Постанова № 14105127, 01.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-7890/10/15/0170

01.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. , Цикуренка А.С. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 30.09.10 у справі №2а-7890/10/15/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвест" (вул. Київська, 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2010 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0008481502/0 від 08.06.2010 на суму 170,00 грн.; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвест" судовий збір в сумі 3.40 грн. (арк.с.55-57).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, оскільки податкова декларація, подана позивачем, вимогам Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість»не суперечить; висновки Акту №6498/15-2/32233952 від 18.05.2010 не відповідають фактичним обставинам справи, так як наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання»є підзаконним нормативно-правовим актом, який не повинен суперечить Закону, та встановлювати додаткові правові норми, які визначають обовязкові правила поведінки.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (арк.с.63).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем надана декларація з податку на прибуток (в матеріалах справи та предметом спору є Декларація з податку на додану вартість), яка заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у пункті 1.6 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», який є обовязковим до виконання всіма платниками податків.

В запереченнях на позов та апеляційній скарзі відповідачем допущена описка в назві Декларації та її даті.

В судове засідання, призначене на 01.03.2011, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.71-72), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не зявились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 09.07.2003 (арк.с.17).

20.04.2010 позивачем надана до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року з додатками вх.№55128 (арк.с.9-14).

21.04.2010 повідомленням №17422/10/28-4 Державною податковою інпекцією в м.Сімферополі запропоновано позивачу здати декларацію, оформлену належним чином, при цьому зазначено, що декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не визнана, як податкова декларація (арк.с.49).

18.05.2010 посадовою особою відповідача проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності подання податкової звітності Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвест»за березень 2010 року.

За результатами перевірок складено Акт №6498/15-2/32233952 (арк.с.6-7).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- ненадання декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року.

08.06.2010 на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008481502/0, яким на підставі підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість за неподання податкової декларації за березень 2010 року у розмірі 170,00 грн. (арк.с.8).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі Закон №2181-ІІІ), Закону України "Про податок на додану вартість", Форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за №250/2054 (далі - Порядок).

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Правова оцінка справи є невірною, так як на предмет і підстави цього позову питання правомірності рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про невизнання Декларації не входить до предмету доказування у справі, оскільки невизнання відповідачем поданої платником податку звітності податковою декларацією позивачем не оскаржується та не оспорюється.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо:

-в ній не зазначено обов'язкових реквізитів,

-її не підписано відповідними посадовими особами,

-не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, правомірність (або незаконність) рішення податкового органу про невизнання поданої звітності податковою декларацією підлягає зясуванню під час оскарження платником такого рішення. В даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінвест»не оскаржило цього рішення відповідача, нову декларацію також подано не було, а тому відсутні підстави вважати незаконною відмову податкового органу визнати подану звітність за березень 2010 року податковою декларацією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.06.2010 у справі №К-8501/07.

Крім того, відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Порядку декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Вступна частина, службові поля та чотири розділи податкової декларації з податку на додану вартість, податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальної), податкової декларації з податку на додану вартість (переробних підприємств) та податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; додатки до декларацій, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)) - на аркушах формату А-4.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Пунктом 5.2 Порядку встановлено, що суми обороту та податку в декларації проставляються в гривнях, без копійок, з відповідним округленням за загальновстановленими правилами»у колонці «А»в усіх необхідних випадках проставляються обсяги поставки (закупок) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується в колонці «Б». Рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком »; колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком «О»; у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак «-».

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок відповідача про порушення позивачем Форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення №0008481502/0 від 08.06.2010 є законним та обґрунтованим.

Судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.10 у справі №2а-7890/10/15/0170 задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.10 у справі №2а-7890/10/15/0170 скасувати.

3.Прийняти нову постанову.

4.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис В.А.Омельченко підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна