Постанова № 14105511, 23.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/2824/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданням Державної податкової інспекції у м. Торезі

до Державного підприємства «Торезантрацит», м. Торез

про стягнення коштів Державного підприємства «Торезантрацит» в рахунок погашення частини податкового боргу перед бюджетом у сумі 144928,08 грн. (у т.ч. збір за забруднення навколишнього природного середовища: основний платіж 114758,91 грн., основний платіж 28669,36 грн., основний платіж 1499,81 грн.) з рахунків Державного підприємства «Торезантрацит», обслуговуючих зазначеного платника

за участю представників сторін:

від заявника: Мочкаєва Ю.І. за дов. від 7 лютого 2011 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Торезі звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення коштів Державного підприємства «Торезантрацит» в рахунок погашення частини податкового боргу перед бюджетом у сумі 144928,08 грн. (у т.ч. збір за забруднення навколишнього природного середовища: основний платіж 114758,91 грн., основний платіж 28669,36 грн., основний платіж 1499,81 грн.) з рахунків Державного підприємства «Торезантрацит», обслуговуючих зазначеного платника.

Правовою підставою стягнення коштів з банківський рахунків представник заявника під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, ст.ст. 20, 95 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заву про визнання вимог подання у повному обсязі, просив розглядати справу без участі його представника.

Вислухавши у судовому засіданні представника заявника, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Торезантрацит» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 29.04.2003р., перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Торезі з 08.05.2003р. (арк. справи 12, 13, 16).

Відповідно до п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010р.: № 9006835788 від 08.02.2011р., яким самостійно визначено податкове зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 414758,91 грн., № 9006835794 від 08.02.2011р., яким самостійно визначено податкове зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 28669,36 грн., № 9006835826 від 08.02.2011р., яким самостійно визначено податкове зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 1499,81 грн. (арк. справи 8 11).

Внаслідок несплати суми податкових зобовязань за наведеними податковими розрахунками утворилася заборгованість зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 144928,08 грн., яка підтверджується зворотнім боком облікової картки (арк. справи 38 46).

Станом на момент звернення до суду з поданням та розгляду справи судом податкове зобовязання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Пунктом 95.2 ст. 92 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу були направлені перша податкова вимога від 04.06.2003р. № 1/72 та друга податкова вимога від 08.07.2003р. № 2/80, які отримані відповідачем (арк. справи 14, 15).

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача від 23.03.2011р. № 1-04/01-373, із змісту якої вбачається, що він визнає вимоги подання у повному обсязі (арк. справи 47).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України в частині, що не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.

Відтак, визнання вимог подання не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приймає визнання вимог подання, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення подання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції у м. Торезі до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення коштів Державного підприємства «Торезантрацит» в рахунок погашення частини податкового боргу перед бюджетом у сумі 144928,08 грн. (у т.ч. збір за забруднення навколишнього природного середовища: основний платіж 114758,91 грн., основний платіж 28669,36 грн., основний платіж 1499,81 грн.) з рахунків Державного підприємства «Торезантрацит», обслуговуючих зазначеного платника задовольнити повністю.

Стягнути кошти Державного підприємства «Торезантрацит» в рахунок погашення частини податкового боргу перед бюджетом у сумі 144928,08 грн. (у т.ч. збір за забруднення навколишнього природного середовища: основний платіж 114758,91 грн., основний платіж 28669,36 грн., основний платіж 1499,81 грн.) код платежу 50080200, отримувач місцевий бюджет, банк отримувача ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код 34687305, р/р 33119329700084, з рахунків Державного підприємства «Торезантрацит», обслуговуючих зазначеного платника.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 25 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.