примірник спірного договору. Позивачем не доведено факту укладення договору, що свідчить про те, що сторонами не погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Крім того, зазначає, що позивачем на підтвердження зарахування позикодавцем грошових коштів на рахунок відповідача не надано первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Вважає, що наданий позивачем лист ТОВ «Фінекспрес» не підтверджує отримання відповідачем грошових коштів від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», оскільки не є первинним документом бухгалтерського обліку та не містить інформації щодо особи отримувача коштів. Крім того, позивачем не надано договору, який би уповноважував ТОВ «ФК «Фінекспрес» перераховувати кошти в інтересах ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Крім того, посилається на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту відступлення на його користь права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Зазначає, що наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу створено позивачем самостійно. Аркуші витягу візуально відрізняються, що свідчить про те, що витяг виготовлено позивачем самостійно і він може зазначив у ньому інформацію у власних інтересах.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими понад визначений укладеним, на думку позивача, договором строк кредитування.

Крім того, вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним із ціною позову, складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

10 червня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

На підставі розпорядження керівника апарату Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 39 від 04 вересня 2026 року здійснено повторний автоматизований розподіл справ, внаслідок чого справу передано у провадження судді Попова В.В.

09 вересня 2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяв/клопотань від сторін не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом.

07 травня 2020 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики № 6391477, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Сума позики становить 12 000,00 грн, строк 29 днів, дата повернення позики 05 червня 2020 року, базова процентна ставка 1,6 % в день, акційні проценти 0,8 % в день, проценти на прострочену позику 2,7 % в день. Вартість позики за весь строк, на який її видано, 2 784,00 грн.

Відповідно до п. 3 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики та, у випадку дострокового її повернення, підлягають відповідному перерахунку.

Згідно з п. 4.2. договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.

Пунктом 6 договору передбачено, що договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором.

Договір містить інформацію про юридичні адреси та реквізити сторін, зокрема зазначено реквізити рахунку ОСОБА_1 : НОМЕР_1 .

Договір підписано позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатору.

Підписавши договір, відповідач погодився з його умовами.

Відповідно до п. 2.19. ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, У ТОМУ ЧИСЛІ І НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», що є невід`ємною частиною договору, проценти на позику (базова процентна ставка) плата за договором позики, що розраховується від суми позики (або неповернутої її частини), яку позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю у день повернення позики, або на будь-яку дату протягом часу користування позикою, за відповідний фактичний період.

Проценти акційні плата за договором позики в межах програми лояльності, що розраховується від суми позики (або неповернутої її частини), яку позичальник має право сплатити позикодавцю у день повернення позики або на будь-яку дату протягом часу користування позикою, за відповідний фактичний період за акційною, зниженою ставкою (яка доступна за договором позики, укладеним конкретним позичальником з товариством вперше, або для позичальника, який є добросовісним та постійним клієнтом товариства, або в межах акцій, що проводяться товариством тощо), що означає укладення договору на особливих умовах, які є чинними при умові належного дотримання та виконання позичальником умов договору (п. 2.20. Правил).

Згідно з п. 2.26 Правил строк позики період, на який позикодавець надає позику відповідно до умов договору позики, який за умовами договору не може перевищувати 30 днів.

Позичальник зобов`язаний сплатити товариству проценти від суми Позики, розмір яких визначено в договорі позики. Нарахування процентів здійснюється на фактичний залишок суми позики щоденно, включно з датами отримання та повернення позики (п. 6.3 Правил).

Пунктом 6.4 Правил визначено, що за винятком випадку, передбаченого п. 6.8. цих Правил, проценти по договору позики на суму позики/залишок позики нараховуються за весь час до повного виконання позичальником зобов`язань з повернення позики, у тому числі у випадку виникнення простроченої позики, проте не більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів наявності заборгованості поспіль.

Товариство використовує фіксовану процентну ставку. Узгоджена договором позики процентна ставка складається з процентів на позику, процентів акційних і процентів на прострочену позику. Проценти акційні застосовуються в межах програми лояльності, у передбачених договором та Правилами випадках та виключно за умови належного дотримання та виконання позичальником умов договору (п. 6.5 Правил).

Відповідно до п. 6.9 Правил день виникнення простроченої позики/заборгованості починається з наступного дня після спливу строку позики, у випадку неповернення до цього дня позики/неповного повернення позики/несплати процентів.

Згідно з п. 8.4 Правил, якщо під час дії особливих умов виконання договору, встановлених для позичальника в paмкаx програми лояльності (у т.ч. право сплати процентів акційних), позичальник порушить взятi на себе договірні зобов`язання, такі особливі умови виконання договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно з умовами договору проценти підлягають сплаті позичальником в повному об`ємі за весь період дії договору згідно з умовами договору i незалежно від пропонованих особливих умов програми лояльності.

Пунктом 8.6. Правил визначено, що пільговий період погашення заборгованості, передбачений цими Правилами, є частиною програми лояльності та покликаний сприяти повному виконанню позичальником своїх зобов`язань згідно з договором на прийнятних для стopiн yмoваx у випадку прострочення позичальником виконання його зобов`язань (неповернення позики повністю чи частково та/чи несплати процентів повністю чи частково у встановлені договором позики строки). Пільговий період погашення заборгованості набуває чинності автоматично, за умови повної оплати позичальником в будь-який момент протягом строку позики (у тому числі протягом пільгового періоду), нарахованих процентів за відповідний фактичний період користування позикою.

Термін дії пільгового періоду погашення заборгованості відраховується з наступного дня з моменту останньої повної оплати нарахованих процентів за користування позикою (на будь-яку дату протягом строку позики або після його закінчення) та триває протягом строку, аналогічного строку позики. При цьому допускається продовження пільгового періоду погашення заборгованості за умови оплати нарахованих процентів на будь-яку дату протягом пільгового періоду погашення заборгованості на умовах, передбачених цим пунктом, та з можливим врахуванням звернень позичальника вiднocнo тривалості надання пільгового періоду (п. 8.7 Правил).

Згідно з довідкою вих. № КД-000141470 від 02 квітня 2026 року ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, підтверджує прийняття на виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», та завершення платіжної операції з переказу 12 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 ; дата операції: 07 травня 2020 року. Зазначено, що оскільки компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Таким чином, позикодавець умови договору виконав, надавши відповідачу у користування грошові кошти, проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість становить 34 848,00 грн: заборгованість за тілом позики 12 000,00 грн, заборгованість за відсотками 22 848,00 грн. Проценти нараховані за період з 07 травня 2020 року по 03 вересня 2020 року.

10 липня 2020 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу № 10072020, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 112 від 26 січня 2021 року до договору факторингу № 10072020 до ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором № 6391477. Розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором на момент відступлення права вимоги становить 34 848,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 12 000,00 грн, заборгованості за відсотками 22 848,00 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3-6, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Висновок суду.

Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем договору позики з первісним кредитором, порушення взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Разом з тим судом надано оцінку доводам представника відповідача щодо непідтвердження позивачем укладення договору саме відповідачем. При цьому враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладення якого не визнає відповідач, укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надіслано відповідачу на його фінансовий номер.

Відповідач на вебсайті фінансової установи подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на зазначену ним адресу електронної пошти одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Зазначене підтверджується наданою позивачем довідкою про ідентифікацію.

Відповідач був повністю ознайомлений з умовами договорів до їхнього підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

Без здійснення зазначених дій відповідачем договір позики не міг бути укладеним, цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Без отримання листа на адресу електронної пошти, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між первісним кредитором та відповідачем не був б укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Відповідачем та його представником не доведено, що ОСОБА_1 не укладалися договір позики. У відзиві містяться доводи лише про те, що позивачем не доведено, що саме відповідачем укладено вищезазначений договір, проте доказів на спростування аргументів позивача не надано.

Суд зазначає, що без введення позичальником відповідних даних, без здійснення його верифікації, без передання ним та отримання фінансовою установою персональних даних з метою укладення договору, таке укладення договору позики є неможливим.

Відповідачем та його представником не підтверджено неправильне зазначення у договорі анкетних даних відповідача, його номерів зв`язку, адресу електронної пошти, місця проживання, банківських реквізитів.

Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування грошових коштів, номер телефону, адреса реєстрації місця проживання, адреса електронної пошти) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем до суду не надані, як і не надано доказів того, що він звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення стосовно нього шахрайських дій чи оскарження ним правомірності укладених договорів. Враховуючи умови надання позики, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку і він мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору. Зважаючи на це, доводи представника відповідача про те, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання та використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, спростовуються матеріалами справи, а невизнання самим відповідачем факту укладення договору і використання такого ідентифікатора не обґрунтоване стороною відповідача за допомогою належних та допустимих доказів.

Тому суд вважає, що відповідачем не спростовано факт укладення договору позики з первісним кредитором, не доведено, що електронний правочин вчинено не ним, а іншою невстановленою особою.

Доводи відповідача та його представника про те, що у матеріалах справи відсутні бухгалтерські документи, що підтверджують видачу відповідачу грошових коштів та наявність заборгованості, також не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання відповідача та його представника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів не є підставою для висновку про невиконання умов договору позикодавцем та неотримання позичальником грошових коштів за договором позики.

Позивачем на підтвердження факту перерахування первісним кредитором грошових коштів на рахунок відповідача надано довідку оператора платіжних послуг. Зазначена довідка дає можливість ідентифікувати розмір наданого кредиту, реквізити платіжної картки, дату зарахування коштів.

Суд вважає, що довідка оператора платіжних послуг відповідає вимогам ч. 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» і підтверджує факт надання позики.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні грошові кошти не були зараховані на його картковий рахунок. На спростування тверджень позивача не надано виписку з клієнтського рахунку, яка може містити відомості про рух коштів на його рахунку.

Доводи про недоведеність факту переказу відповідачу грошових коштів, які викладені у відзиві, не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються письмовими доказами у справі. Доказів зворотного відповідачем не надано. Для спростування наявності заборгованості за договором позики відповідачем також не надано виписку з особового рахунку.

Суд також відхиляє посилання представника відповідача на непідтвердження набуття позивачем права вимоги до відповідача з огляду на таке.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право вимоги за якими переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

До позову додано договір факторингу та витяги з реєстру прав вимоги, де боржником зазначено відповідача. Витяг містить ідентифікуючі ознаки договору позики, суму та складові заборгованості, що відступається.

Суд зазначає, що витяг не є повним копіюванням документа, а лише виділяє та відтворює певну частину, яка містить потрібну інформацію.

Тому твердження представника відповідача про те, що аркуші витягу з реєстру прав вимоги візуально відрізняються, є необґрунтованими.

Отже, позивачем підтверджено перехід до нього права вимоги до відповідача.

Відповідачем порушувалися умови кредитного договору, кошти на повернення позики не сплачувалися, що призвело до виникнення заборгованості.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитора, який частково розкриває інформацію про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

У відзиві представник відповідача також посилається на сплив строку позики.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо нарахування процентів поза межами узгодженого сторонами договору позики строку користування позикою за процентами, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Під час розгляду справи встановлено, що позику надано на 29 днів, термін (дата) повернення позики 05 червня 2020 року.

При цьому умовами договору не передбачено пролонгації/автоматичної пролонгації строку користування позикою.

Долучена до позову копія Правил не містить умов про пролонгацію. Пунктом 6.4 Правил передбачена можливість нарахування процентів протягом 90 днів у разі виникнення простроченої позики. Пунктом 6.9 Правил передбачено, що прострочена заборгованість виникає з наступного дня після спливу строку позики. Таким чином, пунктом 6.4 Правил передбачено право позикодавця нараховувати проценти на прострочену заборгованість протягом 90 днів після спливу строку позики. Проте такі проценти є процентами на прострочену заборгованість, тобто за неправомірне користування позикою. Наявність в Правилах вищезазначених умов не свідчить про можливість продовження (пролонгації) строку позики, а визначає строк нарахування процентів за неправомірне користування позикою.

Крім того, пунктом 2.26 Правил чітко визначено, що строк позики період, на який позикодавець надає позику відповідно до умов договору позики, який за умовами договору не може перевищувати 30 днів.

Умови п. 6 договору, згідно з якими договір діє з моменту перерахування суми позики протягом строку позики, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за цим договором, суд вважає неправомірними з огляду на те, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення позики позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за надану позику, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України.

Тобто зазначення у договорі умови, згідно з якою проценти за "користування позикою" нараховуються не лише в межах строку користування позикою, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення позики, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у разі прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку позики (чи після вимоги про дострокове погашення позики), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Викладене узгоджується з висновками, викладеними у постанові в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Тому суд вважає, що нарахування процентів за користування позикою після закінчення строку позики є безпідставним.

Після спливу визначеного договором строку користування позикою права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умова договору щодо обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування позикою поза межами строку, на який вона надається, не відповідає нормам законодавства, а тому є нікчемною.

Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.

Згідно з наданим розрахунком первісного кредитора проценти нараховані за період з 07 травня 2020 року по 03 вересня 2020 року, що є неправомірним та не відповідає умовам договору.

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, зокрема розрахунок заборгованості, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Тому судом самостійно розраховано розмір процентів за користування кредитом протягом передбаченого умовами договору строку користування позикою (29 днів) за акційною процентною ставкою: 12 000,00 х 0,8 % х 29 = 2 784,00 грн. Саме такий розмір процентів передбачено і пунктом 2 договору.

Проте згідно у зв`язку із невиконанням умов для застосування акційної процентної ставки проценти підлягають перерахунку за базовою процентною ставкою: 12 000,00 х 1,6 % х 29 = 5 568,00 грн.

Таким чином, протягом узгодженого строку позики в 29 днів, після перерахунку процентів за ставкою 1,6 %, розмір процентів становить 5 568,00 грн.

З урахуванням того, що відповідачем не здійснювалися платежі зі сплати процентів, що відповідачем та його представником не спростовано, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами у вищезазначеному розмірі.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 17 568,00 грн., з яких: заборгованість за тілом позики 12 000,00 грн, заборгованість за процентами 5 568,00 грн.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 342,20 грн.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником відповідача заявлено про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу із ціною позову, складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

На переконання суду, дії з надання усної та письмової консультацій, складання позовної заяви не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, враховуючи думку представника відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, суд вважає, що вартість послуг адвоката в загальній сумі 7 000,00 грн є завищеною стосовно іншої сторони спору, а тому, за умови задоволення позовних вимог у повному обсязі, відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн відповідає принципу розумності та реальності витрат.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 520,66 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за договором позики №6391477 від 07 травня 2020 року в розмірі 17 568 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом позики 12 000,00 грн, заборгованість за процентами 5 568,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» судовий збір у розмірі 1 342,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 520,66 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження: вул. Набережно-Лугова, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 39992082.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов.