Рішення № 141027786, 29.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 Справа № 917/1765/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1765/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ СТАЛЬ", вул. Горліс-горського, буд. 8, м. Кременчук, Полтавська область, 39627,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА", вул. Кириченко Раїси, буд. 1, м. Полтава, 36000

про стягнення 47 575,08 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04.09.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬ СТАЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМТЕХНАЛАДКА" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №35/23-СТ від10.08.2023 року у розмірі 47 575,08 грн, з яких 42 900,08 грн -основна заборгованість, 1 325,37 грн - 3% річних, 3 349,63 грн - інфляційні втрати (вх. №1829/25).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/1765/26 між суддями справу передано на розгляд судді Тимощенко О. М.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року відкрито провадження у даній справ, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено процесуальні строки для подачі до суду заяв по суті.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 08.09.2026 о 12:35 в електронному вигляді через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (арк. справи 36).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

10 серпня 2023 року між ТОВ «КРЕМІНЬ СТАЛЬ» (позивач, Виконавець) і ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА» (відповідач, Замовник) укладено договір про надання послуг № 35/23-СТ ( Договір, арк. справи 7).

Згідно пункту 1.1. Договору Виконавець зобов`язався за дорученням Замовника надавати наступні послуги спецтехніки та автотранспортних засобів (послуги): крана-маніпулятора SCANIA з водієм; крана-маніпулятора RENAULT PREMIUM з водієм; екскаватора-навантажувача марки JCB 3CX з машиністом; автокрана МАЗ з машиністом; вантажного автопідйомника ГАЗ 5312 з машиністом; вантажного самоскида DAF з водієм; перевезення будівельних матеріалів, залізобетонних виробів інших матеріалів.

За умовами пункту 1.2. Договору кількість і ціна наданих послуг визначаються і погоджуються Сторонами у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору після попередніх усних домовленостей Сторін.

Відповідно до пункту 2.2. Договору факт надання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюються Актом надання послуг, який підписується повноважними представниками Сторін. Підписання Акту наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій до Виконавця з боку Замовника (пункт 2.3. Договору).

Розрахунки за даним Договором здійснюються в такому порядку: на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту надання послуг та надання Замовнику рахунку на оплату ( пункт 2.4. Договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно оплатити та прийняти надані Виконавцем послуги згідно акту наданих послуг (п.4.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав, а відповідач прийняв надані за Договором послуги на загальну суму 42900,08 грн, про що сторонами складено та підписано акти надання послуг: №292 від 06.08.2025р. на суму 9750,00 грн; №293 від 07.08.2025р. на суму 9750,00грн; №294 від 12.08.2025р. на суму 11050,00грн; №304 від 21.08.2025р. на суму 5200,03грн; №329 від 23.09.2025р. на суму 2600,02грн; №347 від 06.10.2025р. на суму 4550,03 грн. (арк. справи 8- 13).

Для оплати наданих за вищенаведеними актами послуг ТОВ «КРЕМІНЬ СТАЛЬ» виставило ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА» рахунки №217 від 06.08.2025р. на суму 9750,00 грн; №218 від 07.08.2025р. на суму 9750,00 грн; №224 від 12.08.2025р. на суму 11050,00 грн; №239 від 21.08.2025р. на суму 5200,03 грн; №272 від 23.09.2025р. на суму 2600,02 грн; №287 від 06.10.2025р. на суму 4550,03 грн. (арк. справи 14-19).

Виставлені рахунки відповідач не оплатив.

ТОВ «КРЕМІНЬ СТАЛЬ» 30 квітня 2026 року направило на адресу ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА» претензію з доданими до неї копіями Договору, актів надання послуг та рахунків. Вказана претензія отримана відповідачем 04.05.2026 року, однак залишена без задоволення та реагування.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду із цим позовом.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1 325,37 грн - 3% річних, 3 349,63 грн - інфляційні втрати.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору № 35/23-СТ, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг, а тому спірні правовідносини регулюються загальними положеннями цивільного законодавства про зобов`язання та спеціальними нормами Глави 63 ЦК України.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає обов`язковість договору для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України).

Наявними в матеріалах справи підписаних сторонами та скріплених їх печатками актами виконаних робіт підтверджується факт надання позивачем послуг відповідачу на суму 42900,08 грн.

Докази оплати отриманих послуг відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг, настання строку їх оплати згідно з умовами Договору, а також наявність непогашеної заборгованості в сумі 42900,08 грн, що не заперечується та не спростовується відповідачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 325,37 грн - 3% річних, 3 349,63 грн - інфляційні втрати згідно розрахунку (арк. справи 6).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним, розрахунок зроблено за кожним актом окремо.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних також є правомірними та обґрунтованими.

Вищенаведене відповідачем не спростовано та не заперечується.

Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при зверненні до суд із цим позовом позивач повинен був сплатити 2662,40 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8), оскільки позов подано в електронній формі.

Судом встановлено, що при зверненні до суду із цим позовом позивач сплатив 3 328 грн (арк справи 5).

Переплата судового збору становить 665,60 грн.

Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Після надходження відповідного клопотання позивача сума переплати буде повернута йому з бюджету.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2662,40 грн.

Також у позові вказано, що витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн згідно договору №20/08/26 про надання професійної правничої допомоги від 20 серпня 2026 р. Водночас позивач заявив про те, що докази, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, будуть надані в строк, передбачений ч. 8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕМТЕХНАЛАДКА» (ідентифікаційний код 25155206; вул. Кириченко Раїси, буд. 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРЕМІНЬ СТАЛЬ» (ідентифікаційний код 42384240; вул. Горліс-горського, буд. 8, м.Кременчук, Полтавська область, 39627) 47 575,08 грн, з яких 42 900,08 грн -основна заборгованість, 1 325,37 грн - 3% річних, 3 349,63 грн - інфляційні втрати, а також 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 29.10.2026 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимощенко О.М.