Рішення № 141027876, 28.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 921/158/26

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянувши заяву №б/н (вх.№8158) від 08.10.2026 ТОВ "Континент Сталь" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер - Ленд"

про 5 732 019,56 грн (сума основного боргу в розмірі 4 031 221,96 грн; інфляційне збільшення в розмірі 322 657,03 грн; пені у розмірі 804 572,30 грн; 3% річних у розмірі 87 408,56 грн; 10% неустойки в розмірі 486 159,71 грн (з урахуванням змінених та збільшених розміру позовних вимог)

представники сторін не прибули.

Суть справи:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2026 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер - Ленд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" 3 200 001,92 грн основного боргу, інфляційне збільшення в розмірі 274 045,55 грн, пеню у розмірі 718 210,16 грн, 3% річних у розмірі 7757,61 грн, 10% неустойки в розмірі 401 400,19 грн та 56 055,78 грн в повернення сплаченого судового збору.

В подальшому, через систему "Електронний суд" 08.10.2026 від ТОВ "Континент Сталь" надійшла заява №б/н (вх.№8158) від 08.10.2026 про прийняття додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка призначена судом до розгляду у судовому засіданні.

Для участі у ньому представник позивача не прибув, однак через систему "Електронний суд" надіслав суду заяву №б/н (вх.№8465) від 19.10.2026 про його проведення без нього.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, місце та час проведення судове засідання повідомлявся належним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на наведену процесуальну норму суд вважає за можливе розглянути заяву щодо судових витрат за відсутності представника відповідача.

Водночас, у тексті позовної заяви позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складають 200 000 грн. Таким чином, відповідач інформувався завчасно про те, що позивач очікує понести судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу. Разом з тим, ні у відзиві на позов, ні у запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог не надав жодної оцінки розміру заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2. ст.244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як слідує із матеріалів справи, 09.03.2026 між адвокатом Шевченком Іллею Володимировичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №09/03/26/1, згідно з п.1.1. якого Виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво Клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, а Клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги Виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п.1.2. угоди Виконавець зобов`язується здійснювати представництво інтересів Клієнта в межах врегулювання спору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лезер Ленд" (в т.ч. в судах щодо повернення заборгованості за договором поставки).

Винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) в обсязі, що визначений п. 1.2. договору (за представництво у суді першої інстанції) становить 200 000 грн. Розмір винагороди складає тверду суму, не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною Договору. Факт надання послуг за цим договором підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг. Оплата гонорару здійснюється Клієнтом після вирішення питання клієнта по суті або після набрання рішенням суду законної сили протягом 90 робочих днів з дня отримання рахунку Виконавця (п.п.4.1., 4.2.).

Згідно з умовами розділу цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1. цього договору та діє до 31.12.2027 (включно). Цей договір може бути припинений за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору. Цей договір вважається припиненим з дати набуття чинності відповідної додаткової угоди.

Згідно Акту приймання - передачі наданих послуг від 07.10.2026 Виконавцем надано наступні юридичні послуги на загальну суму 200 000 грн:

- надання правової консультації Клієнту;

- збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову;

- аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції;

- підготовка і подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, супровід заходів забезпечення позову в суді першої та апеляційної інстанції (підготовка проекту документів);

- підготовка позовної заяви, розрахунку штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних;

- формування додатків до позову та подання позову до суду;

- комунікація та консультування Клієнта та адвоката - представника у справі №921/158/26, підготовка проектів документів по суті спору у справі №921/158/26 (відповіді на відзив, додаткових пояснень).

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Ця правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В свою чергу, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами".

Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та Виконавець визначили в Акті приймання - передачі наданих послуг.

Дослідивши зазначені письмові докази суд констатує, що адвокатом підтверджено виконання робіт по наданню послуг, проте позивачем не доведено їх реальність - дійсність понесення у межах розгляду даної справи як і їх необхідність, а також їх вартість.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

В свою чергу, в Акті позивач та Виконавець зазначили, що до числа послуг з правової допомоги ними включені: надання правової консультації Клієнту; збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову; аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; підготовка і подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, супровід заходів забезпечення позову в суді першої та апеляційної інстанції (підготовка проекту документів); підготовка позовної заяви, розрахунку штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних; формування додатків до позову та подання позову до суду; комунікація та консультування Клієнта та адвоката - представника у справі №921/158/26, підготовка проектів документів по суті спору у справі №921/158/26 (відповіді на відзив, додаткових пояснень).

Однак, суд критично оцінює обґрунтування адвокатських витрат, в частині надання консультацій, збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову, аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції, розрахунку штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, формування додатків до позову, оскільки все це, на переконання суду, є складовою процесу складання (написання), подання позовної заяви до суду. При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутня конкретизація наданих усних консультацій, а з огляду на предмет та підстави позову, однотипність та стандартність справи, суд ставить під сумнів їх необхідність та реальність. Крім того, вказаний вид послуг не дає змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо, як правова допомога.

Крім того, суд звертає увагу на та, що в ході розгляду справи іншим представником позивача, адвокатом Єленич О.В., неодноразово подавались заяви про збільшення/зменшення розміру позовних вимог.

Також суд зауважує, що супровід заходів забезпечення позову в суді першої та апеляційної інстанції (підготовка проекту документів) це і є підготовка та подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви. Переліку вчинених інших заходів забезпечення позову адвокатом не наведено. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо, як правова допомога.

Окрім цього, суд не погоджується з такими юридичними послугами, як комунікація та консультування Клієнта і адвоката - представника у справі №921/158/26, підготовка проектів документів по суті спору у справі №921/158/26 (відповіді на відзив, додаткових пояснень), оскільки такі послуги взагалі не підтверджуються жодними доказами. А витрати, що визначені як вартість послуг за консультування адвоката - представника взагалі не підлягають покладенню на відповідача, оскільки умовами договору про надання правової допомоги такі послуги не передбачені. При цьому, суд зауважує, що відповідь на відзив, додаткові пояснення та інші процесуальні документи у справі були подані адвокатом Єленич О.В.

Суд зазначає, що залучення стороною декількох адвокатів для представництва своїх інтересів є реалізацією її права на професійну правничу допомогу. Разом із тим таке право не зумовлює безумовного обов`язку іншої сторони спору відшкодовувати витрати на виконання кожним адвокатом однакових робіт у повному обсязі. Втім Виконавець не конкретизував, у чому саме полягав окремий обсяг юридичної роботи адвоката Єленич О.В., які додаткові питання нею досліджувалися та чим була зумовлена необхідність виконання нею робіт, аналогічних тим, що зазначені в акті адвоката Шевченка І.В. (відповідь на відзив, додаткові пояснення).

Так у контексті зазначеного суд керується тим, що справа не є особливо складною, ураховуючи, що спори про стягнення заборгованості за договором поставки неодноразово розглядались Верховним Судом, а судова практика з вирішення подібних спорів наразі є послідовною та сталою.

Водночас, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Суд вважає, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, а матеріали цієї справи не містять великої кількості письмових доказів, що підлягали дослідженню. Окрім цього, варто зазначити, що спірні правовідносини регламентуються не надто значною кількістю законів і підзаконних нормативно-правових актів, що підлягали застосуванню до цієї суперечки.

Крім того, суд також бере до уваги, що позовні вимоги позивача задоволено частково.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить також з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи також фінансовий стан обох сторін.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його клієнта на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг адвокатом Шевченком І.В., суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та присудження до стягнення з ТОВ "Лезер - Ленд" на користь позивача витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 25 000 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.

Крім того, у позовній заяві ТОВ "Континент Сталь" заявлено вимогу щодо зазначення в резолютивній частині рішення про нарахування 3% річних відповідно до частини десятої статті 238 ГПК до повної сплати основного боргу. Однак, за цією вимогою судове рішення фактично ухвалено не було.

З даного приводу законодавець у п.1 ч.1 ст.244 ГПК України обумовив, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Частиною 4 ст.244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. При цьому суд враховує, що відповідачем не надано заперечень по суті заявленої позивачем вимоги щодо нарахування 3% до повної сплати основного боргу.

Відтак, суд з власної ініціативи, вважає за необхідне винести у справі додаткове рішення щодо нарахування 3% до повної сплати основного боргу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Континент Сталь" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Лезер - Ленд" про стягнення заборгованості. Позовна заява також містила вимогу зазначити в резолютивній частині рішення суду про нарахування 3% річних до повної сплати основного боргу відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України.

Судом 07.10.2026 ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог. Разом з цим, у мотивувальній його частині судом не обґрунтовано, а в резолютивній не вирішено питання за позовною вимогою про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Суд завертає увагу, що вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача, заявленим до суду, про використання позивачем передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.

Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Подальша реалізація ч.10 ст.238 ГПК України після ухвалення рішення та видачі виконавчого документу відображена у частинах одинадцятій, дванадцятій ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено наступне: "Якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі".

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відтак, суд відзначає, що у спірних правовідносинах 3% річних, слід нараховувати, починаючи з періоду, не охопленого предметом позовних вимог, тобто з 20.04.2026, з визначенням граничного строку їх нарахування - до повної сплати основного боргу в сумі 3 200 001,92 грн.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 3 200 001,92 грн з 20.04.2026 до моменту виконання рішення суду за формулою: (СНЗ х 3 х КДП): КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 238, 240, 241,244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву №б/н (вх.№8158) від 08.10.2026 ТОВ "Континент Сталь" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер - Ленд" (вул. Білецька, 1а, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 41923921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (вул. Центральна, 65Б, с. Перегуди, Бориспільський район, Київська область, 08371, код ЄДРПОУ 42126934) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті заяви відмовити.

4. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер - Ленд" (вул. Білецька, 1а, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 41923921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (вул. Центральна, 65Б, с. Перегуди, Бориспільський район, Київська область, 08371, код ЄДРПОУ 42126934) 3% річних на суму основного боргу 3 200 001 (три мільйони двісті тисяч одну) грн 92 коп., починаючи з 20.04.2025 і до повної сплати основного боргу за формулою: (СНЗ х 3 х КДП):КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне додаткове рішення складено 29.10.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко