Рішення № 141027928, 15.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2033/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ідент. код 19480600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРБУД" (63421, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Бірки, вул.Набережна, будинок 52; ідент. код 21258406)

про стягнення 795 005,51 грн

за участю представників :

позивача Павлов П.І.

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", 05.06.2026 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРБУД" коштів у розмірі 795005,51 грн, які складаються з основний борг у сумі 293505,56 грн;43239,91 грн пені, 15 процентів річних у сумі 227318,59 грн; інфляційних втрат у сумі 230941,45 грн, нарахованих за спожиту електричну енергію за період січень - березень 2021. Свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", укладеного між сторонами у справі, на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 прийнято позовну заяву ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2033/26, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на 02 липня 2026 року о 13:30.

У підготовчому засіданні 02.07.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 06 серпня 2026 року о 10:30 год.

Водночас, 06.08.2026 підготовче засідання у справі № 922/2033/26 не було проведено у зв`язку з находженням судді Шатернікова М.І. на лікарняному з 03.08.2026 по 12.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2026, після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов`язків судді (суддів), у справі № 922/2033/26 було призначено проведення підготовчого засідання на 01 жовтня 2026 року о 13:30

У підготовчому засіданні 01.10.2026 р. постановлено: протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 15.10.2026 р. о 13:30.

У судовому засіданні 15.10.2026 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст. 120, 121 ГПК України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, в порядку приписів ст. 120 ГПК України, та надання останньому можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку направлялись копії ухвал у справі № 922/2033/26 на адресу місцезнаходження відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 63421, Харківська обл., Чугуївський р-н, село Бірки, вул. Набережна, будинок 52, однак, була повернута до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причин невручення ухвали: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не виявив бажання повідомити суду свою правову позицію щодо суті спору. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

У строк визначений судом для подання відзиву на позов та/або заяв пов`язаних з розглядом справи, жодних документів від відповідача не надходило.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області у даній справі та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 3-6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», виконує функції постачальника «останньої надії» (позивач, постачальник «останньої надії», ДПЗД «Укрінтеренерго») діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному веб сайті позивача (https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2025/06/Dogovir.pdf ), примірник якого додано до позовної заяви.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, укладається на підставі дій споживача споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто споживач безакцептно приймає умови договору.

Згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику послуг комерційного обліку.

За даними АТ "Полтаваобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, ТОВ "НАРБУД" (відповідач, споживач) віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» у період: січень-березень 2021, що підтверджується повідомленням АТ "Полтаваобленерго" від 30.12.2020 № 04-32/24392.

Відповідач був приєднаний до Договору на умовах публічного договору та комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019

Відповідно до положень п. 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 2.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 5.8. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 4.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

Відповідно до п. 4.3 Комерційної пропозиції № 3 рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 5.10 Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Пункт 3 ч. 1 ст. 57 Закону України Про ринок електричної енергії визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

У пункті 1 ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії закріплено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За приписами ч. 1 ст. 45 Закону України Про ринок електричної енергії розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ч.1 ст. 46 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи розподілу зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного Договору ДПЗД Укрінтеренерго на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання відповідачем електричної енергії склало:

- у січні 2021 року: акт купівлі-продажу електричної енергії №006674 від 31.01.2021, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі 17193 кВт*год на суму 72871,02 грн, згідно з рахунком №000021258406/14/О01/12490 від 19.02.2021. Акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача, а також 13.03.2021 рекомендованим поштовим відправленням 01001895153885, що підтверджується роздруківкою з системи Microsoft Outlook та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та поштовим конвертом

- у лютому 2021 року: акт купівлі-продажу електричної енергії № 009642 від 28.02.2021, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі 30300 кВт*год на суму 119 401,87 грн, згідно з рахунком №000021258406/14/О02/15206 від 16.03.2021. Акт та рахунок були надіслані на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням 0100190543506, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та поштовим конвертом;

- у березні 2021 року: акт купівлі-продажу електричної енергії № 011985 від 31.03.2021, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 23318 кВт*год на суму 101 232,67 грн, згідно з рахунком № 000021258406/14/О03/17834 від 08.04.2021. Акт та рахунок були надіслані на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням 0100191994552, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та поштовим конвертом.

Як зазначає позивач, відповідач не підписав та не повернув вищезазначені акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень-березень 2021 р. та не здійснив своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії .

Зазначені вище обставини щодо нездійснення відповідачем розрахунку за спожиту електричну енергію за розрахунковий період січень-березень 2021 р., і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Крім того, у зв`язку з несплатою за поставлену електричну енергію позивач нарахував та заявив до стягнення 43239,91 грн пені, 227318,59 грн 15% річних та 230 941,45 грн інфляційних втрат, які нараховані позивачем по кожному рахунку окремо.

Позивачем на адресу відповідача листом № 44/11-001207 від 11.11.2021 було направлено Вимогу про сплату штрафних санкцій на суму 69 853,98 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 293505,56 грн, до якої були додані вищезазначені документи для здійснення оплати.

У подальшому, у зв`язку з наявною заборгованістю за Договором позивачем на електронну адресу Відповідача було направлено Вимогу про сплату штрафних санкцій на суму 439 137,57 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 293 505,56 грн № 44/11 011237 від 18.09.2025 аналогічного змісту вищезазначеній вимозі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 3 п. 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії на умовах публічного договору, розміщеного на офіційному веб-сайті ДПЗД Укрінтеренерго у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua на умовах комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов`язання щодо постачання електричної енергії позивачем як постачальником останньої надії у період з січня 2021 року по березень 2021 року за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Позивач, як постачальник, виконав свої зобов`язання у повному обсязі. Проте, відповідач умови договору щодо своєчасної та повної оплати електричної енергії у встановлені договором строки не виконав, доказів погашення заборгованості до суду не надав та суму заборгованості не спростував.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості за поставлену електроенергію не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 293505,56 грн основного боргу за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

При цьому судом враховано, що відповідно до Комерційної пропозиції № 3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, керуючись ст. 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності, а саме: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років.

Щодо стягнення 227 318,59 грн 15% річних та 230941,45 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.4. розділу 7 Комерційної пропозиції № 3 встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

З огляду на вказане, у пункті 7.4. Комерційної пропозиції сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 15% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченої заборгованості.

Перевіривши розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 227 318,59 грн 15% річних та 230941,45 грн інфляційних втрат, розрахованих за загальний період з 04.03.2021 по 02.06.2026, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 43239,91 грн пені суд керується наступним.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до положень п. 6.1. розділу 6 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

На підставі вищевказаних норм законодавства та умов договору позивач здійснив нарахування відповідачу 43239,91 грн - пені, за період з 04.03.2021 по 23.02.2022.

Контррозрахунку здійснених позивачем нарахувань, відповідачем суду надано не було.

Перевіривши розрахунки пені, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми пені підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарбуд» (63421, Харківська обл., Чугуївський р-н, с. Бірки, вул. Набережна, буд. 52; ЄДРПОУ: 21258406) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080; ЄДРПОУ: 19480600) заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень - березень 2021 року в розмірі 293 505,56 грн, основного боргу, інфляційні витрати в сумі 230 941,45грн, 15% річних в сумі 227 318,59 грн, 43 239,91 грн пені та судові витрати у розмірі 9 540,07 гривень.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "26" жовтня 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков