Ухвала суду № 14105014, 06.12.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6459/10/8/0170

06.12.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Іщенко Г.М. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення "Кримської регіональної дирекції" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк- Довгополюк Ігор Анатолійович, довіреність № 510 від 30.07.10

представник відповідача, Феодосійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації- Шумеєва Світлана Олександрівна, довіреність № 01/2-1682 від 23.11.10

представник третьої особи, АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Приватного підприємства "ВИКС"- Молчанов Антон Олександрович, довіреність № б/н від 18.05.10

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Приватного підприємства «ВИКС»та його представника Веремчук Марини Андріївни на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 02.07.10 року по справі № 2а-6459/10/8/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення "Кримська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (пр. Перемоги, 26, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

доКомунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»(вул. Нахімова 40, м.Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

треті особи: АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (пр. Кірова, 36, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

Приватне підприємство "ВИКС" (провулок Заводський,33, м. Сімферополь, 95024)

Про спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2010р. по справі № 2а-6459/10/8/0170 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк до Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача АКБ «Укрсоцбанк»та Приватного підприємства «ВИКС», про спонукання до виконання певних дій, задоволені в повному обсязі. Визнано протиправними дії Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»щодо відмови у виключенні з Реєстру прав власності на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності за Приватним підприємством «ВИКС» на нерухоме майно комплекс, що складається літ. А адміністративне з гуртожитком та прибудівлями площею 2986,6кв.м., Б гараж площею 65,3кв.м., В котельна площею 40,6кв.м., що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул.. Федька, 54 (реєстраційний номер 1988603) та нежитлову будівлю гараж літ. А загальною площею 67кв.м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54а (реєстраційний номер 1949750); зобовязано Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»виключити з Реєстру прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за Приватним підприємством «ВИКС» на нерухоме майно комплекс, що складається літ. А адміністративне з гуртожитком та прибудівлями площею 2986,6кв.м., Б гараж площею 65,3кв.м., В котельна площею 40,6кв.м., що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул.. Федька, 54 (реєстраційний номер 1988603) та нежитлову будівлю гараж літ. А загальною площею 67кв.м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54а (реєстраційний номер 1949750) та зобовязано Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»зареєструвати за Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк право власності на нерухоме майно - комплекс, що складається літ. А адміністративне з гуртожитком та прибудівлями площею 2986,6кв.м., Б гараж площею 65,3кв.м., В котельна площею 40,6кв.м., що розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул.. Федька, 54 та нежитлову будівлю гараж літ. А загальною площею 67кв.м., що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54а. Крім того, постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду мотивована тим, що у звязку з розірванням договору купівлі-продажу від 31.01.2008р., укладеного між ВАТ «ВТБ Банк»та ПП «ВИКС»відносно спірного обєкту нерухомості в судовому порядку, отримане останнім у власність майно підлягає на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України поверненню особі, у якої воно було отримано, а тому реєстраційні записи відносно даного майна за ПП «ВИКС»підлягають анулюванню, а право власності на дане нерухоме майно підлягає реєстрації за ВАТ «ВТБ Банк»на підставі правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р., укладеного між АКБ «Мрія»та АКАБ «Україна».

З вказаною постановою суду не погодились відповідач - Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», третя особа Приватне підприємство «ВИКС»та його представник Веремчук Марина Андріївна, які звернулись до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами.

Апелянти просять суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.07.2010р. по справі № 2а-6459/10/8/0170 та прийняти нову постанову, якою в позові Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк відмовити в повному обсязі.

Так, апелянт - КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»вважає, що згідно з п. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобовязання сторін по договору припиняються, реституція в даному випадку законодавством не передбачена, відповідно і право власності на спірне майно у ВАТ «ВТБ Банк»повинно виникнути з моменту проголошення постанови Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 2-27/8950-2008 - з 17.11.2009р., а не з дати договору купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р.

Крім того, вказує, що договір купівлі-продажу № 63/03 від 12.03.2003р. був укладений між АКАБ «Україна»та АКБ «Мрія», а ВАТ «ВТБ Банк»не зазначений у договорі як сторона. При цьому пояснив, що згідно з п. 3.5 Тимчасового положення реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і предявленим правовстановлюючим документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права. У звязку з цим апелянт вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що станом на 05.01.2010р. (день подачі заяви позивачем до КП «ФМБРТІ»про реєстрацію права власності) договір купівлі-продажу № 63/03 від 12.03.2003р. є належним правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності ВАТ «ВТБ Банк»на спірне майно, є необґрунтованими і суперечать чинному законодавству України.

Апелянт також вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що витяги з Державного Реєстру прав власності № 17531328 та № 17531248 свідчать про визнання відповідачем права власності на спірне майно за ВАТ «ВТБ Банк»на підставі договору купівлі-продажу № 63/03 від 12.03.2003р., адже у витягах ВАТ «ВТБ Банк»вказаний як заявник, а у розділі «власники»вказаний АКБ «Мрія», за яким і було зареєстроване право власності на майно станом на 29.01.2008р. (день видачі витягів).

Апелянт Приватне підприємство «ВИКС»та його представник Веремчук М.А. в апеляційних скаргах зазначили, що винесену судом першої інстанції постанову вважають такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, вказують, що при винесенні постанови від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р. та виселенні ПП «ВИКС»з комплексу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54 та нежитлової будівлі гаражу, який розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54а, Севастопольський апеляційний господарський суд виходив з того, що правовим наслідком розірвання договору купівлі-продажу ВАТ «ВТБ Банк»просив визначити виселення Приватного підприємства «ВИКС»зі спірних приміщень, а не застосовувати двосторонню реституцію, повернувши сторони за договором у первісний стан, що існував до укладення спірного договору. І за таких підстав суд дійшов вірного висновку щодо безпідставності вимог ВАТ «ВТБ Банк»до Комунального підприємства «ФМБРТІ»про виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за Приватним підприємством «ВИКС»права власності на нерухоме майно комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54 та нежитлової будівлі гаражу, який розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54а.

Вказане, на думку апелянтів, дає підстави стверджувати, що ВАТ «ВТБ Банк»на підставі вказаної постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 не набув права власності на комплекс спірних нежитлових приміщень, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення КП «ФМБРТІ»дій, спрямованих на реєстрацію права власності на комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54 та нежитлової будівлі гаражу, який розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54а.

Апелянти вважають, що суд першої інстанції по даній справі на свій розсуд дав тлумачення змісту постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р., зміст якої жодним чином не свідчив про повернення обєктів нерухомого майна у власність ВАТ «ВТБ Банк», чим значно перевищив свої повноваження.

Апелянти також зазначають, що вичерпний перелік підстав для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно наведено у ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», серед яких рішення судів, що набрали законної сили, однак будь-які рішення суду, які б визначали ВАТ «ВТБ Банк»як власника спірного нерухомого майна, немає, а отже підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

В апеляційній скарзі представник ПП «ВИКС»Веремчук М.А. додаткового зазначила, що суд першої інстанції, надаючи правову оцінку договору купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р., зазначив, що ВАТ «ВТБ Банк»та АКБ «Мрія»є однією і тією самою юридичною особою, внаслідок чого оформлення нового правовстановлюючого документу не вимагається, однак зі змісту заяви ВАТ «ВТБ Банк»№ 7/2000-13.11 від 05.01.2010р. слідує, що жодного з документів, який би підтверджував зміну найменування АКБ «Мрія»на ВАТ «ВТБ Банк»(статут, виписка з протоколу загальних зборів акціонерів) позивачем при поданні заяви надано не було.

До того ж, як вказує апелянт, до вказаної заяви позивачем, у порушення ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», була додана копія договору купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р., а не його оригінал, і у порушення п. 2.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно не була проведена технічна інвентаризація спірного обєкта, хоча даним пунктом передбачено якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається пізніше, ніж через 12 місяців після виникнення даного права (в даному випадку через 6 років), то реєстрації права власності повинна передувати технічна інвентаризація обєкту таких прав.

