Рішення № 141030438, 27.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/6321/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гіль Юрій Павлович в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві про відмову у призначенні пенсії №032450008563 від 22.04.2026; зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 08.08.2000 по 14.08.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.02.2006 по 28.02.2006, з 01.08.2006 по 31.08.2006, з 01.07.2009 по 30.10.2009, з 01.01.2010 по 31.01.2010 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2026 про призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2026 року ОСОБА_1 за допомогою вебпорталу Пенсійного фонду України звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало ГУ ПФУ в м. Київ, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.04.2026 №032450008563, через відсутність необхідного страхового стажу.

Дане рішення мотивоване тим, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, свідоцтво про народження дитини, довідка про стаж) та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний стразовий стаж враховано повністю та складає 28 років 3 місяці 13 днів, для визначення права з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності (пункт 3.1 Прикінцевих положень Закону) 32 роки 4 місяці 20 днів , що недостатньо для призначення пенсії.

Проте ознайомившись із наданою органом Пенсійного фонду України довідкою Форма РС-право, позивач дізналась що відповідач протиправно, без зазначення причин не зарахував до загального страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності з 08.08.2000 по 14.08.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001 з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.02.2006 по 28.02.2006, з 01.08.2006 по 31.08.2006, з 01.07.2009 по 30.10.2009 та з 01.01.2010 по 31.01.2010.

Зауважує, що надані позивачем документи містять всі відомості про роботу позивача. Відтак, ОСОБА_1 має необхідний страховий стаж роботи та має право на призначення пенсії за віком. Незараховані періоди підприємницької діяльності підтверджуються довідкою ГУ ДПС у Волинській області у якій зазначено що з 08.08.2000 по 31.12.2001 позивач перебувала, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, протягом 2004 року здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту та сплачувала фіксований податок в розмірі 100 грн, у лютому, з липня по жовтень 2006 року та з липня по серпень 2009 року перебувала, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, та у січня 2010 року здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту.

Звертає увагу суду, що про сплату податків і зборів за період здійснення підприємницької діяльності з 08.08.2000 по 26.06.2018 позивач надала відповідачу довідку ГУ ДПС у Волинській області в якій зазначено порядок сплати податку та розміри сплаченого фіксованого податку, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-4).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 21).

ГУ ПФУ в м. Києві області у відзиві на позовну заяву від 03.06.2026 №2600-0903-8/91446 заперечує проти позовних вимог та зауважує, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, свідоцтво про народження дитини, довідка про стаж) та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж враховано повністю та складає 28 років 3 місяці 13 днів, для визначення права з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності (пункт 3.1 Прикінцевих положень Закону) 32 роки 4 місяці 20 днів, що недостатньо для призначення пенсії.

В зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк спр 24-25).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 витребувано від ГУ ПФУ в м. Києві заяву ОСОБА_1 разом із розпискою-повідомленням та долученими документами, а також індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України форми ОК-5 (арк. спр. 29).

Витребувані документи від ГУ ПФУ в м. Києві надійшли на адресу суду 26.10.2026 (арк. спр. 32-54).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

За допомогою вебпорталу Пенсійного фонду України 15.04.2026 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) (арк. спр. 35).

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом «екстериторіальності» ГУ ПФУ м. Києві, яким рішенням від 22.04.2026 №032450008563 відмовлено у її призначенні (арк. спр. 10).

Зазначене рішення мотивовано тим, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом, свідоцтво про народження дитини, довідка про стаж) та згідно даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж враховано повністю та складає 28 років 3 місяці 13 днів, для визначення права з урахуванням періодів ведення підприємницької діяльності (пункт 3.1 Прикінцевих положень Закону) 32 роки 4 місяці 20 днів, що недостатньо для призначення пенсії.

Враховуючи вищевикладене, громадянці ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Уважаючи таке рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Згідно з статтею 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В свою чергу, порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону № 1058-IV. Так, абзацом першим частиною першою статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Відповідно до частини другої зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Розділом XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пункт 3.1.) визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 року по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, зареєстрованою в МЮУ 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,

- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

- з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління ПФУ від 18.06.2014 р. № 10-1, зареєстрованою в МЮУ 08.07.2014 р. за № 785/25562 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 р. №8-1) є обов`язковим відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (далі - єдиний внесок).

Так, відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

В силу пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 р. - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно з пунктом 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою Правління ПФУ №5-5 від 10.06.1994 (далі - Інструкція №5-5) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток №1).

Згідно із пунктом 18 Інструкції №5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління ПФУ від 06.09.1996 № 11-1 (далі - Інструкція №11-1), платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

В силу пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 №11-1 платники, перелічені в пунктами 2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у пункті 2.7 - за постійним місцем проживання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у Постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Як убачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 08.08.2020 по 26.06.2018 була зареєстрована як фізична особа-підприємець із наявним основним видом економічної діяльності 74.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (основний) (арк. спр. 13).

Відповідно до довідки Форма РС-право, до страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем не зараховано до загального страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності з 08.08.2000 по 14.08.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001 з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.02.2006 по 28.02.2006, з 01.08.2006 по 31.08.2006, з 01.07.2009 по 30.10.2009 та з 01.01.2010 по 31.01.2010 (арк. спр. 12).

Причиною не зарахування зазначених період ГУ ПФУ в м. Києві слугувала відсутність інформації щодо сплати страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 (зворот арк. спр. 49-52).

Згідно із довідкою наданою Головним управлінням ДПС у Волинській області від 30.04.2024 №459/03-20-24-03 (арк. спр. 47), ОСОБА_1 за період:

з 08.08.2000 по 31.12.2001 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 03.01.2002 по 30.04.2002 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту та сплачувала фіксований податок у такому розмірі:

з 03.01.2002 по 31.01.2002 - 70 грн

з 01.02.2002 по 28.02.2002 - 70 грн

з 01.03.2002 по 31.03.2002 - 60 грн

з 01.04.2002 по 30.04.2002 - 60 грн

з 01.05.2002 по 31.12.2002 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 03.01.2003 по 30.04.2005 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту та сплачувала фіксований податок у такому розмірі:

з 03.01.2003 по 31.01.2003 - 60 грн

з 01.02.2003 по 28.02.2003 - 60 грн

з 01.03.2003 по 31.03.2003 - 60 грн

з 01.04.2003 по 30.04.2003 - 60 грн

з 01.05.2003 по 31.05.2003 - 60 грн

з 03.06.2003 по 30.06.2003 - 60 грн

з 01.07.2003 по 31.07.2003 - 60 грн

з 01.08.2003 по 31.08.2003 - 60 грн

з 01.09.2003 по 30.09.2003 - 60 грн

з 01.10.2003 по 31.10.2003 - 60 грн

з 01.11.2003 по 30.11.2003 - 60 грн

з 01.12.2003 по 31.12.2003 - 60 грн

з 06.01.2004 по 31.01.2004 - 60 грн

з 01.02.2004 по 29.02.2004 - 60 грн

з 02.03.2004 по 31.03.2004 - 60 грн

з 01.04.2004 по 30.04.2004 - 60 грн

з 01.05.2004 по 31.05.2004 - 100 грн

з 01.06.2004 по 30.06.2004 - 100 грн

з 01.07.2004 по 31.07.2004 - 100 грн

з 01.08.2004 по 31.08.2004 - 100 грн

з 01.09.2004 по 30.09.2004 - 100 грн

з 01.10.2004 по 31.10.2004 - 100 грн

з 01.11.2004 по 30.11.2004 - 100 грн

з 01.12.2004 по 31.12.2004 - 100 грн

з 01.01.2005 по 31.01.2005 - 70 грн

з 01.02.2005 по 28.02.2005 - 70 грн

з 02.03.2005 по 31.03.2005 - 70 грн

з 01.04.2005 по 30.04.2005 - 100 грн

з 01.05.2005 по 31.05.2005 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 01.06.2005 по 31.01.2006 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 01.02.2006 по 28.02.2006 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 01.03.2006 по 31.07.2006 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 01.08.2006 по 03.09.2006 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 04.09.2006 по 31.12.2006 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 01.01.2007 по 31.01.2007 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 01.02.2007 по 30.06.2007 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 01.07.2007 по 01.08.2007 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 02.08.2007 по 31.12.2007 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 01.01.2008 по 31.01.2008 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 01.02.2008 по 30.06.2009 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 01.07.2009 по 30.10.2009 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 01.11.2009 по 31.12.2010 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 01.01.2011 по 28.02.2011 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 01.03.2011 по 30.04.2011 здійснювала підприємницьку діяльність за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту;

з 01.05.2011 по 31.03.2013 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 01.04.2013 по 30.06.2013 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок);

з 01.07.2013 по 31.03.2017 перебувала як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування;

з 01.04.2017 по 26.06.2018 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).

Враховуючи наведену інформацію судом встановлено, що факт сплати соціальних внесків підтверджується за період: з 03.01.2002 по 30.04.2002 та з 03.01.2003 по 30.04.2005.

За період провадження підприємницької діяльності позивач перебувала, як фізична особа-підприємець без інформації щодо сплати фіксованого податку (соціальних внесків):

на загальній системі оподаткування: з 08.08.2000 по 31.12.2001; з 01.05.2005 по 31.05.2005; з 01.02.2006 по 28.02.2006; з 01.08.2006 по 03.09.2006; з 01.01.2007 по 31.01.2007; з 01.07.2007 по 01.08.2007; з 01.01.2008 по 31.01.2008; з 01.07.2009 по 30.10.2009; з 01.01.2011 по 28.02.2011; з 01.05.2011 по 31.03.2013; з 01.07.2013 по 31.03.2017;

спрощеній система оподаткування (єдиний податок): з 01.04.2013 по 30.06.2013; з 01.04.2017 по 26.06.2018;

фіксований податок шляхом придбання патенту: з 01.06.2005 по 31.01.2006; з 01.03.2006 по 31.07.2006; з 04.09.2006 по 31.12.2006; з 01.02.2007 по 30.06.2007; з 02.08.2007 по 31.12.2007; з 01.02.2008 по 30.06.2009; з 01.11.2009 по 31.12.2010 та з 01.03.2011 по 30.04.2011.

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Суд зауважує, що відсутність у довідці Головного управління ДПС у Волинській області інформації про наявність заборгованості зі сплати обов`язкових платежів сама собою не підтверджує факту їх сплати за відповідні періоди.

Надана довідка містить відомості про перебування ОСОБА_1 на загальній та спрощеній системах оподаткування, а також про здійснення підприємницької діяльності за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту. Водночас відомості про сплату фіксованого податку наведено лише за окремі періоди, а інформація про сплату страхових внесків за інші спірні періоди відсутня.

Отже, сам факт здійснення підприємницької діяльності та перебування на певній системі оподаткування, зокрема придбання патенту на сплату фіксованого податку, не є достатнім підтвердженням сплати страхових внесків. За таких обставин наведена довідка сама собою не підтверджує наявності підстав для зарахування відповідних періодів до страхового стажу позивачки.

Враховуючи вищевикладене, а також інформацію, зазначену в довідці Головного управління ДПС у Волинській області від 30.04.2024 №459/03-20-24-03 та відсутність інформації щодо сплати страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 за періоди здійснення підприємницької діяльності з 08.08.2000 по 14.08.2000, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.02.2006 по 28.02.2006, з 01.08.2006 по 31.08.2006, з 01.07.2009 по 30.10.2009, з 01.01.2010 по 31.01.2010 суд приходить до висновку, що до зарахування страхового стажу ОСОБА_1 підлягають періоди здійснення підприємницької діяльності з 06.01.2004 по 29.02.2004, з 02.03.2004 по 31.12.2004 (відповідно до інформації щодо періодів сплати фіксованого податку) та з 01.04.2005 по 30.04.2005.

Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2026 у справі № 500/4381/25.

Щодо квитанцій про сплату соціальних внесків (арк. спр. 1418) суд зазначає, що такі докази були подані позивачкою безпосередньо до суду та не надавалися пенсійному органу під час звернення із заявою про призначення пенсії за віком. Відтак, відповідач був позбавлений можливості дослідити зазначені документи й надати їм оцінку під час прийняття оскаржуваного рішення.

Разом із тим суд увагу ГУ ПФУ в м. Києві, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, означає те, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Suominen v. Finland» (№37801/97, п.36) вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №620/2027/23.

Враховуючи наведене суд зауважує, що із оскаржуваного рішення від 22.04.2026 №032450008563 неможливо встановити які періоди провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 не були зараховані та причина такого нарахування.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд з урахуванням наданих статтею 245 КАС України повноважень вважає, що позов належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві про відмову у призначенні пенсії №032450008563 від 22.04.2026; зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 06.01.2004 по 29.02.2004, з 02.03.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2005 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2026 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків, викладених судом.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправними діями/рішеннями відповідача.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 709,97 грн, сплачений відповідно до квитанції від 13.05.2026 №2216194957 (арк. спр. 5).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №032450008563 від 22.04.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 06.01.2004 по 29.02.2004, з 02.03.2004 по 31.12.2004, з 01.04.2005 по 30.04.2005 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2026 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків, викладених судом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір в сумі 709,97 грн (сімсот дев`ять гривень 97 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович