Постанова № 14106671, 21.02.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 р. Справа № 2а-14368/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010р. по справі№2а-14368/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Наукова виробнича фірма "ТКС"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним,

ВСТАНОВИЛА:

10.11.2010 року, Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «ТКС» (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, визнати нечинним податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 27.10.2010 року та № 0012321503/0 від 26.10.2010 року; визнати протиправною відмову посадових осіб відповідача у прийняті податкової декларації з податку на додану вартість з Додатками за липень, серпень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року; зобовязати службових осіб відповідача визнати податкові декларації з податку на додану вартість з Додатками за липень, серпень 2010 року та податкову декларацію на прибуток підприємства за 1 півріччя. Як податкову звітність, що надана без порушень у відповідний податковий період.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року позов було задоволено.

Визнані нечинним податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» №0009651501/0 від 27.10.2010 року та № 0012321503/0 від 26.10.2010 року.

Визнано протиправною відмову посадових осіб відповідача у прийняті податкової декларації з податку на додану вартість з Додатками за липень, серпень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року.

Зобовязати службових осіб відповідача визнати податкові декларації з податку на додану вартість з Додатками за липень, серпень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2010 року, як податкова звітність, що надана без порушень у відповідній податковий період.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, та допущення порушення норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків та державними цільовими фондами», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в Державній податкові службі України», затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 року № 827, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації, та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань несвоєчасного подання податкової звітності з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року та податкової звітності з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, про що були складені акти №6183/15-1/134757183 від 22.10.2010 року та № 6180/15-208/34757183 від 22.10.2010 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.4.1.2п.4.1ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків та державними цільовими фондами», а саме: декларація з податку на прибуток підприємства була подана з порушенням п.1.6.ст.1 «Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємств», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року №593, зокрема, у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники, якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених в декларації.

За результати перевірки було прийняте колегіальне рішення присвоїти статус декларації позивача з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року та за 1 півріччя 2010 року статусу «не визнано як податкова декларація».

26.10.2010 року було прийнято рішення № 0012321503/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму податкового зобовязання у розмірі 340,00 грн. з податку на додану вартість.

27.10.2010 року було прийнято рішення № 0009651501/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму податкового зобовязання у розмірі 170,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем під час оформлення та подання декларацій з податку на прибуток та на податок на додану вартість за 1 півріччя 2010 року були виконані вимоги Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків та державними цільовими фондами».

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до п.п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків та державними цільовими фондами» декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місцю(у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового ) місяця.

Підпунктом 4.1.2 наведеного пункту передбачено, що на контролюючий орган покладений обовязок щодо прийняття податкових декларацій.

Пунктом 3.4 «Порядку заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 із змінами та доповненнями, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою.

Пункт 4.2 наведеного вище Порядку зазначає, що у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) переробного підприємства(спеціальної). Розшифровки подаються: на паперових носіях з копією, за бажанням платника, на магнітних носіях; або в електронному вигляді у форматі, затвердженому Державною податковою адміністрацією України, за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинно бути підтверджено сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, одержаним за ці засоби від Адміністрації Держспецзвязку, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів, отриманих згідно із законодавством.

Підпунктом 7.2.8 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (редакції чинній на час надання декларацій) платники податку подають органу податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідачем не заперечувалось надання позивачем декларацій за липень, серпень 2010 року з податку на додану вартість та за 1 півріччя з податку на прибуток зі всіма необхідними додатками у паперовому вигляді та з електронними копіями на оптичному носії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову.

Доводи апеляційної скарги про не усунення позивачем вказаних податковим органом недоліків у деклараціях за результатами розгляду пропозицій податкового органу не спростовують висновків суду.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржувані рішення та дії відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Між тим, задовольняючи позовні вимоги шляхом визнання рішень податкового органу нечинними, суд першої інстанції не врахував, що дані рішення мають індивідуальний характер, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Застосування норм процесуального права саме в такий спосіб визначено в пункті 1 частини 2 статті 162 КАС України.

Виходячи із вищевикладеного постанова суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зазначення в резолютивній частині замість слів «нечинним» слова «протиправним та скасувати».

Зазначені обставини не були вказані в апеляцій скарзі.

Проте, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі п.2 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року по справі за № 2-а-14368/10/2070 змінити, вказавши у резолютивній частині замість слова «нечинним» слова «протиправним та скасувати».

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст постанови виготовлений 25.02.2011 р.