Рішення № 141043152, 26.10.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 175/991/26

Провадження № 2/183/6194/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання Федорової Є. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 883451 від 15 липня 2023 року в сумі 24 941,20 грн, а також 2 422,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 липня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою укладено договір про надання споживчого кредиту № 883451. За його умовами відповідачці надано 4 600,00 грн кредиту. Позивач посилається на невиконання відповідачкою обов`язків щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість: 4 600,00 грн за тілом кредиту та 20 341,20 грн за процентами.

Позивач зазначає, що набув право вимоги за цим кредитним договором на підставі договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року, укладеного з ТОВ «Селфі Кредит».

Тому, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року цю цивільну справу, передано за підсудністю на розгляд Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

25 травня 2026 року ця цивільна справа надійшла з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 травня 2026 року головуючим суддею у цій справі визначена суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г. Є.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також цією ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Відзив на позов на адресу суду не надходив.

На виконання ухвали від 26 травня 2026 року АТ «Універсал Банк» надало відповідь від 28 липня 2026 року № БТ/Е-32751 щодо належності відповідачу платіжної картки та зарахування кредитних коштів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» направив на адресу суду заяву, у якій просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 15 липня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 883451.

Договір укладено в електронній формі. Його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором М361 відображено в тексті договору та довідці про ідентифікацію. Додаток № 1 до договору також містить відомості про підписання цим одноразовим ідентифікатором 15 липня 2023 року.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договору сума кредиту становить 4 600,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Додатком № 1 визначено кінцеву дату повернення кредиту - 09 липня 2024 року.

За пунктом 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,2 % на день і застосовується в межах строку кредиту, зазначеного в пункті 1.4. Пунктом 1.5.2 передбачено знижену ставку 1,43 % на день за умови виконання вимог програми лояльності щодо своєчасного внесення першого платежу або дострокового повернення кредиту. У разі невиконання відповідних умов проценти за період застосування знижки перераховуються за стандартною ставкою.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом на початок кожного календарного дня. До періоду розрахунку включається день надання кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, зазначена в графіку платежів, - 14 серпня 2023 року.

Пунктом 2.1 договору передбачено безготівкове надання кредиту із використанням реквізитів платіжної картки. За відповіддю АТ «Універсал Банк» від 28 липня 2026 року № БТ/Е-32751 платіжна картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 ; 15 липня 2023 року на цю картку успішно зараховано 4 600,00 грн. Ці відомості узгоджуються з наданими кредитними документами та листом платіжного провайдера.

Отже, факт надання відповідачці 4 600,00 грн кредитних коштів підтверджується сукупністю письмових доказів, зокрема відповіддю банку від 28 липня 2026 року № БТ/Е-32751 щодо належності відповідачу платіжної картки та зарахування кредитних коштів.

01 лютого 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 01022024. Витяг із реєстру боржників містить запис № 5425 щодо ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором № 883451 від 15 липня 2023 року. У ньому зазначено кінцеву дату кредитного договору 09 липня 2024 року та заборгованість 24 941,20 грн, з яких 4 600,00 грн - тіло кредиту, 20 341,20 грн - проценти.

Передання реєстру підтверджується актом приймання-передачі від 01 лютого 2024 року. Платіжна інструкція № 74875 від 01 лютого 2024 року містить відомості про виконання платежу за відступлення права вимоги за договором факторингу № 01022024 у сумі 2 262 377,25 грн.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 12 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та необхідність погашення заборгованості ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило ОСОБА_1 листом за №23350754 від 10 листопада 2025 року шляхом направлення відповідної досудової вимоги на поштову адресу відповідача, зазначену ним у кредитному договорі.

Отже, кредитор дотримався умов кредитного договору, натомість відповідач належним чином не виконав умов договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

За вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом..

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Щодо розміру процентів суд зазначає таке.

Погоджений строк кредитування становить 360 днів із кінцевою датою повернення 09 липня 2024 року. Встановлена договором періодичність сплати процентів кожні 30 днів не є строком повернення всієї суми кредиту. Відображення в розрахунку прострочення сплати чергових процентів із 15 серпня 2023 року саме по собі не означає дострокового настання строку повернення тіла кредиту.

Пункт 5.4 договору передбачає спеціальний порядок пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та строк її виконання. Надана досудова вимога датована 10 листопада 2025 року, тобто після завершення спірного періоду нарахування. Доказів реалізації права на дострокове повернення з настанням відповідного строку до 01 лютого 2024 року серед наданих позивачем доказів немає.

Розрахунок первісного кредитора складено станом на 01 лютого 2024 року. Він охоплює 202 календарні дні з 15 липня 2023 року до 01 лютого 2024 року включно, з яких, відповідно до пункту 3.2 договору, виключається 14 серпня 2023 року. Кількість днів, за які обчислюються проценти, становить 201 день.

За незмінного залишку тіла кредиту 4 600,00 грн та стандартної денної ставки 2,2 % сума процентів за один день становить 101,20 грн. Загальна сума становить: 4 600,00 грн ? 2,2 % ? 201 день = 20 341,20 грн.

Початково в розрахунку застосовано знижену ставку 1,43 % за 30 днів, що становить 1 973,40 грн. Надалі відображено нарахування за стандартною ставкою за 171 день у сумі 17 305,20 грн та коригування раніше застосованої знижки на 1 062,60 грн. Зокрема, запис 18 серпня 2023 року на 1 163,80 грн складається з поточного денного нарахування 101,20 грн і зазначеного коригування. Підсумок 1 973,40 грн + 17 305,20 грн + 1 062,60 грн дорівнює 20 341,20 грн. За розрахунком платежів відповідачки не відображено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 розмежовано проценти за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку та наслідки прострочення після завершення такого строку або його зміни внаслідок вимоги за частиною другою статті 1050 ЦК України. У цій справі заявлений період нарахування закінчується до погодженої кінцевої дати повернення кредиту. Тому підстав для виключення частини заявлених процентів як нарахованих після завершення строку кредитування не встановлено.

Штрафи та пеня в заявлену до стягнення суму не включені. Нарахування за статтею 625 ЦК України позивачем не заявлено. Наявність воєнного стану не припиняє обов`язку сплатити тіло кредиту та договірні проценти за користування ним у межах строку кредитування; спеціальні звільнення від відповідальності за прострочення не є підставою для автоматичного списання таких процентів.

Відповідно до статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України суд оцінює доведеність вимог за поданими доказами та в межах заявленого позову. Неподання відзиву не звільняє позивача від доказування. Надані договір, додаток до нього, довідка про ідентифікацію, відповідь банку, розрахунок і документи про відступлення вимоги у сукупності підтверджують підстави стягнення заявленої заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 цього кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Таким чином, вимога про стягнення 24 941,20 грн, із яких 4 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 20 341,20 грн - за процентами, підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. З ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Оцінюючи складність цієї справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з урахуванням того, що розгляд цієї цивільної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що, на думку суду, не потягне за собою надмірного тягара для платника і можливого виникнення «боргової кабали» відповідача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн., які позивач поніс при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 883451 від 15 липня 2023 року в сумі 24 941 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сорок одна) гривня 20 копійок, із яких: 4 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20 341,20 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати які складаються з: 2422,40 грн - витрат зі сплати судового збору та 3 500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено і підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна