Рішення № 141066214, 30.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"30" жовтня 2026 р. Справа № 363/1845/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

30 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 до Вишгородського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом - 24.03.2026) представником позивача - Гурським Г.Ю. подано вказану позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3258503022-419472 від 04.08.2021 у розмірі

14 907,00 грн, а також судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 04.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір №3258503022-419472 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Зазначений договір, за твердженням позивача, укладено із застосуванням положень ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про споживче кредитування» та Правил надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК». Однак, відповідач не виконала свої зобов`язання за укладеним договором - не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку із чим за Договором виникла заборгованість. Позивач зазначає, що укладення кредитного договору здійснювалося за допомогою веб-сайту ТОВ «КОШЕЛЬОК». Для отримання кредиту відповідач ідентифікувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, зазначила необхідні особисті дані та реквізити банківської картки, отримала індивідуальну оферту, після чого на номер телефону НОМЕР_1 їй було направлено одноразовий ідентифікатор 8477. У подальшому, відповідач прийняла оферту та підписала Договір указаним одноразовим ідентифікатором, що, за доводами позивача, підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта при укладенні електронного договору. Як зазначено позивачем, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі 5 000,00 грн. Початковий строк кредитування становив 14 днів, дисконтна процентна ставка за початковий строк кредитування (лояльний період) - 0,01 % на добу, а базова процентна ставка за продовжений строк користування кредитом, як зазначено у позові, - 2,2 % на добу. Кредитодавець, за доводами позову, виконав взяті на себе зобов`язання та перерахував кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , яку відповідач указала в особистому кабінеті. На підтвердження перерахування коштів до позовної заяви долучено повідомлення фінансово-розрахункової установи. Позивач також зазначає, що відповідач після отримання кредиту не скористалася правом протягом 14 календарних днів відмовитися від договору. Крім того, посилаючись на пункти 3.6 та 3.7 кредитного договору, позивач вказує, що внаслідок подальшого користування кредитними коштами, строк кредитування було продовжено на 90 днів, тобто з 18.08.2021 до 15.11.2021, за ставкою 2,2 % на добу. За наданим позивачем розрахунком заборгованість станом на дату звернення до суду становить 14 907,00 грн, із яких 5 000,00 грн - сума кредиту та 9 907,00 грн - проценти за користування позикою. Тому позивач просить стягнути вказану заборгованість у повному обсязі.

Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.05.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання на 07.07.2026 о 15:45.

Також указаною ухвалою суду частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «ОЩАДБАНК» документи щодо випуску банківської платіжної картки № НОМЕР_2 , відкриття банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 та виписку про рух коштів по відповідному рахунку за період з 03.08.2021 по 05.08.2021.

08.06.2026 до суду на виконання зазначеної ухвали надійшла відповідь АТ «ОЩАДБАНК» від 02.06.2026, згідно з якою банківську платіжну картку

№ НОМЕР_2 , для обслуговування якої відкрито банківський рахунок, емітовано на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . До відповіді банку долучено електронний носій із випискою по рахунку.

Позивачу та його представнику, у порядку, встановленому статтею 14 ЦПК України, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та судову повістку про виклик до суду.

З урахуванням того, що 23.03.2026, відповідно до статей 43, 177 ЦПК України, позивачем надіслано відповідачу копію позовної заяви з додатками, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом із судовою повісткою про виклик до суду відповідачу було надіслано на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 .

У судові засідання, призначені на 07.07.2026 та 14.09.2026, учасники провадження не з`явилися.

Як убачається із матеріалів справи, судова кореспонденція, надіслана відповідачу на поштову адресу зареєстрованого його місця проживання, повернулась на адресу суду без вручення з причин «адресат відсутній». Крім цього, судову повістку відповідачу також було направлено на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , указану позивачем у позові та зазначену у кредитному договорі, яку, згідно з довідкою про доставку електронного листа доставлено до електронної скриньки 07.07.2026, та додатково було повідомлено про розгляд справи, призначений на 14.09.2026, шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади, відповідно до вимог частини одинадцятої статті 128 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання або перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18.

Вирішуючи питання про можливість розгляду у справи у відсутності учасників провадження, суд враховує наявність клопотання представника позивача у прохальній частині позовної заяви про розгляд справи без його участі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення суду, вжиті судом заходи для забезпечення участі відповідача під час розгляду справи і положення пункту 4 частини восьмої та частини одинадцятої статті 128 ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність підстав, встановлених статтею 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи.

Також, враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30.09.2022 у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 174 ЦПК України встановлено, що при розгляді справи в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи та пояснення щодо предмета спору в заявах по суті справи. Подання таких заяв є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, а у випадку розгляду з повідомленням учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, й інших обставин, які мають значення для її вирішення.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають установленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено наступне.

04.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір №3258503022-419472 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, у формі електронного документа.

Відповідно до пункту 1.1 Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 5 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених Договором.

Згідно з пунктом 1.3.3 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Дисконтна процентна ставка, відповідно до пункту 1.3.3.1 Договору, становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом лояльного періоду.

Пунктом 1.4 Договору передбачено фіксований тип процентної ставки.

Згідно з пунктом 2.1 Договору кредит надається строком на 14 днів, який визначено сторонами як лояльний період.

Відповідно до пункту 2.2 Договору сторони погодили можливість продовження цього періоду позичальником шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів протягом лояльного періоду.

Пунктом 3.5 Договору передбачено особливості застосування базової процентної ставки у випадку користування кредитом понад лояльний період, зокрема можливість перерахунку процентів за базовою ставкою з дати укладення Договору. При цьому зазначений пункт містить посилання на різні величини процентної ставки, а пункт 3.8 Договору окремо визначає момент застосування ставки після закінчення лояльного періоду.

Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком подовження строку користування кредитом.

Згідно з пунктом 3.7 Договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після його закінчення.

Відповідно до пункту 3.8 Договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 % річних, що становить 2 % на день від суми кредиту за кожен день користування ним.

У наданому Паспорті споживчого кредиту від 04.08.2021 також зазначено суму кредиту 5 000,00 грн, початковий строк 14 днів із можливістю подовження, процентну ставку 2 % на день та 730 % річних. Згідно з графіком розрахунків загальна вартість кредиту за лояльний період становить 5 007,00 грн.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що договір, укладений в електронній формі з дотриманням визначених законом вимог, є таким, що відповідає письмовій формі правочину.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 вказаного Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким підписом є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору.

Із наданої позивачем візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що 04.08.2021 ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , здійснила вхід до особистого кабінету, передала інформацію щодо обраних умов кредитування, після погодження заявки додала платіжну картку для отримання коштів та отримала одноразовий ідентифікатор 8477. Указаним ідентифікатором о 12:40:29 відповідач акцептувала умови оферти та підписала Договір, після чого документи були розміщені в її особистому кабінеті.

Отже, встановлена послідовність дій підтверджує досягнення сторонами згоди щодо суми, строку та умов кредитування і укладення Договору в електронній формі.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» 04.08.2021 о 12:40:32 через платіжну систему здійснено успішне зарахування 5 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_4 . У повідомленні зазначено ідентифікатор транзакції

501ee7d9-34cb-4852-950f-610a608e7ea5 та призначення операції - видача кредитних коштів за договором №3258503022-419472.

Крім цього, з листа АТ «ОЩАДБАНК» від 02.06.2026 встановлено, що банківську картку № НОМЕР_2 емітовано на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . Надана банком виписка за рахунком № НОМЕР_5 містить відомості про відображене 06.08.2021 зарахування 5 000,00 грн з позначенням «KOSHELOK», а також подальші операції за цим рахунком, у тому числі списання 4 900,00 грн та 100,00 грн.

Зазначені докази, оцінені в їх сукупності, підтверджують перерахування кредитодавцем коштів за Договором та їх надходження на рахунок відповідача. При цьому суд ураховує, що сам по собі факт підписання електронного договору без підтвердження надання коштів не був би достатнім для висновку про виконання кредитодавцем свого зобов`язання. У даній справі факт перерахування коштів підтверджений також документами банку, витребуваними судом.

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що платежів у рахунок повернення суми кредиту або сплати процентів позивачем не відображено. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором матеріали справи не містять.

Що стосується строку кредитування та нарахування процентів, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Умовами пунктів 3.6 та 3.7 Договору сторони передбачили продовження строку користування кредитом у разі неповернення коштів після лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів.

Як вбачається з детального розрахунку, за період з 04.08.2021 по 17.08.2021 позивач нарахував 7,00 грн процентів за дисконтною ставкою 0,01 % на день. Натомість за період з 18.08.2021 по 15.11.2021, який становить 90 днів, здійснювалося нарахування по 110,00 грн щоденно, тобто за ставкою 2,2 % на день від суми кредиту 5 000,00 грн. Усього за продовжений строк позивач нарахував 9 900,00 грн, а загальну заборгованість за процентами визначив у розмірі 9 907,00 грн.

Проте, умовами Договору №3258503022-419472 від 04.08.2021 стандартну (базову) процентну ставку визначено у розмірі 2,00 % на день (пункт 1.3.3), а після закінчення лояльного періоду пунктом 3.8 прямо передбачено нарахування процентів у розмірі 730 % річних, що становить 2 % на день. Такі самі показники базової ставки наведені у Паспорті споживчого кредиту. Натомість нарахування за ставкою 2,2 % на день індивідуальними умовами Договору не передбачено.

Судом також установлено, що долучені позивачем Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК», у пункті 7.26 яких передбачено ставку 2,2 % на день, затверджені наказом №07/14/07/21 і набрали чинності лише 19.08.2021, тобто після укладення спірного Договору 04.08.2021.

Доказів того, що саме ця редакція Правил діяла на момент укладення Договору або що відповідач надалі погодила зміну визначеної Договором фіксованої процентної ставки, матеріали справи не містять.

Перевіряючи положення пункту 3.5 Договору, який передбачає можливість застосування базової ставки за період користування кредитом від дня його укладення, суд ураховує його у взаємозв`язку з пунктами 1.3.3.1, 2.1 і 3.8 Договору, якими виокремлено лояльний період із дисконтною ставкою та встановлено застосування ставки 2 % саме з наступного дня після закінчення цього періоду. При цьому пункт 3.5 містить неузгоджені позначення розміру ставки, а сам позивач не здійснив перерахунку процентів за початкові

14 днів, залишивши у заявленому розрахунку суму 7,00 грн. Отже, підстав для заміни судом заявленого позивачем способу визначення процентів за початковий період на інший, більш обтяжливий для відповідача, з наведених доказів не вбачається.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі №552/672/23 також зазначено, що при застосуванні споживчого кредитного договору суд вправі тлумачити його нечіткі або двозначні положення на користь споживача без окремої вимоги про тлумачення, не змінюючи при цьому самостійно чинні умови договору.

За таких обставин, беручи до уваги погоджену сторонами індивідуальну ставку 2 % на день, визначені позивачем періоди нарахування та заявлений ним розрахунок за початковий період, суд дійшов висновку, що за 90 днів продовженого строку користування кредитом підлягає нарахуванню 9 000,00 грн процентів (5 000,00 грн ? 2 % ? 90 днів), а з урахуванням 7,00 грн за лояльний період - 9 007,00 грн.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів і порядок їх сплати за договором визначаються договором. Суд не змінює погоджену сторонами процентну ставку, а перевіряє відповідність заявленого позивачем нарахування умовам укладеного Договору та оцінює подані на його підтвердження докази.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором

№3258503022-419472 від 04.08.2021, підтверджена наявними у справі доказами, становить

14 007,00 грн, із яких 5 000,00 грн - неповернута сума кредиту та 9 007,00 грн - проценти за користування кредитом. У частині стягнення ще 900,00 грн процентів позовні вимоги належними доказами не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору та статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання за кредитним договором, отримані кошти не повернула, доказів погашення заборгованості суду не надано, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості в доведеному розмірі - 14 007,00 грн. Таким чином, позовні вимоги ТОВ «КОШЕЛЬОК» підлягають частковому задоволенню.

Щодо відшкодування відповідачем заявлених позивачем витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі

10 000,00 грн суд дійшов наступного.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про судові витрати. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5015 від 16.01.2026.

Оскільки позовні вимоги у майновій частині задоволені в сумі 14 007,00 грн із заявлених 14 907,00 грн, тобто на 93,9626 %, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2 501,66 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, укладений між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери», додаток до цього договору від 10.10.2025, Акт №1 приймання-передачі правової допомоги від 20.01.2026, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Гурського Г.Ю.

Відповідно до додатку та акта приймання-передачі сторонами визначено загальну вартість правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн, яка складається з вартості оформлення документів щодо правничої допомоги (1 000,00 грн), збору й аналізу доказів та формування правової позиції (2 000,00 грн), складання позовної заяви (4 000,00 грн), формування додатків до позову (2 000,00 грн), відправлення позову та формування адвокатського досьє

(1 000,00 грн).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги. Порядок обчислення гонорару визначається договором між адвокатом та клієнтом, однак при розподілі судових витрат суд ураховує критерії, визначені процесуальним законом.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката за результатами розгляду справи підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України суд ураховує, чи пов`язані витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним предмету спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

У постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у справі №751/9914/24 розмежовано зменшення витрат на правничу допомогу за критерієм співмірності, яке здійснюється за клопотанням іншої сторони, та вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України, коли суд і з власної ініціативи може не присуджувати їх повністю, з огляду на обґрунтованість, пов`язаність із розглядом справи та пропорційність до предмета спору.

Вирішуючи питання про розподіл заявлених витрат, суд ураховує, що спір стосується стягнення заборгованості за типовим електронним кредитним договором, зазначена категорія справ не є складною, існує усталена судова практика щодо її розгляду, а зміст позовної заяви та правове обґрунтування є типовими для аналогічних позовів ТОВ «КОШЕЛЬОК». Справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача в судових засіданнях, додаткових заяв по суті спору представником не подавалося.

При цьому, частина зазначених у додатку послуг пов`язана переважно з технічним оформленням і комплектуванням документів, направленням матеріалів та веденням адвокатського досьє.

Ураховуючи обсяг фактично необхідної правничої допомоги, характер виконаної адвокатом роботи, складність справи, ціну позову та критерії розумності й пропорційності, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд вважає обґрунтованим покласти на іншу сторону витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн за умови повного задоволення майнових вимог. Оскільки позов задоволено частково, пропорційно розміру задоволених вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 818,88 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 3, 4, 6, 11, 15, 16, 204-207, 212, 213, 509, 525-530, 598-599, 610-612, 625-629, 637-639, 1046-1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 128, 133, 134, 137, 141, 174, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором

№3258503022-419472 від 04.08.2021 у розмірі 14 007,00 гривень, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту та 9 007,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 501,66 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 818,88 гривень, а всього стягнути - 19 327 (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять сім) гривень 54 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення чи апеляційна скарга або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 30.10.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, адреса: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова,

буд. 8А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.П. Лукач