Рішення № 141056282, 22.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5261/26

Провадження № 2/345/3503/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

22.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м. Калуша у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договорами про надання споживчого кредиту № 2080806 від 30.01.2025 року в розмірі 38 898,75 грн. та № 5738992 від 21.01.2025 року в розмірі 29 000,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30.01.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2080806 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора та заповнення електронної заявки на отримання кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» направило їй пропозицію укласти договір у вигляді розміщення його повного тексту в особистому кабінеті. 30.01.2025 року відповідачка висловила згоду з умовами договору шляхом введення одноразового ідентифікатора M773, надісланого на зазначений нею номер телефону. Відповідно до умов договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало відповідачці кредит у сумі 11 500,00 грн. строком на 364 дні, зі сплатою процентів за користування кредитом. Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором первісний кредитор виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідачки. Однак остання належним чином зобов`язання за договором не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість. 13.08.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-30/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами. Згідно з реєстром боржників заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2080806 становить 38 898,75 грн., з яких 11 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21 648,75 грн. - заборгованість за процентами та 5 750,00 грн. - пеня і штраф. Крім того, 21.01.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5738992 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора та заповнення електронної заявки ТОВ «МІЛОАН» направило відповідачці пропозицію укласти договір у вигляді розміщення його повного тексту в особистому кабінеті. 21.01.2025 року відповідачка прийняла пропозицію шляхом введення одноразового ідентифікатора 919629, надісланого на зазначений нею номер телефону. Відповідно до умов договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачці кредит у сумі 10 000,00 грн. строком на 345 днів. Договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 250,00 грн., комісію за обслуговування кредиту в розмірі 30 800,00 грн. за весь строк кредитування та штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожний випадок порушення строків сплати платежів, якщо прострочення триває понад два дні. Свої зобов`язання за договором первісний кредитор виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідачки, що підтверджується платіжним дорученням № 146567437 від 21.01.2025 року. Позивач зазначає, що відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за договором, останній платіж у розмірі 1 250,00 грн. було здійснено 05.02.2025 року, однак у подальшому належним чином зобов`язання не виконувала. 27.06.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами. Згідно з реєстром боржників заборгованість ОСОБА_1 за договором № 5738992 становить 29 000,00 грн., з яких 10 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14 000,00 грн. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 5 000,00 грн. - заборгованість за штрафом. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитними договорами та набуття права вимоги за ними на підставі договорів факторингу, позивач просить стягнути з відповідачки загальну заборгованість у розмірі 67 898,75 грн. та понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви вказав про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча повідомлялася про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення про час та місце розгляду справи на офіційному сайті судової влади. Відповідачка відзиву на позов у встановлені судом строки не подала, причини неявки суду не повідомила, із заявою про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталася.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачкою не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідачка не скористалася, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За згодою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідачка, позичальниця) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2080806, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язався надати позичальниці грошові кошти, а позичальниця повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Зазначений договір було укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Для отримання кредиту відповідачка здійснила реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора на вебсайті https://sloncredit.ua та заповнила електронну заявку на отримання споживчого кредиту. Під час реєстрації та заповнення заявки первісним кредитором було проведено ідентифікацію та верифікацію особи позичальниці із використанням системи BankID Національного банку України.

30 січня 2025 року первісний кредитор розмістив в особистому кабінеті відповідачки пропозицію (оферту) укласти договір про надання споживчого кредиту № 2080806, яка містила умови кредитування. Після ознайомлення з умовами договору відповідачка висловила згоду на його укладення шляхом введення одноразового ідентифікатора M773, надісланого первісним кредитором на номер мобільного телефону, зазначений позичальницею під час реєстрації. Відповідні дії було вчинено 30 січня 2025 року о 21 год. 00 хв 24 с.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, а договір № 2080806 від 30 січня 2025 року було укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов розділу 1 кредитного договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало відповідачці кредит у розмірі 11 500,00 грн. строком на 364 дні. За користування кредитом договором передбачено підвищену процентну ставку в розмірі 15 % на день за перший день користування кредитом та стандартну процентну ставку в розмірі 3 % на день, що застосовується з другого дня користування кредитом. Також договором передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки в розмірі 1,5 % на день у визначених договором випадках.

На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало відповідачці грошові кошти в сумі 11 500,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену позичальницею під час оформлення кредиту. Факт перерахування коштів, за твердженням позивача, підтверджується документом надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК».

Водночас відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе договірні зобов`язання, своєчасно не здійснювала передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

13 серпня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - позивач, новий кредитор) було укладено договір факторингу № 01.02-30/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набув такі права вимоги в порядку та на умовах, визначених договором факторингу.

Відповідно до додатку 1 до договору факторингу - реєстру боржників, до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2080806 від 30 січня 2025 року. На підтвердження переходу права вимоги позивачем до позовної заяви додано копію договору факторингу, копії першої та останньої сторінок додатку 1, а також витяг із реєстру боржників, який містить відомості щодо відповідачки та її заборгованості за зазначеним кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором № 2080806 від 30 січня 2025 року станом на дату складання позовної заяви становить 38 898,75 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 11 500,00 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 21 648,75 грн.; пеня та штраф - 5 750,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що 21 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН», первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5738992, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язався надати позичальниці грошові кошти, а позичальниця - повернути кредит, сплатити передбачені договором комісії та проценти за користування кредитом і виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Зазначений договір було укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Для отримання кредиту відповідачка здійснила реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора на вебсайті https://miloan.ua та заповнила електронну заявку на отримання споживчого кредиту. Під час реєстрації та заповнення заявки первісним кредитором було проведено ідентифікацію та верифікацію особи позичальниці із використанням системи BankID Національного банку України.

21 січня 2025 року первісний кредитор розмістив в особистому кабінеті відповідачки пропозицію (оферту) укласти договір про надання споживчого кредиту № 5738992, яка містила умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк кредитування, розмір комісій та порядок виконання зобов`язань. Після ознайомлення з умовами договору відповідачка висловила згоду на його укладення шляхом введення одноразового ідентифікатора 919629, надісланого первісним кредитором на номер мобільного телефону, зазначений позичальницею під час реєстрації. Відповідні дії було вчинено 21 січня 2025 року о 14 год. 51 хв.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, а договір № 5738992 від 21 січня 2025 року було укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов розділу 1 кредитного договору, ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачці кредит у розмірі 10 000,00 грн. строком на 345 днів. Договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 250,00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту, а також комісію за обслуговування кредиту за весь строк кредитування в розмірі 30 800,00 грн. Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотка річних від фактичного залишку кредиту. Крім того, договором передбачено штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати, якщо прострочення триває понад два дні.

На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором ТОВ «МІЛОАН» перерахувало відповідачці грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , зазначену позичальницею під час оформлення кредиту. Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 146567437 від 21 січня 2025 року.

Водночас відповідачка не виконувала належним чином взяті на себе договірні зобов`язання. Як зазначає позивач, відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором, останній платіж у розмірі 1 250,00 грн. було здійснено 05 лютого 2025 року, однак у подальшому належного виконання зобов`язань не забезпечила, унаслідок чого утворилася заборгованість.

27 червня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набув такі права вимоги в порядку та на умовах, визначених договором факторингу.

Відповідно до додатку 1 до договору факторингу - реєстру боржників, до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5738992 від 21 січня 2025 року. На підтвердження переходу права вимоги позивачем до позовної заяви додано копію договору факторингу, копії першої та останньої сторінок додатку 1, а також витяг із реєстру боржників, який містить відомості щодо відповідачки та її заборгованості за зазначеним кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором № 5738992 від 21 січня 2025 року станом на дату складання позовної заяви становить 29 000,00 грн., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 10 000,00 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 0,00 грн.; заборгованість за комісією за надання кредиту - 0,00 грн.; заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 14 000,00 грн.; заборгованість за штрафом - 5 000,00 грн.

Таким чином, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язань за вказаними кредитними договорами утворилася заборгованість у загальному розмірі 67 898,75 грн., право вимоги за якою перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на підставі укладених договорів факторингу.

Відповідачем, незважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано доказів на спростування обставин укладення між сторонами договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредитування, погодження всіх істотних умов договору.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Аналізуючи умови кредитного договору суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо нарахування заборгованості, оскільки укладеним кредитним договором передбачено сплату процентів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.2022 року у справі N 496/3134/19.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного зобов`язання, непогашення відповідачем заборгованості за ним, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак ( ст.6 ЦПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Поняття договору позики наведене у ст. 1046 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Оскільки відповідачкою не надано доказів виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат:

Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2 662,40 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст.247, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_4 , МФО 300528) заборгованість за Договором № 2080806 від 30.01.2025 року у розмірі 38 898,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_4 , МФО 300528) заборгованість за Договором №5738992 від 21.01.2025 року у розмірі 29 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8) 2 662,40 грн. (двi тисячi шiстсот шiстдесят двi гривнi 40 копiйок) відшкодування зі сплати судового збору.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27 жовтня 2026 року.

Головуючий: