Ухвала суду № 14105102, 17.01.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7605/10/8/0170

17.01.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Іщенко Г.М. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна ділянка №1"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 02.08.10 у справі № 2а-7605/10/8/0170

за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна ділянка №1" (вул. Таврійська, 2, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

доДержавної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2010р. по справі № 2а-7605/10/8/0170 уточнені позовні вимоги Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1»до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим задоволені в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим №0000011502/0 від 10.01.2009р. на суму 7190,01грн., №0000251502/0 від 19.03.2009р. на суму 6671,02грн., №0000411502/0 від 12.05.2009р. на суму 14963,03грн., №0000601502/0 від 06.08.2009р. на суму 11811,53грн., №0000821502/0 від 26.10.2009р. на суму 20249,51грн., №0001031502/0 від 26.11.2009р. на суму 14794,51грн., №0000201502/0 від 05.03.2010р. на суму 26893,29грн., №0000781502/0 від 01.07.2010р. на суму 15233,02грн., № 0000491502/0 від 14.05.2010р. та №0000491502/1 від 08.06.2010р. на суму 11767,01грн. Крім того, постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 03,40грн.

Постанова суду мотивована тим, що податкова інспекція нараховувала позивачу штрафні санкції у звязку із затримкою сплати узгодженої суми податкових зобовязань, оскільки зараховувала суми податків не в рахунок сплати поточних зобовязань відповідно до призначення платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, в той час як відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»орган державної податкової служби не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобовязань. За висновком суду, жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у м. Алушті АР Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим та в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, а також невідповідністю викладених у постанові висновків обставинам справи.

Зокрема, зазначив, що проведеними перевірками позивача встановлено порушення ним абз. 1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати самостійно узгоджених у перевірених податкових деклараціях податкових зобовязань з податку на додану вартість, що тягне за собою передбачену у п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону відповідальність у вигляді штрафних санкцій залежно від кількості днів прострочки.

Апелянт вважає, що перевірки своєчасності сплати податкових зобовязань проведені ним відповідно до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205. При цьому, факти виявлених порушень КП «ЖЕД № 1»податкового законодавства відповідно до п. 1.7 вказаного Порядку викладені в актах невиїзних документальних перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі із посиланням на відповідні первинні та інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та які підтверджують наявність встановлених фактів.

Крім того, вважає, що судом необгрунтовано не прийнято до уваги вимоги п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., яким визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. При цьому зазначає, що вказана норма Закону не визнана неконституційною, є діючою та підлягає виконанню як органами державної податкової служби, так і платниками податків. На його думку, платник податку не має права за своїм розсудом розпоряджатись частиною того майна, яка у вигляді визначеної грошової суми належить внесенню до бюджету або позабюджетного цільового фонду, як і не має права здійснювати сплату поточного податкового зобовязання у тому разі, якщо він має несплачений податковий борг з того ж податку. Вважає, що такі дії платника податку не передбачені жодною нормою чинного податкового законодавства та суперечать встановленому державою порядку сплати податків, адже невиконання податкового зобовязання платниками податків завдає матеріальної шкоди державі та порушує загальнодержавні інтереси.

Додатково апелянт зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а- 2630/10/9/0170 були задоволені позовні вимоги ДПІ у м. Алушті до КП «ЖЕД № 1»про стягнення заборгованості по податковим повідомленням-рішенням №0000011502/0 від 10.01.2009р., №0000251502/0 від 19.03.2009р., №0000411502/0 від 12.05.2009р., №0000601502/0 від 06.08.2009р., №0000821502/0 від 26.10.2009р. на загальну суму 60885,10грн.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані ним правомірно та обґрунтовано.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2010 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду.

При розгляді справи в порядку ст. 195 КАС України судова колегія встановила наступне.

У період з грудня 2008р. по червень 2010р. ДПІ у м. Алушті АР Крим проведено декілька невиїзних документальних перевірок дотримання вимог податкового законодавства Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна ділянка № 1»з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, під час яких були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з ПДВ протягом перевірених періодів, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.

Так, за результатами перевірки, проведеної ДПІ у м. Алушті 22.12.2008р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобовязань з ПДВ за період з 01.05.2008р. по 18.11.2008р. (по податковій декларації за березень 2008р. № 8407 від 21.04.2008р. у сумі 14 380,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1571/15-2/24410369 від 22.12.2008р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0000011502/0 від 10.01.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 7190,01грн. (50%).

За результатами перевірки, проведеної 06.03.2009р. за період з 31.05.2008р. по 28.01.2009р. (по податковій декларації за квітень 2008р. № 11229 від 20.05.2008р. в сумі 13342,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 312/15-2/24410369 від 06.03.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000251502/0 від 19.03.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 6671,02грн. (50%).

За результатами перевірки, проведеної 24.04.2009р. за період з 02.07.2008р. по 31.03.2009р. (по податкових деклараціях за травень 2008р. № 12788 від 20.06.2008р. у сумі 15712,00грн. та за червень 2008р. № 17427 від 21.07.2008р. у сумі 14214,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 572/15-2/24410369 від 24.04.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000411502/0 від 12.05.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 14963,03грн. (50%).

За результатами перевірки, проведеної 20.07.2009р. за період з 02.09.2008р. по 23.06.2009р. (по податковій декларації за липень 2008р. № 21140 від 20.08.2008р. у сумі 23 623,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 951/15-2/24410369 від 20.07.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000601502/0 від 06.08.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 11811,53грн. (50%).

За результатами перевірки, проведеної 09.10.2000р. за період з 01.10.2008р. по 17.09.2009р. (по податкових деклараціях за серпень 2008р. № 22824 від 22.09.2008р.у сумі 21570,00грн. та за вересень 2008р. № 26813 від 20.10.2008р. у сумі 18929,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1388/15-2/24410369 від 09.10.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000821502/0 від 26.10.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 20249,51грн. (50%).

За результатами перевірки, проведеної 16.11.2009р. за період з 02.12.2008р. по 20.10.2009р. (по податкових деклараціях за жовтень 2008р. № 31516 від 20.11.2008р. у сумі 16118,00грн. та за листопад 2008р. № 33769 від 22.12.2008р. у сумі 13471,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 1546/15-2/24410369 від 16.11.2009р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0001031502/0 від 26.11.2009р. застосовані штрафні санкції в розмірі 14794,51грн. (50%).

За результатами перевірки, проведеної 18.02.2010р. за період з 31.01.2009р. по 27.01.2010р. (по податкових деклараціях за грудень 2008р. № 37687 від 20.01.2009р. у сумі 19495,00грн., за квітень 2009р. № 13903 від 20.05.2009р. у сумі 17605,00грн., за травень 2009р. № 15651 від 22.06.2009р. у сумі 19748,00грн. та за червень 2009р. № 20141 від 20.07.2009р. у сумі 21099,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 151/15-2/24410369 від 18.02.2010р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000201502/0 від 05.03.2010р. застосовані штрафні санкції в розмірі 26893,29грн. (50%).

За результатами перевірки, проведеної 26.04.2010р. за період з 01.09.2009р. по 23.03.2010р. (по податковій декларації за липень 2009р. № 23871 від 18.08.2009р. у сумі 23534,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 668/15-2/24410369 від 26.04.2010р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням №0000491502/0 від 14.05.2010р. застосовані штрафні санкції в розмірі 11767,01грн. (50%).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у м. Алушті, але за результатами розгляду скарги рішенням ДПІ у м. Алушті за вих. № 2853/10/23 від 08.06.2010р. скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000491502/0 від 14.05.2010р. без змін, у звязку з чим 08.06.2010р. ДПІ у м. Алушті АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000491502/1 про застосування штрафних санкцій в розмірі 11767,01грн.

За результатами перевірки, проведеної 22.06.2010р. за період з 30.09.2009р. по 31.05.2010р. (по податковій декларації за серпень 2009р. № 25794 від 18.09.2009р. на суму 30466,00грн.), відповідачем складено акт перевірки № 975/15-2/24410369 від 22.06.2010р., на підставі якого податковим повідомленням-рішенням № 0000781502/0 від 01.07.2010р. застосовані штрафні санкції в розмірі 15233,02грн. (50%)

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Алушті АР Крим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оцінюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, всі спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесені відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями.

Так, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, судова колегія вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобовязань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Вказане підтверджується і вимогами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, п. 11.4 якої передбачено, що під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до положень Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

В той же час, з наявних в матеріалах справи платіжних доручень позивача, в яких містяться відповідні призначення платежів на оплату поточних зобовязань протягом перевірених періодів, а також наданої позивачем порівняльної таблиці даних про оплату ПДВ за даними позивача та даними ДПІ, відображеними в актах перевірок, вбачається, що висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі, що не заперечувалось відповідачем по суті.

За даними відповідача, він на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобовязань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обовязок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється у звязку зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу).

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обовязок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з позовом до позивача про стягнення податкового боргу з ПДВ за податковими деклараціями з ПДВ за період 2008-2009р.р, в разі неповної оплати платіжними дорученнями, відповідач не звертався, а самостійно погашав його за рахунок поточних платежів позивача 2009-2010р.р, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобовязань за 2008- 2009р.р.

За таких обставин судова колегія вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обовязок по сплаті податкових зобовязань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

ДПІ у м. Алушті АР Крим не навела жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобовязує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Крім того, ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Судова колегія, дослідивши наявні в матеріалах справи перевірені спірними перевірками податкові декларації та платіжні доручення з визначеними в них призначеннями платежів, а також надану позивачем порівняльну таблицю (том 1 а.с. 209-211), встановила, що всі перевірені відповідачем податкові декларації позивача з ПДВ, за виключенням податкової декларації № 8407 від 21.04.2008р. (за березень 2008р.) оплачені позивачем вчасно або з пропуском строку до 30 календарних днів, що свідчить про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50%, як це було здійснено відповідачем.

Доказів вчасної та повної оплати позивачем податкових зобовязань з ПДВ, визначених у податковій декларації № 8407 від 21.04.2008р. (за березень 2008р.), позивачем не надано.

Доказів того, що ДПІ в м. Алушті зверталась та до суду з позовом про стягнення податкового боргу по цій декларації, суду не надано, як і не надано платіжних доручень позивача з відповідним призначенням платежу по його оплаті.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказана обставина також виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. штрафні санкції застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу, підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, ДПІ у м. Алушті суду не надано.

За таких обставин, судова колегія вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судова колегія також вважає, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а- 2630/10/9/0170, якою були задоволені позовні вимоги ДПІ у м. Алушті до КП «ЖЕД № 1»про стягнення заборгованості по податковим повідомленням-рішенням №0000011502/0 від 10.01.2009р., №0000251502/0 від 19.03.2009р., №0000411502/0 від 12.05.2009р., №0000601502/0 від 06.08.2009р., №0000821502/0 від 26.10.2009р. на загальну суму 60885,10грн., не має для розгляду даної справи преюдиціального значення та не може свідчити про правомірність штрафних санкцій, застосованих вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2010р. по справі № 2а-7605/10/8/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 січня 2011 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко