Постанова № 14103790, 16.02.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

16.02.11 Справа № 6/136 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Юркевич М.В., Кузь В.Л., розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Електрокабельпостач»(м. Львів)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 14.09.2010р. у справі № 6/136 (2010)

за позовом Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівсвітло»(м. Львів)

до відповідача Приватного підприємства «Електрокабельпостач»(м. Львів)

про стягнення 21686,61 грн

за участю представників: не з’явились

Рішенням від 14.09.2010р. у справі №6/136 (2010) Господарського суду Львівської області (суддя Гоменюк З.П.) задоволено позов Заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівсвітло»(м. Львів) до Приватного підприємства «Електрокабельпостач»(м. Львів) про стягнення 21686,61 грн основної заборгованості, індексу інфляції, 3% річних та пені.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПП «Електрокабельпостач»подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на те, що його не було повідомлено про дату та час слухання справи саме 14.09.2010 року.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Львівської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до норми ч. 3 ст. 104 ГПК України однією з безумовних підстав для скасування ухвали господарського суду є, окрім іншого обставини, за яких справу було розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вже було зазначено вище, єдиною підставою для скасування оскаржуваного рішення Відповідачем у справі визначена та обставина, що його не було належним чином повідомлено про час та місце засідання суду.

Разом з цим, Львівський апеляційний господарський суд в особі колегії суддів зазначає, що норма ч.1 ст. 33 ГПК України встановлює обов’язок кожної сторони доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, як встановлено колегією суддів, посилаючись на ту обставину, що Господарський суд Львівської області не повідомив належним чином Скаржника про місце та дату проведення засідання, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, Відповідачем не було надано жодного доказу, що підтверджує ці доводи (як то –довідка відділення поштового зв’язку Скаржника про відсутність будь-якої кореспонденції, що направлялась від Господарського суду Львівської області в період з 26.08.10 по 14.09.10).

Окрім цього, доказом, що підтверджує факт відправки Господарським судом Львівської області ухвали від 26.08.10 про відкладення розгляду справи, є наявність на обороті вказаної ухвали (а.с. 23) відтиску штемпеля, відповідно до якого її копії були відправлені сторонам у справі 27.02.10 у кількості 3 примірників.

При цьому, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 3), відповідно до якого ухвала Господарського суду Львівської області від 06.08.10 у даній справі про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 26.08.10 була отримана представником ПП «Електрокабельпостач»18.08.10.

Тобто, Скаржник був повідомлений про розгляд Господарським судом Львівської області даної справи, а тому міг скористатись своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України та за відсутності відомостей про подальший її розгляд –звернутись до суду з відповідним клопотанням про надання відповідної інформації.

Разом з цим, Львівський апеляційний господарський суд, користуючись повноваженнями, наданим суду апеляційної інстанції ч. 2 ст. 101 ГПК України дослідив оскаржуване рішення та встановив наступне:

01.01.2009р. між ЛКП «Львівсвітло»(виконавець) та ПП «Електрокабель постач»(замовник) укладено договір №40/ЗР про надання послуг з технічного обслуговування та освітлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до п. 1.1 якого виконавець на підставі порядку про надання «Послуги з технічного обслуговування обладнання систем вуличного освітлення до границі приєднання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами»надає замовнику послуги з технічного обслуговування систем вуличного освітлення, до яких підключені спеціальні конструкції зовнішньої реклами (надалі-послуги) та веде облік спожитої електричної енергії спеціальними конструкціями зовнішньої реклами (а.с. 9-10).

На виконання умов вказаного договору позивачем відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-000800, №ОУ-000744, №ОУ-000523, №ОУ-000683, №000861 (а.с. 11-14), які додані Позивачем до матеріалів справи, було надано відповідачу послуги та технічному обслуговуванню обладнання систем вуличного освітлення.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі, Позивач подав вищезазначені акти виконаних робіт.

Разом з цим, зазначені акти доводять виникнення у Відповідача заборгованості перед Позивачем лише на суму, що становить 16527,32 грн, а не на заявлену суму 18670,07 грн, з якої обраховувались інфляційні нарахування, 3% річних та пеня.

Відповідно до п.2.2.6 вказаного договору, замовник зобов’язувався своєчасно проводити передоплату до 4 числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку.

За умовами п.2.2.6 договору №40/ЗР від 01.01.2009р. замовник зобов’язувався своєчасно проводити передоплату до 4 числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку. Згідно п.п.3.3, 3.5 цього договору передоплату за споживання електроенергії за звітний місяць замовник перераховує на рахунок виконавця не пізніше 04 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку. Передоплату за послуги технічного обслуговування обладнання систем зовнішнього освітлення до границі приєднання СКЗР, в розмірі 45 % вартості спожитої електроенергії замовник перераховує на рахунок виконавця за поточний місяць не пізніше 04 числа поточного місяця.

Однак, відповідач своїх зобов’язань по оплаті наданих послуг належним чином в повному обсязі не виконав, станом на час звернення з позовом до суду з врахуванням часткової оплати, його заборгованість становить, як вже було зазначено вище, 16527,32 грн.

При цьому, подані Позивачем та Відповідачем у справі інші докази під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження, що відповідно спростовують чи додатково обґрунтовують заявлені позовні вимоги не приймаються колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду як обґрунтовані, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Разом з цим, подаючи вказані документи, сторонами у справі жодним чином не було обґрунтовано неможливість їх подачі під час розгляду справи Господарським судом Львівської області.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, місцевим господарським судом до стягнення з Відповідача підлягала сума інфляційних втрат 3% виходячи із суми основної заборгованості, що становить 16527,32 грн.

Таким чином, дослідивши наявні у справі матеріали та здійснивши розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідно до строків, зазначених Позивачем у розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, доданому ним до поданої позовної заяви (а.с. 8), судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з Відповідача у справі, становить 545,40 грн, 3% річних –277,44, та пені –1848,33 грн пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія суду апеляційної інстанції зазначає, що подаючи апеляційну скаргу, Відповідач у справі жодним чином не заперечив правомірність стягнення зазначених вище коштів.

З огляду на наведене, приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Львівської області не взяв до уваги наявні у справі документи, що доводять обґрунтованість заявлених позовних вимог та не дав належну оцінку їх достатності, що призвело до прийняття невірного рішення по суті, а тому воно є таким, що підлягає скасуванню в частині зайво стягнутих коштів.

За таких обставин, оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області у даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення з Відповідача 2142,68 грн основної заборгованості, 70,71 грн інфляційних втрат, 35,6 грн. –3% річних та 239,13 грн пені.

При цьому, беручи до уваги, що спір виник з вини Відповідача у справі, вартість судових витрат, понесених Позивачем за подання та розгляд позовної заяви у розмірі 191,98 грн державного мита та 236,00 грн вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на ПП. «Електрокабельпостач».

Окрім того, беручи до уваги ту обставину, що позов виник внаслідок неправомірних дій Скаржника у справі, вартість державного мита, сплаченого за подання та розгляд апеляційної скарги слід покласти на Скаржника у справі.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст 66, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

Рішення від 14.09.2010р. у справі №6/136 (2010) Господарського суду Львівської області скасувати в частині стягнення з ПП. «Електрокабельпостач»(м. Львів, вул. Трильовського, 5/31 (ідентифікаційний код 30337852) на користь Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м. Львів, вул. Лінкольна, 8 ( ідентифікаційний код 03348577) 2142,68 грн осно?вної заборгованості, 70,71 грн інфляційних втрат, 35,6 грн. –3% річних, 239,13 грн пені та 24,88 грн державного мита за подання та розгляд позовної заяви. Прийняти в цій частині нове рішення: В задоволенні позову відмовити

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Юркевич М.В.

суддя Кузь В.Л.