Постанова № 14106433, 16.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2010 року           09:30           № 2а-13074/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний центр "Елко"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0000282307/0 від 31.05.2010 та № 0000282307/1 від 30.06.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі невірного тлумачення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо обов’язку платника податків зменшувати валові витрати, в разі віднесення суми несплаченої вартості придбаного товару до складу валового доходу, а також з порушенням вимог законодавства щодо оформлення податкових повідомлень-рішень.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на виявлені під час перевірки порушення порядку визначення валових витрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив

Позивачем за договорами, укладеними у липні, серпні та жовтні 2005 року було придбано товарів на загальну суму 376964 грн. Разом з тим, кошти в зазначеній сумі позивачем на користь його контрагентів –постачальників сплачено не було. Будь-яких претензій чи позовів про стягнення з позивача вартості поставленого товару контрагентами позивача не пред’являлося і в судовому порядку не стягувалося.

Відповідно до п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач, відніс суму, що підлягала сплаті за отриманий товар, в розмірі 376964,03 грн. до складу валових витрат, в тому числі ПДВ 62827,33 грн., після отримання і оприбуткування товару.

Оскільки згідно наданих представником позивача пояснень, строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості сплинув у 2008 та 2009 роках, позивач відніс суму такої заборгованості в розмірі 376964 грн., в т.ч. ПДВ 62827 грн., безнадійної до складу валових доходів, керуючись п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

17.05.2010 відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, результати якої оформлені актом №496/1-23-70-21461001.

Перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 314137 грн.

Такий висновок відповідача обґрунтований тим, що позивач, віднісши суму безнадійної заборгованості до складу валових доходів, не провів коригування валових витрат, до яких ним була віднесена сума, що підлягала сплаті за поставлений товар та набула статусу безнадійної заборгованості.

31.05.2010 позивач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000282307/0, яким позивачу донараховано суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 117802,50 грн., в тому числі 78535 грн. за основним платежем та 39267,50 грн. –штрафні санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача відповідач залишив скаргу позивача без задоволення та прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000282307/1.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, представник позивача посилався на те, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить обов’язку платників податків здійснювати коригування валових витрат.

Оцінивши надані представникам сторін доводи та проаналізувавши чинне законодавство з питань оподаткування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено поняття валових витрат як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Включаючи до складу валових витрат майбутні витрати на оплату придбаного товару на суму 376964 грн., в т.ч. ПДВ 62827 грн., позивач керувався п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону. Зазначена норма викладена у Законі наступним чином: «До складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.».

Зазначену норму слід розуміти таким чином, що валові витрати формуються для покупця за умови наявності сплачених витрат протягом звітного періоду, а стосовно постачальника –суми будь-яких витрат, пов’язаних із продажем продукції.

З огляду на це, суд вважає, що у позивача відсутні були підстави для включення до складу валових витрат його дебіторської заборгованості за отриманий товар на загальну суму 376964 грн., в т.ч. ПДВ 62827 грн.

Таким чином, висновок відповідача про необхідність проведення позивачем коригування валових витрат є необґрунтованим, з огляду на відсутність підстав для включення до їх складу суму 376964 грн., в т.ч. ПДВ 62827 грн. Разом з тим, оскаржувані рішення відповідача є правомірними.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 158-163, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний центр "Елко" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Р.О. Арсірій