Рішення № 141057833, 29.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1276/26

Провадження № 2/302/415/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

29 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Готри В. Ю.,

з участю: секретаря судового засідання Сити Л. М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представників відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - адвокатів Гринихи Т. Ю., Якушева С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, стягнення коштів, унесених без визнання боргу, та відшкодування завданої моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Хустського районного суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, стягнення коштів, унесених без визнання боргу, та відшкодування завданої моральної шкоди.

Позов обґрунтувала тим, що 19 грудня 2025 року о 16:50 год до неї зателефонувала невідома особа, яка представилась працівником служби безпеки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та під приводом «блокування підозрілої операції» шахрай здійснював психологічний тиск на неї, внаслідок чого з її платіжної картки № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ) було незаконно переказано 59 935 грн на рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Банк Кредит Дніпро», тобто банку, клієнтом якого вона не є.

Зазначала, що того ж вечора у неї розвинулась гостра панічна атака і було викликано бригаду екстреної медичної допомоги (картка виклику №110/о від 19.12.2025, діагноз F41.0, АТ 160/90 мм рт.ст.).

З метою уникнення нарахування штрафних відсотків та під психологічним тиском із боку працівника відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (аудіозапис розмови від 20.01.2026 з офіційного номера 3700) вона здійснила два платежі під протестом: 10 000 грн - 16.01.2026 та 49 931,50 грн - 23.01.2026. Обидва ці платежі супроводжувались письмовими заявами про відсутність визнання боргу. Загальна сума внесених під протестом коштів складає 59 931,50 гривень.

13 березня 2026 року нею подано досудову претензію (вх. № 6013103-ВБ). 31 березня 2026 року відповідач відмовив їй у поверненні коштів (відповідь № 20.1.0.0.0/7-260313/80324), а відтак досудовий порядок урегулювання даного спору вичерпано.

Водночас покликалася і на те, що відповідачем здійснювалися їй власні повідомлення про шахрайство від 19.12.2025, а саме о 16:31 год банк надіслав їй повідомлення про «Нетиповий вхід у ваш акаунт Приват24» із IP-адреси НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ). О 16:38 год - другий нетиповий вхід з IP-адреси НОМЕР_7 (ProtonVPN, Нідерланди). О 16:40 год відповідач офіційно повідомив її, що «ми помітили підозрілі операції, що можуть бути шахрайськими» і тимчасово заблокували картку. О 17:28 год надійшло їй повідомлення з банку про те, що «Ваші картки заблоковані після сумнівних операцій, були спроби списання коштів третіми особами».

Отже, відповідач у реальному часі зафіксував та офіційно визнав шахрайський характер операцій. При цьому у відповіді від 31.03.2026 банк стверджував про «авторизацію клієнткою», що є взаємовиключними позиціями.

Також у відповіді від 31.03.2026 відповідач уперше повідомив її, що о 16:31:31 год авторизацію стороннього пристрою було підтверджено IVR дзвінком на фінансовий номер НОМЕР_5 . Ця обставина свідчить про те, що банк сам визнає про здійснення входу зі стороннього пристрою (не пристрою клієнтки), адже навіщо тоді IVR верифікація. IVR дзвінок на фінансовий номер міг бути перехоплений шахраями, які вже контролювали ситуацію шляхом вішингу, здійсненого о 16:50 годині. Незважаючи на IVR підтвердження, відповідач все одно о 16:40 год кваліфікував операції як шахрайські, а відтак підтвердження IVR не гарантує авторизацію саме клієнткою, тобто нею.

На підставі ухвали слідчого судді (кримінальне провадження № 12025071110000231) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав транзакційні логи. IP-адреса НОМЕР_7 (ProtonVPN, Нідерланди) фігурує як у сигналі тривоги банку о 16:38 год, так і безпосередньо в логах шахрайських переказів, а тому це доводить, що саме з іноземного анонімного з`єднання здійснювались операції. При цьому відповідач не надав логів авторизації о 16:31 год по 16:38 год, що є неповним виконанням ухвали суду (постанова слідчої від 10.03.2026). Постанова слідчої СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП Іванини К. В. від 10.03.2026 (кримінальне провадження № 12025071110000231, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України) прямо констатує, що «після зазначених входів були здійснені шахрайські перекази коштів».

Також у системі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було створено 22.12.2025 чотири внутрішні заявки про шахрайські дії (251222DP35B5333A7CB6 та інші) і всі зі статусом «Закрита». Банк тричі кваліфікував ситуацію як шахрайство власними засобами, а потім відмовив у поверненні їй коштів.

Стверджувала і те, що на момент події вона перебувала під активним психіатричним лікуванням (з серпня 2024 року) з приводу генералізованого тривожного розладу (F41.1) та панічного розладу (F41.0) у лікаря-психіатра Мацібора Д. О. , де згідно з медичний висновком від 03.02.2026: «легко піддається впливу», «боїться взаємодіяти з соціумом», «стан важкий». Також 20.01.2026 о 13:22 год представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зателефонував їй із офіційного номера 3700 і застосовував до неї обвинувальну риторику та психологічний тиск.

Окрім цього, Національний банк України у відповіді від 12.02.2026 №14-0006/12664 адресованій їй послався на пункт 140 Положення № 164, що відповідальність переходить на емітента з моменту повідомлення клієнта та рекомендував їй звернутися до суду.

Посилаючись на наведене вище просила суд стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на її користь безпідставно утримувані кошти у розмірі 59 931,50 грн, які внесені нею під протестом 16.01.2026 та 23.01.2026, без визнання боргу, а також 100 000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. Вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Ухвалою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 10.04.2026 дану цивільну справу за цим позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передано за територіальною підсудністю до Міжгірського районного суду Закарпатської області, яка надійшла до останнього 12.05.2026.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.05.2026 цю позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позов відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилався на безпідставність і необґрунтованість вимог ОСОБА_1 .

Зазначав банк, що службою безпеки було проведено перевірку та в ході проведення перевірки встановлено, що згідно логів входу до акаунту приват24 клієнтки ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_6 ) 19.12.2025 о 16:31:30 зафіксований вхід з нетипового мобільного пристрою Smartphone (fingerprint 8f12605eee3674054e68650fd06c620e-rv1riqju2) з ІР-адреси НОМЕР_4 (провайдер T Mobile Polska). Вхід до акаунту приват24 клієнтки ОСОБА_1 здійснювався шляхом правильного введення логіну та паролю, а також підтвердженням входу за допомогою Push-повідомлення в мобільному додатку приват24 клієнтки ОСОБА_1 : 094713 Сценарії в Channels (Privat24) 2025-12-19 16:31:31. Контакт проведено (OK) НОМЕР_10 P24WEB authorization. Окрім того, згідно логів входу (19.12.2025 о 16:31:45) до акаунту клієнтки ОСОБА_1 зафіксовані паралельні входи з типового мобільного пристрою 2312FPCA6G|POCO (imei ecff78b2d340b27b). 19.12.2025 о 16:38:29 зафіксований вхід з нетипового мобільного пристрою Smartphone (fingerprint 92e7ab027725aaacfa1c88f5ce219198-wf8db5fbc) з ip адреси НОМЕР_7 (провайдер WorldStream IPv4.24). Вхід до акаунту Приват24 клієнтки ОСОБА_1 здійснювався шляхом відновлення паролю за допомогою картки НОМЕР_8 та правильного PIN коду до неї, а також з підтвердженням зміни паролю за допомогою IVR меню, при дзвінку з банку на фінансовий номер телефону клієнтки ОСОБА_1 19.12.2025 о 16:37:05. Контакт проведено (OK) НОМЕР_10 P24WEB restoreaccess. Банк не може обмежити клієнта у використанні лише одного пристрою для дистанційного обслуговування, відтак для можливості авторизації нетипового пристрою завжди виконуються дії із авторизації/підтвердження додавання нового пристрою з автентифікацію клієнта. При цьому всі ці операції з авторизації та додавання нового пристрою Smartphone (fingerprint 92e7ab027725aaacfa1c88f5ce219198-wf8db5fbc) з ІР-адреси НОМЕР_7 у Приват24 було авторизовано особисто позивачкою з її фінансового телефону шляхом IVR опитування. Отже, позивачка своїми діями підтвердила вхід до Приват24 з іншого пристрою, який вона особисто авторизувала зі свого мобільного телефону, а відтак банком було проведено посилену автентифікацію клієнта.

Також банком додатково було направлено повідомлення на електронну адресу ОСОБА_1 про нетипові входи в акаунт Приват24 з пристроїв Smartphone (fingerprint 8f12605eee3674054e68650fd06c620e-rv1riqju2) з ip адреси НОМЕР_4 та Smartphone (fingerprint 92e7ab027725aaacfa1c88f5ce219198-wf8db5fbc) з ІР- адреси НОМЕР_7 (провайдер WorldStream IPv4.24) та попереджено про необхідність зміни паролю від Приват24, щоб захистити свій акаунт. Відтак банком виконані зобов`язання щодо інформування клієнта про дії, що здійснюються в її акаунті інтернет-банкінгу "Приват24". Також у цілях безпеки банком заблоковано карти та повідомлено, що для розблокування карт необхідно звернутись до підтримки 3700 або чат-онлайн. Позивачка особисто звернулась у чат банку для розблокування своїх карт та акаунту, про що свідчать відеозаписи розмов зі співробітниками банку. 19.12.2025 о 18:54:31 год до акаунту клієнтки ОСОБА_1 зафіксовано входи з типового мобільного пристрою 2312FPCA6G|POCO (imei ecff78b2d340b27b). Вхід до акаунту Приват24 здійснювався шляхом введення логіну і паролю та з підтвердженням входу за допомогою IVR меню, при дзвінку з банку на фінансовий номер телефону клієнтки ОСОБА_1 19.12.2025 о 18:54:31 год контакт проведено (OK) НОМЕР_10 P24AOS2 authorization. Входи з типового пристрою також зафіксовано 19:06:32, 19:10:51, 19:52:32, 19:55:19, 20:18:44. О 19:52:48 год зафіксований вхід з нетипового мобільного пристрою Smartphone (fingerprint 92e7ab027725aaacfa1c88f5ce219198-wf8db5fbc) з ІР-адреси НОМЕР_7 (провайдер WorldStream IPv4.24). Вхід до акаунту Приват24 здійснювався шляхом правильного введення логіну та паролю, а також підтвердженням входу за допомогою IVR меню, при дзвінку з банку на фінансовий номер телефону клієнтки ОСОБА_1 : 2025-12-19 19:52:48 контакт проведено (OK) НОМЕР_10 P24WEB authorization.

Згідно з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_9 клієнтки ОСОБА_1 , 19.12.2025 з цієї картки були здійснені 5 грошових переказів у загальній сумі 59 935,08 грн, які за допомогою Приват24 були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_3 (емітент PJSC BANK CREDIT DNEPR). Переказ коштів з картки № НОМЕР_9 був здійснений шляхом створення платежів у системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід до акаунту Приват24 клієнта ОСОБА_1 здійснювався шляхом правильного введення логіну та Паролю до Приват24. Отже, зазначені операції пройшли коректно через ПК Приват24 клієнта з введенням усіх необхідних даних та паролів необхідних для успішного входу у Приват24 та проведення транзакцій. Окрім того, слід зазначити, що перший платіж на суму 6 210,79 грн (з яких 210,79 грн комісія банку) потрапив на додаткову перевірку, в зв`язку з чим підтверджувався шляхом дзвінка на фінансовий номер телефону НОМЕР_10 клієнтки ОСОБА_1 . У ході розмови з оператором ОСОБА_1 надала правильні відповіді для підтвердження платежу, а також запевнила оператора, що кошти переказує на картку банку Кредит Дніпро, яка належить її чоловіку. Враховуючи наведену вище інформацію, служба безпеки прийшла до висновку, що списання з картки клієнтки ОСОБА_1 стали можливі в результаті компрометації клієнткою логіну та паролю до Приват24, даних картки № НОМЕР_8 та правильного PIN-коду до неї, а також підтвердження операцій за допомогою фінансового телефону та здійснення операцій особисто ОСОБА_1 або по вказівці третіх осіб.

На переконання банку, ОСОБА_1 порушила вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а саме п. 2.1.4.48.1. умов, якими передбачено, що клієнт зобов`язаний не передавати карти, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором або що суперечать чинному законодавству. Та відповідно до п.п. 2.1.4.7., 2.1.4.49.7. та 2.1.4.49.8. несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі якщо його дії або бездіяльності призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Законодавцем визначено підставу покладення відповідальності за доведення вини позивача на банк лише в разі вчинення транзакції без автентифікації платіжного інструменту і його держателя. Як установлено результатами службової перевірки, видаткові операції за 19.12.2025 по картковому рахунку № НОМЕР_9 на суму 59 935,08 грн здійснені з належною автентифікацією платіжного інструменту та його держателя - клієнтки ОСОБА_1 , якою не дотримано обов`язку негайного звернення до банку.

Посилався банк і на те, що до повідомлення банку про постановку карти в стоп-лист платіжної системи, способом обумовленим договором, відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки несе її держатель. У цій справі позивачка володіла інформацією про списання коштів ще 19.12.2025, проте, всупереч вимогам умов та правил надання банківських послуг та закону, звернулась до банку та в правоохоронні органи тільки 22.12.2025, а тому саме вона повинна нести відповідальність за здійснення даних платіжних операцій.

Також звертав банк увагу і на недоведеність вимог ОСОБА_1 про заподіяння їй банком моральної шкоди.

За таких обставин відповідач просив у задоволені позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивачка ОСОБА_1 посилалася на надуманість доводів сторони відповідача та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стверджував про голослівність доводів позивачки, викладених у відповіді на відзив, просив у задоволені позову відмовити повністю.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Представники відповідачів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - адвокати Гриниха Т. Ю., Якушев С. О. у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили повністю, просили в його задоволені відмовити.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини у справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для справи, суд зазначає таке.

Судом установлено та не заперечується сторонами, що позивачка ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (т.1 а.с.153-171).

Станом на 19.12.2025 кредитний ліміт на належному ОСОБА_1 картковому рахунку № НОМЕР_9 становив 60 000 гривень (т.2 а.с.97,98).

Звертаючись до суду з цим позов до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивачка ОСОБА_3 посилалася на те, що внаслідок проведення шахрайських дій через бездіяльність відповідача, з її кредитної картки 19.12.2025 було незаконно переказано 59 935 гривень.

Так, 19 грудня 2026 року о 16:31 год АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на електронну пошту ОСОБА_3 було надіслано автоматичне повідомлення про те, що банком виявлено нетиповий вхід в її акаунт Приват24: пристрій Smartphone, операційна система IOS, версія 18.5, браузер Mobile Safari, IP-адреси НОМЕР_4 , ім`я провайдера T-Mobile Polska, дата і час входу 19.12.2025 о 16:31 год, Польща, м. Краків. Також зазначено, якщо це ОСОБА_3 , то нічого робити непотрібно, у протилежному разі необхідно змінити пароль від Приват24, щоб захистити свій акаунт. Водночас у цьому повідомленні банк запропонував позивачці переглянути список пристроїв з активною сесією, звернуто увагу на можливе ОСОБА_3 уперше вхід у систему на новому комп`ютері, телефоні або через новий браузер, оскільки в протилежному разі є ймовірність, що зловмисники отримали доступ до акаунта, а також у цьому повідомленні була запропонована ОСОБА_3 можливість змінити пароль чи допомога онлайн (а.с.9,10).

19 грудня 2026 року о 16:38 год АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на електронну пошту ОСОБА_3 знову було надіслано автоматичне повідомлення про те, що банком виявлено нетиповий вхід в її акаунт Приват24: пристрій Smartphone, операційна система АOS, версія 10, браузер Chrome Mobile, IP-адреси НОМЕР_7 , ім`я провайдера Proton VPN, дата і час входу 19.12.2025 о 16:38 год, Нідерланди. Водночас зазначено у цьому повідомленні, що якщо це ОСОБА_3 , то нічого робити непотрібно, у протилежному разі необхідно змінити пароль від Приват24, щоб захистити свій акаунт. Також у цьому повідомленні банк запропонував позивачці переглянути список пристроїв з активною сесією, звернуто увагу на можливе ОСОБА_3 уперше вхід у систему на новому комп`ютері, телефоні або через новий браузер, оскільки в протилежному разі є ймовірність, що зловмисники отримали доступ до акаунта, а також у цьому повідомленні була запропонована ОСОБА_3 можливість змінити пароль чи допомога онлайн (а.с.11,12).

19 грудня 2026 року о 16:40 год АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на електронну пошту ОСОБА_3 було надіслано повідомлення про те, що її картки тимчасово заблоковано за її акаунтом у Приват24 через підозрілі операції, що можуть бути шахрайськими (а.с.7,8).

19 грудня 2026 року о 17:28 год АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на електронну пошту ОСОБА_3 надіслав повідомлення про блокування її карток після сумнівних операцій, оскільки були спроби списання коштів третіми особами (т.1 а.с.13,14).

Відповідно до логів входу до акаунту Приват24 клієнтки ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_6 ) 19.12.2025 о 16:31:30 зафіксований вхід з нетипового мобільного пристрою Smartphone (fingerprint 8f12605eee3674054e68650fd06c620e-rv1riqju2) з ІР-адреси НОМЕР_4 (провайдер T-Mobile Polska). Вхід до акаунту Приват24 клієнтки ОСОБА_1 здійснювався шляхом правильного введення логіну та паролю, а також підтвердженням входу за допомогою Push-повідомлення в мобільному додатку Приват24 клієнтки ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_6 ): НОМЕР_11 сценарії в Channels (Privat24) 2025-12-19 16:31:31, контакт проведено (OK) НОМЕР_10 P24WEB authorization. Згідно з логами входу до акаунту клієнтки ОСОБА_1 зафіксовані паралельні входи з типового мобільного пристрою 2312FPCA6G|POCO ecff78b2d340b27b) (imei 19.12.2025 о 16:38:29, зафіксований вхід з нетипового мобільного пристрою Smartphone (fingerprint 92e7ab027725aaacfa1c88f5ce219198-wf8db5fbc) з ІР-адреси НОМЕР_7 (провайдер WorldStream IPv4.24). Вхід до акаунту приват24 клієнтки ОСОБА_1 здійснювався шляхом відновлення паролю за допомогою картки НОМЕР_8 та правильного PIN-коду до неї, а також з підтвердженням зміни паролю за допомогою IVR меню, при дзвінку з банку на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 . 2025-12-19 16:37:05. Контакт проведено (OK) НОМЕР_10 , P24WEB restoreaccess. Як убачається із наданих відповідачем аудіо та відео-розмов між співробітниками АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , остання особисто зверталась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для розблокування своїх карт та акаунту, де вона на запитання оператора чи саме вона 19.12.2025 о 16:38 год здійснювали вхід у Приват24, позивачка повідомила ствердила, що так. Згідно з виписки по картковому № НОМЕР_9 клієнтки ОСОБА_1 19.12.2025 з цієї картки були здійснені 5 грошових переказів на загальну суму 59 935,08 грн, які за допомогою Приват24 були перераховані на картковий рахунок НОМЕР_3 (емітент PJSC BANK CREDIT DNEPR). У цілях безпеки, перший платіж на суму 6 210,79 грн, із 210,79 грн комісія банку, потрапив був на додаткову перевірку, у зв`язку з чим підтверджувався шляхом дзвінка на фінансовий номер телефону НОМЕР_10 клієнтки ОСОБА_1 , де під час розмови з оператором ОСОБА_1 надала правильні відповіді для підтвердження платежу /дату свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , район видачі її паспорту громадянки України - Міжгірський район, суму останнього платежу на поповнення мобільного телефону - 300 грн/ та запевнила оператора, що кошти переказує на картку банку «Кредит Дніпро», яка належить її чоловіку (т.1 а.с.99-106, 172-185).

Як видно з заяви ОСОБА_3 від 19.01.2026, адресованого АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вона повідомила цей банк про те, 19 грудня 2025 року з її банківської (кредитної) картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_12 було незаконно списано грошові кошти у розмірі 59 935 унаслідок шахрайських дій третіх осіб, без її відома та згоди. Зазначені кошти були перераховані на рахунок в АТ «Банк Кредит Дніпро», клієнтом якого вона не є. Після виявлення факту шахрайства вона негайно повідомила АТ КБ «ПРИВАТБАНК» внаслідок чого банківську картку було заблоковано. Також нею подано заяву до правоохоронних органів і, як наслідок, 22.12.2025 були внесені відомості до ЄРДР за № 12025071110000231 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство). Постановою слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 23.12.2025 її визнано потерпілою в указаному кримінальному провадженні. З огляду на це просила визнати зазначені операції такими, що мають ознаки несанкціонованих, повернути їй кошти у сумі 59 935 грн, які незаконно списані з її банківської картки та призупинити нарахування відсотків, штрафів і пені, пов`язаних із цією сумою, до остаточного вирішення питання та завершення досудового розслідування. Провести внутрішнє службове розслідування щодо зазначених операцій (т.1 а.с.16).

Заявою від 19.01.2026 ОСОБА_3 повідомила АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що нею здійснено перерахування 10 000 грн у рахунок відображеної банком заборгованості, однак зазначене перерахування було здійснене після настання шахрайства, за усною рекомендацією співробітників АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та в умовах психологічного тиску, виключно з метою уникнення можливого подальшого нарахування відсотків. Цей платіж не є таким, що свідчить про визнання нею боргу (т.1 а.с.17).

Відповідно до заяви від 22.01.2026 ОСОБА_3 повідомила АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що у зв`язку з розглядом її спору щодо незаконного списання коштів та з метою недопущення нарахування відсотків, нею планується внесення грошових коштів у сумі 49 931,50 грн на кредитну картку * НОМЕР_13 . Проте, зазначене внесення коштів не є та не може вважатися визнанням нею кредитної заборгованості, оскільки вона оспорює сам факт виникнення боргу, що підтверджується її заявами, зареєстрованими банком за вхідними номерами 1330937-ВБ та 1331401-ВБ, за фактом незаконного списання коштів відкрито кримінальне провадження в якому вона є потерпілою та банк зафіксував нетиповий вхід і сумнівні операції за її рахунком. А внесення коштів здійснюється нею виключно як тимчасовий захід (платіж під протест) до моменту остаточного вирішення спору АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Національним банком України та/або в судовому порядку. Просила вважати зазначену суму спірними коштами, внесеними без визнання боргу (т.1 а.с.18).

Листом від 12.02.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260120/20324 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило ОСОБА_1 із приводу її звернення стосовно повернення коштів, які були списані 19.12.2025 з платіжної картки № НОМЕР_1 , та зазначило про неможливість банком повернути кошти, оскільки встановлено, що переказ коштів з картки № НОМЕР_1 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі - Приват24). Вхід у Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт уводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк і здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону клієнта та іншої особистої інформації. Також відмовлено призупинити нарахування відсотків за кредитом (т.1 а.с.19,20).

Відповідно до листа НБУ від 12.02.2026 № 14-000/12664, адресованого ОСОБА_3 про результати розгляду скарги, її повідомлено, зокрема про те, що загальний порядок виконання платіжних операцій (у тому числі з використанням платіжних карток) в Україні визначається Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 164 /далі - Положення № 164). Відповідно до ч. 14 ст. 38 Закону про платіжні послуги емітент має право надати електронний платіжний засіб користувачу у власність або в користування у порядку, визначеному договором про надання платіжних послуг. Згідно з пунктами 136, 140 розділу VII Положення № 164 користувач зобов`язаний, зокрема, зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт утрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів здійснюється власником рахунку (пункт 16 розділу І Положення № 164).

Правовідносини між Банком та клієнтом регулюються Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на інтернет-сторінці Банку за посиланням https://privatbank.ua/terms. Відповідно до п. 2.1.4.5.1. Умов Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Відповідно до п. 1.1.10.10.1. Умов Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту. Відповідно до п. 1.1.10.10.2. Умов Клієнт несе відповідальність за всі платіжні операції (в тому числі операції у сфері електронної комерції та інші), що здійснюються з Платіжними картками, у тому числі наданими Банком його Довіреним особам. У разі, якщо Клієнт дає згоду на проведення платіжних операцій з Платіжними картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.

На запит Національного банку щодо порушених ОСОБА_3 питань Банк повідомив, що 19.12.2025 з використанням платіжної картки № НОМЕР_12 позивачки через «Приват24» було ініційовано проведення фінансових операцій на платіжну картку, емітовану іншим банком. Банк наголосив, що вхід в «Приват24» був здійснений під авторизацією ОСОБА_3 . При даній процедурі Клієнт уводить свої ім`я користувача і пароль та входить у «Приват24», створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжна інструкція, відповідно до якої Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону ОСОБА_3 та іншої особистої інформації. Також Банк зауважив, що міжнародні платіжні системи MasterCard International та Visa International не проводять оскарження операцій, при авторизації яких були введені конфіденційні дані платіжної картки (ПІН-код, CVC2) та ОТП-пароль/3Dsecure та інші (т.1 а.с.21-25).

З постанови слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 10.03.2026 вбачається, що у провадженні цього слідчого відділу перебуває кримінальне провадження № 12025071110000231 від 23.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Потерпіла ОСОБА_1 подала клопотання про направлення повторного запиту до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо надання логів авторизації (входів) до системи «Приват24» по банківській картці № НОМЕР_1 за 19.12.2025. Під час ознайомлення з матеріалами, наданими банком у рамках виконання ухвали про тимчасовий доступ до документів, встановлено, що банком надано неповні відомості, а саме відсутні логи авторизації до системи Приват24. Разом із тим, відповідно до наданих банком повідомлень, 19.12.2025 зафіксовано нетипові входи до акаунту Приват24 з іноземних IP-адрес, а саме: 16:31 год ІР-адреса НОМЕР_4 (Т-Mobile Polska, м. Краків, Польща) та 16:38 год ІР-адреса НОМЕР_7 (ProtonVPN, Нідерланди). Після зазначених входів були здійснені шахрайські перекази коштів. Для повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження виникла необхідність отримання додаткової інформації від АТ КБ «ПриватБанк», зокрема технічних логів входів до системи Приват24, у зв`язку з чим буде направлено відповідний запит до банківської установи, а відтак клопотання потерпілої ОСОБА_1 слід задовольнити (т.1 а.с.30-32).

Згідно з висновком онлайн-роз`яснення лікаря психіатра Мацібори Д. О. від 03.02.2026 відносно ОСОБА_3 , то остання лікується з серпня 2024 року і на момент звернення стан важкий, тривожна, ляклива, емоційно лабільна, наявна велика кількість соматичних скарг (тахікардія, запаморочення, нудота, тремор). Настрій мінливий, із тенденцією до зниженого. Нічний сон порушений. Наявні постійні страхи, що станеться щось погане, боїться сама виходити далеко з дому та взаємодіяти з соціумом. Легко піддається впливу, чутлива до критики. Висновок: Р41.1 Генералізований тривожний розлад. Р41.0 Панічний розлад (т.1 а.с.33).

Також листами від 31.03.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260313/80324, від 06.04.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260318/67666 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило ОСОБА_1 із приводу її звернення стосовно повернення коштів, які були списані 19.12.2025 з платіжної картки № НОМЕР_1 , та зазначило про неможливість банком повернути їй кошти, оскільки встановлено, що 19.12.2025 о 16:31:31 год авторизація стороннього пристрою підтверджена IVR дзвінком Банку на фінансовий номер телефону НОМЕР_5 . Після чого було змінено пароль від "Приват24". Цього ж дня 19.12.2025 з картки № НОМЕР_12 через "Приват24" було ініційовано проведення фінансових операцій. Вхід в Internet Banking "Приват24" був здійснений під авторизацією ОСОБА_3 . При даній процедурі Клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у "Приват24", створює необхідний платіж, вводить тільки їй відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації. Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Клієнт відповідно до умов договору зобов`язаний зберігати та не розголошувати секретні дані електронного платіжного засобу, а також інших даних, що дають змогу провести спірні операції по рахунку. Міжнародна платіжна система MasterCard International та Visa International не проводить оскарження операцій при авторизації яких були введені конфіденційні дані картки (ПІН-код, CVC2) та ОТП-пароль/ЗD-secure та інші. 16.01.2026 та 23.01.2026 ОСОБА_3 самостійно здійснене погашення боргу по картці № НОМЕР_12 , а відтак станом на 31.03.2026 заборгованість по цій картці відсутня (т.1 а.с.54,55,64,65).

Згідно з випискою по картковому № НОМЕР_9 клієнтки ОСОБА_1 видно, що 19.12.2025 з цієї картки було здійснено п`ять спірних грошових переказів в загальній сумі 59 935,08 грн, а саме: 1) 19:49:49 год 6 210,79 грн; 2) 19:54:34 год 30 019,35 грн; 3) 19:54:50 год 11 386,65 грн; 4) 19:55:08 год 8 281,20 грн; 5) 19:56:52 год 4 037,09 гривень. Ці кошти в загальній сумі 59 935,08 грн за допомогою Приват24 були перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_3 , банк отримувача «Кредит Дніпро» (т.1 а.с.172-174).

Із пояснень ОСОБА_1 та протоколу її допиту як потерпілої, наданих нею органу досудового розслідування 22.12.2025 та 24.12.2025 убачається, що 19.12.2025 близько 16:35 год до неї на мобільний номер телефону зателефонував невідомий їй номер НОМЕР_14 і коли вона підняла слухавку, то представились зі служби безпеки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який назвався Дмитром та повідомив, що невідомі особи шахраї намагаються заволодіти її грошовими коштами із її банківської карти АТ КБ «ПРИВАТБАНКУ» і цей громадянин сказав, що вона має із ним співпрацювати, так як працівник банку розголосив її дані і щоб його виявити потрібно із ним співпрацювати, на що вона під час розмови повідомила цій невідомій особі СМС-повідомлення, які їй надходили, а саме коди, щоб заблокувати її банківський рахунок. Після того вона спробувала зайти в свій мобільний додаток «Приват24», але вже зайти в нього не змогла. 22 грудня 2025 року вона пішла до відділення банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», де і виявила, що з її банківської карти НОМЕР_12 були зняті грошові кошти, тобто здійснено переказ коштів на невідомий рахунок загальною сумою 59 935 гривень (т.1 а.с.203,204,210,211).

Також із наданих безпосередньо позивачкою до позовної заяви скриншотів видно, що вона з заявкою про шахрайські дії звернулася до банку лише 22.12.2025 (т.1 а.с.15).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що 19.12.2025 увечері, точний час не пам`ятає, він зайшов до будинку і побачив свою дружину ОСОБА_1 у шоковому стані через шахраїв з приводу кредиту. Також він безпосередньо дзвонив до банку на номер 3700 із приводу шахрайський дій щодо його дружини і просив заблокувати її картку, на що працівнику банку пообіцяли заблокувати картку дружини. Також того вечора дружині викликали швидку допомогу через її стресовий стан щодо вчинених відносно неї шахрайських дій.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьою ст. 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Нормою ч. 1 ст. 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Частиною першою ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Законом України «Про платіжні послуги» регламентовано поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлено виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлено права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначено загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

У статті 1 вказаного Закону визначено основні терміни, серед яких: автентифікація, дистанційна платіжна операція, засіб дистанційної комунікації, індивідуальна облікова інформація, ініціатор, платіжна операція та інші.

Інформування користувачів під час виконання платіжних операцій з використанням платіжних інструментів регламентовано ст. 32 Закону України «Про платіжні послуги». Так, користувач відповідно до умов договору зобов`язаний надати надавачу платіжних послуг інформацію для здійснення контактів із ним, а надавач платіжних послуг зобов`язаний зберігати цю інформацію протягом строку дії договору. Обов`язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень надавача платіжних послуг про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі. Надавач платіжних послуг зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту, помилкових, неналежних, неакцептованих платіжних операцій, ініційованих з використанням такого платіжного інструменту, надавати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, встановлений договором, але не більше строку, передбаченого законом для розгляду звернень (скарг) громадян.

Обов`язки емітента визначено ч. 19 ст. 38 указаного Закону, а користувача - ч. 20 цієї ж статті. Так, емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У свою чергу, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

За приписами ч.1 ст. 51 даного Закону надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

Згідно з пунктом 1 ч. 5 ст. 55, ст. 67 зазначеного Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку зобов`язаний забезпечувати захист інформації під час обміну з надавачем послуг з надання відомостей з рахунків відповідно до вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України; надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.

Статтею 86 Закону України «Про платіжні послуги» визначено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій. Зокрема частиною 12 цієї статті передбачено, що надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Загальні вимоги Національного банку України до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням установлено Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення).

Умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту (пункт 29 Положення).

Згідно з пунктами 140, 146 Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем; власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 11 лютого 2026 року у справі № 401/1658/23 та інших.

Відповідно до пункту 141 Положення емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 146 Положення).

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16 (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 28 травня 2025 року у справі № 757/14963/23-ц та інших.

Указана судова практика Верховного Суду є сталою та сформованою.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Таким чином, обов`язок з доказування та доведення, що саме дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції - покладено саме на банківську установу.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, позивачка безпосередньо сприяла своїми діями шляхом повідомлення сторонній особі кодів, які надходили їй на телефон у виді СМС-повідомлень із банку, в отриманні доступу до власного акаунта в банку з можливістю розпоряджатися її рахунком і коштами на них в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що узгоджується з наданими нею поліції поясненнями. Також у цих поясненнях наданих нею, як потерпілою органу досудового розслідування та наданими ОСОБА_1 безпосередньо до позовної заяви скриншотами з телефону, підтверджено звернення її до банку про шахрайські дії лише 22.12.2025, тобто вже після того, як усі транзакції по зняттю коштів були здійсненні, тобто запізно.

Водночас установлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (постанова Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21(провадження № 61-9278св22)).

Суд бере до уваги і те, що під час здійснення першого спірного платежу на суму 6 210,79 грн, який потрапив на додаткову перевірку у зв`язку з чим підтверджувався шляхом дзвінка на фінансовий номер позивачки, де під час розмови з оператором банку ОСОБА_1 надала правильні відповіді для підтвердження платежу, а також запевнила оператора банку, що кошти вона переказує на картку банку «Кредит Дніпро», яка належить її чоловіку, що узгоджується з наявними у матеріалах справи аудіо та відеозаписами. Також із матеріалів справи вбачається, у тому числі із аудіо-відеозаписів, що банком пропонувалося ОСОБА_1 змінити пароль ще до проведення спірних платіжних операцій, а також ще до проведення спірних операцій банком було здійснено блокування картки позивачки через підозру на шахрайські дії у системі, однак безпосередньо ОСОБА_1 просила банк розблокувати її картку, де згодом вона підтвердила перший спірний платіж, що у подальшому призвело до списання з її рахунку спірних коштів.

Отже, відповідальність за здійснення цих спірних банківських операцій із переказу коштів, які заперечуються відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», повністю покладається на саму позивачку ОСОБА_1 .

Таким чином, відповідач довів, що саме дії позивачки призвели до передачі третім особам (шахраям) інформації, що не заперечується і самою позивачкою, яка дала змогу ініціювати проведення спірних платіжних операцій із використанням платіжного інструменту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь безпідставно сплачених нею /з метою ненарахування їй банком у подальшому відсотків, неустойки/ коштів у розмірі 59 931,50 грн є необґрунтованою та недоведеною, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправної поведінкою щодо неї самої або у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Правовий аналіз наведеної статті дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Отже, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності відповідача їй завдано моральних страждань. Також суд не встановив обставин, які б указували на неправомірність рішень, дій або бездіяльності саме банку, внаслідок яких позивачці було заподіяно моральних страждань, у тому числі з урахуванням необхідності відмови в задоволенні її першої позовної вимоги, а відтак суд доходить висновку про відмову і в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення завданої їй АТ КБ «ПРИВАТБАНК» моральної шкоди.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачка не довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв?язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, підпункту 1 пункту 1 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлюються у розмірі 1-го відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», судовий збір із заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у розмірі 159 931,50 грн має становити 1% від ціни позову - 1 599,32 грн, а з пониженим коефіцієнтом - 1 279,45 гривень.

У цій справі позивачка за подання позову майнового характеру звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з частинами 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин і зважаючи на відмову в задоволені позову судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, стягнення коштів, унесених без визнання боргу, та відшкодування завданої моральної шкоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 30.10.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Відповідач Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570.

Суддя В. Ю. Готра