Ухвала суду № 14105107, 17.01.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1790/10/6/0170

17.01.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Іщенко Г.М. , Цикуренко А.С. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс"- Гафаров Єльдар Єнверович, довіреність № 01 від 04.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 25.05.10 у справі № 2а-1790/10/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" (Мамеди Емир-Усеина, 14, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95049)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.10 у справі № 2а-1790/10/6/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 10.12.2009 року № 0024512303 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить внести зміни до постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.10 та позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийняте рішення від 10.12.2009 року № 31898522 на суму 1240,00 грн. Апелянт зазначив, що відповідачем порушено порядок проведення перевірок, у зв'язку з тим, що відповідачем в направленнях на перевірку № 37/23-3 та № 38/23-3 від 27.11.09 року зазначений вид перевірки планова перевірка, однак відповідачем направлення на перевірку позивачем не направлялися. Окрім того, позивач посилається на ті обставини, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті, у зв'язку з чим, з урахуванням законодавства України позивач звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в м. Сімферополі від 10.12.2009 року № 31898522 на суму 1240,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 10.12.2009 року № 0024512303 у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СімСітіТранс" фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн. виходив з того, що, зазначена санкція застосована за порушення встановленого порядку використання розрахункової книжки, однак, у звязку з тим, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті, у зв'язку з чим звільняється від застосування розрахункової книжки. Щодо іншій частини позовних вимог, суд першої інстанції відмовив в задоволенні зазначених вимог з тих підстав, що матеріалами справи доведено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів зазначеній у розрахункових операціях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

30.11.2009 року посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме проведена перевірка маршрутного таксі у м. Сімферополі "ж\д Вокзал - Перевальне", яке належить позивачу.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2009 року № 002729, згідно з висновками якого, під час перевірки встановлено порушення п. п. 2, 5, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункової операції здійснено без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) про наданні послуг перевезення одній особі на суму 2,00 грн., не роздруковано відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, не забезпечено відповідність суми і готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі продажу по розрахунковим квитанціям, виданим з початку робочого дня (сума невідповідності - 180,00 грн.)

На підставі вказано акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року № 0024512303, в якому визначено суму штрафних санкцій, застосованих до позивача за порушення п. 2, 5, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 1240,00 грн.

До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в України” здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів ( обовязкових платежів ), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності.

У ст. 11-1 вказаного закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у вказаній статті Закону. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а у разі виникнення обставин, викладених у ст.11-1 Закону, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік (ч.2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Відповідно до ст. 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в України” посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

У відповідності до ч.4 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених цією статтею Закону.

У ч.7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вказано, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг”, “Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”, а в інших випадках за рішенням суду.

Порядок складення плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з метою забезпечення єдиного порядку щоквартального формування плану-графіка перевірок регулюється наказом ДПА України від 28.03.2008 № 201 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання".

Судом встановлено, що складення зазначених планів-графіків передбачено в органах державної податкової служби лише щодо проведення планових виїзних перевірок, які проводяться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків згідно з письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265/95-ВР (зі змінами і доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, планові та позапланові перевірки за Законом №265 мають свою класифікацію: планові щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року (ч.2 ст.16 Закону №265); позапланова щодо осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону, і проводяться на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду (ч.3 ст.16 Закону №265); планова стосовно осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265); позапланова щодо осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій (ч.4 ст.16 Закону №265).

Втім згідно ч.4 ст.16 Закону №265, планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Приймаючи до уваги бланкетний характер вказаної норми, суд прийшов до висновку про те, що єдиним нормативним актом, який встановлює види, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних та невиїзних перевірок регулює Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем в направленнях на перевірку № 37/23-3 та № 38/23-3 від 27.11.09 року зазначений вид перевірки планова перевірка.

Однак за характером перевірки, яку провів відповідач, вона не є плановою перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку провів відповідач, за своїм характером та результатами оформлення є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509, а отже повідомляти перевіряєму особу про проведення такої перевірки податкові органи не зобов'язані.

Матеріали справи свідчать про те, що перевірка позивача проводилась відповідачем відповідно до плану-графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на листопад 2009 р., який затверджений заступником голови ДПА в АР Крим, водію ОСОБА_5 для ознайомлення були надані направлення на перевірку та службові посвідчення інспекторів, після ознайомлення з ними, останній підписав направлення та отримала їх другі екземпляри. Крім того, акт перевірки від 30.11.2009 р. був підписаний ОСОБА_5 (з зазначенням його посади), що сам ОСОБА_5 підтвердив.

Під час проведення перевірки відповідачем було виявлено порушення п. 2, 5, 13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: проведення розрахункової операції здійснено без застосування реєстратора розрахункових операцій (розрахункової книжки) про наданні послуг перевезення одній особі на суму 2,00 грн., не роздруковано відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, не забезпечено відповідність суми і готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі продажу по розрахунковим квитанціям, виданим з початку робочого дня ( сума невідповідності - 180,00 грн.).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” 265/95-ВР.

Стаття 1 Закону №265/95-ВР передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно з п.1 ст.3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пунктів 2, 5 та 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Однак, відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

У зв'язку з чим, оскільки позивач надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, позивач здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-облікового листа та відривних квитків.

Таким чином, позивач відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків.

До позивача застосовані фінансові санкції за порушення встановленого порядку використання розрахункової книжки у розмірі 340,0 грн. (17 грн. (неоподатковуваний мінімумів доходів громадян) х 20 (розмір фінансової санкції) та 900,00 грн. за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахункових операціях (180,00 грн. (сума невідповідності сумі готівкових коштів на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Пунктом2статті 3 Законупро РРО встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видаватиособі, яка отримує послугу,розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному такси.

Згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.00р. №614 і зареєстрованого у Мін'юсті України 05.02.01р. за №105/5296, квітки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Відповідно до статті 2 Закону про РРО розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

З урахуванням того, що, відповідно до п.1 ст.9 Закону про РРО, суб'єкт господарювання звільняється від застосування РРО та розрахункових книжок при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті, відсутність встановлення факту порушення позивачем саме невикористання при здійсненні розрахункової операції розрахункової книжки, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що ДПІ в м.Сімферополі АРК невірно визначено правопорушення позивача із відповідним застосуванням штрафних санкцій, так як за порушення п.2 ст. 3 Закону про РРО законом передбачена інша відповідальність, ніж встановлена п.3 ст. 17 Закону про РРО, яку застосував відповідач.

На підставі наявних у справі доказів і відповідно до вимог ст.ст.69, 70, 86 КАС України судом не приймається акт перевірки №000043 від 14.10.2008р. як доказ встановлення факту порушення позивачем п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчуванню та послуг" через недоведеність відповідачем цього порушення і відсутністьдоказів, підтверджуючих факт його вчинення.

Щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій на суму 900,00 грн. за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у розрахункових операціях, суд зазначає наступне.

Згідно з п.13 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За порушення відповідачем п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95 від 06.07.1995 року відповідачем застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність відповідно до ст.22 вищезазначеного Закону, яка складає 900,00 (180,00 грн. (сума невідповідності готівкових кошт на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Отже, відповідачем вірно застосовані фінансові санкції на суму 900,00 грн. (180,00 грн. (сума невідповідності готівкових кошт на місці проведення розрахунків) х 5 (розмір фінансової санкції).

Допитаний в якості свідка водій ТОВ "СімСітіТранс" ОСОБА_5 пояснив, що під час надання послуг з перевезення він приймає грошові кошти за перевезення, а квитки пасажири відривають самостійно, оскільки котушка з квитками розміщена у доступному для самообслуговуванню місті.

З акту перевірки від 30.11.2009 р. № 002729 вбачається що перевірка здійснена у присутності водія ОСОБА_5 Водій підписався в акті, заперечень не надав.

Такими чином, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, оскільки матеріалами справи доведено проведення відповідачем позапланової перевірки позивача з додержанням порядку її проведення, оскільки проводилась відповідно до плану-графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг на листопад 2009 р., який затверджений заступником голови ДПА в АР Крим, а водію ОСОБА_5 для ознайомлення були надані направлення на перевірку та службові посвідчення інспекторів, після ознайомлення з ними, останній підписав направлення та отримала їх другі екземпляри. Також, доведено обставини порушення пункту 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, оскільки допитом свідка - водія ТОВ "СімСітіТранс" ОСОБА_5 та проведеною перевіркою підтвердились обставини відносно невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків.

Окрім того, посилання апелянта на те, що відповідач двічі притягає його до юридичної відповідальності за одне і те ж правопорушення, оскільки складає протокол без № про адміністративне правопорушення від 30.11.2009 року за порушення положень ст. 3 п. 2, 5 Закону України яким притягає позивача до адміністративної відповідальності за ст. 155-1 ч. 1 КУпАП та на підставі акту перевірки від 30.11.2009 р. № 002729/1749/01/09/23/31898522 рішенням від 10.12 2009 року № 0024512303 застосовує штрафні (фінансові) санкції на суму 1240,00 грн. є хибним, з огляду на наступне. Так, штраф за порушення законодавства повязаного з застосуванням реєстраторів розрахункових операції є фінансово-господарською санкцією, яка застосовується до субєкта господарювання, в даному випадку до ТОВ "СімСітіТранс", яке реалізує право на заняття підприємницькою діяльністю у рамках діючого законодавства та допустив певні порушення. У свою чергу накладення адміністративного стягнення на водія ОСОБА_5 є мірою відповідальністю за скоєне саме ним правопорушення і ніяким чином не може бути розцінене, як подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.10 у справі № 2а-1790/10/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 січня 2011 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис А.С. Цикуренко З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко