Постанова № 14106124, 17.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2011 року Справа № 2а-10128/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Бондаренко О.В. (довіреність від 20.12.2010 № 20/12-10)

від відповідача - головний державний податковий інспектор

юридичного відділу

Гарбуз К.А. (довіреність від 04.01.2011 № 8/9/10)

головний державний податковий ревізор-інспектор відділу

перевірок платників податків управління податкового

контролю юридичних осіб

Капустіна С.Р. (довіреність від 11.01.2011 № 226/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма»

до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

про визнання протиправним податкового повідомлення рішення

від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, в якому позивач просить визнати протиправним податкове повідомлення - рішення від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0, яким йому визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 175629,00 грн., у тому числі 117086,00 грн. - за основним платежем, 58543,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення рішення від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0 є протиправним та підлягає скасуванню з таких підстав.

В акті перевірки від 01.12.2010 № 656/2300/34525137, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідач вказує на те, що позивачем до складу податкового кредиту та декларацій з податку на додану вартість було включено податок на додану вартість за придбаний товар у приватного підприємства «КФ «Парадигма» вартістю 702516,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 117086,00 грн. На думку відповідача, позивач не мав права включати до податкового кредиту вказану суму, оскільки через одинадцять місяців після фактичної передачі товару та виписки податкових накладних директора приватного підприємства «КФ «Парадигма» ОСОБА_4 Ленінським районним судом м. Луганська визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частинами 1 та 3 статті 358, частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Такі висновки відповідача, за твердженням позивача, суперечать посиланням на норми чинного законодавства, а саме: визнання недійсними установчих документів постачальника не впливає на результати діяльності покупця і не може бути підставою для залучення покупця до відповідальності, оскільки згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У позовній заяві позивач вказав, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Якщо продавці, на момент проведення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, то покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. Приватне підприємство «КФ «Парадигма» на момент складення податкових накладних, а саме з 01.11.2008 по 31.01.2010 було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а отже, мало право на виписування податкових накладних, як того вимагає підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Несплата податку продавцем (у данному випадку приватним підприємством «КФ «Парадигма») при здійсненні господарських операції не впливає на податковий кредит покупця (у данному випадку товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма»). Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладення таких санкцій за будь-яких обставин.

Також, позивач зазначив, що пунктом 3.1 договору купівлі-продажу від 03.11.2008 № 03/11-08, укладеним позивачем з приватним підприємством «КФ «Парадигма», було передбачено, що передача товарів здійснюється з моменту підписання договору протягом 6 (шести) днів. Таким чином, відповідно до умов договору, першою подією, що мала статися та давала позивачу право на податковий кредит, стала фактична передача товарів та отримання податкових накладних. Позивач, отримавши товар та податкові накладні, згідно з вимогами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» включив до податкового кредиту та декларацій з податку на додану вартість за період с 01.11.2008 по 31.01.2010 в сумі 117086,00 грн. Той факт, що директора приватного підприємства «КФ «Парадигма» через одинадцять місяців після фактичної передачі товару та виписки податкових накладних Ленінським районним судом м. Луганська визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частинами 1 та 3 статті 358, частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, на думку позивача, згідно з Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не є підставою для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у вартості отриманого від нього товару. Всі без виключення податкові накладні, виписані від приватного підприємства «КФ «Парадигма» на імя товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма», не суперечать законодавчим та нормативним актам, а саме виписані з дотриманням відповідних норм законодавства, містять усі зазначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вимоги щодо заповнення податкової накладної, а тому висновки відповідача, що податкові накладні виписані з порушенням, позивач вважає безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову від 11.01.2011 № 214/9/10 (том 1, арк. справи 176-177), в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із приватним підприємством «КФ «Парадигма» за період з 01.11.2008 по 31.01.2010, за результатами якої складено акт від 01.12.2010 № 656/2300/34525137 та винесено податкове повідомлення - рішення від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0, яким позивачу донараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 175629,00 грн., у тому числі 117086,00 грн. - за основним платежем, 58543,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Перевіркою встановлені наступні порушення, а саме підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 117086,00 грн., оскільки відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України договір від 01.11.2008 № 03-11/08 між приватним підприємством «КФ «Парадигма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» на постачання товарно-матеріальних цінностей суперечить інтересам держави і суспільства та є нікчемним, в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та підлягає виключенню з податкового обліку підприємства. Доказом нікчемності правочину між приватним підприємством «КФ «Парадигма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» є вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 № 1-887, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частинами 1 та 3 статті 358, частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 № 1-887 та протоколу допиту обвинувачуваного ОСОБА_4 від 09.10.2010, які використані при проведенні перевірки, директор та засновник приватного підприємства «КФ «Парадигма» ОСОБА_4 ніяких документів, а саме - договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів та інших, не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам. Фінансово-господарською діяльністю приватного підприємства КФ «Парадигма» ОСОБА_4 ніколи не керував, та не доручав цього нікому іншому, про те, що підприємство здійснювало господарську діяльність, довідався від робітників податкової міліції, фінансово-господарську діяльність фактично не міг здійснювати, так як не мав ні досвіду ні грошей. Видаючи себе за дійсного директора та власника підприємства ОСОБА_4 отримав всі необхідні дозвільні та реєстраційні документи для легалізації діяльності приватного підприємства «КФ «Парадигма», у тому числі печатку підприємства, які відповідно до попередньої домовленості передав у фактичне користування невідомій особі на ім'я ОСОБА_1.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що податкові накладні від імені приватного підприємства «КФ «Парадигма» складені в порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть служити документом, який підтверджує право товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма» на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість. За рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, складених від імені приватного підприємства «КФ «Парадигма», товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 117086,00 грн., в тому числі за листопад 2008 року на суму 11709,00 грн., за грудень 2008 року на суму 13471,00 грн., за січень 2009 року на суму 4622,00 грн., за лютий 2009 року на суму 4154,00 грн., за березень 2009 року на суму 10382,00 грн., за квітень 2009 року на суму 5045,00 грн., за травень 2009 року на суму 4007,00 грн., за червень 2009 року на суму 3458,00 грн., за липень 2009 року на суму 4960,00 грн., за серпень 2009 року на суму 3975,00 грн., за вересень 2009 року на суму 6394,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 18551,00 грн., за листопад 2009 року на суму 6694,00 грн., за грудень 2009 року на суму 14641,00 грн., за січень 2010 року на суму 5023,00 грн.

Також відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_4 згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 № 1-887 та протоколу допиту обвинувачуваного від 09.10.2010, які використані при проведенні перевірки, як директор та засновник приватного підприємства «КФ «Парадигма» ніяких документів, а саме - договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів та інших, не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам, податкові накладні від приватного підприємства «КФ «Парадигма» складені з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/203, а тому не можуть бути документами, які підтверджують право товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма» на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, а тому, на думку відповідача, товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від контрагента - постачальника приватного підприємства «КФ «Парадигма», на загальну суму 117086,00 грн.

У судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти адміністративного позову від 11.01.2011 № 214/9/10.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, 30 листопада 2010 року державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Технорма» (код за ЄДРПОУ 34525137) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з приватним підприємством «КФ «Парадигма» (код за ЄДРПОУ 36006761) з 01.11.2008 по 31.01.2010, за результатами якої складено акт від 01.12.2010 за № 656/2300/34525137 (том 1, арк. справи 8-35).

Згідно висновків акта перевірки від 01.12.2010 за № 656/2300/34525137 (том 1, арк. справи 34) перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 117086,00 грн., у тому числі: за листопад 2008 року на суму 11709,00 грн., за грудень 2008 року на суму 13471,00 грн., за січень 2009 року на суму 4622,00 грн., за лютий 2009 року на суму 4154,00 грн., за березень 2009 року на суму 10382,00 грн., за квітень 2009 року на суму 5045,00 грн., за травень 2009 року на суму 4007,00 грн., за червень 2009 року на суму 3458,00 грн., за липень 2009 року на суму 4960,00 грн., за серпень 2009 року на суму 3975,00 грн., за вересень 2009 року на суму 6394,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 18551,00 грн., за листопад 2009 року на суму 6694,00 грн., за грудень 2009 року на суму 14641,00 грн., за січень 2010 року на суму 5023,00 грн. Договір від 01.11.2008 № 03-11/08 між приватним підприємством «КФ «Парадигма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» на постачання товарно-матеріальних цінностей визнаний таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та підлягає виключенню з податкового обліку підприємства.

На підставі акта перевірки від 01.12.2010 за № 656/2300/34525137 державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську винесено податкове повідомлення - рішення від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Технорма» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 175629,00 грн., у тому числі 117086,00 грн. - за основним платежем, 58543,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, арк. справи 36).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0 є законним та обґрунтованим, з огляду на нижчевикладене.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що між приватним підприємством «КФ «Парадигма» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» укладений договір від 03.11.2008 № 03/11-08 купівлі-продажу товару (том 1, арк. справи 45).

В рамках договору від 03.11.2008 № 03/11-08 купівлі-продажу товару приватним підприємством «КФ «Парадигма» були виписані товариству з обмеженою відповідальністю «Технорма» податкові та видаткові накладні відповідно від 04.01.2010 № НН-04-01-10-05 та № РН-04-01-10-05 на суму 14347,66 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2391,28 грн., від 04.01.2010 № НН-04-01-10-02 та № РН-04-01-10-02 на суму 9489,60 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1581,60 грн., від 05.01.2009 № НН-05-01-09-07 та № РН-05-01-09-07 на суму 9678,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1613,00 грн., від 14.01.2009 № НН-14-01-09-08 та № РН-14-01-09-08 на суму 10800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1800,00 грн., від 15.01.2010 № НН-15-01-10-03 та № РН-15-01-10-03 на суму 4144,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 690,80 грн., від 20.01.2010 № НН-20-01-10-05 та № РН-20-01-10-05 на суму 2154,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 359,00 грн., від 15.10.2009 № НН-15-10-09-06 та № РН-15-10-09-06 на суму 18142,50 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 3023,75 грн., від 13.10.2009 № НН-13-10-09-02 та № РН-13-10-09-02 на суму 20460,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 3410,00 грн., від 26.10.2009 № НН-26-10-09-03 та № РН-26-10-09-03 на суму 5122,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 853,80 грн., від 26.01.2009 № НН-26-01-09-07 та № РН-26-01-09-07 на суму 6120,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1020,00 грн., від 23.02.2009 № НН-23-02-09-05 та № РН-23-02-09-05 на суму 8092,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1348,80 грн., від 25.03.2009 № НН-25-03-09-04 та № РН-25-03-09-05 на суму 20418,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 3403,00 грн., від 23.03.2009 № НН-23-03-09-06 та № РН-23-03-09-04 на суму 41874,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 6979,00 грн., від 01.04.2009 № НН-01-04-09-03 та № РН-01-04-09-02 на суму 15120,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2520,00 грн., від 20.04.2009 № НН-20-04-09-03 та № РН-20-04-09-03 на суму 15150,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2525,00 грн., від 21.04.2009 № НН-21-04-09-02 та № РН-21-04-09-02 на суму 24042,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4007,00 грн., від 14.05.2009 № НН-14-05-09-06 та № РН-14-05-09-06 на суму 20749,20 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 3458,20 грн., від 02.06.2009 № НН-02-06-09-04 та № РН-02-06-09-04 на суму 14544,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2424,00 грн., від 01.07.2009 № НН-01-07-09-05 та № РН-01-07-09-04 на суму 4416,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 736,00 грн., від 17.07.2009 № НН-17-07-09-03 та № РН-17-07-09-03 на суму 9510,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1585,00 грн., від 01.07.2009 № НН-01-07-09-04 та № РН-01-07-09-03 на суму 15330,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2555,00 грн., від 10.08.2009 № НН-10-08-09-05 та № РН-10-08-09-05 на суму 6804,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1134,00 грн., від 28.08.2009 № НН-28-08-09-07 та № РН-28-08-09-04 на суму 3120,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 520,00 грн., від 05.10.2009 № НН-05-10-09-01 та № РН-05-10-09-02 на суму 20250,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 3375,00 грн., від 06.10.2009 № НН-06-10-09-04 та № РН-06-10-09-04 на суму 24420,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4070,00 грн., від 12.10.2009 № НН-12-10-09-04 та № РН-12-10-09-03 на суму 8898,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1483,00 грн., від 01.09.2009 № НН-01-09-09-11 та № РН-01-09-09-11 на суму 27009,60 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4501,60 грн., від 16.09.2009 № НН-16-09-09-06 та № РН-16-09-09-06 на суму 16548,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2758,00 грн., від 17.09.2009 № НН-17-09-09-08 та № РН-17-09-09-08 на суму 8820,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1470,00 грн., від 02.11.2009 № НН-02-11-09-21 та № РН-02-11-09-22 на суму 24170,56 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4045,09 грн., від 03.11.2008 № НН-03-11-08-14 та № РН-03-11-08-14 на суму 26940,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4490,00 грн., від 02.11.2009 № НН-02-11-09-20 та № РН-02-1-09-21 на суму 2832,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 472,00 грн., від 10.11.2008 № НН-10-11-08-03 та № РН-10-11-08-03 на суму 43314,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 7219,00 грн., від 12.11.2009 № НН-12-11-09-04 та № РН-12-11-09-04 на суму 1218,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 203,00 грн., від 13.11.2009 № НН-13-11-09-01 та № РН-13-11-09-01 на суму 4945,20 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 824,20 грн., від 17.11.2009 № НН-17-11-09-02 та № РН-17-11-09-02 на суму 6900,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1150,00 грн., від 01.12.2008 № НН-01-12-08-20 та № РН-01-12-08-18 на суму 27960,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 4660,00 грн., від 01.12.2009 № НН-01-12-09-22 та № РН-01-12-09-22 на суму 11414,40 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1902,40 грн., від 07.12.2009 № НН-07-12-09-09 та № РН-07-12-09-10 на суму 9288,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1548,00 грн., від 14.12.2009 № НН-14-12-09-05 та № РН-14-12-09-07 на суму 12756,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2126,00 грн., від 16.12.2008 № НН-16-12-08-05 та № РН-16-12-08-04 на суму 54000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9000,00 грн., від 21.12.2009 № НН-21-12-09-09 та № РН-21-12-09-10 на суму 15480,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2580,00 грн., від 22.12.2009 № НН-22-12-09-06 та № РН-22-12-09-05 на суму 14976,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 2496,00 грн., від 25.12.2009 № НН-25-12-09-13 та № РН-25-12-09-14 на суму 14005,20 грн., у тому числі 2334,20 грн., від 28.12.2009 № НН-28-12-09-06 та № РН-28-12-09-05 на суму 9924,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1654,00 грн. (том 1, арк. справи 46-135).

Згідно 5 додатку «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по січень 2010 року включно (том 2, арк. справи 4-19), товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» до складу податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з приватним підприємством «КФ «Парадигма» (індивідуальний податковий номер 360067612362) віднесені суми податку на додану вартість у листопаді 2008 року в сумі 11709,00 грн., у грудні 2008 року в сумі 13471,00 грн., у січні 2009 року в сумі 4622,00 грн., у лютому 2009 року в сумі 4154,00 грн., у березні 2009 року в сумі 10382,00 грн., у квітні 2009 року в сумі 5045,00 грн., у травні 2009 року в сумі 4007,00 грн., у червні 2009 року в сумі 3458,20 грн., у липні 2009 року в сумі 4960,00 грн., у серпні 2009 року в сумі 3975,00 грн., у вересні 2009 року в сумі 6394,14 грн., у жовтні 2009 року в сумі 18551,01 грн., у листопаді 2009 року в сумі 6694,29 грн., у грудні 2009 року в сумі 14640,60 грн., у січні 2010 року в сумі 5022,68 грн. Загальна сума податку на додану вартість, віднесена товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» до складу податкового кредиту за період з листопада 2008 року по січень 2010 року включно по господарським взаємовідносинам з приватним підприємством «КФ «Парадигма», складає 117085,92 грн.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21 жовтня 2010 року у справі № 1-887 ОСОБА_4, засновника та директора приватного підприємства «КФ «Парадигма», було визнано винним у скоєнні злочинів, направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності та порядку оподаткування (том 1, арк. справи 234-239). Вирок на день розгляду справи набрав законної сили та підлягає виконанню.

Вищевказаним вироком суду встановлено, що громадянин ОСОБА_4 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його імя приватного підприємства «Комерційна фірма «Парадигма» без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. Вироком встановлено, що громадянин ОСОБА_4 зареєстрований також директором та головним бухгалтером підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені приватного підприємства «КФ «Парадигма» не складав та не підписував. ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів за ознаками фіктивного підприємництва, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, тобто створення чи набуття субєкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри цього громадянина не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків.

Тобто, приватне підприємство «КФ «Парадигма» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань.

В силу частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З пояснень ОСОБА_4 від 10.07.2010 та протоколу допиту обвинуваченого від 10.07.2010 вбачається, що фінансово-господарською діяльністю приватного підприємства «КФ «Парадигма» він ніколи не керував та не доручав цього нікому робити. Ніяких документів, а саме - договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів та інших, не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам. Про те, що підприємство здійснювало господарську діяльність, довідався від робітників податкової міліції, фінансово-господарську діяльність фактично не міг здійснювати, так як не мав ні досвіду, ні грошей. Видаючи себе за дійсного директора та власника підприємства ОСОБА_4 отримав всі необхідні дозвільні та реєстраційні документи для легалізації діяльності приватного підприємства «КФ «Парадигма», у тому числі печатку підприємства, які, відповідно попередньої домовленості, передав у фактичне користування невідомій особі на ім'я ОСОБА_1. Правочини, які здійснені від імені приватного підприємства «КФ «Парадигма» в період, коли він значився директором та засновником підприємства, вважає незаконними (том 2, арк. справи 22-23, 25-30).

На момент виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 3 статті 8 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкові накладні від імені приватного підприємства «КФ «Парадигма» виписані та підписані не директором ОСОБА_4, а іншою особою, яку неможливо ідентифікувати, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4 від 10.07.2010 та протоколом допиту обвинуваченого від 10.07.2010, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені в порушення вимог чинного законодавства, не мають юридичної сили і не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту за період з листопада 2008 року по січень 2010 року включно суми податку на додану вартість у загальному розмірі 117085,92 грн.

Внаслідок неправомірного та безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за період з листопада 2008 року по січень 2010 року включно податку на додану вартість в сумі 117085,92 грн., товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» за період з листопада 2008 року по січень 2010 року включно занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на суму 117086,00 грн.

У відповідності із підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки податкового органу щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Технорма» за період з листопада 2008 року по січень 2010 року включно до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 117086,00 грн., судом визнається правомірним нарахування позивачу податковим повідомленням - рішенням від від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 58543,00 грн.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 17 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Технорма" до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення від 14 грудня 2010 року № 0001112300/0 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 лютого 2011 року.

Суддя Т.І. Чернявська