Рішення № 141027874, 21.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/443/26

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом: Заступника керівника Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

позивача 2: Шумської міської ради

до відповідача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про стягнення 858 510 грн 85 коп. шкоди

за участі представників:

прокурора: Куліковська Л.Б., довіреність;

позивача: Жмуд Н.В., довіреність;

відповідача: Довгопола К.А., адвокат (в режимі відеоконференції).

Суть справи:

На розгляді Господарського суду Тернопільської області заходиться справа за позовом заступника керівника Кременецької окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Шумської міської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 858 510 грн 85 коп. шкоди.

Розгляд справи здійснювався судом за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні представником позивача 1, прокурор посилається на те, що шкода заподіяна порушенням законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства.

Представник позивача 2 у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету Шумської міської ради, які містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх.№6095) від 31.07.2026. Так, зазначає серед іншого, що розрахунок розміру завданих екологічних збитків, здійснений представником Держекоінспекції згідно матеріалів кримінального провадження №12023211010000675, без самостійного встановлення обставин незаконної рубки на місці події та ґрунтується на первинних неверифікованих/недостовірних даних, зібраних не уповноваженими особами. А тому заявлений розмір ціни позову є неналежно обґрунтованим. Вважає, що висновок експерта також базується на непідтверджених та недостовірних вихідних даних, що свідчить про його недопустимість як доказу при розгляді дійсного спору.

При цьому Підприємство стверджує, що обов`язковою умовою для розрахунку завданої шкоди необхідним є первинне встановлення і підтвердження достовірними доказами конкретного року вчинення незаконної рубки. Проте, ані акт комісії від 15.08.2023 із рапортом Гудзінського В.В. від 16.08.2023, ані протокол огляду місця події від 08.09.2023, фіксуючи дату виявлення незаконної рубки, не містять жодних фактичних даних щодо часу її вчинення невстановленими особами.

Відповідач звертає також увагу на те, що до суб`єктів надання дозволу на розголошення матеріалів досудового розслідування відносяться виключно керівник окружної прокуратури або старший групи прокурорів у кримінальному провадженні. Проте зі змісту витягу з ЄРДР встановити, чи є Василюк М.І. старшою групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12023211010000675, не надається можливим.

Також відповідач стверджує, що прокуратура, всупереч вимогам частини 4 статті 23 Закону № 1697- VII, не надала доказів бездіяльності або неналежного виконання державним органом обов`язків щодо реагування на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову, чи неспроможності такого органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених інтересів.

Прокурор у відповіді на відзив №б/н (вх.№6262) від 06.08.2026 заперечив твердження відповідача, зазначивши, зокрема, що на час виявлення незаконної рубки ділянка кварталу 6 була закріплена за Забарівським лісництвом філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України". Відповідач не спростував належність території до сфери його господарського відання та охорони, протокол огляду місця події, заява самого відповідача про злочин, показання свідка ОСОБА_1 , документи лісової охорони, розрахунок Держекоінспекції та висновок експерта не можуть оцінюватися ізольовано. Вони утворюють узгоджену систему доказів, у якій кожен документ підтверджує окрему складову предмета доказування: місце і факт рубки, кількість, породи й діаметри дерев, належність території до сфери охорони відповідача та грошовий розмір шкоди.

Прокурор звертає увагу на те, що долучені до позову посадові інструкції лісника і майстра лісу, накази щодо організації виробництва та праці, а також Положення про філію конкретизують установлені законом обов`язки. Саме відповідач володіє документами про графіки обходів, закріплення обходів, перевірки, патрулювання і реагування, однак у відзиві не наведено належної сукупності таких доказів за період до виявлення рубки.

Крім того, участь працівників відповідача у первинному виявленні рубки, заява самого ДП "Ліси України" про злочин, допит свідка ОСОБА_1 , а також листи філії "Подільський лісовий офіс" ДП "Ліси України" № 6842/38-9-1-2026 від 19.06.2026 та №7237/38-4-1-2026 від 30.06.2026 з додатками підтверджують, що відповідачу були відомі місце рубки, належність ділянки до сфери його охорони та обставини її виявлення. Отже, фактична основа позову сформована не лише органом досудового розслідування, а й документами самого відповідача.

Також прокурор зауважує, що посилання на те, що матеріали фіксують дату виявлення, а не точну календарну дату зрізання кожного дерева, саме по собі не робить розрахунок недопустимим. Рубку виявлено працівниками відповідача 15.08.2023, а вже 16.08.2023 ними складено власний розрахунок шкоди. Відповідач не надав жодних даних, які б свідчили, що дерева були зрубані в іншому році та що внаслідок цього застосований індекс є неправильним.

Крім того, питання про розмір екологічного збитку внаслідок незаконної порубки 72 дерев є питанням спеціальних інженерно-екологічних знань, а не питанням права. Висновок від 30.01.2025 № СЕ-19/120-25/385-ФХЕД містить інформацію щодо предмета доказування та відповідає характеру призначеної експертизи.

Також прокурор зазначає, що не зобов`язаний для підтвердження підстав представництва попередньо домагатися внесення відомостей до ЄРДР за статтею 367 КК України, обвинувального вироку чи дисциплінарного стягнення щодо посадових осіб компетентного органу. Такі вимоги стосуються інших видів юридичної відповідальності і не є умовами, встановленими статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене та положення ст. ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності учасників судового процесу, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені належні умови для подання відповідних доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення учасникам судового процесу можливості реалізувати власні процесуальні права належним чином.

З огляду на викладене в сукупності, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неявка представника позивача 2 у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відтак, за положеннями ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст.251 ГПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Розгляд даного спору здійснювався в режимі відеоконференції із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи прокурора, представників позивача та відповідача, господарський суд встановив наступне.

Кременецькою окружною прокуратурою Тернопільської області в ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" опрацьовано матеріали кримінального провадження №12023211010000657 від 02.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України, за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. За доводами прокурора, через неналежне виконання окремими посадовими особами Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" своїх посадових обов`язків, якими допущено незаконну рубку невстановленими особами 50 дерев породи "сосна", З дерев породи "дуб", 7 дерев породи "вільха" та 12 дерев породи "береза" в кварталі 6 виділі 9 ділянка 4 Забарівського лісництва Філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2023 до Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області від директора філії "Кременецьке лісове господарство" надійшла заява про вчинення злочину. Так, 15.08.2023 комісією у складі Колінчука С.С. (начальника відділу лісового господарства), Козака П.А. (провідного інженера), ОСОБА_2 (бухгалтера), в присутності помічника лісничого Забарівского лісництва ОСОБА_1 , було виявлено в кварталі 6, виділ 9 в 50 метровій зоні біля ділянки головного користування (квартал 6, виділ 9 ділянка 4) незаконну порубку дерев породи сосна, дуб, вільха в загальній кількості 78 дерев. Сума завданої шкоди склала 831 466,44 грн.

Кременецьким ВП ГУНП в Тернопільській області за вищезгаданим фактом 02.09.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023211010000657 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Так, у межах цього кримінального провадження 08.09.2023 було проведено огляд місця події на території кварталу 6, виділ 9 Забарівського лісництва, що поблизу с. Мала Іловиця Кременецького району, під час якого виявлено незаконну порубку 72 дерев, а саме 50 дерев породи "сосна", 3 дерев породи "дуб", 7 дерев породи "вільха" та 12 дерев породи "береза", результати якого відображено у відповідному протоколі. Усі виявлені пні були сироростучих дерев.

При проведенні вказаної слідчої дії використано рулетку, фотоапарат марки "Nikon L120". Розміри пнів, породи дерев та їх якість зафіксовано у протоколі слідчої дії.

Лісові насадження знаходяться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6125883500:01:001:1009, яка перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України.

Постановою Слідчого відділення Кременецького районного відділу поліції ГУ НП ГУ Національної поліції в Тернопільській області від 22.12.2023 було залучено спеціаліста Державної екологічної інспекції у Тернопільській області для проведення огляду місця події та розрахунку розміру шкоди, заподіяною виявленою незаконною порубкою.

Згідно з розрахунком розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою 72 дерев в межах кварталу 6 виділ 9 Забарівського лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" становить 858 510,85 гривень.

Розмір шкоди також підтверджується відповідними висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/120-25/385ФХЕД від 30.01.2025.

За твердженнями прокурора перелічені вище незаконні порубки стали можливими через бездіяльність постійного лісокористувача - ДП "Ліси України", а саме незабезпечення ним ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог ст. ст. 89, 90 ЛК України, оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під особливою охороною держави в розмірі 858 510,85 гривень.

Невідшкодування цієї шкоди слугувало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку.

Прокурор - це особливий суб`єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (стаття 131-1 Конституції України, пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною. При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах від 14.02.2018 у справі №925/1277/16, від 20.02.2018 у справі №910/10779/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 04.04.2018 у справі № 910/4898/16, від 20.09.2018 у справі №909/495/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18, від 09.12.2019 у справі №906/133/18 та ряду інших.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі статтею 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі Інспекція), відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №195, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Тернопільської області. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Тернопільської області. Пунктом 5 ст. 2 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області визначено, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур. Згідно з ст.9 розділу 2 Положення №195, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належить до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

На переконання суду, про факт незаконних порубок Державній екологічній інспекції у Тернопільській області стало відомо з часу проведення оглядів місця події, залучення посадових осіб контролюючого органу до вказаних слідчих дій та здійснення ними розрахунків заподіяної шкоди.

Також, прокуратурою надіслано лист №51-2461ВИХ-26 від 23.06.2026 з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, у яких зазначено про наявність підстав для вжиття заходів відносно постійного лісокористувача та запропоновано самостійно вжити заходів для захисту інтересів держави шляхом подання відповідного позову.

У відповідь Державна екологічна інспекція у Тернопільській області листами №8-05-1798 від 30.06.2026 повідомила, що органом державного контролю заходи претензійного характеру не вживалися та зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору, Інспекція не заперечує щодо розгляду органами прокуратури питання вжиття заходів представницького характеру.

Відтак, достовірно знаючи про факт порушення інтересів держави, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області в судовому порядку не вжито заходів щодо стягнення збитків, допущених внаслідок порушення вимог лісового законодавства.

Даючи правову оцінку наведеним вище обставинам, судом враховуються правові позиції Верховного Суду у справі №360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №903/129/18, № 912/2385/18, №910/11956/20, №920/821/18, №920/266/19, №805/430/18-а, №922/3025/20, за якими, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень у зв`язку з чим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Прокурор уповноважений пред`явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі, з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивача 2 суд відзначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України).

Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 33 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що незаконна порубка лісових насаджень здійснена на території, що знаходиться в межах Шумської міської ради.

З огляду на зазначене Шумська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади, а тому визначена позивачем у справі.

Кременецькою обласною прокуратурою листом від 23.06.2026 №51-2460ВИХ-26 повідомлено Шумську міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

Однак, у відповідь на вказаний лист орган місцевого самоврядування повідомив (лист №03-05/3148 від 29.06.2026), що останнім не вживалися заходи щодо відшкодування шкоди, в тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду щодо стягнення З ДСГП "Ліси України" шкоди завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Така позиція органу самоврядування свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави.

З наведеного суд вважає, що у спірних правовідносинах прокурором належно обґрунтовані правові підстави для його звернення до суду з даним позовом, з урахуванням вимог статті 53 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Тернопільській та Шумської ради про стягнення з ДСГП "Ліси України" заподіяної шкоди.

Щодо фактичних обставин справи.

Згідно з ч.1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення екологічного законодавства, здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності - екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов`язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.

Так, загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо)); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Водночас, частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

В силу ст.86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України).

Статтею 107 Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" прийнято рішення про утворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом злиття спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.

Згідно з ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Так, наказом №45 від 04.04.2024 "Про організацію виробництва та праці" Філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" затверджено розподіл майстерських дільниць на лісництвах із закріпленням кварталів за майстрами лісу, зокрема Забарівське лісництво.

Згідно наказу №1522 від 09.09.2024 ДП "Ліси України" відповідно до п.п 7.1.5 п.7.1 ст. 7, п.п 7 п. 11.4 ст. 11 Статут ДСГП "Ліси України", створено філію "Подільський лісовий офіс" ДСПГ "Ліси України".

18.10.2024 наказом ДП "Ліси України" №1888 припинено філію "Кременецьке лісове господарство" ДСПГ "Ліси України" шляхом закриття; директору філії серед іншого забезпечити передачу документів філії "Кременецьке лісове господарство" та державних підприємств, правонаступником яких є ДП "Ліси України" згідно номенклатури справ ДСПГ "Ліси України", затвердженої наказом ДП "Ліси України" від 28.12.2023 №2196 "Про затвердження та введення в дію номенклатури справ ДП "Ліси України" на 2024 рік" до філії "Подільський лісовий офіс" з урахуванням термінів зберігання.

В подальшому наказом ДСПГ "Ліси України" від 03.03.2025 №500 припинено філії державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" шляхом їх закриття в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.

Згідно з витягом ЄДРПОУ ДП "Ліси України" є юридичною особою, державну реєстрацію створення якої проведено 26.10.2022. З витягу ЄДРПОУ містяться відомості про наявність відокремленого підрозділу юридичної особи вказано філію "Подільський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" та філію "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України".

Предметом діяльності Філії є, зокрема, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (п. п. 2.2.1, 2.2.2 Положення).

Згідно із п. 3.1 вказаного Положення, Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

Відповідно до наказу №45 від 04.04.2024 Філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" територія кварталу 6 Забарівського лісництва перебуває в межах Шумської ТГ.

Таким чином, порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях, постійне користування якими здійснює ДСГП "Ліси України", яке у розумінні ст. 17 Лісового кодексу України, є відповідальним за охорону ввіреного йому лісового фонду. Хоча незаконну рубку виявлено на території Забарівського лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", відповідачем за позовом є саме юридична особа ДСГП "Ліси України".

Територія лісу у спірних кварталах і виділах перебуває у постійному користуванні відповідача, а тому згідно з ст. 19, 64, 89 та 90 Лісового кодексу України саме на це Підприємство покладено обов`язок здійснювати державний контроль та забезпечувати охорону лісів від незаконних рубок. Неналежне виконання цих функцій призвело до заподіяння шкоди охоронюваному об`єкту, що свідчить про незадовільний стан нагляду за лісовим фондом протягом тривалого періоду.

Матеріалами справи, зокрема, заявою про злочин самого відповідача, актом від 15.08.2023 року оформленим посадовими особами відповідача, протоколом огляду місця події, що складений за участі працівника лісового господарства та підписаний ним без будь-яких зауважень, розрахунком розміру шкоди, що проведений належним контролюючим органом, висновком судового експерта , підтверджується факт незаконної порубки в межах кварталу 6, виділу 9 ділянки 4 Забарівського лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", які знаходяться на території Шумської територіальної громади Кременецького району та заподіяння шкоди державі в 858 510,85 грн.

Оскільки збитки у сумі 858 510,5 грн виникли внаслідок протиправної бездіяльності працівників відповідача, то згідно з ст. 1172 ЦК України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" саме юридична особа має нести цивільно-правову відповідальність і відшкодувати вказану суму.

Належність розрахунку шкоди та факт бездіяльності лісокористувача підтверджуються матеріалами кримінального провадження №12023211010000657, зокрема протоколами огляду місця події та висновками судової експертизи.

Розрахунки шкоди проведено відповідно додатку 1 та примітки 2 до постанови кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" уповноваженими особами органу державного контролю з врахуванням індексації.

Неналежні/недостатні заходи щодо охорони лісу (свідченням чого є наявність зрубаних дерев), серед іншого, свідчать також і про бездіяльність відповідача (наявність вини), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Достатність відповідних заходів була б досягнута при відсутності факту незаконної порубки.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою. Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди. Відповідачем не надано допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень з метою уникнення незаконної порубки дерев.

Отже, внаслідок протиправної бездіяльності ДП "Ліси України", яке на час виявлення правопорушення діяло в особі Забарівського лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", а саме незабезпечення ефективного комплексу заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю та невжиття заходів із боротьби з самовільними рубками, було допущено порушення вимог ст.19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України.

За таких обставин, ДСГП "Ліси України" як постійний лісокористувач, що не забезпечив охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок цього.

З огляду на те, що шкода навколишньому природному середовищу залишається невідшкодованою, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" 858 510,85 грн завданої шкоди.

Щодо належності доказу - висновку судової інженерно-екологічної експертизи, складеної у межах кримінального провадження №12023211010000657, то суд враховує сталу судову практику з цього питання, зокрема наведену у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №686/23256/16-ц, від 25.03.2021 у справі №752/21411/17, де зазначено, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у позовному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі ще не ухвалений. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, зроблено висновок, що отриманий згідно з вимогами закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом в іншій справі. Можливість використання при розгляді справи висновків експерта, виконаних у межах кримінального провадження як одного з доказів, наведена також у постановах Верховну Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц; від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17 та від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18.

Відтак, висновки судової інженерно-екологічної експертизи є належними, допустимими та достовірними доказами, якими підтверджено розмір заподіяної шкоди довкіллю на заявлену до стягнення суму 858 510,85 грн.

Доказів на спростування цього відповідачем не надано. Так, заперечуючи достовірність відомостей, що викладені у письмових доказах, котрі додані до позовних матеріалів, відповідач не надав іншого контррозрахунку, рецензії чи висновку експерта тощо, які б вказували на конкретну помилку у визначенні порід, діаметрів, кількості пнів, коефіцієнтів чи арифметичних операцій.

При цьому, доводи відповідача про те, що складений без огляду місця незаконних порубок працівниками контролюючого органу розрахунок розміру шкоди не може братись до уваги, судом не приймаються до уваги. Так, Положенням про державну екологічну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, визначає завдання і повноваження органу державного нагляду, але не встановлює виключного способу доказування екологічної шкоди у господарському процесі та не забороняє Інспекції виконувати розрахунок на підставі належно зафіксованих даних отриманих у межах кримінального провадження.

Також суд зауважує, що розрахунок розміру шкоди складено уповноваженим органом із застосуванням такс, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665. Як уже зазначалося, факт порубки було виявлено саме відповідачем 15.08.2023, а процесуальним оглядом від 08.09.2023 установлено, що всі 72 пні належали сироростучим деревам, що стало підставою визначення розміру шкоди станом на 2023 рік, оскільки відповідачем не було надано доказів, що рубку вчинено в іншому році.

Досліджуючи правомірність використання матеріалів кримінального провадження №12023211010000675, дозвіл на розголошення яких отримано на підставі постанови прокурора у кримінальному провадженні Василюк М.І. від 12.06.2026, з метою здійснення органами прокуратури представницьких повноважень. Оскільки ця постанова є чинною, прийнятою у межах кримінального провадження уповноваженою особою, її правомірність та законність не може бути предметом перевірки в межах господарського процесу.

Підсумовуючи наведене суд констатує, що відповідач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив незаконну вирубку лісу, та заподіяв цим самим шкоду в розмірі 858 510,85 грн, що слугує достатньою підставою для задоволення позову в повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У розумінні п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Зарахування всіх надходжень до місцевих бюджетів, у тому числі позик місцевих бюджетів та запозичень, здійснюється виключно через рахунки, відкриті в Казначействі.

Відтак, завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної ради в користь зведеного бюджету, із якого органом Державної казначейської служби в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Згідно наказу №45 від 04.04.2024філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України", територія кварталу 6 Забарівського лісництва перебуває в межах Шумської територіальної громади.

Розмір збитків, завданих природним ресурсам на території Шумської територіальної громади становить 858 510,85 грн (5 720,80+9 394,16+12 375,16+ 45 525,48+78 531,48+111 103,90+136 456,00+113 307,88+205 942,66+19 354,36+19 986,66+21 251,66+23 148,15+27 574,24+28 838,83).

У відповідності до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської діяльності, згідно з чинним законодавством.

Таким чином, в даному випадку Шумська міська рада є органами, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища яких мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) шкоду у сумі 858 510 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот десять) грн 85 коп., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до спеціального фонду місцевого бюджету Шумської міської територіальної громади Тернопільської області (47101, Тернопільська область, м. Шумськ, вул. Українська, 59, код ЄДРПОУ 04396259): отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/тг м. Шумськ, ЄДРПОУ 37977599, рахунок UА448999980333169331000019703, ККД 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/рUA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, КЕКВ 2800) 10 302 (десять тисяч триста дві) грн 13 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 29.10.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко