Рішення № 141070929, 29.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2975/26

2/154/1680/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Лященка О.В.

за участю секретаря судового засідання Баранюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 28.03.2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 80189151, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 3 000,00 грн зі сплатою процентів та інших передбачених договором платежів.

За твердженням позивача, кредитний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти були перераховані на рахунок її платіжної картки відповідно до пункту 2.1 договору.

Позивач зазначає, що свої договірні зобов`язання виконав належним чином, тоді як відповідачка отримані кошти не повернула, проценти та інші платежі не сплатила, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 14086,40 грн, яка складається з 3000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 9494,40 грн простроченої заборгованості за сумою відсотків; 92,00 грн. простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту та 1 500,00 грн - простроченої заборгованості за штрафами.

22 травня 2026 року позивач направив відповідачці письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак заявлена заборгованість погашена не була.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути з неї 14086,40 грн заборгованості, 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 29 липня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та ухвалити заочне рішення у разі неявки відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою, до суду не з`явилася, причин неявки не повідомила. Відзиву на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідачки, її неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив здійснювати заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

28 березня 2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 80189151 в електронній формі.

У договорі зазначено персональні дані позичальниці, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 , адресу проживання та реквізити платіжної картки, визначеної для отримання кредитних коштів.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у сумі 3 000,00 грн, а позичальниця - повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі на умовах договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору кредит надавався строком на 360 календарних днів, починаючи з 28.03.2025 року. Дата повернення кредиту - 23.03.2026 .

Пунктом 1.4 договору визначено обов`язок позичальниці сплатити проценти та комісію в останній день строку кредитування згідно з графіком платежів.

Пунктом 2.2.3 договору, за користування Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: - пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується Стандартна процентна ставка; - стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.

Графіком платежів передбачено пільговий період тривалістю 14 календарних днів - з 28 березня 2025 року до 11 квітня 2025 року, та стандартний період тривалістю 346 календарних днів - з 12 квітня 2025 року до 23 березня 2026 року.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кредитні кошти надаються шляхом безготівкового перерахування на картковий рахунок позичальниці.

Договором передбачена можливість продовження строку кредитування за погодженням сторін у порядку, визначеному пунктами 2.3.1-2.3.10, зокрема шляхом акцепту відповідної пропозиції позичальницею в особистому кабінеті або укладення додаткової угоди.

Відповідно до пункту 4.7 договору за прострочення повернення кредиту передбачено штрафні санкції. Зокрема, пунктом 4.7.1 визначено штраф у розмірі 40 % суми отриманого кредиту у разі прострочення понад 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 7.1 договору він набуває чинності з моменту укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін виникають із моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальниці.

У розділі 12 договору наведено реквізити сторін, а також дані електронного підпису позичальниці.

У паспорті споживчого кредиту наведені відомості про електронне підтвердження умов кредитування ОСОБА_1 28.03.2025 .

Відповідно до довідки про ідентифікацію до кредитного договору № 80189151, складеної ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5х33p7Ve 28.03.2025. о 02:38:06. Для надсилання ідентифікатора зазначено номер телефону НОМЕР_2 .

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивач долучив лист ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», яке здійснює діяльність під торговельною маркою EasyPay, від 20.04.2026 року.

Зазначений документ містить відомості про здійснення 28.03.2025 року платіжної операції з переказу 3 000,00 грн, ініційованої ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» на користь отримувача за реквізитами платіжної картки. Статус операції визначено як «Виконано».

Позивачем також надано розрахунок заборгованості за договором № 80189151, складений станом на 22.03.2026 року, з деталізацією нарахувань за період користування кредитом.

Відповідно до цього розрахунку заборгованість у загальному розмірі становить 14086,40 грн, яка складається з 3000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 9494,40 грн простроченої заборгованості за сумою відсотків; 92,00 грн. простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту та 1 500,00 грн - простроченої заборгованості за штрафами.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відсутність відзиву на позовну заяву та заперечень відповідачки не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених вимог і не є самостійною підставою для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Статтею 12 цього Закону передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Досліджений судом кредитний договір містить визначені сторонами істотні умови кредитування, персональні дані позичальниці та відомості про використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Довідка про ідентифікацію підтверджує використання 28.03.2025 року одноразового ідентифікатора 5х33p7Ve, пов`язаного з персональними даними ОСОБА_1 та зазначеним у договорі номером мобільного телефону.

Наведені відомості узгоджуються з електронним кредитним договором, паспортом споживчого кредиту та зазначеними в них реквізитами позичальниці.

Сукупність цих доказів підтверджує волевиявлення 28.03.2025 та погодження його умов.

Факт надання кредитних коштів підтверджений листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 2 квітня 2026 року про виконання платіжної операції на суму 3000,00 грн, реквізити якої узгоджуються з умовами договору щодо способу видачі кредиту.

Вказаний доказ у сукупності з кредитним договором, даними ідентифікації позичальниці та розрахунком заборгованості підтверджує виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання відповідачці 3 000,00 грн кредитних коштів.

Таким чином, суд установив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного в електронній формі договору, за яким відповідачка отримала 3000,00 грн та зобов`язалася повернути кредит і сплатити передбачені договором платежі.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За умовами пунктів 1.3, 1.4 договору відповідачка зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти не пізніше 23 березня 2026 року.

Відомостей про повернення кредиту повністю або частково матеріали справи не містять. Доказів продовження строку кредитування після зазначеної дати сторонами також не подано.

Отже, встановлений договором строк виконання грошового зобов`язання настав, а відповідачка свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів не виконала.

Заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн підтверджена належними та достатніми доказами і підлягає стягненню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положення статей 1054, 1056-1 ЦК України передбачають право сторін кредитного договору визначати розмір процентів, їх тип та порядок сплати з урахуванням вимог законодавства.

Правовідносини сторін також регулюються Законом України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на момент укладення договору.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Суд установив, що за договором № 80189151кредит надано строком на 360 календарних днів зі застосуванням двох погоджених процентних ставок: 0,8 % на день протягом пільгового періоду та 0,96 % на день протягом стандартного періоду.

Отже, кожна із зазначених договірних процентних ставок окремо не перевищує 1 % на день.

Підстав вважати заявлені проценти відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання або нарахуваннями після закінчення строку кредитування суд не встановив.

Належних доказів зміни погоджених сторонами процентних ставок, застосування інших ставок чи здійснення відповідачкою платежів, які не враховані у розрахунку, матеріали справи не містять.

Таким чином, заявлена заборгованість за процентами у розмірі 9494,40 грн відповідає умовам кредитного договору, періоду користування кредитом та вимогам законодавства і підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом належать, зокрема, проценти та комісії кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Суд дійшов висновку, що погоджений сторонами обов`язок зі сплати одноразової комісії в розмірі 92,00 грн підлягає виконанню, а позовна вимога в цій частині - задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідачки 1500,00 грн штрафу, нарахованого у зв`язку з невиконанням кредитного зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же положенням передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошових зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірний кредитний договір укладено 28.03.2025, а строк повернення кредиту настав 23.03.2026 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні.

Заявлений позивачем штраф у розмірі 1 500,00 грн за своєю правовою природою є неустойкою, нарахованою за порушення грошового зобов`язання.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які прямо звільняють відповідачку від обов`язку сплати штрафу за таке прострочення.

Зазначена норма є імперативною та підлягає застосуванню незалежно від наявності відповідних заперечень відповідачки.

Таким чином, вимога про стягнення 1 500,00 грн штрафу суперечить прямій законодавчій забороні та задоволенню не підлягає.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд установив, що між сторонами укладено кредитний договір № 80189151 від 28.03.2025 року, на виконання якого відповідачка отримала 3000,00 грн кредитних коштів.

Відповідачка не виконала свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати погоджених договором платежів у встановлений строк.

Позивач довів наявність заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн, процентами в розмірі 9494,40 грн та комісією в розмірі 92,00 грн.

Водночас нарахований штраф у розмірі 1500,00 грн стягненню не підлягає відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 12586,40 грн, з яких 3 000,00 грн - основний борг, 9494,40 грн - проценти за користування кредитом, 92,00 грн - комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 500,00 грн штрафу належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав договір № 0207 про надання правової (правничої) допомоги від 02 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», акт наданих послуг № 2574 від 28 травня 2026 року, детальний опис наданих послуг, а також документи на підтвердження повноважень адвоката.

Відповідно до умов договору вартість правничої допомоги у справі визначена у фіксованому розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з актом №2574 від 28 травня 2026 року та детальним описом наданих послуг до складу правничої допомоги включено усну консультацію щодо перспектив стягнення заборгованості тривалістю 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 години, погодження правової позиції тривалістю 30 хвилин, складення позовної заяви тривалістю 3 години 30 хвилин та подання позовної заяви до суду.

Загальна тривалість зазначених робіт становить 6 годин 30 хвилин, окремо враховано подання позову до суду.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність їх розміру до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв їх реальності, необхідності та розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи.

Аналогічні за змістом критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04), відповідно до пункту 268 якого компенсації підлягають витрати, щодо яких установлено їх фактичне та необхідне понесення, а також обґрунтованість їх розміру.

Суд враховує, що спірна справа є малозначною, її предметом є стягнення заборгованості за одним кредитним договором, а ціна позову становить 14086,40 грн.

Справа не характеризується підвищеною юридичною або фактичною складністю, не потребувала проведення експертиз, дослідження значного обсягу доказів чи вирішення складних процесуальних питань.

Позовна заява має типовий характер, складена за стандартною для цієї категорії спорів структурою, а її правове обґрунтування ґрунтується переважно на загальних положеннях цивільного законодавства про кредитні зобов`язання та електронну форму правочинів.

Розрахунок заборгованості сформований самим кредитодавцем і долучений до позову як готовий документ. Його складання не вимагало від адвоката здійснення самостійних складних розрахунків або спеціального дослідження фінансових операцій.

Суд також бере до уваги, що зазначені в детальному описі консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції за своїм змістом є взаємопов`язаними підготовчими діями, необхідними для складання позовної заяви.

Тому їх формальне розмежування в акті наданих послуг не свідчить саме по собі про виконання декількох самостійних за складністю та обсягом робіт, кожна з яких потребує окремого значного відшкодування.

Крім того, подання підготовленої позовної заяви до суду має переважно організаційно-технічний характер та не становить окремої складної правничої послуги.

Представник позивача участі в судовому засіданні не брав, додаткових процесуальних документів, які потребували б значної правової роботи, суду не подавав.

Заявлена сума витрат на правничу допомогу 8 000,00 грн становить майже 57 % ціни позову, що за встановлених обставин є непропорційним співвідношенням між розміром заявленої компенсації, предметом спору, фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт та їх складністю.

Суд не ставить під сумнів право позивача й адвокатського об`єднання самостійно визначати розмір гонорару та погоджувати умови його сплати. Водночас такі домовленості не створюють безумовного обов`язку іншої сторони компенсувати всю погоджену суму.

Оцінюючи заявлені витрати за критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, суд виходить не з перегляду погодженого сторонами розміру адвокатського гонорару, а з визначення тієї його частини, покладення якої на відповідачку є обґрунтованим, необхідним та пропорційним обставинам цієї справи.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути враховані при розподілі судових витрат у цій справі, є 4 000,00 грн.

Підстав для покладення на відповідачку решти заявлених витрат суд не встановив.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 12586,40 грн із заявлених 14086,40 грн, частка задоволених вимог становить 89,35 %.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із визначеної судом суми 4 000,00 грн на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню 3 574,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір у розмірі 2 662,40 грн також підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 2378,85 грн.

Отже, загальний розмір судових витрат, які належить стягнути з відповідачки на користь позивача, становить 5952,85 грн, з яких 2378,85 грн - судовий збір та 3574,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 274, 279-282, 284, 288 ЦПК України, статтями 207, 525, 526, 530, 549, 610, 626, 627, 629, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Законами України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 80189151 від 28 березня 2025 року в загальному розмірі 12586 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 40 коп., з яких:

- 3000, 00 (три тисячі) грн.00 коп.- заборгованість за основною сумою кредиту;

- 9494 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 40 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 92 (дев`яносто дві) грн 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 500 (однієї тисячі п`ятисот) грн. 00 коп. штрафу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 5952,85 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 85 коп., з яких:

- 2378,85 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн 85 коп. - судовий збір;

- 3574,00 (три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог про відшкодування судових витрат - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку в разі залишення заяви про його перегляд без задоволення. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; банківський рахунок IBAN НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Олександр ЛЯЩЕНКО