Рішення № 141043156, 26.10.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 202/672/26

Провадження № 2/183/1263/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання Федорової Є. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107829469085 від 19 березня 2021 року в розмірі 29 002,00 грн, із яких 3 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25 602,00 грн - заборгованість за процентами, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2107829469085, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 3 400,00 грн. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах договору.

Позивач посилається на те, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу 3 400,00 грн. Відповідач кредит не повернув та проценти не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за яким відступлено право вимоги, зокрема за кредитним договором відповідача. Надалі за договором відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» передало відповідне право ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

За твердженням позивача, розмір боргу становить 57 166,24 грн, із яких 3 400,00 грн - тіло кредиту та 53 766,24 грн - проценти. Водночас позивач обмежив майнові вимоги сумою 29 002,00 грн, включивши до них заборгованість 3 400,00 грн за тілом кредиту та 25 602,00 грн за процентами. Комісії, штрафи, пеня, інфляційні втрати та три проценти річних до заявленої суми не включені.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 січня 2026 року цю цивільну справу, передано за підсудністю на розгляд Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

09 березня 2026 року ця цивільна справа надійшла з Шевченківського районного суду міста Дніпра до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2026 року головуючим суддею у цій справі визначена суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г. Є. та 19 березня 2026 року справу передано головуючому судді.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою сторонам було установлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року задоволено клопотання позивач про витребування банківської інформації відносно відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Судом установлено, що 19 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2107829469085 «Стандартний».

За пунктом 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 3 400,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти відповідно до договору, його додатків та правил.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, які є його невід`ємними частинами. Пункт 1.3 визначає орієнтовний строк повернення кредиту - 18 днів із моменту його отримання; у разі сплати всіх нарахованих процентів цей строк перераховується та становить 18 днів із моменту їх сплати.

За пунктом 1.4 договору ставка становить 2 % за кожен день користування кредитом у межах орієнтовного строку. Після нього передбачено послідовне підвищення ставки: на 1,64 процентного пункту, надалі - на 1,38 та 2,65 процентного пункту, що відповідає ставкам 3,64 %, 5,02 % і 7,67 % на день. Тип ставки визначено як фіксований.

Водночас пунктом 1.9 договору встановлено граничний строк кредитування, ототожнений зі строком дії договору, - один рік.

У заяві-анкеті від 19 березня 2021 року визначено кредит у сумі 3 400,00 грн, строк повернення - 18 днів та проценти за цей період у сумі 1 224,00 грн. Графік платежів передбачає видачу коштів 19 березня 2021 року та єдиний платіж 05 квітня 2021 року в сумі 4 624,00 грн, із яких 3 400,00 грн - повернення кредиту, 1 224,00 грн - проценти.

Заява-анкета містить відомості про підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором ZI 19 березня 2021 року. Порядок електронного укладення договору та використання такого підпису погоджений сторонами у пунктах 1.5, 1.6, 4.3, 4.4 договору.

Відповідно до статей 207, 638, 639, 1055 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» договір може бути укладений у письмовій електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Подані договірні документи оцінюються разом із відомостями про перерахування та одержання коштів.

Листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 12 грудня 2025 року підтверджено переказ 3 400,00 грн на картку з маскою НОМЕР_1 за договором № 2107829469085; час запиту - 19 березня 2021 року о 10:27:30. Сам платіжний провайдер зазначив, що повні відомості про держателя картки має банк-емітент.

Крім того, відповіддю АТ «Сенс Банк» від 24 липня 2026 року № 12561-БТ-32.2/2026 підтверджено, що платіжну картку № НОМЕР_2 відкрито на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Додана банківська виписка містить операцію зарахування 3 400,00 грн 19 березня 2021 року о 10:27 з описом A2C WPAY; дата списання/проведення за випискою - 22 березня 2021 року. Відомості банку щодо особи держателя, картки, дати операції та суми узгоджуються з договором і підтвердженням платіжного провайдера та доводять фактичне одержання відповідачем кредитних коштів.

Отже, первісний кредитодавець виконав зобов`язання з надання кредиту в сумі 3 400,00 грн.

Відповідно до договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, платіжного доручення про оплату фінансування та актів передання реєстру боржників від 03 грудня 2021 року право вимоги первісного кредитодавця передано ТОВ «Вердикт Капітал». Реєстрові документи містять дані ОСОБА_1 за договором № 2107829469085.

За договором відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року та актами приймання-передачі реєстру від 10 січня 2023 року право вимоги передано ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». У витязі з реєстру за записом № 17643 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , договір № 2107829469085, основний борг 3 400,00 грн і проценти 53 766,24 грн. Також подано акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За розрахунком первісного кредитодавця з 19 березня до 30 листопада 2021 року платежів відповідача не відображено. Первісно нараховано 60 280,64 грн процентів, після чого 30 листопада 2021 року проведено їх зменшення до 25 602,00 грн. З урахуванням тіла кредиту розрахунок завершено сумою 29 002,00 грн.

У розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» додатково відображено 28 164,24 грн процентів за 108 днів із 01 грудня 2021 року до 18 березня 2022 року за ставкою 7,67 % на день. Разом із раніше облікованими процентами це становить 53 766,24 грн. Однак позивач просить стягнути лише 25 602,00 грн процентів.

Станом на день звернення до суду строк повернення грошових коштів за Договором настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить висновку про укладення вищевказаного Договору між відповідачем та Кредитодавцем.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких ці правочини можуть бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих у борг коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, у межах визначених сторонами строків кредитування, як Первісному кредиторові, так і Новим кредиторам.

Відповідно до статей 213, 637 ЦК України умови договору тлумачаться у їх взаємному зв`язку. Частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає тлумачення нечітких або двозначних положень договорів на користь споживача.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розглянула аналогічні умови договору «Стандартний» ТОВ «Служба миттєвого кредитування»: короткий строк за індивідуальними документами, річний граничний строк і поетапне підвищення денної ставки. Суд застосував тлумачення двозначних умов на користь споживача та визначив проценти за погодженою в анкеті сумою. Такий спосіб застосування договору не потребує окремого позову споживача.

У цій справі індивідуальні умови заяви-анкети та графіка визначають 18-денний строк і суму процентів 1 224,00 грн. Натомість загальні пункти 1.3, 1.4, 1.4.2 та 1.9 допускають різне розуміння строку й обсягу плати. Суд тлумачить цю суперечність на користь відповідача та виходить із погоджених індивідуальних умов. Доказів сплати процентів, яка відповідно до пункту 1.3 спричинила б перерахування 18-денного строку, або іншого належного погодження його продовження не надано.

Перевірений розрахунок процентів за погодженим періодом із 19 березня до 05 квітня 2021 року включно становить: 3 400,00 грн ? 2 % ? 18 днів = 1 224,00 грн. Саме ці сума та період узгоджуються з графіком платежів.

Таким чином, належними до стягнення є 1 224,00 грн процентів. У решті заявлених процентів - 24 378,00 грн - належить відмовити. Цей висновок ґрунтується на тлумаченні двозначних умов договору та визначенні доведеного обсягу зобов`язання, а не на довільному зменшенні процентів через їх високий розмір.

Доказами одержання кредиту та розрахунком, у якому повернення тіла не відображено, підтверджено основний борг 3 400,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав зобов`язання за Договором, а тому з нього на користь позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язанні слід стягнути заборгованість у розмірі 4 624,00 грн, з яких 3 400,00 грн - тіло кредиту, 1 224,00 грн - проценти. Відтак позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. З ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Оцінюючи складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника і можливого виникнення «боргової кабали» відповідача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково - на суму 4 624,00 грн із заявлених 29 002,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 424,49 грн (2 662,40 грн ? 4 624,00 грн / 29 002,00 грн) пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107829469085 від 19 березня 2021 року в сумі 4 624 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 00 копійок, з яких 3 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 224,00 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" судові витрати, які складаються з: 424,49 грн - витрат зі сплати судового збору та 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено і підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна