Постанова № 14104069, 22.02.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р.Справа № 22-26-27/109-08-5207

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

Мирошниченко М.А.

при секретарі - Риковій О.М.,

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Від відповідача: Лузін С.А., Жужа І.В., Онищенко Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області

від 17.09.2010 року

по справі № 22-26-27/109-08-5207

за позовом: ОСОБА_7

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа”

про виплату вартості долі майна учасника господарського товариства у розмірі 279219,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Альфа” про стягнення вартості належної частини майна у розмірі 279219,5 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ТОВ „Альфа” в порушення вимог ч. 2 ст. 148 ЦК України не провело виплати вартості частини майна товариства, пропорційно частці учасника товариства у звязку із виходом позивачки 30.05.2008 року із складу учасників ТОВ „Альфа”.

В процесі розгляду даної справи позивачка заявою від 03.02.2010 року збільшила розмір своїх позовних вимог і просила господарський суд стягнути з відповідача 578 530 грн.

ТОВ „Альфа” визнало позов частково, на суму 12216 грн., посилаючись на те, що згідно з податковими деклараціями про прибуток товариства, підписаними позивачкою як його директором, та довідкою товариства балансова вартість основних фондів групи 1 (нежитлове підвальне приміщення) ТОВ „Альфа станом на 30.05.2008 року складає 24432 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2010 року у справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2010року, позов задоволено. При прийнятті рішення та постанови суди виходили з того, що позивачка як учасник товариства при виході з товариства має право одержати вартість частини майна товариства пропорційно її частці у статутному капіталі, вартість якої визначена експертним висновком, зробленим експертом Одеського науково дослідного інституту судових експертиз, виходячи з ринкової вартості нерухомого майна, що належить товариству, станом на 30.05.2008 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010 року вказані судові акти скасовані з мотивів порушення судами вимог ст.ст. 4, 33, 34, 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області. При цьому, касаційна інстанція вказала на те, що висновок суду про вартість частини майна, яка підлягає виплаті не ґрунтується на правильному застосуванні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а саме: ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 190 ЦК України, ст. 139 ГК України. Таким чином, суди не встановили вартості майна товариства згідно із затвердженим звітом за підсумками роботи за рік, в якому позивачка вийшла з товариства, і не провели відповідних розрахунків, що суперечить наведеній нормі Закону та установчим документам товариства.

За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Одеської області ухвалив рішення від 17.09.2010 року, яким позов задовольнив частково, стягнув з ТОВ „Альфа” на користь ОСОБА_2 33700 грн., а в решті частини позову відмовив.

Судове рішення мотивовано тим, що 30.05.2008 року відбулися загальні збори учасників ТОВ, на яких прийнята постанова про виведення ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ „Альфа” з 30.05.2008 року з виплатою належної їй частки у статутному капіталі підприємства. По договору купівлі-продажу № 2125 від 07.12.2000р. ТОВ “Альфа” купило спірне підвальне приміщення за 31754 грн. 17 коп. На травень 2008 року балансова вартість зазначеного приміщення була 24432 грн., що підтверджується деклараціями про прибуток товариства та довідкою товариства від 30.07.2008 року. Таким чином, частина майна товариства, що підлягає виплаті позивачці складає 12216 грн. Згідно з висновком судової будівельної експертизи № 10491 від 22.12.2009 року, балансова вартість спірного приміщення станом на 30.05.2008 року з урахуванням зносу на момент оцінки складає 42502 грн., частка позивачки - 21251 грн. В оціночному акті форми № 3 від 15.01.2010 року КП “ОМБТІ та РОН” вказано, що дійсна вартість вказаного приміщення складає 42123 грн., частка позивачки - 21061 грн. 50 коп. Між тим, статутний фонд ТОВ “Альфа” станом на 22.12.2000 року збільшено до 67400 грн., вклад позивачки - 33700 грн., що складає 50% статутного фонду. А тому суд, керуючись вимогами ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” та статутними положеннями ТОВ „Альфа”, згідно з якими при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 33700 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які недоведено, виклав у рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, не виконав вказівок викладених у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2010 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Альфа” заперечує проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2000 року Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради було зареєстровано статут товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа”, засновниками і учасниками якого є громадяни України ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Відповідно до статутних положень ТОВ „Альфа”, товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Для здійснення діяльності товариства за рахунок вкладів його учасників створюється статутний фонд, розмір якого складає 7400 грн. на момент підписання установчого договору. Вклад ОСОБА_4 3700 грн. і складає 50% статутного фонду. Вклад ОСОБА_2 3700 грн. і складає 50% статутного фонду; учасник товариства має право вийти з товариства, попередивши про це у письмовій формі збори учасників у термін не пізніше одного місяця до моменту виходу із товариства; при виході учасника з товариства, йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

22.12.2000 року Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради було зареєстровано зміни до статуту ТОВ „Альфа”, якими його пункт 10.1 викладено у наступній редакції: для здійснення діяльності товариства за рахунок вкладів його учасників створюється статутний фонд, розмір якого складає 67400 грн. Вклад ОСОБА_4 33700 грн., що складає 50% статутного фонду. Вклад ОСОБА_2 33700 грн., що складає 50% статутного фонду

Згідно з договором купівлі продажу № 805 від 07.12.2000р. укладеним з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, ТОВ „Альфа” за 38105 грн. купило нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 140,5 кв. м., розташоване в м. Одесі, вул. Єкатеринінська, 85.

30.05.2008 року загальними зборами учасників ТОВ „Альфа” (протокол № 4) були прийняті рішення у звязку з надходженням від учасника товариства ОСОБА_2 заяви про вихід зі складу учасників ТОВ „Альфа” та повернення майна пропорційно належній їй частці у статутному капіталі товариства, вивести ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ „Альфа” з 30.05.2008 року та повернути ОСОБА_2 її частку майна пропорційно належній їй частці у статутному капіталі товариства у розмірі та у строк, передбачені чинним законодавством України.

Як вже було зазначено вище, приймаючи рішення про часткове задоволення позову місцевий суд керувався вимогами ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” про те, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі та виходив із того, що статутний фонд ТОВ „Альфа” станом на 22.12.2000 року було збільшено до 67400 грн., вклад ОСОБА_2 - 33700 грн., що складає 50% статутного фонду, у звязку з чим суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 33700 грн.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Як вже було зазначено вище, такі ж самі умови розрахунку при виході учасника з товариства встановлені також пунктом 12.6 статуту ТОВ „Альфа”.

Згідно з розясненнями, що містяться в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

З аналізу статутних положень ТОВ „Альфа” вбачається, що ними не врегульовано порядок визначення вартості частини майна товариства, яка підлягає виплаті учаснику, що виходить із складу товариства.

Відповідно до рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”, викладених в п. 3.7, відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

У разі виходу або виключення з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю учасника, який володіє часткою, що належить державі (територіальній громаді), вартість частини майна товариства, що підлягає сплаті учаснику, відповідно до статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підлягає обов'язковій оцінці суб'єктом оціночної діяльності. Така оцінка є обов'язковою і в тих випадках, коли учасником товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю є юридична особа, повністю заснована на державній власності.

В порядку ст. 65 ГПК України апеляційний суд ухвалою від 11.11.2010 року зобовязував відповідача надати суду оригінал або належним чином засвідчену копію фінансового звіту (балансу) ТОВ „Альфа” за 2008 рік, а також витребував у Головного управління статистики в Одеській області фінансовий звіт (баланс) ТОВ „Альфа” за 2008 рік.

Проте, такі документи суду надані не були. За повідомленням директора ТОВ „Альфа” ОСОБА_4 в усних поясненнях в засіданні суду баланс підприємства за 2008 рік, так само і за попередні роки, не складався у звязку з відсутністю господарської діяльності підприємства. За повідомленням Головного управління статистики в Одеській області від 18.11.2010р. № 08-40/949 ТОВ „Альфа” фінансову звітність поквартально та за 2008 рік до органів статистики не надавало.

При цьому, наявні в справі декларації про прибуток підприємства та довідка товариства від 30.07.2008р. про балансову вартість основних фондів станом на 30.05.2008р., що подані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, до уваги прийняті бути не можуть, оскільки вони не є первинними документами бухгалтерського обліку майна підприємства.

А також, як свідчать матеріали справи та випливає з пояснень сторін у засіданні суду, проведення оцінки (переоцінки) свого майна самим ТОВ „Альфа” не проводилося у звязку з відсутністю у цьому потреби для підприємства.

Разом з тим, як на момент виходу позивачки із складу учасників ТОВ „Альфа”, так і на момент вирішення даного спору порядок визначення вартості чистих активів будь якого підприємства (у тому числі товариства з обмеженою відповідальністю) врегульовано Законом України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Так, відповідно до ст. 3 вказаного Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Враховуючи відсутність встановлення чинним законодавством України та статутом ТОВ „Альфа” порядку та способу визначення вартості частини майна, пропорційно частці учасника у статутному фонді товариства, а також відсутність документів фінансової звітності (балансу) товариства за 2008 рік, та приймаючи до уваги, що спірне питання визначення вартості частки учасника при виході з товариства потребує спеціальних знань в сфері бухгалтерського обліку та звітності, судом апеляційної інстанції було призначено у справі судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: визначити дійсну (ринкову) вартість частини основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа” (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31005716), пропорційно частці у статутному фонді, що підлягає виплаті ОСОБА_2 станом на дату її виходу зі складу учасників товариства?

Згідно з висновком судової економічної експертизи № 16762-16763 від 26.01.2011 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, дійсна (ринкова) вартість частини основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа” пропорційно частці у статутному фонді, що підлягає виплаті ОСОБА_2 станом на дату її виходу зі складу учасників товариства 30.05.2008 року, враховуючи дані висновку судової будівельно технічної експертизи № 10491 від 22.12.2009р. про ринкову вартість майна, складає 578530 грн. Провести розрахунок вартості нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів ТОВ „Альфа” на дату виходу ОСОБА_2 з товариства 30.05.2008р. виходячи з даних бухгалтерського обліку, а саме балансу, експерту не надається за можливе, у звязку з відсутністю даних балансу та первинних документів.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі.

При цьому, колегія суддів не може погодитися з доводами представника відповідача, наведеними в усних поясненнях в засіданні суду, щодо неправильності висновку даної експертизи. У суду не виникає сумнівів в достовірності висновку даної експертизи. Вона проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку особою, яка володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед нею питань і має тривалий стаж експертної роботи. Експертному дослідженню був підданий увесь зібраний по справі матеріал. Методи, які використовувалися при експертному дослідженні, і зроблені на його підставі висновки науково обґрунтовані. Не суперечать висновки вказаної експертизи й іншим зібраним по справі доказам, достовірність яких перевірена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, остання була розглянута за відсутності в судовому засіданні 17.09.2010 року позивачки та її представника. В апеляційній скарзі позивачка стверджує, що за результатами проведеного попереднього судового засідання 03.09.2010 року судом наступне судове засідання було призначено на 22.09.2010 року, про що сторони розписалися у відповідному повідомленні. Але з невідомих для неї причин наступне судове засідання було проведено судом 17.09.2010 року, на якому і було прийнято оскаржуване рішення, що призвело до порушення її прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою в порядку ст. 80-1 ГПК України подавалися письмові зауваження на протокол судового засідання від 03.09.2010 року з приводу допущених у ньому неправильностей стосовно призначення дати наступного судового засідання на 17.09.2010 року, а не на 22.09.2010 року, як було в дійсності. Разом з тим, судова ухвала від 04.10.2010 року, винесена судом за результатами розгляду зауважень на протокол, не спростовує твердження позивачки. Водночас, наявне в справі повідомлення відділення поштового звязку про вручення рекомендованого відправлення (т. 3 а. с. 10) свідчить про те, що судову ухвалу від 03.09.2010 року про відкладення розгляду справи на 17.09.2010 року було вручено позивачці 20.09.2010 року, тобто вже після прийняття рішення у справі.

Наведене дозволяє дійти висновку, що справу було розглянуто судом за відсутністю в судовому засіданні 17.09.2010 року позивачки, не повідомленої належним чином про день, час і місце засідання суду, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та істотно порушив норми процесуального права, а також не виконав вказівок касаційної інстанції, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2010 року, у звязку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачці підлягають відшкодуванню судові витрати по справі загальною сумою 11917 грн. 87 коп.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105,122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.09.2010 року у справі № 22-26-27/109-08-5207 скасувати, стягнення за ним припинити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа” (65012, м. Одеса, вул. Катерининська, 85, кв. 5-А, код ЄДРПОУ 31005716) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) 578530 грн. вартості її частки у статутному капіталі товариства та судові витрати в сумі 11917,87 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.