Даний апелянт також вважає, що у порушення вимог абз. 11 п. 3.1 Тимчасового положення, позивачем в якості обовязкового до подання документа (договір купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р. нотаріально не посвідчений) не був наданий правовстановлюючий документ попереднього власника (АКАБ «Україна»). До того ж, заява позивача від 05.01.2010р. була подана після державної реєстрації обтяжень, встановлених відносно даного майна (заборона на відчуження № 8043024 від 08.10.2008р.), а отже оскаржена позивачем відмова реєстратора КП «ФМБРТІ»є законною, а правові підстави для виключення реєстраційних записів відносно спірного нерухомого майна за позивачем, як і підстави для реєстрації права власності на дане майно за ВАТ «ВТБ Банк»відсутні.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду.

При розгляді справи в порядку ст. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк має статус юридичної особи з 11.11.1992р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 452976, виданим Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та Статутом ВАТ ВТБ Банк у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 23.09.2009р., номер запису 10741050060002928.

Відділення «Кримська регіональна дирекція» Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Положення про Відділення «Кримська регіональна дирекція»Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, затвердженого Протоколом засідання правління ВАТ ВТБ Банк № 102 від 26.08.2009р., є структурною одиницею ВАТ ВТБ Банк, не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Банку, на підставі даного Положення, в межах наданих йому повноважень.

05.01.2010р. ВАТ ВТБ Банк звернувся до КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»із заявою за вих. № 7/2000-13.11, в якій зазначив, що оскільки документ, який посвідчує право власності, а також слугував підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно за Приватним підприємством «ВИКС», а саме договір купівлі продажу від 31.01.2008р. між ВАТ ВТБ Банк та ПП «ВИКС», посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 по реєстру за № 279, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 було розірвано, то банк просив в установлений чинним законодавством строк провести за ним реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на цілісний майновий комплекс, окреме нерухоме майно комплекс нерухомих будівель, розташованих за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54 та нежитлову будівлю - гараж, розташований за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Федька, 54а.

До вказаної заяви позивачем було додано копію постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 та в якості правовстановлюючого документу копію договору купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р. з актом приймання-передачі та витягами з Реєстру права власності на нерухомість на 18 аркушах.

За результатами розгляду вказаної заяви листом за вих. № 01-2/83 від 25.01.2010р. відповідач повідомив, що для розгляду питання про реєстрацію прав власності на обєкти нерухомого майна, зазначені в листі, відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна необхідно відповідно до п. 2.3 та 7.1 Тимчасового положення оформити та оплатити замовлення у приймальні КП «ФМБРТІ», а також повідомив, що в інвентарних справах на обєкти нерухомого майна, розташовані в м. Феодосії за адресами: вул. Федька, 54 та вул. Федька, 54а зроблений запис про розірвання договору купівлі-продажу вказаного майна, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 31.01.2008р., відповідно до рішення Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 17.11.2009р.

Листом за вих. № 01-2/83 від 02.02.2010р. КП «ФМБРТІ»додатково повідомило позивача про те, що при розгляді документів, доданих позивачем до заяви, та матеріалів інвентарних справ, виявлені наступні обставини: 1) відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення реєстрації підлягають тільки рішення судів про визнання прав власності, а рішення Господарського суду АРК від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 не містить положень про визнання прав власності на вказані обєкти нерухомого майна за ВАТ ВТБ Банк; 2) рішення Господарського суду АРК від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2009 не містить положень про вилучення з Державного реєстру прав власності запису про реєстрацію прав власності за ПП «ВИКС»; 3) ВАТ ВТБ Банк не являється стороною за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 19.03.2003р., у звязку з чим виконати замовлення по суті є неможливим. Додатково відповідач повідомив, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 21.01.2010р., 08.10.2008р. на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54, накладено арешт.

З наведених листів слідує, що відповідач відмовив позивачу у виконанні його замовлення щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірне майно за Приватним підприємством «ВИКС» та внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нього за позивачем по справі - ВАТ ВТБ Банк, з наступних підстав:

1) відсутнє рішення суду про визнання права власності на спірні обєкти нерухомого майна за ВАТ ВТБ Банк, яке відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення відноситься до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності;

2) відсутнє рішення суду про вилучення з Державного реєстру прав власності запису про реєстрацію прав власності за ПП «ВИКС»;

3) якщо в якості правовстановлювального документу розцінювати договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 19.03.2003р., то ВАТ ВТБ Банк не являється стороною вказаного договору;

4) відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 21.01.2010р., 08.10.2008р. на комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54, накладено арешт.

Інших підстав для відмови в такій реєстрації відповідачем не зазначено.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є саме вищевказана відмова відповідача та з вищевказаних підстав, судова колегія вважає безпідставними та не заслуговуючими на увагу посилання апелянтів на додаткові підстави законності відмови відповідача, а саме: ненадання документа на підтвердження зміни найменування АКБ «Мрія»на ВАТ «ВТБ Банк»(статут, виписка з протоколу загальних зборів акціонерів); надання копії, а не оригіналу договору купівлі-продажу нерухомого майна № 63/03 від 12.03.2003р.; непроведення технічної інвентаризації спірного обєкта; ненадання правовстановлюючого документа попереднього власника (АКАБ «Україна»), адже про вказані підстави відмови відповідачем не було вказано позивачеві у відповідних листах.

Судова колегія вважає, що апеляційні скарги Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Приватного підприємства «ВИКС»та його представника Веремчук Марини Андріївни є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, оцінюючи правомірність дій відповідача, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, повязані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються нормами Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. №1952-IV із змінами та доповненнями (далі Закон №1952-IV) в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.1 Закону №1952-IV).

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону №1952-IV, обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону №1952-IV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Повноваження комунальних підприємств бюро реєстрації та технічної інвентаризації як узагальнюючого поняття системи органів, спрямованих на виконання делегованих повноважень щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на час звернення позивача щодо здійснення реєстрації також визначені п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445), відповідно до якого державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач в межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Таким чином відповідач при виконанні делегованих повноважень владного субєкта здійснює владні управлінські функції, тобто передбачені законом дії у сфері діяльності публічної влади і у розумінні п. 1 ст. 3 КАС України лише на основі норм діючого законодавства України.

Ч. 4 ст. 15 вказаного Закону визначає, що не може бути відмовлено в реєстрації заяви і запиту до Державного реєстру прав на нерухоме майно, якщо заявником додержано вимог, установлених цією статтею та статтями 19 і 20 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№1952-IV від 01.07.2004р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права (ч. 4 ст. 18).

Відповідно до ч. 4 ст. 8 вказаного Закону державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.

Як слідує із заяви позивача за вих. № 7/2000-13.11 від 05.01.2010р., підставою для виключення з Реєстру прав власності запису про право власності на спірне майно за ПП «ВИКС»позивач наводить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 про розірвання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 31.01.2008р., укладеного між ВАТ ВТБ Банк (Продавець) та Приватним підприємством «ВИКС»(Покупець) та посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 279, який був підставою для реєстрації цього права, а підставою для проведення реєстрації за Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк права власності на спірне нерухоме майно договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 12.03.2003р. між АКБ «Мрія»та АКАБ «Україна».

Судовою колегією встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 12.03.2003р. Акціонерний комерційний банк «Мрія»(Покупець) придбало у Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»(Продавець) у власність цілісний майновий комплекс, який включає в себе всі активи і пасиви, обладнання, інвентар та інше майно відповідно до технічної документації, протоколу інвентаризації та складається з наступних обєктів: будівлі гуртожитку, яка розташована за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54, загальною площею 2986,6кв.м., що складається з приміщень: Літ. А основне, літ. а прибудова, літ. а1 тамбур, літ. А1 основне, літ. А2 ліфт шахта, будівлі гаражів, розташованої за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54а, а також інших обєктів, розташованих на земельній ділянці 0,26га, право користування якою закріплено актом на постійне користування землею № 98 від 15.09.1997р., виданим Феодосійською міською Радою народних депутатів.

Даний договір укладено у простій письмовій формі, що відповідало вимогам чинного на момент його укладання Цивільного кодексу України (в ред. 1963р.), згідно з яким нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу вимагалося лише щодо договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин (ст. 227 ЦК України).

Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що право власності на майновий комплекс переходить до Покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. Така умова договору відповідала вимогам ст. 128 чинного на момент укладання даного договору Цивільного кодексу України (в ред. 1963р.), якою було передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до відмітки на договорі, вказаний договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Перехід права власності на спірне майно до Акціонерного комерційного банку «Мрія»підтверджується двостороннє підписаним Актом приймання-передачі від 04.04.2003р.

Відносно зазначених апелянтом суперечностей у даті договору № 63/03 - від 12.03.2003р. чи від 19.03.2003р., судова колегія зазначає, що дійсно, дата на тексті самого договору є нерозбірливою, але в акті приймання-передачі спірного нерухомого майна від 04.04.2003р., як на підставу його підписання, міститься посилання саме на договір № 63/03 від 12.03.2003р., у звязку з чим при вирішенні даної справи судова колегія виходить саме з цієї дати вказаного договору.

Крім того, як слідує з витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1076740 та № 1078050 від 24.07.2003р., право власності на комплекс нежитлових будівель та на нежитлову будівлю гараж зареєстровано КП «Феодосійським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації» за Акціонерним комерційним банком «Мрія»та внесено в електронний Реєстр прав власності на нерухоме майно за реєстраційними номерами відповідно 1988603, 1949750.

Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів учасників (акціонерів) АКБ «Мрія» № 42 від 25.01.2007р., на вказаних загальних зборах було прийнято рішення змінити назву «Акціонерний комерційний банк «Мрія»на Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк та доручити Правлінню АКБ «Мрія»у встановленому законодавством України порядку зареєструвати зміну назви банку.

У п. 1 Статуту ВАТ ВТБ Банк в новій редакції зазначено, що ВАТ ВТБ Банк є правонаступником усіх прав та обовязків Акціонерного комерційного банку «Мрія», створеного рішенням установчих зборів учасників банку і перейменованого у Відрите акціонерне товариство ВТБ Банк згідно з рішенням загальних зборів учасників банку від 25.01.2007р., а також правонаступником всіх прав і обовязків Закритого акціонерного товариства «Внєшторгбанк (Україна)», приєднаного до Банку на умовах філії відповідно до Угоди про приєднання ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)»до ВАТ ВТБ Банк, затвердженої рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)»від 17.08.2007р. і рішенням позачергових загальних зборів учасників (акціонерів) ВАТ ВТБ Банк від 17.08.2007р.

Судовою колегією встановлено, що АКБ «Мрія»та ВАТ ВТБ Банк мають один і той самий ідентифікаційний код 14359319, що дозволяє зробити висновок про те, що це є одна і та сама особа.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу (реєстровий № 279), ВАТ ВТБ Банк (Продавець) продало, а Приватне підприємство «ВИКС»(Покупець) купило комплекс нежитлових будівель, що складається із: літ. «А», «А1», «А2», «а», «а1»- нежитлова будівля з прибудовами, тамбуром та ліфтовою шахтою (камінь), загальною площею 3038,7кв.м., літ. «Б»- гараж (камінь), загальною площею 65,3кв.м., літ. «В»- котельна (камінь), загальною площею 40,6кв.м., та нежитлова будівля, гараж, яка відчужується за цим договором, складається у цілому із: літ. «А»- гараж (камінь), загальною площею 67,0кв.м.

У п. 5.11 вказаного договору зазначено, що відповідно до п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на комплекс за цим договором переходить до Покупця з моменту державної реєстрації договору.

Даний договір купівлі-продажу зареєстровано у Комунальному підприємстві «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»08.02.2008 року під № 430, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.02.2008р. під № 1988603.

Згідно з п. 2.1 договору продаж комплексу нежитлових будівель за домовленістю сторін вчинено за 4249864,01грн., в тому числі ПДВ, та нежитлової будівлі гаражу за 90549,16грн., в тому числі ПДВ, що разом складає 4340413,17грн., в тому числі ПДВ, котрі Покупець зобовязується сплатити Продавцеві протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору на підставі рахунку, виданого Продавцем.

Проте, як слідує з матеріалів справи, у звязку з несвоєчасним та неповним виконанням ПП «ВИКС»своїх зобовязань за договором щодо оплати майна, ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція»Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «ВИКС»та Комунального підприємства «Феодосійське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації»про розірвання вищевказаного договору купівлі-продажу, виселення ПП «ВИКС»з вищевказаного комплексу нежитлових будівель та зобовязання КП «ФМБРТІ» виключити з Реєстру права власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за ПП «ВИКС»права власності на нерухоме майно комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54 та нежитлову будівлю, гараж, розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54а, а також стягнення з ПП «ВИКС»пені в розмірі 336558,75грн. та збитків у розмірі 86800,00грн.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 28.09-05.10.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 в задоволенні позову ВАТ ВТБ Банк було відмовлено, за виключенням позовних вимог про стягнення з ПП «ВИКС»пені в розмірі 336558,75грн. та збитків у розмірі 86800,00грн., оскільки в цій частині суд припинив провадження по справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по даній справі, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2010р., вищевказане рішення Господарського суду АР Крим скасовано частково. Постановлено позовні вимоги ВАТ ВТБ Банк в особі Відділення «Кримська регіональна дирекція»Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити частково. Розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2008р., який посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 279, згідно якому ВАТ ВТБ Банк продав, а приватне підприємство «ВИКС»купило у приватну власність окреме нерухоме майно комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54 та нежитлову будівлю, гараж, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул.. Федька, буд. 54а. Крім того, постановлено виселити приватне підприємство «ВИКС»з комплексу нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Федька, б. 54 та нежитлової будівлі, гаражу, який розташований за адресою: АР Крим, м. Феодосія, вул. Федька, б. 54а. В іншій частині рішення залишено без змін.

Як вбачається з рішення Господарського суду АР Крим від 28.09-05.10.2009р. по справі № 2-27/8950-2008, з чим погодились і суди наступних інстанції, відмова ВАТ ВТБ Банк у задоволенні позовних вимог в частині зобовязання КП «ФМБРТІ» виключити з Реєстру права власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за ПП «ВИКС»права власності на спірне нерухоме майно мотивована тим, що ці вимоги заявлені передчасно, оскільки на момент їх заявлення договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.01.2008р. ще не був розірваним чи визнаним недійсним у встановленому законом порядку.

У звязку з цим судова колегія не погоджується з доводами апелянта ПП «ВИКС»про те, що Севастопольський апеляційний господарський суд при винесенні постанови від 17.11.2009р. виходив з того, що правовим наслідком розірвання договору купівлі-продажу ВАТ «ВТБ Банк»просив визначити виселення Приватного підприємства «ВИКС»зі спірних приміщень, а не застосовувати двосторонню реституцію, повернувши сторони за договором у первісний стан, що існував до укладення спірного договору, у звязку з чим, на його думку, дійшов висновку щодо безпідставності вимог ВАТ «ВТБ Банк» до Комунального підприємства «ФМБРТІ»про виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію за Приватним підприємством «ВИКС»права власності на нерухоме майно комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54 та нежитлової будівлі гаражу, який розташований за адресою: м. Феодосія, вул. Федька, 54а.

Як свідчать матеріали справи, на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 05.01.2010р., право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано у Реєстрі прав власності за ПП «ВИКС».

В розумінні ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень наведені у ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№1952-IV від 01.07.2004р., а вичерпний перелік підстав до відмови у реєстрації об'єктів нерухомого майна ст. 24 вказаного Закону.

Зокрема, у ст. 19 вказаного Закону зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ст. 24 зазначеного Закону передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Частина 3 ст.24 Закону №1952-IV встановлює, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Зі ст. 19 вищевказаного Закону слідує, що для державної реєстрації прав достатньо надання заявником одного з наведених у ст. 19 Закону документів, що і було здійснено позивачем, а саме на підтвердження припинення права власності ПП «ВИКС»на спірне майно надано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008, яка набрала законної сили, про розірвання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 31.01.2008р., укладеного між ВАТ ВТБ Банк та Приватним підприємством «ВИКС», та посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 279, а на підтвердження виникнення права власності на нього за позивачем - надано договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 12.03.2003р., оскільки, як було встановлено вище, АКБ «Мрія»та ВАТ ВТБ Банк є однією і тією самою юридичною особою, а не новою (створеною внаслідок реорганізації), а відтак оформлення нового правовстановлювального документу не вимагається.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані документи, виходячи зі змісту ст. 19 Закону №1952-IV, були достатніми для проведення відповідачем відповідних дій з державної реєстрації припинення права власності за ПП «ВИКС»та реєстрації права власності за ВАТ ВТБ Банк. Підстав їх не приймати на державну реєстрацію, зазначених у ст. 20 Закону, у відповідача не було.

Таким чином, судова колегія вважає, що відмова відповідача у реєстрації прав з підстав відсутності рішення суду про вилучення з Державного реєстру прав власності запису про реєстрацію прав власності за ПП «ВИКС», а також ненадання рішення суду про визнання права власності на спірні обєкти нерухомого майна за ВАТ ВТБ Банк, не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною.

Щодо зазначеної відповідачем підстави відмови у реєстрації прав, а також доводів апелянтів про те, що ВАТ ВТБ Банк не є стороною договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на аукціоні № 63/03 від 12.03.2003р., то судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджується перейменування АКБ «Мрія»у ВАТ ВТБ Банк, а наявність у цих осіб одного і того ж самого ідентифікаційного коду 14359319 дозволяє зробити висновок про те, що це є одна і та сама особа.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

А відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону №1952-IV правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Судова колегія вважає, що про визнання відповідачем ВАТ ВТБ Банк, після перейменування АКБ «Мрія», власником спірного майна або правонаступником АКБ «Мрія», свідчить видача КП «ФМБРТІ»позивачу по справі витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 17531328 та № 17531248, на підставі яких ВАТ ВТБ Банк було укладено з Приватним підприємством «ВИКС» та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 31.01.2008р.

При цьому судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта - КП «ФМБРТІ»про те, що ці дії про таке не свідчать, оскільки у витягах ВАТ «ВТБ Банк»вказаний як заявник, а у розділі «власники»вказаний АКБ «Мрія», за яким і було зареєстроване право власності на майно станом на 29.01.2008р. (день видачі витягів).

При цьому судова колегія виходить з того, що відповідно до п. 7.1 Тимчасового порядку інформація з Реєстру прав надається у формі витягу та інформаційної довідки, а в силу п. 7.1.1 даного Порядку право на отримання витягу з Реєстру прав мають: власник (власники) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або уповноважена ним (ними) особа; правокористувач (правокористувачі) нерухомого майна або уповноважена ним (ними) особа; спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) або уповноважені ними особи.

Що стосується посилань апелянтів на необхідність переоформлення позивачем правовстановлюючого документу, то судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки п.п. «а»п. 6 Тимчасового положення передбачено переоформлення органами місцевого самоврядування права власності юридичної особи на нерухоме майно на нову особу у випадку ліквідації (реорганізації) юридичної особи. Зміна назви юридичної особи у даній нормі не зазначена.

У п. 1 Статуту ВАТ ВТБ Банк в новій редакції зазначено, що ВАТ ВТБ Банк є правонаступником, зокрема, усіх прав та обовязків Акціонерного комерційного банку «Мрія», створеного рішенням установчих зборів учасників банку і перейменованого у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк згідно з рішенням загальних зборів учасників банку від 25.01.2007р.

Посилання апелянтів на ст. 653 Цивільного кодексу України в обґрунтування того, що договір купівлі-продажу № 63/03 від 12.03.2003р. не може розглядатися як правовстановлювальний документ при реєстрації права власності на спірні обєкти нерухомості за ВАТ ВТБ Банк, судова колегія вважає безпідставними з наступних підстав.

Так, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначає, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, вказаною нормою передбачені, зокрема, правові наслідки розірвання договору припинення зобовязань у сторін договору.

В розумінні ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З цього слідує, що розірвання договору купівлі-продажу від 31.01.2008р. між ВАТ ВТБ Банк та ПП «ВИКС»спричинило припинення зобовязань сторін договору, які ще не були виконані.

Щодо правових наслідків розірвання договору в частині вже виконаних зобовязань (у даному випадку це передача права власності від Продавця - ВАТ ВТБ Банк Покупцю ПП «ВИКС», адже відповідно до п. 5.11 вказаного договору право власності на комплекс за цим договором переходить до Покупця з моменту державної реєстрації договору), то судова колегія вважає правомірними висновку суду першої інстанції в цій частині, а саме.

Ст. 328 Цивільного кодексу України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Розірвання договору купівлі-продажу від 31.01.2008р. між ВАТ ВТБ Банк та ПП «ВИКС», як підстава набуття останнім права власності на нерухоме майно, тягне правові наслідки, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судова колегія вважає, що вищенаведене спростовує доводи апелянтів про те, що у ВАТ ВТБ Банк на підставі договору № 63/03 від 12.03.2003р. не виникає право власності на перераховані у договорі обєкти нерухомого майна.

Щодо такої підстави відмови у реєстрації прав як наявність арешту, то судовою колегією встановлено, що 08.10.2008р. між АКБСР «Укрсоцбанк»та ОСОБА_9 було укладено Договір кредиту № 440/264303-КR.

В забезпечення виконання зобовязань за Договором кредиту, 08.10.2008р. між АКБСР «Укрсоцбанк»та ПП «ВИКС»було укладено Іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 9159, відповідно до умов якого ПП «ВИКС»передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будівель загальною площею 3 144,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АР Крим м. Феодосія, вул. Федька, буд. 54.

У звязку з укладенням даного договору, в Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна було внесено запис № 8043024 від 08.10.2008 р. про встановлення на користь АКБСР «Укрсоцбанк»заборони на вказане майно, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 21.01.2010р.

Дослідивши приписи ст. 24 Закону №1952-IV, яка визначає вичерпний перелік підстав відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, судовою колегією встановлено, що наявність арештів, накладених на спірне нерухоме майно, у вказаному переліку підстав для відмови відповідачем в державній реєстрації прав не передбачена.

П. 3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 до підстав, коли у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, відносить випадок, коли право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Проте, вказана норма застосуванню до спірних правовідносин не підлягає, оскільки: 1) у позивача право власності виникло не на підставі договору відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 2) вказаний пункт суперечить ст. 24 Закону №1952-IV, у звязку з чим на підставі ст. 9 КАС України підлягають застосуванню норми Закону; 3) в розумінні ст. 2 Закону №1952-IV в редакції, чинній на момент вчинення відповідачем відмови у реєстрації прав, обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, у звязку з чим суд доходить висновку про те, що наявність зареєстрованих обмежень речових прав, як-то іпотечного договору та накладення заборони приватним нотаріусом ОСОБА_10 на підставі повідомлення банку від 17.11.2009р. вих. № 233/2000-13, не є перешкодою чи підставою для відмови у реєстрації прав (виключення з Реєстру запису про право власності на спірне майно за ПП «ВИКС»та реєстрація права власності на нього за ВАТ ВТБ Банк), а є прямою перешкодою для відчуження такого майна.

Жодна з підстав, передбачених статтею 24 Закону №1952-IV, прямо чи опосередковано не дозволяє суду застосувати зареєстровані обмеження речового права на спірне майно, згідно ухвал судів про накладення арешту на нерухоме майно в якості заходів забезпечення адміністративного позову як підставу для відмови у реєстрації права власності позивача.

В свою чергу, ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV визначає, що відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що безпідставна відмова відповідача у державній реєстрації прав порушує законні права позивача, передбачені законом та повязані із здійсненням та реалізацією повноважень власника нерухомого майна.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своєї відмови у реєстрації прав суду не доведено.

Так, ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України визначають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004р. в редакції, чинній під час виникнення спірних правовідносин, дані до розділу Державного реєстру прав вносяться в разі прийняття рішення про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

За таких обставин, судова колегія вважає законним та обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача.

Що стосується посилань апелянтів у судовому засіданні на те, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р., за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, було скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. по справі № 2-27/8950-2008 про розірвання договору з ПП «ВИКС», яка була покладена в основу позовних вимог та постанови суду по даній справі, то судова колегія зазначає наступне.

В силу ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. При цьому, суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Разом з тим, на момент розгляду судом першої інстанції вказаної справи та винесення оскарженої постанови 02.07.2010р. постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. по справі № 2-27/8950-2008 ще не існувало.

Ст. 202 КАС України визначає вичерпний перелік підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, а саме: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Жодних з наведених підстав при перегляді судового рішення суду першої інстанції судова колегія не встановила.

В той же час, стосовно постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. по справі № 2-27/8950-2008 судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. При цьому, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», Приватного підприємства «ВИКС»та його представника Веремчук Марини Андріївни залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2010р. по справі № 2а-6459/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 грудня 2010 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко