Рішення № 141031876, 29.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1174/26

Провадження №2/338/1093/26

29 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Куценка О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У липні 2026 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг monobank від 29 травня 2021 року в розмірі 18 113 грн 67 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 травня 2021 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank, на підставі якої між сторонами виникли договірні правовідносини щодо відкриття та обслуговування банківського рахунку, використання платіжної картки та надання кредитних коштів. Позивач зазначив, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг. На виконання умов договору Банк відкрив відповідачу поточний рахунок, надав платіжну картку та встановив кредитний ліміт, у межах якого відповідач отримав можливість користуватися кредитними коштами. За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував договірні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та внесення обов`язкових щомісячних платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість. Банк зазначив, що прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку із чим 31 березня 2026 року відповідачу через мобільний додаток було направлено повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.

Оскільки відповідач заборгованість у повному обсязі не погасив, позивач вважає, що настав строк повернення всієї суми кредитної заборгованості. Відповідно до наданого Банком розрахунку станом на 07 червня 2026 року загальна заборгованість відповідача становить 18 113 грн 67 коп., з яких 16 869 грн 76 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом та 1 243 грн 91 коп. - пеня. Окремої непогашеної заборгованості за процентами позивач не заявляє.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Худак А. А. подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки суду не повідомив.

За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статті 281 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо виникнення та виконання договірних зобов`язань

Судом установлено, що 29 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank, відповідно до якої просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному додатку. Зі змісту анкети-заяви вбачається, що відповідач погодився з тим, що анкета-заява разом з іншими визначеними в ній документами становить договір про надання банківських послуг. Анкетою-заявою передбачено використання удосконаленого електронного підпису як аналога власноручного підпису клієнта. На підтвердження укладення договору позивач надав копію анкети-заяви, запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг monobank та форму підтвердження електронного документа. Відповідно до форми підтвердження електронного документа електронні підписи представника Банку та відповідача успішно перевірені, а цілісність відповідного електронного документа підтверджена. Зокрема, електронний підпис відповідача сформовано 29 травня 2021 року о 19 год 28 хв 08 с.

Крім того, до матеріалів справи долучено документ «Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank», яким відповідач підтвердив отримання примірника договору в мобільному додатку, ознайомлення та згоду з його умовами, укладення договору й прийняття на себе відповідних договірних зобов`язань.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а також підписання такого договору електронним підписом у передбаченому законом порядку.

Таким чином, досліджені письмові докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами договору про надання банківських послуг 29 травня 2021 року.

На виконання умов договору Банк відкрив відповідачу поточний рахунок та забезпечив можливість здійснення операцій із використанням платіжної картки й мобільного додатку.

Надані позивачем банківські виписки містять відомості про проведення численних видаткових операцій, переказів, поповнення рахунку, погашення кредитної заборгованості, нарахування процентів та здійснення інших платежів.

Отже, наявні у справі докази підтверджують факт виникнення між сторонами договірних правовідносин, відкриття банківського рахунку та фактичного використання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Щодо банківських виписок та формування заявленої кредитної заборгованості

Позивач визначив загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 16 869 грн 76 коп. На підтвердження зазначеної суми Банком надано розрахунок заборгованості станом на 07 червня 2026 року та виписки за банківськими рахунками відповідача.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд ураховує, що виписка за банківським рахунком є документом, який відображає рух коштів і здійснені за рахунком операції, а тому може підтверджувати обставини використання кредитних коштів та їх погашення.

Водночас зазначений документ підлягає оцінці в сукупності з умовами кредитного договору, розрахунком заборгованості та іншими доказами.

Із наданих Банком документів убачається, що станом на 16 червня 2025 року залишок кредитної заборгованості становив 13 730 грн 83 коп. У подальшому зазначений залишок тривалий час залишався незмінним, тоді як Банк продовжував відображати нарахування штрафних платежів за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Так, за рахунком № НОМЕР_1 протягом 2025 року відображено нарахування пені, загальний залишок якої станом на 01 січня 2026 року становив 5 006 грн 78 коп.

30 січня 2026 року за рахунком № НОМЕР_2 Банком проведено операцію зі списання 5 006 грн 78 коп. на рахунок № НОМЕР_3 із найменуванням «Отримані пені/штрафи КК». Водночас за рахунком № НОМЕР_1 , на якому обліковувалися нараховані відповідачу штрафи та пеня, проведено операцію з погашення заборгованості на аналогічну суму.

Співставлення відповідних банківських операцій підтверджує, що сума 5 006 грн 78 коп. була спрямована Банком саме на погашення раніше нарахованої пені.

Крім того, 01 лютого 2026 року Банк відобразив операцію з погашення процентів за користування кредитом за січень 2026 року в розмірі 1 262 грн 63 коп.

Унаслідок зазначених операцій загальний обліковий залишок кредитної заборгованості становив 20 000 грн 24 коп., з яких 19 248 грн 48 коп. обліковувалися як поточна заборгованість та 751 грн 76 коп., як прострочена.

26 лютого 2026 року Банк відобразив операцію з погашення процентів за користування кредитом за лютий 2026 року в розмірі 1 082 грн 50 коп.

Після зазначеної операції загальний залишок кредитної заборгованості становив 21 082 грн 74 коп.

У подальшому за розрахунком позивача загальна сума погашення кредитної заборгованості становила 4 212 грн 98 коп., внаслідок чого станом на 07 червня 2026 року її залишок зменшився до 16 869 грн 76 коп.

Отже, заявлений позивачем кінцевий залишок кредитної заборгованості арифметично формується з таких складових: 13 730 грн 83 коп. + 5 006 грн 78 коп. + 1 262 грн 63 коп. + 1 082 грн 50 коп. ? 4 212 грн 98 коп. = 16 869 грн 76 коп.

Таким чином, арифметичне формування заявленої Банком заборгованості узгоджується з підсумковими обліковими показниками.

Разом із тим суд зазначає, що арифметична відповідність кінцевого залишку банківським операціям не свідчить про правомірність включення до нього всіх платежів.

Зокрема, сума 5 006 грн 78 коп. сформована не внаслідок окремого використання відповідачем кредитних коштів для придбання товарів чи отримання послуг, а внаслідок застосування Банком передбаченого договором механізму погашення раніше нарахованої пені за рахунок кредитного ліміту. Тому суд перевіряє не лише арифметичну правильність заявленого залишку, а й правові підстави виникнення кожної його складової.

Щодо погоджених процентів за користування кредитом

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Із наданих Банком документів убачається, що умовами кредитування Чорної картки monobank передбачено базову процентну ставку в розмірі 3,1 відсотка на місяць, що відповідає 37,2 відсотка річних.

На підтвердження зазначених умов позивачем надано Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, редакцію яких затверджено протоколом Правління № 20 від 26 травня 2021 року та введено в дію 28 травня 2021 року.

Зазначена редакція Умов діяла на момент укладення відповідачем договору 29 травня 2021 року.

Суд ураховує, що підписана відповідачем анкета-заява прямо передбачає включення Умов і правил обслуговування та Тарифів до складу договору про надання банківських послуг.

Крім того, відповідачем підписано запевнення клієнта, яким він підтвердив отримання примірника договору в мобільному додатку, ознайомлення з його умовами та згоду на отримання банківських послуг.

Зазначені документи у сукупності з відомостями про фактичне користування відповідачем кредитними коштами підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин на умовах відповідного банківського продукту.

Суд також ураховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості про застосування базової процентної ставки 37,2 відсотка річних. Із банківських виписок убачається, що протягом строку користування кредитними коштами Банк здійснював нарахування процентів відповідно до умов договору. Зокрема, за січень 2026 року нараховано проценти в розмірі 1 262 грн 63 коп., за лютий 2026 року - 1 082 грн 50 коп. Загальна сума зазначених процентів становить 2 345 грн 13 коп.

Суд ураховує, що вказані проценти нараховані за період, який передував направленню Банком повідомлення про істотне порушення відповідачем кредитного зобов`язання та необхідність повернення всієї кредитної заборгованості. При цьому наданий позивачем розрахунок не містить відомостей про застосування до зазначених нарахувань збільшеної процентної ставки або окремої санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи правову природу зазначених платежів, суд виходить із необхідності розмежування процентів як плати за користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України та неустойки як відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до статті 549 ЦК України.

Установлене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнення позичальника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в період дії воєнного стану саме по собі не припиняє обов`язку сплачувати проценти за правомірне користування кредитними коштами на погоджених сторонами умовах.

Отже, за встановлених судом обставин проценти за січень і лютий 2026 року в загальному розмірі 2 345 грн 13 коп. мають договірну природу, а підстави для їх віднесення до неустойки відсутні.

Суд ураховує, що зазначені проценти відображені Банком як погашені за рахунок кредитного ліміту та включені до загального облікового залишку заборгованості.

При цьому такі операції не свідчать про повторне стягнення процентів, оскільки окремої непогашеної заборгованості за ними позивач не заявляє.

За таких обставин суд визнає підтвердженими наданими позивачем доказами проценти за користування кредитними коштами за січень і лютий 2026 року в загальному розмірі 2 345 грн 13 коп. та не вбачає підстав для їх виключення із заявленого залишку кредитної заборгованості.

Щодо строку виконання кредитного зобов`язання

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами, у разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних процентів.

Особливості реалізації зазначеного права у правовідносинах споживчого кредитування визначаються статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням умов конкретного кредитного договору.

Судом установлено, що договірні правовідносини сторін передбачали використання кредитних коштів у межах установленого кредитного ліміту та здійснення обов`язкових щомісячних платежів.

Відповідно до пункту 5.16 Умов і правил обслуговування у разі порушення строку сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів уся заборгованість за кредитом вважається простроченою, що визначається як істотне порушення клієнтом зобов`язань.

Пунктами 5.17-5.19 Умов передбачено порядок повідомлення клієнта про істотне порушення зобов`язань, строк для усунення такого порушення та можливість пред`явлення вимоги про повне повернення кредитної заборгованості.

Із наданих Банком розрахунку та виписок убачається, що відповідач систематично порушував строки внесення обов`язкових платежів, унаслідок чого утворилася прострочена кредитна заборгованість.

Зокрема, станом на 02 березня 2026 року прострочена заборгованість, відображена в розрахунку позивача, становила 18 468 грн 28 коп.

Позивач зазначив, що 31 березня 2026 року направив відповідачу через мобільний додаток повідомлення про істотне порушення кредитного договору та необхідність погашення заборгованості.

Суд ураховує, що відповідно до умов укладеного договору банківське обслуговування здійснювалося дистанційно, у тому числі через мобільний додаток, який визначено одним із каналів взаємодії між Банком та клієнтом.

При цьому відповідач у запевненні клієнта погодився на здійснення листування щодо рахунку та договору через мобільний додаток або інші дистанційні канали зв`язку.

Суд бере до уваги, що після направлення зазначеного повідомлення відповідач не здійснив повного погашення кредитної заборгованості, а станом на 07 червня 2026 року неповернутий залишок продовжував обліковуватися Банком як прострочений.

Оцінюючи встановлені обставини у сукупності, суд виходить із того, що відповідач допустив істотне порушення кредитного зобов`язання, не усунув його у передбаченому договором порядку, у зв`язку із чим Банк реалізував право вимагати повернення непогашеної кредитної заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення непогашеної кредитної заборгованості в межах суми, правомірність виникнення якої підтверджується наданими позивачем доказами.

Водночас настання строку виконання кредитного зобов`язання не звільняє позивача від обов`язку довести законність включення до його складу кожної заявленої суми.

Щодо неправомірного нарахування пені та її включення до основної кредитної заборгованості

Окремої правової оцінки потребують нарахування пені за порушення відповідачем строків виконання кредитного зобов`язання та операції з її подальшого погашення. Із банківської виписки за рахунком № НОМЕР_1 убачається, що протягом 2025 року Банк нарахував відповідачу штрафи та пеню на загальну суму 6 250 грн 69 коп. Зазначені нарахування здійснено в період дії воєнного стану. 30 січня 2026 року Банком відображено погашення частини зазначеної заборгованості на суму 5 006 грн 78 коп., після чого непогашений залишок пені становив 1 243 грн 91 коп.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Відповідно до зазначеної норми у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Зазначені положення мають імперативний характер та не ставлять звільнення позичальника від сплати неустойки в залежність від звернення до кредитодавця з окремою заявою.

Отже, нарахування відповідачу пені в період дії воєнного стану не створило належного до виконання грошового зобов`язання, а відповідні суми підлягали списанню кредитодавцем.

Суд ураховує, що встановлене законом звільнення позичальника від обов`язку сплати пені поширюється на всю суму відповідних нарахувань, незалежно від того, чи залишилася пеня непогашеною, чи Банк відобразив її погашення шляхом проведення внутрішньобанківських операцій.

У зв`язку із цим суд окремо оцінює правові наслідки здійсненої Банком 30 січня 2026 року операції з погашення раніше нарахованої пені в розмірі 5 006 грн 78 коп.

Із наданих позивачем банківських виписок убачається, що зазначена сума була спрямована на рахунок обліку отриманих Банком штрафів і пені та вплинула на формування подальшого залишку заборгованості, визначеного позивачем як заборгованість за наданим кредитом. Суд ураховує, що пунктом 5.22 Умов і правил обслуговування передбачено можливість збільшення кредиту на суму заборгованості за процентами та неустойкою за відсутності на рахунку клієнта достатніх власних коштів для їх оплати. При цьому Банк надає кредит у розмірі відповідної заборгованості та спрямовує кредитні кошти на її погашення. Отже, зазначеним положенням договору передбачено механізм погашення окремих платежів за рахунок кредитного ліміту. Водночас застосування такого договірного механізму можливе лише щодо платежів, обов`язок сплати яких виник на законних підставах.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо обов`язковість відповідних положень випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.

Тому положення договору, які передбачають можливість використання кредитних коштів для погашення неустойки, не можуть застосовуватися всупереч імперативним вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Нарахування відповідачу пені в розмірі 5 006 грн 78 коп. у період дії воєнного стану не створило належного до виконання грошового зобов`язання, яке могло бути правомірно погашене шляхом збільшення основної кредитної заборгованості.

Суд виходить із того, що правова природа грошового зобов`язання визначається підставами його виникнення, а не виключно найменуванням бухгалтерського рахунку, на якому відповідна сума обліковується кредитодавцем. Проведення Банком внутрішньої операції з погашення неустойки за рахунок кредитного ліміту не може змінювати встановленого законом звільнення позичальника від її сплати.

Інше тлумачення фактично дозволяло б кредитодавцю обходити імперативні приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України шляхом зміни облікової класифікації заборгованості: спочатку нараховувати неустойку, від сплати якої позичальник звільнений законом, а надалі включати її до основного боргу як використані кредитні кошти.

Така правова конструкція суперечила б змісту та меті встановленого законодавцем звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання під час дії воєнного стану.

При цьому суд не ставить під сумнів право Банку застосовувати передбачені договором механізми кредитування та обслуговування кредиту загалом і не вирішує питання недійсності відповідних договірних положень.

Суд лише встановлює, що такі положення не можуть бути застосовані всупереч імперативним вимогам закону щодо конкретної складової заборгованості.

Оцінюючи надані позивачем виписки та розрахунок заборгованості у сукупності, суд установив, що сума 5 006 грн 78 коп. врахована при формуванні заявленого до стягнення залишку основної кредитної заборгованості в розмірі 16 869 грн 76 коп.

Зокрема, із розрахунку позивача вбачається, що станом на 01 січня 2026 року залишок кредитної заборгованості становив 13 730 грн 83 коп., а залишок нарахованої пені - 5 006 грн 78 коп.

Після проведення 30 січня 2026 року операції з погашення зазначеної пені та подальшого відображення процентних нарахувань Банк визначив новий обліковий залишок кредитної заборгованості, який надалі, з урахуванням здійснених погашень, сформував заявлену до стягнення суму 16 869 грн 76 коп.

Отже, збільшення кредитної заборгованості на 5 006 грн 78 коп. підтверджується не лише окремим бухгалтерським записом про погашення пені, але й взаємозв`язком відповідних операцій із подальшою зміною залишку основного боргу.

За таких обставин суд установив, що зазначена сума фактично включена Банком до основної кредитної заборгованості, хоча її походженням є неправомірно нарахована пеня.

Суд окремо наголошує, що відмова у стягненні зазначених 5 006 грн 78 коп. зумовлена не недоведеністю факту укладення кредитного договору чи користування відповідачем кредитними коштами загалом, а встановленням конкретної неправомірної складової у сформованому Банком залишку основної кредитної заборгованості.

Наявність між сторонами кредитних правовідносин, фактичне використання відповідачем кредитних коштів та виникнення обов`язку щодо їх повернення підтверджуються наданими позивачем доказами.

Водночас це не надає кредитодавцю права стягувати під виглядом основного боргу суми, правова підстава виникнення яких суперечить імперативним положенням закону. Сума 5 006 грн 78 коп. не розглядається судом як окремий платіж, здійснений відповідачем за рахунок власних коштів, та повторно не зараховується на погашення процентів або іншої частини основного кредитного боргу. Її виключення здійснюється виключно з метою усунення неправомірного збільшення кредитної заборгованості внаслідок погашення пені за рахунок кредитного ліміту. При цьому суд не здійснює довільного перерозподілу платежів відповідача та не змінює встановленої договором черговості погашення правомірно нарахованих сум. Суд лише виключає зі складу заявленої до стягнення заборгованості ту суму, яка не могла бути правомірно включена до неї відповідно до вимог закону.

Отже, заявлений позивачем залишок основної кредитної заборгованості в розмірі 16 869 грн 76 коп. підлягає зменшенню на 5 006 грн 78 коп. та за результатами такого перерахунку заборгованість становить 11 862 грн 98 коп.

Крім того, окремо заявлена позивачем вимога про стягнення непогашеного залишку пені в розмірі 1 243 грн 91 коп. суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та задоволенню не підлягає.

Таким чином, із загальної заявленої позивачем заборгованості в розмірі 18 113 грн 67 коп. не підлягають стягненню 6 250 грн 69 коп., які за своєю правовою природою становлять неправомірно нараховану пеню, з яких 5 006 грн 78 коп. включено до основної кредитної заборгованості, а 1 243 грн 91 коп. заявлено як її окремий непогашений залишок.

Щодо достатності доказів та меж судового розгляду

Суд ураховує, що позивач є професійним учасником ринку банківських послуг, здійснює облік кредитних операцій та володіє інформацією щодо нарахування процентів, пені, погашення кредитної заборгованості й джерел проведення відповідних операцій.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, саме позивач зобов`язаний довести не лише факт укладення кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів, але й розмір непогашеного грошового зобов`язання з урахуванням усіх здійснених платежів.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім передбачених законом випадків.

Суд зазначає, що позивач мав процесуальну можливість надати всі необхідні докази на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, у тому числі документи щодо правових підстав включення окремих платежів до основного боргу.

Водночас суд не зобов`язаний самостійно усувати недоліки доказування замість сторони та формувати доказову базу на підтвердження заявлених нею вимог.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не звільняє позивача від установленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які він посилається.

При цьому суд зазначає, що встановлення неправомірності включення до основного боргу пені в розмірі 5 006 грн 78 коп. здійснено виключно на підставі доказів, наданих самим позивачем.

Визначення правової природи платежу та перевірка наявності законних підстав для його стягнення належать до повноважень суду під час вирішення спору.

За таких обставин суд вирішує спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оцінюючи їх у сукупності, та визнає доведеними лише ті складові заявленої заборгованості, розмір і правові підстави виникнення яких підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом установлено факт укладення між сторонами кредитного договору, фактичного використання відповідачем кредитних коштів, виникнення обов`язку щодо їх повернення, а також неналежного виконання відповідачем відповідних договірних зобов`язань.

Надані позивачем документи підтверджують нарахування процентів за користування кредитними коштами за січень і лютий 2026 року в розмірі 2 345 грн 13 коп. та їх включення до облікового залишку кредитної заборгованості.

Водночас заявлений позивачем розмір заборгованості не може бути прийнятий у повному обсязі, оскільки включає неправомірно нараховану пеню, від обов`язку сплати якої відповідач звільнений законом.

При цьому суд розмежовує правомірні договірні проценти, які становлять плату за користування кредитними коштами, та штрафні платежі, нараховані за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

У зв`язку із цим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в межах документально підтвердженої заборгованості в розмірі 11 862 грн 98 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № CF_148802 від 29 червня 2026 року.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 18 113 грн 67 коп., із яких суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 11 862 грн 98 коп., що становить 65,49 % заявлених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову та відповідно до принципу пропорційності розподілу судових витрат, передбаченого статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 743 грн 66 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 274-79, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 29 травня 2021 року в розмірі 11 862 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні 98 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 1 743 (одна тисяча сімсот сорок три) гривні 66 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення з урахуванням передбачених ЦПК України особливостей обчислення строку апеляційного оскарження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя??