Рішення № 141067318, 29.10.2026, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/489/26

Провадження № 2/690/449/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Багачеве

Багачевський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Мишевська Н.М., повноваження якої підтверджено довіреністю від 29.10.2025 року № 7, через систему «Електронний суд» звернулась до суду з цивільним позовом за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») заборгованість за договором про надання кредиту від 13.11.2025 року № 565442-КС-002 в сумі 111 870 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що шляхом обміну електронними повідомленнями, після акцептування ОСОБА_1 пропозиції ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», сторонами 13.11.2025 року укладено електронний договір про надання кредиту № 565442-КС-002 (далі - Договір № 565442-КС-002), який відповідачем підписано з використанням одноразового ідентифікатора, направленого на зазначений ним номер телефону. Відповідно до умов якого позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 33 000 грн., шляхом перерахування їх на вказану ним банківську картку, на умовах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором № 565442-КС-002 належним чином не виконав, як наслідок, станом на 05.06.2026 року виникла заборгованість у сумі 111 870 грн., з яких: 33 000 грн. - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 55 770 грн. - сума прострочених платежів за процентами, 16 500 грн. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, 6 600 грн. - сума прострочених платежів за комісією, про стягнення якої з подано позов. Окремо зазначено, що проценти за користування кредитом нараховувались виключно в межах строку дії договору, а встановлення комісії за надання кредиту узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Відповідач надав до суду письмові пояснення за змістом яких просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. Доводи ОСОБА_1 мотивовані тим, що в наданій позивачем візуальній формі послідовності дій клієнта наявні хронологічні розбіжності з часом підписання договору, зазначеним у самому Договорі № 565442-КС-002, а матеріали справи не містять доказів від оператора мобільного зв`язку про фактичне надсилання та доставку йому повідомлення з одноразовим ідентифікатором, тож надані позивачем електронні докази не підтверджують його волевиявлення на укладення договору. Також вказано, що надане позивачем підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів містить маскований номер платіжної картки отримувача та не є належним платіжним документом, тож факт отримання ним кредитних коштів є недоведеним.

Окрім цього зазначено, що умови Договору № 565442-КС-002 щодо процентної ставки, з огляду на розмір реальної річної процентної ставки 6926,47%, є несправедливими, суперечать передбаченим ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності та ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Умова договору про сплату комісії за видачу кредиту, на думку відповідача, є нікчемною, оскільки позивачем не доведено надання йому будь-якої окремої послуги за цю плату. Додатково вказано, що після закінчення строку дії договору позивачем безпідставно збільшено загальну суму заборгованості з 105 041,63 грн. до 111 870 грн.

Представником позивача Виноградовим Ю.Е., повноваження якого підтверджено довіреністю від 03.11.2025 року № 15, надано до суду додаткові пояснення за змістом яких заперечено доводи відповідача та зазначено про належне укладення та підписання ним Договору № 565442-КС-002, його направлення разом з Правилами на електронну адресу відповідача, а також перерахування кредитних коштів через ТОВ «ПрофітГід» відповідно до договору про надання послуг від 04.11.2020 року № ПГ-5.

Представники позивача в судові засідання не з`явилась, за змістом позовної заяви та додаткових пояснень просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності.

Відповідачем ініційовано питання про відкладення судового засідання на інші дату та час, однак у подальшому в судові засідання він не з`явився, поважність причин неявки не повідомив, клопотань процесуального характеру від його імені до суду не надходило, за змістом письмових пояснень просив розгляд справи здійснювати за його відсутності за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою сторін у засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов`язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

13.11.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 дистанційно в електронній формі через веб-сайт https://my.bizpozyka.com шляхом погодження відповідачем пропозиції фінансової установи та заповнення анкети клієнта, укладено Договір № 565442-КС-002, який ОСОБА_1 підписано з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 33 000 грн., строком на 24 тижні, а останній зобов`язався сплатити одноразово комісію за видачу кредиту в розмірі 6 600 грн., повернути кредит до 30.04.2026 року та сплатити проценти за користування кредитом за фіксованою стандартною процентною ставкою 1% в день від суми залишку кредиту, здійснивши відповідно до графіку 12 платежів (кожні 14 днів) - перші 11 по 6 770 грн., а останній - 6 555,88 грн., таким чином орієнтована загальна вартість кредиту становить 81 05,88 грн., з яких 48 552,60 грн. - загальні витрати за кредитом.

Відповідно до змісту п. 1.6 Договору № 565442-КС-002 комісією за видачу кредиту є грошові кошти, які згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування кредитом, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Згідно п. 7.5 Договору № 565442-КС-002 у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України, при цьому сукупна сума нарахованих процентів річних та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати половини суми кредиту.

Відповідно до змісту анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.bizpozyka.com) ОСОБА_1 у ній, крім іншого, вказано номер телефону НОМЕР_1 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_2 .

Послідовність дій ОСОБА_1 13.11.2025 року як клієнта ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача на сайті https://my.bizpozyka.com під час укладення Договору № 565442-КС-002 відображено у відповідній візуальній формі, долученій представником позивача до позовної заяви.

Згідно умов укладеного 04.11.2020 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофіГід» (далі - ТОВ «ПрофіГід») договору про надання послуг № ПГ-5, останнє зобов`язалось здійснювати дистанційне обслуговування фінансових послуг ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в тому числі щодо перерахування коштів.

Факт перерахування 13.11.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» грошових коштів в розмірі 33 000 грн. на рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу «перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. № 565442-КС-002 від 13.11.2025» підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» та випискою з банківської карти № НОМЕР_2 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

З виписки за вказаною платіжною карткою за період з 13.11.2025 року по 14.11.2025 року вбачається факт використання отриманих коштів у розмірі 33 000 грн., як на безготівковий переказ на іншу платіжну картку, так і безпосереднє зняття готівки.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 565442-КС-002 ОСОБА_1 13.11.2025 року надано кредитні кошти в розмірі 33 000 грн. та нараховано комісію в розмірі 6 600 грн., а в подальшому щоденно в період часу з 13.11.2025 року по 30.04.2026 року (169 днів) ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» нараховувались проценти в розмірі 330 грн. за процентною ставкою 1% в день від суми неповернутого кредиту, загальна сума яких становить 55 770 грн. Також, позивачем щоденно в період часу з 28.11.2025 року по 22.12.2025 року (25 днів) нараховувались проценти в розмірі 660 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України, загальна сума яких становить 16 500 грн. Відомостей про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в період часу з 13.11.2025 року по 08.06.2026 року не відображено, як наслідок станом на 08.06.2026 року залишок заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 565442-КС-002 становив 111 870 грн., з яких: 33 000 грн. - за тілом кредиту, 55 770 грн. - за процентами, 6 600 грн. - за комісією, 16 500 грн. - проценти за ст. 265 ЦК України.

Встановленим судом фактам відповідають правовідносини щодо надання фінансових послуг у сфері споживчого кредитування, які врегульовано Цивільним кодексом України та законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронною комерцією є відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Положеннями ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, крім іншого, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 2 ст. 546 ЦК України сторонами договірних зобов`язань можуть бути встановлені види забезпечення виконання зобов`язання.

Приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що 13.11.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 565442-КС-002 на підставі якого останнім отримано в якості кредиту грошові кошти в розмірі 33 000 грн. строком на 24 тижні, тобто до 30.04.2026 року, зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою в розмірі 1% в день від залишку неповернутого кредиту.

Доводи відповідача про те, що надані позивачем електронні докази не підтверджують його волевиявлення на укладення Договору № 565442-КС-002, не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, оскільки надані примірники пропозиції укласти договір (оферти), прийняття (акцепту) пропозиції, паспорту споживчого кредиту та Договору № 565442-КС-002 містять відомості про їх підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а розбіжність у декілька секунд між часом підписання договору, зазначеним у ньому, та часом відповідної дії, зафіксованим в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, про недостовірність вказаних доказів не свідчить.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 року в справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 року в справі № 524/5556/19, електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без проходження особою процедури реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та прийняття пропозиції укласти електронний договір.

Також спростовуються дослідженими матеріалами справи доводи відповідача про недоведеність отримання ним кредитних коштів, оскільки окрім підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу, виконання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» своїх зобов`язань за Договором № 565442-КС-002 підтверджується випискою по рахунку платіжної картки № НОМЕР_2 , емітованої АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , згідно якої 13.11.2025 року на неї зараховано 33 000 грн., якими відповідач того ж та наступного дня розпорядився на власний розсуд.

При цьому, відповідачем не надано суду будь-якого іншого примірника договору, укладеного з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», та не наведено жодних обставин, які б пояснювали надходження на його платіжну картку 13.11.2025 року грошових коштів в розмірі 33 000 грн. з іншої підстави.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором № 565442-КС-002 в частині повернення кредиту не виконав, відомості про те, що відповідач на час розгляду справи виконав свої зобов`язання перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», у суду відсутні, як наслідок, позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33 000 грн. підлягають задоволенню.

Оцінюючи доводи відповідача про несправедливість умов Договору № 565442-КС-002 в частині процентної ставки, суд враховує наступне.

Відповідно до змісту п. 5) ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими, крім іншого, є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Водночас розмір узгодженої сторонами Договору № 565442-КС-002 процентної ставки не перевищує її максимального розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки, орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту, доведені до відома відповідача до укладення договору шляхом підписання ним паспорту споживчого кредиту. Значний розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки є наслідком обраного строку кредитування та не свідчить про порушення встановлених законом обмежень, оскільки доказів того, що відповідач погодився на запропоновані умови не свідомо чи під впливом помилки суду не надано.

З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач 13.11.2025 року, не маючи жодних обмежень щодо вільного вибору банківської чи фінансової установи для отримання кредитних коштів, діючи свідомо, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився із запропонованими позивачем умовами отримання кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, та дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав Договір № 565442-КС-002, на підставі якого отримав кредитні кошти в розмірі 33 000 грн., та в подальшому упродовж 14-денного строку не реалізував право на відмову від цього договору.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру заборгованості за процентами, нарахованої ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за Договором № 565442-КС-002, суд вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18, на які посилається ОСОБА_1 , не є релевантними, оскільки обставини даної справи є відмінними від спірних взаємовідносин сторін, які встановлені судом, а проценти в сумі 55 770 грн. мають не компенсаторний характер, оскільки нараховані відповідно до ст. 1048 ЦК України за фактичне користування кредитними коштами в межах строку дії Договору № 565442-КС-002, а не на підставі ст. 625 ЦК України як вид відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 09.10.2024 року в справі № 582/202/22, згідно яких проценти, передбачені укладеним на визначений термін кредитним договором, є платою за користування кредитом, а не компенсацією в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Не спростовують висновків суду й посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 року в справі № 679/1103/23, оскільки від викладених у ній висновків відступила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.09.2026 року в справі № 552/672/23, зазначивши, що за відсутності відповідної позовної вимоги споживача суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом, а може лише тлумачити на користь споживача нечіткі або двозначні умови договору про споживчий кредит.

Відповідачем в межах розгляду даної справи не заявлено зустрічного позову про визнання недійсними умов Договору № 565442-КС-002 щодо розміру процентів за користування кредитом, а умови договору в цій частині є чіткими та однозначними, тож підстав для зменшення розміру нарахованих процентів суд не вбачає.

Водночас, як зазначено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в цій же постанові, встановлене Законом України «Про захист прав споживачів» обмеження максимального розміру денної процентної ставки, яке з 20.08.2024 року становить 1%, є імперативним, а нікчемність умов договору, що його перевищують, суд враховує з власної ініціативи. Проте Договір № 565442-КС-002 укладено 13.11.2025 року, тобто після набрання чинності вказаним обмеженням, а визначена ним денна процентна ставка в розмірі 0,87% та стандартна процентна ставка в розмірі 1% в день граничного розміру не перевищують.

Також не відповідають змісту розрахунку заборгованості доводи відповідача про збільшення позивачем загальної суми заборгованості після закінчення строку дії договору з 105 041,63 грн. до 111 870 грн., оскільки сума заборгованості в розмірі 111 870 грн. складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією та нарахованими з 28.11.2025 року процентами відповідно до ст. 625 ЦК України, а після 30.04.2026 року її розмір не змінювався.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 55 770 грн. підлягають задоволенню.

Водночас суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання (видачу) кредиту, що зумовлено нікчемністю умов Договору № 565442-КС-002 в частині необхідності її сплати.

Вказане узгоджується зі сталими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19, згідно яких за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

З огляду на вказане вбачається, що в кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом, тож кредитодавець заінтересований у наданні такого кредиту.

Таким чином, очевидним є неможливість фінансової установи стягувати з позичальника платежі за дії, які вона вчиняє на власну користь, зокрема комісію за надання (видачу) кредиту, адже такі дії не становлять фінансову послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації обов`язку такої установи за кредитним договором і відповідають її економічним потребам.

Зі змісту сталих висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.08.2022 року в справі № 202/5330/19, від 06.11.2023 року в справі №204/224/21, від 10.01.2024 року в справі № 727/5461/23, вбачається, що положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії без зазначення в договорі переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 09.10.2024 року в справі № 582/202/22 щодо умов договорів про споживчий кредит, укладених з небанківською фінансовою установою в електронній формі, про сплату одноразової комісії за надання кредиту, визначеної у фіксованому відсотку від суми кредиту.

Тож умови Договору № 565442-КС-002, які передбачають необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за видачу кредиту, нарахованої у фіксованому розмірі, за відсутності відомостей про перелік додаткових/супутніх послуг, які пов`язані з отриманням кредиту, є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Більш того, сам позивач у п. 1.6 Договору № 565442-КС-002 визначив вказану комісію як одну з двох складових оплати за надання та користування кредитом, тобто як плату за видачу кредиту, а не за окрему послугу, надану позичальнику.

Положеннями ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Включення комісії до загальних витрат за кредитом при розрахунку денної процентної ставки відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вказаних висновків не спростовує, оскільки ця норма визначає порядок обчислення загальної вартості кредиту для споживача, а не встановлює самостійної підстави для стягнення плати за дії, які не є послугою, наданою позичальнику.

Не підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 16 500 грн.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальник отримав кредит (позику) від банку або іншого кредитодавця (позикодавця), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який триває на час розгляду справи.

Оскільки проценти відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано позивачем за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором № 565442-КС-002 в період часу з 28.11.2025 року по 22.12.2025 року, тобто в період дії воєнного стану, відповідач в силу прямої вказівки закону звільнений від такої відповідальності.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 565442-КС-002 в сумі 88 770 грн., з яких: 33 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 55 770 грн. - сума прострочених платежів по процентах.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 64 коп., що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (79,35%), оскільки підстав для звільнення його від сплати судового збору судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором від 13.11.2025 року № 565442-КС-002 в сумі 88 770 грн., з яких: 33 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 55 770 грн. - сума прострочених платежів по процентах.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 64 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 27.08.1998 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Линдюк В.С.