Рішення № 141075524, 28.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Дата ухвалення
28.10.2026
Номер справи
461/7016/26
Номер документу
141075524
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №461/7016/26

Провадження №2/461/4199/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Кремінець К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в:

Представник Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» Шкапенко О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №ABH0CT155101751316205345 від 30.06.2025 в розмірі 9812,54 грн. та судових витрат.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 30.06.2025 ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір №ABH0CT155101751316205345 щодо надання останньому кредиту в розмірі 5000,00 грн., строком на 36 місяців (тобто до 29.06.2028), зі сплатою процентів у розмірі 85.00% щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Однак, відповідач зобов`язання за умовами договору не виконав, отримані в кредит кошти не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, внаслідок чого станом на 04.09.2026 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає 9812,54 грн., з яких: 4912,43 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4160,61 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 739,5 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.09.2026 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні).

29.09.2026 відповідач ОСОБА_1 через Електронний суд подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, покликаючись на відсутність належних доказів укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом, а також погодження істотних умов договору щодо процентної ставки й інших платежів. Зазначив, що надана позивачем копія договору не дає змоги перевірити її автентичність, а витяги з умов і правил надання банківських послуг без належного підтвердження згоди відповідача не можуть вважатися складовою частиною договору.

29.09.2026 відповідач ОСОБА_1 через Електронний суд подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Львівського апеляційного суду у справі №465/11092/25. В обгрунтування поданого клопотання зазначив, що наразі у Львівському апеляційному суді перебуває на розгляді апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 червня 2026 року у справі №465/11092/25 за позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. В обох справах позивач спирається на аналогічну схему оформлення документів, а саме: надання друкованих/графічних візуалізацій «Анкет-заяв» та «Паспортів споживчого кредиту» замість оригіналів електронних документів; використання текстових відображень ідентифікаторів ключів без надання файлів кваліфікованого електронного підпису (КЕП/ЕЦП) у форматі .p7s та без підтвердження кваліфікованої позначки часу (Time-stamp); автоматизоване (пакетне) генерування підписів програмним забезпеченням банку та безпідставне нарахування процентів і штрафів за незатвердженими Тарифами. Відтак, правові висновки Львівського апеляційного суду у справі №465/11092/25 матимуть преюдиційне значення (ч. 4 ст. 82 ЦПК України) для цієї справи.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, сама лише наявність іншої справи, яка є певним чином пов`язаною зі справою, що розглядається, не є достатньою підставою для зупинення провадження. Необхідною умовою є встановлення саме об`єктивної неможливості розгляду цієї справи, тобто такої ситуації, за якої суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини, що мають істотне значення для вирішення спору.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №357/10397/19 викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження суд повинен встановити не лише взаємопов`язаність справ, а й конкретну залежність можливості вирішення спору в цій справі від результату розгляду іншої справи.

Водночас суд зазначає, що предметом розгляду у справі №465/11092/25 є спір щодо стягнення заборгованості за іншим кредитним зобов`язанням, а відтак обставини, які підлягають встановленню в межах зазначеної справи, не є тотожними обставинам, що підлягають з`ясуванню у цій справі.

Посилання відповідача на подібність способу оформлення кредитних документів, використання електронних підписів, а також порядку нарахування процентів і штрафних санкцій саме по собі не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншого спору. Наведені відповідачем обставини стосуються оцінки належності, допустимості та достатності доказів, наданих позивачем на підтвердження укладення кредитного договору, погодження його істотних умов і розміру заявленої до стягнення заборгованості, що підлягають самостійній перевірці судом у межах цієї справи.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України преюдиційне значення мають обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, за наявності визначених законом умов. Правові висновки суду в іншій справі самі по собі не є обставинами, які мають преюдиційне значення в розумінні зазначеної норми.

Отже, відповідачем не наведено належних аргументів на підтвердження того, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі №465/11092/25 суд позбавлений можливості самостійно дослідити надані сторонами докази, встановити обставини укладення кредитного договору №ABH0CT155101751316205345 від 30.06.2025, перевірити погодження його умов сторонами та надати оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Слід зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Зокрема, інше тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України фактично призводило б до можливості безстрокового відкладення розгляду справи на невизначений строк лише у зв`язку з оскарженням судового рішення в іншому провадженні, що не відповідає завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справ та вимозі розумного строку судового розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, 30.06.2025 між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ABH0CT155101751316205345, шляхом підписання Анкети-Заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК», Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та Паспорту споживчого кредиту.

Кредитний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

Відповідно до п.п. 4-7 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» №ABH0CT155101751316205345 від 30.06.2025: розмір кредиту - 5000 грн., строк кредиту - 36 місяців (зі строком повернення до 29.06.2028), процентна ставка фіксована - 85% на рік, розмір щомісячного платежу - 389,88 грн.

Відповідно до п.12 Заяви про надання послуги «Швидка готівка», у випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

АТ «АКЦЕНТ-БАНК» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR.47206978.119876.65455 від 30.06.2025 та меморіальним ордером №TR.47206978.119877.65455 від 30.06.2025.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, банк свої зобов`язання перед позичальником виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак, останній взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що на момент укладення договору йому не надано повної та прозорої інформації про всі умови кредитування, зокрема про реальну відсоткову ставку, оскільки на виконання ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» позивач надав споживачу усю необхідну інформацію перед укладенням кредитного договору, що підтверджується Заявою щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/ рахунком, яка підписана особисто ОСОБА_1 та Паспортом споживчого кредиту, підписаним відповідачем 30.06.2025 накладенням електронного підпису.

Крім того, відповідач також не скористався наданим йому правом, передбаченим п.13 Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/ рахунком від 14.10.2023, на відмову від такого договору, а відтак вважав такі прийнятними для себе.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №ABH0CT155101751316205345 від 30.06.2025 та виписки по особовому рахунку, станом на 04.09.2026 заборгованість відповідача становить 9812,54 грн. та складається із наступного: 4912,43 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4160,61 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 739,5 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.

З виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 30.06.2025 по 04.09.2026 вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами для особистих потреб та здійснював поповнення картки, яка є первинним бухгалтерським документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватись електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Оскільки між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «АКЦЕНТ-БАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка складається з: 4912,43 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4160,61 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача загального залишку заборгованості за пенею у розмірі 739,50 грн. не підлягає до задоволення, оскільки п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9073,04 грн. (9812,54 грн. (загальна заборгованість) - 739,50 грн. (загальний залишок заборгованості за пенею) = 9073,04 грн.).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2461,75 грн. (з розрахунку 9073,04 грн./9812,54 грн. х 2662,40 грн. = 2461,75 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101751316205345 від 30.06.2025 в розмірі 9073 (дев`ять тисяч сімдесят три) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» сплачений судовий збір в розмірі 2461 (дві тисячі чотири ста шістдесят одна) грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, електронна адреса: Legal.Collect@a-bank.com.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Суддя Зубачик Н.Б.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141075524 ?

Документ № 141075524 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141075524 ?

Дата ухвалення - 28.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141075524 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141075524 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141075524, Галицький районний суд м. Львова

Судове рішення № 141075524, Галицький районний суд м. Львова було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141075524 відноситься до справи № 461/7016/26

Це рішення відноситься до справи № 461/7016/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141075523
Наступний документ : 141075528