Постанова № 141061118, 30.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1403/26 Провадження № 3/302/433/26 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Готра В. Ю., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої у АДРЕСА_1 , громадянки України, за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України, щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 18 жовтня 2026 року о 10:06 год біля буд. № 96«В» по вул. Шевченка у селищі Міжгір?я Хустського району Закарпатської області керував електросамокатом та не впорався з керуванням такого, у результаті чого впав та отримав легкі тілесні ушкодження, чим учинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На розгляд суддею справи ОСОБА_1 не з`явилася повторно, хоча своєчасно була сповіщена про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, про причини своєї неявки суд не повідомила та її присутність на розгляді справи за приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не є обов`язковою.

При цьому суддя констатує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, враховуючи повторну неявку до суду ОСОБА_1 та з метою недопущення затягування часу вирішення справи, суддя уважає за можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як кореспондує ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП регламентує, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність за цією статтею передбачена за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших нормативних актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які не є законами про адміністративну відповідальність, а передбачають лише конкретні обов`язки осіб щодо виховання дітей. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов`язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом. При прийнятті рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку саме і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм у протоколі про адміністративне правопорушення.

Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює такі обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до частин 1, 2, 6, 7 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.

Неналежне виховання, виходячи з вимог ст. 12 вказаного Закону, може мати місце при умисних чи неумисних діях, які визначені Законом України «Про охорону дитинства» як порушення прав, обов`язків батьків та визначення меж відповідальності батьків за виховання та розвиток дитини.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення додані копії: письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с.5,6); письмові пояснення ОСОБА_3 (а.с.7); рапорт поліцейського ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (а.с.8); рапорт поліцейської ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (а.с.9); довідка чергового лікаря-педіатра про отримані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесні ушкодження від 18.10.2026 (а.с.10).

Зазначені докази є належними і допустимими, логічно пов`язаними й взаємодоповнюючими один з одного, за відсутності суперечностей між ними, а відтак є достатніми в сукупності для визнання доведеним факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На підставі наведеного суддя доходить висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами доводиться поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Не встановлено під час розгляду справи підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_1 з боку поліцейського були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість - докази, які можуть підтвердити цей факт відсутні, і такі докази до матеріалів справи не додано.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність не встановлено.

Ураховуючи характер учиненого правопорушення, особу винної, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, уважаю, що стягнення ОСОБА_1 слід визначити необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети, зокрема її виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, а відтак суддя доходить висновку за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції цієї частини статті у виді попередження.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», 665,60 гривень.

З наведених вище міркувань та керуючись статтями 40-1, 173-2 ч. 1, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач-ГУК у м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106).

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, із наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В. Ю. Готра