Рішення № 141030436, 27.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/5738/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Сакарінєн Ліна Вадимівна, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» (далі ТОВ «Зак-Сервіс», товариство позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027000902 від 13.02.2026 та податкове повідомлення-рішення №0026970902 від 13.02.2026, винесені ГУ ДПС у Волинській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення фактичної перевірки ТОВ «Зак-Сервіс» було складено акт №03/1060/09-02/42778323 від 16.01.2026 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним.

З акту перевірки вбачається, що аналізом даних Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що в період з 08.01.2023 по 08.01.2026 включно ТОВ «Зак-Сервіс» здійснювало операції з придбання пального на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код операцій - «3» та напрям використання - або «0», або «9», або «10», або «15») - Волинська область, Володимирський район, село Локачі, вулиця Шевченка, будинок 41а в кількості 2 802 930,42 літрів пального (обсяг пального у літрах, приведених до 15 С), в тому числі: за період з 08.01.2023 по 31.12.2023 було придбано 960 710,64 літрів пального; за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 було придбано 770 645,19 літрів пального; за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 було придбано 1 071 574,59 літрів пального.- за період з 01.01.2026 по 08.01.2026 відсутнє придбання.

Згідно із зазначеним актом податковий орган виснує, що ним встановлено, що ТОВ «Зак-Сервіс» отримало протягом 2025 календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), а саме дизельне пальне в кількості 1 071 574,59 літрів, або 1 071,574 кубічних метрів та при цьому не здійснило реєстрацію акцизного складу в системі, електронного адміністрування пального та спирту етилового, чим порушило вимоги підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

ТОВ «Зак-Сервіс» вважає, що його територія, на якій містяться ємності для зберігання пального для власного споживання, не набула статусу акцизного складу в 2025 році, відповідно товариство у 2025 році не набуло статусу розпорядника акцизного складу з огляду на те, що обсяг пального, який був встановлений податковим органом, як такий, що вийшов за межі дозволеного ліміту в 1 000 кубічних метрів, оскільки воно заправлялося в дизельні генератори (технічне обладнання).

Також податковим органом, посилаючись на норми ПК України, що діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, винесено податкове повідомлення-рішення №0026970902 від 13.02.2026, яким нараховано 8 160,00 грн штрафних санкцій.

Звертає увагу суду, що Верховний Суд у своїй постанові від 02.12.2025 №420/9072/24 також підтвердив цю позицію, та чітко зазначив, що повідомлення про об`єкти оподаткування (форма №20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Враховуючи наведені обставини товариство просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-7).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (акт. спр. 107).

У відзиві на позовну заяву від 26.05.2026 представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що за результатами фактичної перевірки ТОВ «Зак-Сервіс» встановлено порушення вимог податкового законодавства, які полягали в несвоєчасному поданні повідомлень за формою № 20-ОПП щодо окремих транспортних засобів, а також відсутності реєстрації акцизного складу за місцем зберігання пального. За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.02.2026 № 0026970902 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8 160,00 грн та № 0027000902 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 000 000,00 грн.

Щодо несвоєчасного подання повідомлень за формою № 20-ОПП відповідач зазначає, що платники податків зобов`язані повідомляти контролюючий орган про об`єкти оподаткування протягом 10 робочих днів із дня їх реєстрації, створення чи відкриття. Водночас за результатами перевірки встановлено несвоєчасне подання позивачем відповідних повідомлень щодо транспортних засобів, що підтверджується наданими до перевірки документами. Уважає, що такі обставини свідчать про порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України та є підставою для застосування штрафних санкцій.

Стосовно відсутності реєстрації акцизного складу відповідач звертає увагу, що протягом 2025 року позивач отримав 1 071 574,59 л дизельного пального, тобто обсяг, який перевищує 1 000 куб. м. При цьому за місцем зберігання пального товариство використовувало шість металевих резервуарів загальною місткістю 132 600 л та паливороздавальні колонки для заправлення транспортних засобів, що використовуються у господарській діяльності. На думку відповідача, отримання пального в обсягах, що перевищують установлений законом граничний показник, зумовлювало обов`язок позивача зареєструвати акцизний склад, а тому відсутність такої реєстрації є порушенням підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Крім того, контролюючий орган не погоджується з доводами ТОВ «Зак-Сервіс» про використання пального виключно для заправлення дизельних генераторів. Зазначає, що передбачене законодавством виключення щодо зберігання пального для потреб власного споживання застосовується за сукупності визначених умов, зокрема за умови отримання пального в обсягах, що не перевищують 1 000 куб. м протягом календарного року. Також звертає увагу, що товариство не повідомляло контролюючий орган у встановленому порядку про зберігання пального для заправлення електрогенераторної установки, а тому наведені ним обставини не спростовують установленого перевіркою порушення.

З огляду на викладене відповідач уважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 111-116).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено (арк. спр. 211).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Керуючись підпунктом 19-1.1.14 пункту 19-1 статті 19, підпунктами 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, пунктом 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80, пункту 80.8 статті 80 ПК України на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки СГД ТзОВ «Зак-Сервіс» №24-п від 06.01.2026, та направлень №11/03-20-09-02-12, №10/03-20-09-02-12 від 06.01.2026 (арк. спр. 135-137), проведено фактичну перевірку дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального господарської одиниці місця зберігання пального, що розташоване за адресою: Волинська область, Володимирський район, селище Локачі, вулиця Шевченка, 41А, де здійснює господарську діяльність суб`єкт господарювання ТОВ «Зак-Сервіс».

За результатами проведення перевірки складено акт від 16.01.2026 №03/1060/09-02/42778323 (далі акт перевірки) (арк. спр. 14-18), яким встановлено порушення вимог:

підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України - відсутність реєстрації акцизного складу;

пункту 63.3 статті 63 ПК України несвоєчасне подання ТОВ «Зак-Сервіс» повідомлень за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючого органу за місцем обліку.

Відповідно до висновків акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0027000902 від 13.02.2026 (арк. спр. 19-20), яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1000000,00 грн, за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 РК України та податкове повідомлення-рішення №0026970902 від 13.02.2026 (арк. спр. 21-22), яким застосовано штрафні санкції у розмірі 8160,00 грн за порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України.

ТОВ «Зак-Сервіс», не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними за результатами акту перевірки, 27.02.2026 подано скаргу до Державної податкової служби України на вказані податкові повідомлення-рішення (арк. спр. 23-27).

Державною податковою службою України винесено рішення від 20.04.2022 №10087/6/99-00-06-03-01-06, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №0027000902 від 13.02.2026 та №0026970902 від 13.02.2026 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (арк. спр. 29-32).

ТОВ «Зак-Сервіс» не погоджуючись із прийнятим рішенням контролюючого органу звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Враховуючи зазначені норми, непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених ПК України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) вказаних вище документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених пунктом 81.1. ПК України, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Слід зазначити, що в даному випадку контролюючий орган був допущений до проведення перевірки за наслідками якої ним було складено акт, а в подальшому на підставі його висновків винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом вище, підставою для проведення перевірки відповідно до наказу від 06.01.2026 №24-п суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність за місцем зберігання пального за адресою: Волинська область, Володимирський район, селище Локачі, вулиця Шевченка, будинок 41-А, є підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (арк. спр. 11).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Абзацами п`ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Судом встановлено, що посадовими особами контролюючого органу перед початком проведення перевірки було пред`явлено службове посвідчення та направлення на проведення перевірки, а також вручено копію наказу, про що свідчать відповідні записи у направленнях на перевірку, скріплені підписом заступника головного бухгалтера товариства (арк. спр. 12-13).

Сторона позивача не заперечує щодо правомірності проведення фактичної перевірки, тому про неподання у строки та у випадках передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі (звіт форми 20-ОПП), зокрема за 8 об`єктами пов`язаних з оподаткуванням, суд зазначає наступне.

Підпунктами 1, 4 та 5 пункту 63.3. статті 63 ПК України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Для здійснення податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588).

У відповідності до пункту 8.1 Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з пунктом 8.2 Порядку № 1588 об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 8.4 Порядку № 1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У відповідності до пункту 8.5 Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

Пунктом 8.7 Порядку № 1588 рекомендований довідник типів об`єктів оподаткування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Центрального контролюючого органу та розміщується на інформаційних стендах у контролюючих органах.

Отже, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Вказаний обов`язок передбачено також у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування.

Відповідно до положень пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 грн, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Так, у постанові Верховного суду від 10.11.2022 у справі № 640/23530/21 зроблено висновок, що відповідно до наведених вище норм Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою № 20-ОПП, зокрема, про об`єкти оподаткування або об`єкти, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

На переконання суду, повідомлення за формою № 20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми № 20-ОПП, є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Відтак, позивач мав обов`язок подати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Вказане спірне податкове повідомлення-рішення винесене у зв`язку із порушенням пункту 63.3 статті 63 ПК України та передбачає застосування на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України штрафної (фінансової) санкції на суму 8 160,00 грн за ненадання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП.

Так, суд зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання до контролюючого органу за місцем обліку повідомлення за формою №20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування. При цьому, це рішення прийняте відповідачем на підставі акта про результати фактичної перевірки з питань обігу та обліку пального.

Отже, у спірних відносинах податковий орган застосував до платника податків штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України за результатами фактичної перевірки, чим, на переконання суду, вийшов за межі свої повноважень з огляду на такі обставини.

Виходячи з наведених вище положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та пункту 80.2 статті 80 ПК України, предметом фактичної перевірки може бути виключно дослідження питань щодо дотримання платником податків норм законодавства з питань: регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Таким чином, з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки, адже повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), не є дозвільним документом тощо.

Копія наказу ГУ ДПС у Волинській області від 06.01.2026 №24-п містить посилання на підставу проведення перевірки підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, згадані вище положення ПК України не вказують на наявність у контролюючого органу повноважень на дослідження під час проведення фактичної перевірки питань дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України в частині подання до податкового органу за місцем обліку повідомлення про об`єкти оподаткування.

Натомість, у силу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підставою для проведення фактичної перевірки визначено наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідач у спірних відносинах допустив розширене тлумачення своїх повноважень, оскільки обраний ним спосіб реалізації владної управлінської функції щодо здійснення контролю за дотриманням позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не входить до предмета фактичної перевірки.

Застосування законодавцем словосполучення «та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи», на переконання суду, не наділяє відповідача повноваженнями на дослідження під час проведення фактичної перевірки питань подання платником повідомлення за формою № 20-ОПП, оскільки таке повідомлення не є документом дозвільного характеру, наявність яких належить до предмета контролю у ході проведення фактичної перевірки.

Крім того, суд звертає увагу на те, що, навіть, якщо і посадовими особами відповідача було встановлено вищевказане порушення, то сам факт такого порушення міг би бути підставою для призначення іншої перевірки та притягнення платника податків до відповідної відповідальності.

Вказаний висновок кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 19.01.2022 у справі №420/5947/19, від 26.07.2021 у справі №806/437/17, в яких суд касаційної інстанції досліджував питання наслідків виявлення під час проведення камеральної перевірки порушень податкового законодавства, які виходять за межі предмету такої перевірки, та дійшов висновку про те, що якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду, що викладений в постанові від 15.03.2023 у справі № 440/1262/21, а саме: з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Дана позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 02.12.2025 у справі № 420/9072/24.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2026 №0026970902.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.02.2026 №0027000902, яке винесено у зв`язку із порушенням підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України - відсутність реєстрації акцизного складу, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження -розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;

Отож, передбачений нормою пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України виняток застосовується при сукупності умов, а саме:

(1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів;

(2) суб`єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів;

(3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб`єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб`єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов`язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов`язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній. Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов`язкових умов, передбачена абзацом шостим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, він зобов`язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 160/15431/21.

Також, з аналізу норми пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України слідує висновок, що обсяг отриманого суб`єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.

Таким чином, якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 куб. м., то такий суб`єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.

Наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 420/4383/23.

Відповідно до абзацу шостого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

в) надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, технологічну схему встановлення витратомірів-лічильників спирту етилового та/або масових витратомірів засобами електронного зв`язку не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня встановлення витратомірів-лічильників спирту етилового та/або масових витратомірів.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України передбачена відповідальність за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу у вигляді накладення штрафу в розмірі 1 000 000 гривень.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач на місці зберігання пального за адресою Волинська область, Володимирський район, село Локачі, вулиця Шевченка, будинок 41а на підставі ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельній ділянці площею 0,8409 га, кадастровий номер 0722455100:01:006:0149, за адресою: Волинська область, Локачинський район, селище міського типу Локачі, вулиця Шевченка, 41а, здійснює операції з приймання, зберігання та відпуску пального через паливо роздавальні колонки для заправки власних транспортних засобів, що використовуються в господарській діяльності підприємства та використовує 6 металевих резервуарів об`ємом 8800 л. (2 резервуари), 10 000л. (2 резервуари) 20 000л. (1 резервуар) та 75 000л. 1 резервуар (загальний об`єм 132 600 літрів) (арк. спр. 196).

Відповідно до даних Єдиного реєстру акцизних накладних (Додаток 1 до акту перевірки) (арк. спр. 147) встановлено, що в періоді з 01.01.2025 по 31.12.2025 включно ТОВ «Зак-Сервіс» здійснювало операції з придбання пального на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код операцій «3» та напрям використання або «0», або «9», або «10», або «15») - Володимирський район, село Локачі, вулиця Шевченка, будинок 41а в кількості 1 071 574,59 літрів пального (обсяг пального у літрах, приведених до 15 С), що підтверджується також наданими до перевірки картки рахунку 2031, реєстром прихідних накладних по рахунку 203, первинними документами на поставку пального, а саме видатковими накладними та товарно транспортними накладними. (арк. спр. 162-195).

Факт отримання пального в кількості 1 071 574,59 літрів за адресою: Волинська область, Володимирський район, село Локачі, вулиця Шевченка, будинок 41а товариство також не заперечує.

ТОВ «Зак-Сервіс» уважає, що його територія, на якій містяться ємності для зберігання пального для власного споживання, не набула статусу акцизного складу в 2025 році, відповідно товариство у 2025 році не набуло статусу розпорядника акцизного складу з огляду на те, що обсяг пального, який був встановлений податковим органом, як такий, що вийшов за межі дозволеного ліміту в 1 000 кубічних метрів, оскільки воно заправлялося в дизельні генератори (технічне обладнання).

Позивачем на підтвердження наявності дизельних генераторів надано перелік генераторів які обліковуються на основних засобах та використовуються ТОВ «Зак-Сервіс» (арк. спр. 34), а саме:

дизель-генератор HIMOINSA HSW-350 INS350 KVA1500/G, який знаходиться за адресою: Волинська області, Луцький район, село Чаруків, вулиця Вокзальна, будинок 156;

дизель-генератор HIMOINSA HSW-300 T5; 240 KWA1500; 2003р.в. б/в, який знаходиться за адресою: Волинська області, Володимирський район, селище Локачі, вулиця Шевченка, будинок 14;

генератор дизельний DJ 315 DD з АВР, який знаходиться за адресою: Волинська області, Ковельський район, селище Турійськ, вулиця Паралельна, будинок 33, придбаний на підставі Договору купівлі-продажу від 12.12.2024 №12/12/24 (арк. спр. 51-52);

електростанція дизельна Commins C 55 D5, яка знаходиться за адресою: Волинська області, Володимирський район, селище Локачі, вулиця Шевченка, будинок 41/А придбаний на підставі Договору купівлі-продажу від 04.03.2022 №КП/ЗБ/04/03/1 (арк. спр. 77).

Вказане обладнання було введено в експлуатацію на підставі наказів: від 01.05.2025 №39/1/ОД дизель-генератор HIMOINSA HSW-300 T5; 240 KWA1500; 2003р.в. б/в та дизель-генератор HIMOINSA HSW-350 INS350 KVA1500/G (арк. спр. 38); від 20.12.2024 №100/1/Од генератор дизельний DJ 315 DD з АВР (арк. спр. 53) та від 04.03.2022 №14/Од електростанція дизельна Commins C 55 D5 (арк. спр. 78).

Крім того позивачем оформлені прогноз потреби для роботи генераторів при повному знеструмлені об`єктів на 2025 рік (зворот арк. спр. 83-85).

Також ТОВ «Зак-Сервіс» наказами встановлено лінійні норми витрат паливо-мастильних матеріалів обладнання (арк. спр. 90-95).

Листом від 16.10.2025 №ВлФ/300-ВИХ-4738-25 Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» повідомило товариство про можливе припинення (обмеження) газопостачання на об`єкті за адресою: - зерносушарка, селище Турійськ, вулиця Паралельна, 35 корпус 3 (арк. спр. 97).

Позивач зауважує, що аналізуючи Додаток №1 до Наказу №12-1/од від 22.01.2025 вбачається, що потреба товариства на роботу генераторів в 2025 році становила 308 997 літрів.

Водночас матеріали справи не містять доказів фактичного використання позивачем пального для роботи зазначених дизельних генераторів, зокрема документів, які підтверджували б обсяги фактично використаного та списаного пального. Самі лише документи щодо наявності генераторів, їх введення в експлуатацію, встановлення лінійних норм витрат паливно-мастильних матеріалів та розрахунки прогнозної потреби в пальному не підтверджують факту його використання у відповідних обсягах.

Так, визначена позивачем прогнозна потреба в пальному для роботи генераторів на 2025 рік у розмірі 308 997 літрів відображає лише розрахунковий обсяг пального, який може бути необхідним для забезпечення їх роботи, однак не засвідчує фактичного споживання такого обсягу. Відтак, зазначені документи самі по собі не є достатнім підтвердженням того, що пальне, отримане позивачем, було фактично використане для заправлення дизельних генераторів, а не зберігалося в резервуарах за місцем провадження господарської діяльності.

Окрім того сторона позивача звертає увагу на пункт 24 Розділу XIII Законом України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Суд враховує, що вказаною нормою установлено, що на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1) суб`єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об`єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об`єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб`єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі - декларація), яка безоплатно подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

У декларації зазначаються такі відомості:

про суб`єкта господарювання:

для юридичних осіб - найменування, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження;

для фізичних осіб - підприємців - прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 та пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України;

для іноземних суб`єктів господарської діяльності - найменування та податковий номер постійного представництва;

загальна місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Декларація складається у довільній формі та подається в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об`єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

У разі якщо у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування контролюючим органом буде виявлено факти зберігання суб`єктом господарювання пального в обсягах понад 2000 літрів без отримання ліцензії на право зберігання пального та за відсутності належним чином поданої декларації, до такого суб`єкта господарювання застосовується відповідальність за зберігання пального без ліцензії на право зберігання пального, передбачена статтею 73 цього Закону.

В свою чергу, як зазначає контролюючий орган, та позивачем не доведено зворотного, ТОВ «Зак-Сервіс» не повідомляло належним чином контролюючий орган про зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки. Відтак суд погоджується, що таке твердження представника товариства про зауважену причину перевищення обсягу придбання пального ніяким чином не спростовує порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Вирішуючи цей спір суд виходить з правового регулювання, встановленого підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, системний аналіз якого свідчить про те, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

За таких обставин суди приходить до висновку про те, що обсяг пального, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні вказаної норми.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 13.07.2022 у справі № 420/14724/20, від 12.03.2024 у справі № 160/8390/22.

Суд зазначає, що зі змісту наданих відповідачем видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, на які посилається позивач, не вбачається відомостей, які б дозволяли ідентифікувати спосіб відвантаження пального, а саме - його передачу безпосередньо в технічне обладнання, пристрої (дизельні генератори) - через паливороздавальні колонки в місці зберігання пального, на яке отримано відповідну ліцензію.

Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять лише загальні відомості щодо постачання нафтопродуктів з адресою розвантаження, їх обсягів та реквізитів сторін, однак не фіксують факт безпосередньої заправки в технічне обладнання, пристрої.

За правилами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які мають містити відомості про відповідну господарську операцію, а також інші обов`язкові реквізити, що дозволяють ідентифікувати таку операцію.

Водночас відповідно до положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України приймання, переміщення та відпуск нафтопродуктів оформлюються відповідними первинними та обліковими документами затвердженого Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 р. N 281/171/578/155 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (зокрема актами приймання, товарно-транспортними накладними, журналами обліку, відомостями відпуску пального), які повинні відображати реальний зміст господарських операцій.

Отже, у разі фактичного відвантаження пального безпосередньо у технічне обладнання, пристрої такі операції повинні бути підтверджені належними первинними документами, які дозволяють встановити дату, обсяг відпущеного пального, конкретне технічне обладнання (пристрій), а також сам спосіб отримання (відвантаження) пального.

Проте позивачем не надано жодних документів, які б у сукупності дозволяли ідентифікувати саме такий спосіб отримання пального для зберігання, що підтверджують відвантаження пального безпосередньо в технічне обладнання, пристрої. А також, не доведено, що придбане паливо у великих об`ємах, одразу було залито у генератори, без зберігання у ємностях окремо. Навпаки робота генераторів здійснюється за наявної потреби, а не по факту завезення автоцистернами палива до позивача. Матеріали справи не містять та судами не встановлена технічна можливість заправляння або відвантаження палива напряму до наведеного обладнання позивача.

Водночас суд зазначає, що положення Інструкції регулюють порядок приймання, обліку та відпуску нафтопродуктів як товару та передбачають оформлення таких операцій відповідними первинними та обліковими документами.

Разом з тим зазначена Інструкція не містить положень, які б підтверджували можливість здійснення відпуску пального безпосередньо у генератори без належного документального оформлення таких операцій.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №280/1635/23.

Відтак, позивач у 2025 році був розпорядником акцизного складу, адже він мав територію з ємністю для зберігання пального та протягом календарного року отримав (придбав) пальне в обсягах, що перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), а саме за 2025 рік - 1 071 574,59 літрів, проте не провів реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, а тому податкове повідомлення-рішення від 13.02.2026 №0027000902 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України). У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 13.02.2026 №0026970902 форми «ПС» за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 160,00 грн. У задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно платіжної інструкції від 06.05.2026 №708 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 12 098,00 грн (арк. спр. 8), який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Зак-Сервіс» необхідно стягнути судовий збір в сумі 97,92 грн (дев`яносто сім гривень 92 копійки) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» (45500, Волинська область, Володимирський район, селище Локачі, вулиця Шевченка, будинок 41а, ідентифікаційний код юридичної особи 42778323) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 лютого 2026 року №0026970902 форми «ПС» за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 160,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зак-Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 97,92 грн (дев`яносто сім гривень 92 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович