Рішення № 141066219, 30.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"30" жовтня 2026 р. Справа № 363/2048/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

30 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд», представником позивача Міньковською А.В. подано вказану позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1837723 від 16.10.2024 у розмірі 60 533,95 грн, а також судові витрати сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 16.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1837723. Відповідно до умов кредитного договору його підписання здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні договору. Позивач послався на те, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов кредитного договору, додатків до нього та правил кредитодавця. Як зазначено у позові, відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 17 700,00 грн. Також у позовній заяві зазначено, що відповідач належним чином не виконала кредитних зобов`язань. 28.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №28082025, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1837723 від 16.10.2024. За твердженням позивача, сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 60 533,95 грн, з яких: 17 699,95 грн основний борг за кредитом, 33 984,00 грн нараховані проценти, 0,00 грн комісії, 8 850,00 грн штрафні санкції. Посилаючись на порушення відповідачем зобов`язань та перехід до позивача права грошової вимоги, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» просило задовольнити позов у повному обсязі.

Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24.04.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання на 07.07.2026 о 14:00.

Як убачається з матеріалів справи, 29.03.2026 позивачем надіслано на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками. На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , судом направлено копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку про виклик до суду. Крім цього, повістку відповідачу було направлено на номер телефону, зазначений у позові, та на електронну адресу, вказану позивачем. Згідно з довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber», повідомлення про судове засідання на 07.07.2026 доставлено 27.04.2026, а відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвалу суду від 24.04.2026 доставлено до електронної скриньки відповідача цього самого дня.

03.05.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником позивача Міньковською А.В. подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача, у якій остання підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити на підставі наявних у справі доказів та зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

У судові засідання, призначені на 07.07.2026 та 14.09.2026 учасники провадження не з`явилися.

Як убачається із матеріалів справи, поштова кореспонденція, надіслана відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання, повернулася до суду без вручення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Крім цього, відповідачу було надіслано судову повістку через додаток «Viber» та електронну пошту, які згідно з довідками доставлено 07.07.2026, а також, розміщено оголошення про її виклик на вебпорталі «Судова влада України».

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання або перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18.

Вирішуючи питання про можливість розгляду у справи у відсутності учасників провадження, суд враховує наявність клопотання представника позивача у прохальній частині позовної заяви, а також окремої заяви про розгляд справи без його участі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення суду, вжиті судом заходи для забезпечення участі відповідача під час розгляду справи і положення пункту 4 частини восьмої та частини одинадцятої статті 128 ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність підстав, встановлених статтею 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи.

Також, враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи. Подання таких заяв є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Згідно зі статтями 12, 13, 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 16.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 оформлено договір №1837723 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». У розділі «Реквізити та підписи сторін» договору наведено анкетні дані відповідача, у тому числі її РНОКПП, номер мобільного телефону та реквізити електронного платіжного засобу, а також зазначено про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором M241 16.10.2024 о 19:24:04 (а.с. 21-25).

За пунктом 1.1 кредитного договору кредитодавець надає споживачу кошти у кредит у національній валюті України, а споживач зобов`язується повернути їх, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Пунктом 1.2 первісної редакції договору визначено суму кредиту 15 000,00 грн.

Строк кредиту становить 350 днів (пункт 1.3), періодичність сплати процентів кожні

25 днів (пункт 1.4).

Процентна ставка є фіксованою та відповідно до пункту 1.5.1 становить 1 % на день у межах строку кредиту.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору кредитні кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Пунктом 3.1 передбачено нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування кредитом протягом строку кредиту.

Повернення кредиту і сплата процентів здійснюються згідно з графіком платежів, що є додатком до договору (пункт 5.1).

Додатком № 1 до кредитного договору від 16.10.2024 визначено графік платежів, за яким за умови виконання споживачем усіх договірних зобов`язань загальна сума процентів за весь строк кредитування становить 52 500,00 грн, а загальна вартість кредиту 67 500,00 грн.

Відповідні умови також зазначено в паспорті споживчого кредиту від 16.10.2024, який містить відмітку про підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором B942 (а.с. 50-51).

22.10.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 оформлено додаткову угоду до кредитного договору №1837723, відповідно до якої сторони погодили збільшення суми кредиту на 2 700,00 грн та виклали пункт 1.2 договору в новій редакції: загальний розмір кредиту становить 17 700,00 грн. Інші умови договору щодо строку кредиту та стандартної процентної ставки залишено без змін. У додатковій угоді міститься відмітка про її підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором T746 22.10.2024 о 19:20:33 (а.с. 26 на звороті 27).

Згідно з додатковою угодою та графіком платежів у її редакції від 22.10.2024 загальні витрати за кредитом за погодженою ставкою 1 % на день становлять 61 761,00 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту 79 461,00 грн; кінцеву дату повернення кредиту визначено 01.10.2025. Перший платіж процентів установлено на 10.11.2024 у розмірі 4 236,00 грн, надалі кожні 25 днів. Паспорт споживчого кредиту з урахуванням збільшення суми містить відмітку про підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором C791 22.10.2024 (а.с. 28-29).

Відповідно до пункту 6.4 кредитного договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 22.10.2024, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів передбачено штраф: 2 655,00 грн на четвертий день прострочення та 531,00 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день порушення. Правова оцінка вимоги про стягнення такого штрафу надається судом окремо.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується поданими позивачем листами ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250828-826 та № 20250828-827 від 28.08.2025 (а.с. 46, 46 на звороті).

Зокрема, за даними цієї платіжної установи 16.10.2024 о 19:25:17 успішно перераховано 15 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , а 22.10.2024 о 19:21:07 на ту саму картку успішно перераховано ще 2 700,00 грн. У листах зазначено час виконання переказів, коди їх авторизації та номери транзакцій. Реквізити платіжного засобу узгоджуються з реквізитами, наведеними у пункті 2.1 кредитного договору.

Таким чином, із долучених до справи кредитних документів, додаткової угоди та підтверджень платіжної установи вбачається, що кредитодавцем було здійснено переказ коштів у загальному розмірі 17 700,00 грн відповідно до умов договору № 1837723 та додаткової угоди до нього.

Згідно з поданим детальним розрахунком заборгованості за договором №1837723 станом на 28.08.2025 (а.с. 1219) первісний кредитодавець нарахував відповідачу 55 920,00 грн процентів за користування кредитом та відобразив платежі на загальну суму 21 936,05 грн, з яких 21 936,00 грн зараховано в погашення процентів, а 0,05 грн у погашення основної суми кредиту. Отже, за наведеним розрахунком непогашений основний борг становить

17 699,95 грн, а непогашені проценти 33 984,00 грн.

Перевіркою арифметичної складової розрахунку встановлено, що у період з 16.10.2024 по 22.10.2024 включно на кредит у сумі 15 000,00 грн нараховано по 150,00 грн процентів за день, а після збільшення суми кредиту з 23.10.2024 по 28.08.2025 по 177,00 грн за день, що відповідає встановленій договором ставці 1 %. Нараховані 55 920,00 грн процентів за вказаний період та враховані в розрахунку їх погашення у сумі 21 936,00 грн арифметично узгоджуються із заявленою заборгованістю за процентами у розмірі 33 984,00 грн.

Розрахунок також містить нарахування штрафних санкцій за прострочення сплати платежів, визначених графіком, починаючи з 18.03.2025; загальна сума таких нарахувань досягла 8 850,00 грн. Саме ці суми основного боргу, процентів та штрафу зазначено позивачем як обсяг грошової вимоги, відступленої йому 28.08.2025. Суми процентів за період після цієї дати до стягнення позивач не заявляв.

Як установлено судом, 28.08.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (фактор) укладено договір факторингу № 28082025, предметом якого є відступлення прав грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 33-43).

За пунктом 3.1.3 цього договору право вимоги переходить до фактора після підписання договору, акта приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді та здійснення оплати фінансування у встановлений договором строк.

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 28.08.2025 первісний кредитор передав, а фактор прийняв реєстр, що містить відомості щодо

1 741 боржника із загальною сумою заборгованості 40 841 232,66 грн. У витягу з додатка до договору факторингу серед переданих вимог зазначено ОСОБА_1 та кредитний договір №1837723 від 16.10.2024 із сумою вимоги 60 533,95 грн, з яких

17 699,95 грн основний борг, 33 984,00 грн проценти та 8 850,00 грн штрафні санкції.

На підтвердження виконання фактором зобов`язання з фінансування надано платіжну інструкцію №6054373 від 28.08.2025, згідно з якою ТОВ «ФК «ПОЗИКА» перерахувало на користь ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 2 531 756,70 грн із призначенням платежу «Оплата суми фінансування згідно з Договором факторингу № 28082025 від 28.08.2025 року» (а.с. 48).

Згідно зі статтями 11, 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 626, 627, 628, 638, 639 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а договір вважається укладеним, якщо вони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі. За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони та її прийняття другою; для його підписання може використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. На можливість укладення кредитного договору у зазначений спосіб Верховний Суд звертав увагу, зокрема, у постановах від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Суд ураховує, що в цьому провадженні відповідач електронний кредитний договір та додаткову угоду не оспорювала, доказів неправомірного використання її персональних даних чи платіжних реквізитів не подала.

Водночас, відсутність відзиву не звільняє позивача від обов`язку доказування. Оцінивши зміст поданих електронних кредитних документів, відмітки про використання різних одноразових ідентифікаторів, паспорт споживчого кредиту, додаткову угоду та дані платіжної установи про два перекази на передбачену договором картку, суд вважає факт виникнення між первісним кредитодавцем і відповідачем кредитних правовідносин та надання коштів у сумі

17 700,00 грн доведеним.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кредит у визначеному договором розмірі та на встановлених умовах, а позичальник повернути одержані кошти та сплатити проценти, розмір, тип і порядок нарахування яких визначаються договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 виходила з того, що проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України є платою за правомірне користування коштами і можуть нараховуватися в межах погодженого сторонами строку кредитування, а після його спливу право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється.

У справі, що розглядається, проценти, заявлені до стягнення у розмірі 33 984,00 грн, нараховані у межах установленого сторонами строку кредитування до 28.08.2025, тобто до передбаченої графіком кінцевої дати повернення кредиту 01.10.2025. Ставка 1 % на день прямо визначена в кредитному договорі та залишена незмінною додатковою угодою. Ці нарахування не є штрафом або платою, установленою за сам факт прострочення, а становлять передбачені договором проценти за користування кредитними коштами. Станом на час подання позову кінцевий строк повернення кредиту також сплив, а доказів погашення основної суми кредиту чи процентів понад відображені в розрахунку платежі суду не подано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 17 699,95 грн основного боргу та

33 984,00 грн процентів за користування кредитом, а всього 51 683,95 грн, є обґрунтованими й підтверджені поданими доказами.

Відповідно до статей 512, 513, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент їх переходу, а заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає факторові право грошової вимоги до третьої особи.

Надані договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг щодо відповідача та платіжна інструкція про сплату фінансування у сукупності підтверджують перехід до ТОВ «ФК «ПОЗИКА» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1837723.

Неповідомлення боржника про зміну кредитора, якщо таке мало місце, не припиняє кредитного зобов`язання. Доказів виконання або погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Разом із тим вимога про стягнення 8 850,00 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У розрахунку заборгованості цю суму визначено як штрафні санкції, нараховані з 18.03.2025 за прострочення виконання платежів за кредитним договором. За своєю правовою природою такі платежі є неустойкою в розумінні статті 549 ЦК України та наслідком порушення грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Суд бере до уваги зміни, внесені Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», якими змінено сферу застосування передбаченого цим Законом звільнення від відповідальності за прострочення та виключено пункт 6-1. Проте цим Законом не було змінено чи скасовано пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який залишається окремою чинною підставою звільнення позичальника від сплати неустойки за кредитним договором на період воєнного стану.

Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний суд у постанові від 30.07.2025 у справі №363/3841/24, перевіряючи обґрунтованість стягнення пені за договором, укладеним після 24.01.2024. Колегія суддів погодилася з відмовою у стягненні неустойки, нарахованої під час дії воєнного стану, та окремо розглянула доводи про зміни, внесені Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 зазначив, що дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється на кредитні договори. При вирішенні колізії між однопредметними нормами ЦК України та іншого закону застосуванню підлягають пріоритетні приписи ЦК України, як на це звертала увагу Велика Палата Верховного Суду.

Оскільки кредитний договір №1837723 укладено 16.10.2024, а штраф у сумі 8 850,00 грн нараховано в березні 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, у силу прямого припису пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнена від обов`язку його сплати. Тому в задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Отже, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1837723 від 16.10.2024 у загальному розмірі 51 683,95 грн, з яких 17 699,95 грн основний борг та 33 984,00 грн проценти за користування кредитом. У решті позову, а саме в частині стягнення 8 850,00 грн штрафних санкцій, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Платіжною інструкцією №1837723 від 23.03.2026 підтверджено сплату ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за подання позову 2 662,40 грн судового збору.

Оскільки позов задоволено в сумі 51 683,95 грн із заявлених 60 533,95 грн, тобто на 85,380105 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню

2 273,16 грн судового збору (2 662,40 грн ? 51 683,95 грн / 60 533,95 грн).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат подано договір №39493634/03 від 02.01.2026 про надання правової допомоги, укладений ТОВ «ФК «ПОЗИКА» з фізичною особою підприємцем Горобей Русланою Геннадіївною, яка має право на заняття адвокатською діяльністю, додаткову угоду від 17.03.2026, акт надання послуг від 17.03.2026 та детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

Зі змісту акта та детального опису робіт убачається, що загальна вартість послуг визначена в сумі 6 000,00 грн та включає: усну консультацію щодо спірних правовідносин 250,00 грн; письмову консультацію 500,00 грн; правовий аналіз обставин і надання правових рекомендацій 1 500,00 грн; складання позовної заяви, у тому числі попереднього розрахунку судових витрат та опису доказів, 3 000,00 грн; формування додатків до позовної заяви

750,00 грн. В акті зазначено про прийняття клієнтом виконаних робіт.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката, у тому числі їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті стороною, визначаються за умовами відповідного договору та доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. Згідно з частинами другою, третьою статті 141 ЦПК України при розподілі таких витрат суд враховує результат розгляду справи, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру витрат до предмета спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення витрат на професійну правничу допомогу за критерієм співмірності, що можливе за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про їх розподіл. Під час розподілу витрат, керуючись частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд вправі з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всю заявлену суму, навівши конкретні причини, з яких такі витрати не підлягають відшкодуванню повністю або частково.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу в цій справі, суд враховує, що спір виник з одного кредитного договору та договору факторингу, належить до поширеної категорії справ про стягнення кредитної заборгованості, позовна заява значною мірою містить типове правове обґрунтування, а фактично виконані адвокатом роботи стосуються підготовки та подання одного позову. Окремо заявлені усна і письмова консультації та правовий аналіз стосуються того самого предмета спору, а формування додатків переважно має організаційно-технічний характер. У матеріалах справи немає відомостей про участь адвоката Горобей Р.Г. у судових засіданнях або підготовку нею інших процесуальних документів під час розгляду справи; позов підписано та подано представником позивача Міньковською А.В. Крім того, позовні вимоги задовольняються частково.

За таких обставин суд визнає пов`язаними з розглядом справи та документально підтвердженими витрати позивача на підготовку позову, водночас вважає, що покладення на відповідача всієї заявленої суми 6 000,00 грн не відповідає критеріям необхідності, розумності та пропорційності за конкретних обставин цієї справи. З огляду на обсяг фактично виконаної професійної роботи, характер спору, його складність та результат розгляду, суд вважає обґрунтованим відшкодування позивачу за рахунок відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решта заявлених витрат на правничу допомогу покладається на позивача.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51 683,95 грн заборгованості за кредитним договором та судові витрати: 2 273,16 грн судового збору і 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 56 957,11 грн.

Керуючись статтями 11, 205, 207, 509, 512516, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1082 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 7681, 89, 128, 133, 137, 141, 174, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 274280, 282, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №1837723 від 16.10.2024 у розмірі 51 683,95 грн, з яких: 17 699,95 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 33 984,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати судовий збір у розмірі 2 273,16 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, а всього стягнути 56 957 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 11 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення чи апеляційна скарга або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 30.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 39493634, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_2 .

Суддя О.П. Лукач