Рішення № 141031875, 28.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1199/26

Провадження №2-о/338/103/26

28 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Куценка О. О., за участю секретаря судового засідання Дричак Д. Т., заявниці ОСОБА_1 , представника заявниці - адвоката Федоріва С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяви та рух справи

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Також у заяві ОСОБА_1 просила визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначила, що тривалий час фактично проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю у с. Гринівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, спільно несли витрати на повсякденні потреби, продукти харчування, утримання житла та придбання необхідних речей.

Заявниця вказувала, що ОСОБА_2 був її родичем через родинні зв`язки з її першим чоловіком. У зв`язку з погіршенням стану його здоров`я вона також здійснювала за ним догляд, купувала ліки, допомагала у побуті, а після його смерті організувала поховання.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Острогляд Ярослави Вікторівни із заявою про прийняття спадщини.

14 травня 2026 року нотаріусом заведено спадкову справу №75/2026, а постановою від 19 травня 2026 року заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документа, який підтверджує факт її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У зв`язку з цим встановлення відповідного факту необхідне заявниці для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 26 серпня 2026 року з ініціативи суду витребувано відповідні докази у приватного нотаріуса, органів державної реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації місця проживання та Старобогородчанської сільської ради.

Позиція учасників справи та показання свідків

У судовому засіданні 28 жовтня 2026 року заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала та просила її задовольнити. Пояснила, що фактично проживає у с. Гринівка з 2008 року, після смерті її першого чоловіка ОСОБА_3 , який перебував у родинних відносинах із сім`єю ОСОБА_2 . Із цього часу між нею та ОСОБА_2 склалися близькі сімейні відносини, які полягали не лише у взаємній допомозі як родичів, а й у постійному спільному побуті та веденні господарства. У 2012 році заявниця уклала шлюб із ОСОБА_4 . У 2016 році вона разом із чоловіком придбала квартиру у м. Івано-Франківську, у зв`язку з чим з 22 листопада 2016 року була зареєстрована за адресою цієї квартири. Водночас заявниця пояснила, що фактично у квартирі в м. Івано-Франківську постійно не проживала, а продовжувала мешкати у с. Гринівка. Її чоловік ОСОБА_4 постійно проживав у м. Івано-Франківську та приїжджав до неї у с. Гринівка переважно у вихідні дні. У 2022 році ОСОБА_4 помер. Також, ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , тоді як ОСОБА_2 проживав у розташованому неподалік будинку АДРЕСА_2 пояснила, що фактичне спільне сімейне життя її та ОСОБА_2 не було обмежене лише одним із цих будинків. Вони постійно перебували та вели спільний побут як у будинку АДРЕСА_1 , так і в будинку АДРЕСА_2 , користувалися обома домоволодіннями, мали там особисті речі та місця для сну. ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності, заявниця працювала на заводі радіоелектроніки та отримувала заробітну плату. За її поясненнями, вони спільно планували побутові витрати, купували продукти харчування, одяг, необхідні для господарства речі та ліки, спільно несли витрати, пов`язані з утриманням житла, та разом вели домашнє господарство. З 2016 року стан здоров`я ОСОБА_2 істотно погіршився, у зв`язку з чим заявниця додатково здійснювала за ним догляд, купувала ліки та допомагала у вирішенні повсякденних питань. При цьому заявниця наголосила, що її відносини з ОСОБА_2 не були відносинами чоловіка та жінки як подружжя. Вона ставилася до нього як до близького родича та члена сім`ї. Водночас характер їхнього життя, за її твердженням, виходив за межі звичайної допомоги родичу: вони мали спільний побут, спільно вели господарство, планували витрати та фактично забезпечували повсякденні потреби один одного. Заявниця мала ключі від будинку АДРЕСА_2 , у цьому будинку знаходилися її речі та було місце для сну. Після смерті ОСОБА_2 , коли його тіло було доставлено до будинку, саме вона відчинила будинок та займалася організацією поховання.

Представник заявниці адвокат Федорів Сергій Іванович заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Заперечень проти задоволення поданої заяви не мав.

Заявниця та її представник проти розгляду справи за відсутності представника заінтересованої особи не заперечували та суд постановив проводити розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила, що зареєстрована по АДРЕСА_3 , а фактично з дитинства проживає у будинку АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 знала з дитинства як сусіда. Свідок підтвердила, що приблизно з 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично проживали однією сім`єю. Зокрема, у період із 2016 року до смерті ОСОБА_2 у 2021 році вони мали спільний побут, вели спільне господарство та користувалися як будинком заявниці №117, так і будинком ОСОБА_2 №112. Свідок також підтвердила, що з 2016 року стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився та заявниця здійснювала за ним догляд. Зазначені обставини свідок, за її словами, спостерігала особисто як сусідка.

Допитана як свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає по АДРЕСА_5 , пояснила, що є близькою подругою заявниці, часто бувала у неї та особисто спостерігала її повсякденне життя. Свідок підтвердила, що протягом 2016-2021 років, до дня смерті ОСОБА_2 , заявниця та спадкодавець фактично проживали однією сім`єю, мали спільний побут та вели спільне господарство. Також підтвердила, що після смерті ОСОБА_2 саме ОСОБА_1 займалася організацією його поховання.

Заслухавши пояснення заявниці та її представника, показання свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Встановлені судом обставини та мотиви рішення

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина. 14 травня 2026 року приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Острогляд Ярославою Вікторівною заведено спадкову справу №75/2026. З матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Інших осіб, які звернулися із заявами про прийняття спадщини після його смерті, матеріали спадкової справи не містять. Постановою приватного нотаріуса від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на відсутність належного документа, який підтверджував би факт проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

На виконання ухвали суду від 26 серпня 2026 року перевірено також обставини щодо сімейного стану ОСОБА_2 та наявності можливих спадкоємців попередніх черг.

З отриманих від органу державної реєстрації актів цивільного стану відомостей убачається, що батьками ОСОБА_2 були ОСОБА_6 , 1923 року народження, та ОСОБА_7 , 1924 року народження, які померли у 1989 році. За результатами перевірки Державного реєстру актів цивільного стану громадян актових записів про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 , його розірвання, а також актових записів про народження дітей, у яких ОСОБА_2 був би зазначений батьком, не виявлено.

Таким чином, матеріалами справи не встановлено осіб, які заявляють самостійні спадкові права після смерті ОСОБА_2 та заперечують проти встановлення заявленого факту.

Отже, спору про право, який виключав би можливість розгляду справи в порядку окремого провадження, судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, для застосування статті 1264 ЦК України необхідним є встановлення не лише самого перебування осіб в одному населеному пункті чи надання однією особою допомоги іншій, а існування між ними протягом установленого законом строку фактичних сімейних відносин, характерними ознаками яких є спільне проживання, спільний побут, ведення спільного господарства, спільні витрати, взаємна допомога, а також наявність взаємних прав та обов`язків.

При цьому поняття проживання однією сім`єю у розумінні статті 1264 ЦК України не обмежується лише фактичними подружніми відносинами чоловіка та жінки.

До відповідного кола можуть належати й інші особи, між якими фактично склалися відносини, притаманні членам сім`ї, за умови доведення зазначених вище ознак.

Тому сама обставина перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 не виключає можливості встановлення її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , оскільки заявниця не посилається на існування між ними фактичних подружніх відносин.

Предметом доказування у цій справі є інший характер сімейних відносин - спільне повсякденне життя як близьких осіб та родичів, пов`язаних спільним побутом, господарством, витратами, взаємною допомогою та взаємними обов`язками.

Оцінюючи докази на підтвердження таких обставин, суд ураховує таке.

За інформацією Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 з 22 листопада 2016 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Разом із тим сама по собі реєстрація місця проживання має обліковий характер і за обставин цієї справи не є безумовним доказом фактичного проживання заявниці у квартирі в м. Івано-Франківську.

Заявниця надала послідовне пояснення причин такої реєстрації, зазначивши, що квартира була придбана у 2016 році разом із її чоловіком ОСОБА_4 , який постійно проживав у ній, тоді як вона фактично продовжувала проживати у с. Гринівка.

Такі пояснення не суперечать іншим дослідженим доказам та підтверджуються показаннями двох допитаних судом свідків, які протягом тривалого часу безпосередньо спостерігали за повсякденним життям заявниці у с. Гринівка.

Суд також ураховує відомості Старобогородчанської сільської ради, за якими ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_7 , а в погосподарському обліку відсутні відомості про інших осіб, зареєстрованих чи облікованих членами цього домогосподарства.

Однак відсутність заявниці у погосподарському обліку будинку АДРЕСА_2 свідчить передусім про відсутність її офіційного обліку саме за цією адресою та сама по собі не спростовує можливості фактичного сімейного проживання.

Суттєве значення при цьому має встановлений у судовому засіданні характер такого проживання. Так, заявниця мала власний будинок АДРЕСА_1 на цій же вулиці, а ОСОБА_2 - будинок АДРЕСА_2 . За поясненнями заявниці та узгодженими з ними показаннями свідків, їхнє спільне життя фактично відбувалося в межах обох домоволодінь, якими вони користувалися у повсякденному житті як члени однієї сім`ї. Таким чином, сама наявність двох окремих будинків не може за встановлених обставин бути визначальною для висновку про відсутність спільного проживання.

Судом установлено, що щонайменше протягом останніх п`яти років життя ОСОБА_2 заявниця та спадкодавець постійно перебували у с. Гринівка, спільно користувалися домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , вели повсякденний побут і господарство. ОСОБА_1 мала у будинку ОСОБА_2 ключі, особисті речі та місце для сну. Вони спільно купували продукти харчування, одяг, ліки та речі для побуту, несли витрати, пов`язані з господарством та забезпеченням повсякденних потреб. Кошти, отримувані ОСОБА_2 у вигляді пенсії по інвалідності та заявницею у вигляді заробітної плати, використовувалися для забезпечення їхніх спільних побутових потреб. При цьому ведення заявницею та спадкодавцем спільного життя не виникло виключно внаслідок погіршення здоров`я останнього.

З наданих заявницею пояснень та показань свідків убачається, що такі відносини існували раніше, а погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 з 2016 року лише зумовило збільшення обсягу допомоги та догляду з боку заявниці. Тому суд не розцінює встановлені між ними відносини лише як надання сторонньої допомоги хворому родичу.

Навпаки, характер та тривалість таких відносин, ведення спільного господарства, спільне планування та здійснення витрат, повсякденна взаємна допомога, користування обома домоволодіннями та фактична організація спільного побуту в їх сукупності свідчать про існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносин, притаманних членам однієї сім`ї.

Суд також ураховує, що після смерті ОСОБА_2 саме заявниця, маючи ключі від його будинку, забезпечила доступ до житла після доставлення тіла померлого та організувала його поховання.

Ця обставина сама по собі не є достатнім доказом проживання однією сім`єю протягом п`яти років, однак у сукупності з іншими доказами підтверджує характер фактичних взаємовідносин заявниці зі спадкодавцем.

Показання допитаних судом свідків щодо основних обставин є послідовними та узгодженими між собою. Обидва свідки тривалий час проживають у безпосередній близькості від місця проживання заявниці та спадкодавця, особисто знали ОСОБА_2 та заявницю і повідомили суду про обставини, які спостерігали безпосередньо.

Суд ураховує, що одна зі свідків є близькою подругою заявниці, однак ця обставина сама по собі не є підставою для відхилення її показань, оскільки вони узгоджуються з показаннями іншого свідка та встановленими у справі обставинами.

За результатами оцінки доказів окремо та в їх сукупності суд вважає доведеним, що не менш як протягом п`яти років до часу відкриття спадщини, тобто щонайменше з 20 лютого 2016 року до 20 лютого 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільні витрати та взаємні права й обов`язки. Заявниця та свідки вказували на існування таких відносин ще з 2008 року.

Разом із тим для вирішення питання, з яким заявниця пов`язує юридичне значення цього факту, визначальним є встановлення передбаченого статтею 1264 ЦК України мінімального строку, а саме не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Тому суд вважає достатнім встановлення факту за юридично значимий для справи період - з 20 лютого 2016 року до дня смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо зазначеної у заяві вимоги про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги суд виходить із такого.

Стаття 1264 ЦК України безпосередньо пов`язує право особи на спадкування за законом у четверту чергу з юридичним фактом проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, належність заявниці до кола осіб, передбачених статтею 1264 ЦК України, є правовим наслідком установленого судом юридичного факту, а не окремим фактом, який потребує самостійного встановлення в порядку окремого провадження.

При цьому в цій справі суд не вирішує питання про визнання права власності заявниці на конкретне спадкове майно, його склад чи розмір спадкової частки. Такі питання не є предметом цього окремого провадження та вирішуються при оформленні спадкових прав з урахуванням установленого судовим рішенням факту та інших передбачених законом умов спадкування.

Таким чином, встановлений цим рішенням факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є юридичною підставою, яка відповідно до статті 1264 ЦК України підлягає врахуванню при визначенні її права на спадкування за законом у четверту чергу.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та наявність підстав для її задоволення шляхом встановлення відповідного юридичного факту.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, статтею 3 СК України, статтею 1264 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме у період з 20 лютого 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

заінтересована особа: Виконавчий комітет Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Франка, буд. 1, с. Старі Богородчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77712, код ЄДРПОУ 40154315.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя