Рішення № 141030437, 27.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/5871/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В. І., розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНЕРТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНЕРТ» (далі ТОВ «Ханерт», товариство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 23.04.2026 №01031103200702, форма «В4», яким ТОВ «Ханерт» зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість за січень 2026 року на 163 834,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 23.04.2026 №01031303200702, форма «ПН», яким до ТОВ «Ханерт» застосовано штрафну санкцію у сумі 3 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області від 05.03.2026 №707-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ханерт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2025 по 31.01.2026 за результатами якої складено акт №7012/07-02/45516837 від 24.03.2026.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про заниження ТОВ «Ханерт» бази оподаткування ПДВ за січень 2026 року на суму 819 169,98 грн та, відповідно, заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 163 834,00 грн. Підставою для такого висновку стало те, що контролюючий орган порівняв договірні ціни реалізації товарів оптовим покупцям ФОП із роздрібними цінами, які відображалися на веб-сайті ТОВ «Ханерт» для кінцевих споживачів.

Зауважує, що сам контролюючий орган в акті перевірки визнав, що продаж товарів ФОП здійснювався з торговою націнкою від 5,3% до 12,1%. Тобто спірні товари реалізовувалися вище ціни придбання.

Оскільки ГУ ДПС у Волинській області не встановив факту реалізації товарів нижче ціни придбання, а тому висновок про заниження бази оподаткування ПДВ є необґрунтованим, у зв`язку із чим просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-2).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 23).

У відзиві на позовну заяву від 01.06.2026 представник відповідача позовних вимог не підтримала та зауважила, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.11.2025 по 31.01.2026 в сумі 7 912 465 грн.(ПДВ - 1 582 493 грн) на підставі документів: оборотно-сальдових відомостей по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 702 «Дохід від реалізації товарів» із співставленням вибірковим методом первинних документів: накладних, договорів, товарно-транспортних накладних, банківських виписок та інших первинних документів, відомостей єдиного реєстру податкових накладних встановлено його заниження всього на суму 163 834,00 грн. в т. ч. за звітний період січень 2026 року в сумі 163 834,00 грн.

В ході перевірки, при дослідженні інтернет ресурсів, встановлено діючий веб сайт HANERT з доменним ім`ям http://www.hanert.com.ua, який забезпечує функціонування онлайн-продажу товарів.

Проведеним аналізом ЄРПН, ТОВ «Ханерт» продаж товару здійснюється як на фізичних осіб-підприємців, так і на юридичних осіб; однак, переважна частка операцій припадає саме на контрагентів у статусі ФОП. При цьому, продаж товарів ФОП здійснюється з мінімальною торговою націнкою (від 5,3% до 12,1%), тоді як при реалізації аналогічних товарів юридичним особам із істотно вищою націнкою (від 56,7% до 123,7%), що свідчить про характерність (виходячи з реального економічного змісту операцій) спрямування таких господарських операцій на мінімізацію податкових зобов`язань.

Разом з цим, встановлено, що такі ФОП-покупці, які здійснюють закупівлю значних обсягів товару, фактично не володіють необхідними матеріально-технічними ресурсами для провадження відповідної господарської діяльності, зокрема відсутні складські приміщення, належні умови для зберігання ТМЦ, а також трудові ресурси, необхідні для обробки, зберігання та подальшої реалізації придбаного товару.

В ході перевірки проведено порівняльний аналіз цін через офіційний веб-сайт та встановлено, що реалізація товарів кінцевим споживачам здійснюється за цінами, які істотно перевищують вартість (за даними бухгалтерського/ податкового обліку) реалізації аналогічних товарів на адресу фізичних осіб-підприємців, що свідчить про невідповідність рівню звичайних цін до договірної ціни.

Відтак, визначені ТОВ «Ханерт» договірні ціни при реалізації товару не відповідають ним же визначеним цінам з реалізації ідентичного товару через веб-сайт, тобто здійснюється постачання товару за заниженими звичайними цінами. Таким чином, обсяг суми розбіжностей між договірними та звичайними цінами становить 819 169,98 грн (ПДВ - 163 834 грн) (арк. спр. 27-31).

У відповіді на відзив сторона позивача підтримав позицію, викладену в позові та додав, що ПК України не зобов`язує платника податку продавати товар усім покупцям за однаковою ціною або з однаковою торговою націнкою. Диференціація цін залежно від каналу збуту (оптова торгівля через ФОП-партнерів / роздрібний продаж кінцевим споживачам через веб-сайт) є звичайною та правомірною комерційною практикою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України (арк. спр. 45-46).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства (далі - КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Товариство перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області з 22.08.2024 та з 01.11.2025 зареєстровано платником податку на додану вартість. Код основного виду економічної діяльності 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет.

На підставі направлення від 05.03.2026 №1044 та наказу від 05.03.2026 №707-п (арк. спр. 35-36) виданого на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 з врахуванням підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ханерт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2025 по 31.01.2026, зазначених у листі №566/12/03-20-18-02- 06 від 10.02.2026.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Волинській області складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 24.03.2026 №7012/07-02/45516837 (арк. спр. 6-11), яким встановлено, що порушення:

пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за звітний період січень 2026 року на суму 163 834 грн.

пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 РК України в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних та відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 163833,99 грн в т. ч. за звітний період січень 2026 року на 163833,99 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав заперечення №6 від 07.04.2026 (вх. №ЕКПП/4874/6 від 07.04.2026) (арк. спр. 15-16), за результатами розгляду яких було прийнято рішення від 21.04.2026 №1603/12/03-20-07-02-12 про підтвердження висновків документальної позапланової виїзної перевірки (арк. спр. 17).

Відтак, відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення:

від 23.04.2026 №01031103200702, форма «В4», яким ТОВ «Ханерт» зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість за січень 2026 року на 163 834,00 грн (арк. спр. 18);

від 23.04.2026 №01031303200702, форма «ПН», яким до ТОВ «Ханерт» застосовано штрафну санкцію у сумі 3 400,00 грн (арк. спр. 19).

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажом товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до підпункту 188.1 статті 188 ПК України оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Крім того, правовідносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулюються Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 №5007-VI (далі - Закон №5007-VI).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування є визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка водночас повинна відповідати ринковій ціні. При визначенні цін у господарських зобов`язаннях сторони мають враховувати економічні чинники та рівень ринкових цін, виходячи з яких і визначається звичайна ціна для цілей оподаткування.

Отже, при визначенні бази оподаткування враховується рівень звичайних цін. База оподаткування не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим. При цьому, суб`єкти господарювання здійснюють реалізацію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.11.2025 по 31.01.2026 ТОВ «Ханерт» задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1 408 906 грн.

Перевіркою відображених у рядку 1.1 Декларацій «Операцiї на митнiй територiї України, що оподатковуються за основною ставкою» показників за період з 01.11.2025 по 31.01.2026 у загальній сумі 7 912 465 грн. (ПДВ 1 582 493 грн.) встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації імпортованих ТМЦ торгової марки Hanert (офісні крісла, геймерські крісла, дитячі ванночки тощо).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.11.2025 по 31.01.2026 в сумі 7 912 465 грн (ПДВ 1 582 493 грн) на підставі документів: оборотно-сальдових відомостей по рах.361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 702 «Дохід від реалізації товарів» із співставленням вибірковим методом первинних документів: накладних, договорів, товарно-транспортних накладних, банківських виписок та інших первинних документів, відомостей єдиного реєстру податкових накладних встановлено його заниження всього на суму 163 834 грн в т.ч. за звітний період січень 2026 року в сумі 163 834 грн.

Разом з цим, встановлено, що такі ФОП-покупці, які здійснюють закупівлю значних обсягів товару, фактично не володіють необхідними матеріально-технічними ресурсами для провадження відповідної господарської діяльності, зокрема відсутні складські приміщення, належні умови для зберігання ТМЦ, а також трудові ресурси, необхідні для обробки, зберігання та подальшої реалізації придбаного товару.

При цьому встановлено, що ці ж ФОП зареєстровані як суб`єкти, які застосовують реєстратори розрахункових операцій (далі РРО), через який здійснюється фіксація продажу товарів та ряд супутніх дій, та які відображають фактичний перебіг розрахункових та касових операцій, а саме: реєстрація продажу товарів (робіт, послуг); проведення оплат готівкою та/або платіжними картками; формування та видача фіскального чека покупцю; фіксація кожної операції в фіскальній пам`яті та передача даних до ДПС.

За проведеним аналізом розрахункових операцій, проведених через РРО, такими ФОП здійснення операцій з реалізації придбаних товарів від ТОВ «Ханерт» не відображено.

В ході перевірки, при дослідженні інтернет ресурсів, встановлено діючий веб сайт HANERT з доменним ім`ям http://www.hanert.com.ua, який забезпечує функціонування онлайн-продажу товарів.

В договорі публічної оферти веб-сайту (http://www.hanert.com.ua), зазначено, що «…даний договір адресований споживачам і є офіційною та публічною пропозицією Продавця ТОВ «Ханерт» укласти договір купівлі-продажу Товару…». Відповідно до даного договору, продавець це компанія, що реалізовує товари, які представлені на Інтернет-сайті.

Вищенаведене свідчить про фактичне використання ТОВ «Ханерт» даного сайту з онлайн-продажу товарів, а саме ТМЦ (офісні крісла, геймерські крісла, дитячі ванночки тощо).

Проведеним аналізом Єдиного реєстру податники накладних (далі ЄРПН), ТОВ «Ханерт» продаж товару здійснюється як на фізичних осіб-підприємців, так і на юридичних осіб; однак, переважна частка операцій припадає саме на контрагентів у статусі ФОП. При цьому, продаж товарів ФОП здійснюється з мінімальною торговою націнкою (від 5,3% до 12,1%), тоді як при реалізації аналогічних товарів юридичним особам із істотно вищою націнкою (від 56,7% до 123,7%), що свідчить про характерність (виходячи з реального економічного змісту операцій) спрямування таких господарських операцій на мінімізацію податкових зобов`язань.

В ході перевірки проведено порівняльний аналіз цін через офіційний веб-сайт http://www.hanert.com.ua та встановлено, що реалізація товарів кінцевим споживачам здійснюється за цінами, які істотно перевищують вартість (за даними бухгалтерського/ податкового обліку) реалізації аналогічних товарів на адресу фізичних осіб-підприємців, що свідчить про невідповідність рівню звичайних цін до договірної ціни.

Із врахуванням вищенаведеного контролюючим органом встановлено, що визначені ТОВ «Ханерт» договірні ціни при реалізації товару не відповідають ним же визначеним цінам з реалізації ідентичного товару через веб-сайт, тобто здійснюється постачання товару за заниженими звичайними цінами. Таким чином, обсяг суми розбіжностей між договірними та звичайними цінами становить 819 169,98 грн (ПДВ 163 834 грн).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що контролюючий орган не встановив факту реалізації товарів за цінами, нижчими за ціну їх придбання, оскільки такі доводи не враховують змісту встановлених під час перевірки обставин та підстав визначення бази оподаткування.

У сукупності наведені обставини стали підставою для висновку контролюючого органу про невідповідність договірних цін рівню звичайних цін та спрямованість відповідних операцій на мінімізацію податкових зобов`язань. Отже, позивач безпідставно зводить зміст акта перевірки виключно до порівняння цін реалізації та придбання товарів, не спростовуючи інших установлених контролюючим органом обставин, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Необґрунтованим є і посилання позивача на те, що контролюючий орган підмінив передбачений підпунктом 188.1 статті 188 ПК України критерій ціни придбання товару роздрібною ціною, розміщеною на вебсайті. Зміст акта перевірки свідчить, що відомості вебсайту використовувалися для зіставлення цін реалізації аналогічних товарів за ЄРПН та оцінки обґрунтованості застосованих договірних цін. При цьому роздрібна ціна сама по собі не є безумовним доказом звичайної ціни в конкретній господарській операції, однак може враховуватися під час оцінки цінового рівня за умови належного обґрунтування порівнянності відповідних операцій.

Посилання позивача на те, що фізичні особи-підприємці виступали оптовими покупцями, а тому могли придбавати товари за індивідуально погодженими цінами, також не спростовує висновків перевірки без надання відповідних письмових доказів. Свобода сторін у визначенні договірної ціни не означає звільнення платника податків від обов`язку доказування.

Суд зауважує, що доказів на спростування встановлених порушень товариством надано не було.

Загальність оподаткування є одним з принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство, згідно з яким кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені ПК України, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 ПК України).

Для підтвердження даних, визначених платником податків у податковій звітності, чинне законодавство зобов`язує такого платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзаци перший, другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з цим Законом бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV ).

Обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац п`ятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення (абзац одинадцятий статті 1, частина перша статті 9 Закону №996-XIV).

Серед інших, основним принципом, якому має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац восьмий статті 4 Закону № 996-XIV).

Закон №996-XIV також визначає порядок складення первинних документів, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та їх обов`язкові реквізити.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку, як джерел фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують здійснення господарських операцій за їх сутністю.

В іншому разі не можна вважати, що платник податків виконав податковий обов`язок належним чином.

На створені державою контролюючі органи у сфері оподаткування покладені функції з контролю достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.2. пункту 19-1.1 статті 19 ПК України).

Обов`язку платника податку вести фінансову звітність з дотриманням вимог законодавства кореспондує право контролюючого органу в межах покладених на нього функцій запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів (підпункт 20.1.6. пункту 20.1 статті 20 ПК України).

При цьому за загальним правилом платник податків після початку перевірки має надати контролюючому органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Так, відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведені норми встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Таким чином, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких здійснювався облік господарської діяльності, і як наслідок, правомірності формування даних податкового обліку, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку у дотриманні вимог податкового законодавства.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, якщо контролюючий орган обґрунтовує правомірність прийнятого рішення відсутністю документального підтвердження облікованих господарських операцій, обов`язок довести протилежне, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, покладається на платника податків.

На думку суду, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Цей принцип вимагає, з одного боку, реального захисту особи від свавільного втручання держави, а з іншого - послідовного застосування зрозумілих і передбачуваних законодавчих вимог, спрямованих на забезпечення безпеки автомобільних перевезень, належного обліку вантажу та додержання режиму праці й відпочинку водіїв. Застосування верховенства права не означає звільнення суб`єкта господарювання від чітко встановлених законом обов`язків лише з мотивів незгоди з їх практичним навантаженням або посилання на відсутність прибутку від окремої поїздки.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Тому суд оцінює не тільки формальні твердження сторін, а й увесь масив доказів, наданих на підтвердження фактичного змісту спірної операції. Водночас принцип офіційного з`ясування обставин не звільняє учасників справи від процесуального обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення, і не надає суду права замінювати собою орган контролю шляхом пошуку нових, не покладених в основу спірної постанови фактичних підстав відповідальності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.09.2010 №19-рп/2010 наголосив, що адміністративне судочинство має особливості у процесуальних правах та обов`язках учасників, а також у повноваженнях суду щодо збирання і дослідження доказів, покликані забезпечити реальну можливість захисту особи у спорі із суб`єктом владних повноважень. Суд ураховує цей підхід, однак зазначає, що посилений стандарт судового контролю не означає автоматичної переваги тверджень приватної особи над документально та технічно зафіксованими результатами перевірки. Вирішальним є зміст, взаємний зв`язок і доказова сила кожного доказу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 звернула увагу, що покладений частиною другою статті 77 КАС України на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення не усуває передбаченого частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Такий розподіл тягаря доказування забезпечує процесуальну рівновагу: відповідач доводить наявність законних і фактичних підстав для штрафу, а позивач конкретні факти, якими він спростовує висновки органу контролю, зокрема, заявлену ним мету та характер перевезення.

Водночас позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування доводів контролюючого органу та підтвердження обґрунтованості застосованих ним цін реалізації товарів. Зокрема, позивач не подав документів та інших доказів, які б давали змогу перевірити обґрунтованість його заперечень щодо встановлених під час перевірки обставин і спростовували висновки, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Самі лише твердження про безпідставність висновків контролюючого органу без належного документального підтвердження не є достатніми для їх спростування.

Враховуючи наведене, ТОВ «Хантер» не доведено наявності підстав для визначення протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2026 №01031103200702.

Перевіркою встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних та відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 163833,99 грн в т.ч. за звітний період січень 2026 року на 163 833,99 грн.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний у встановлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відтак, в порушення пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 ПК України ТОВ «Ханерт» не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних всього в сумі 163 833,99 грн. в т. ч. за звітний період січень 2026 року на 163 833,99 грн.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України визначено, що у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу,- тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач згідно із платіжною інструкцією від 08.05.2026 №229 сплатив судовий збір в розмірі 3 328,00 грн (арк. спр. 3), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8 = 2 662,40 грн, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 665,60 грн, може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статями 139, 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНЕРТ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович