Рішення № 141027785, 29.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 Справа № 917/1689/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1689/26

за позовною заявою фізичної особи-підприємця Мотріченка Руслана Івановича, АДРЕСА_1

до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода", вул. Центральна, 6А, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712

про стягнення 1 422 004,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Мотріченка Руслана Івановича до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" про стягнення заборгованості за договором оренди №27/08/М сільськогосподарської техніки з екіпажем від 27.08.2024 р. у розмірі 1 422 004,84 грн , з яких: 1 146 000,00 грн - основна заборгованість, 209 665,36 грн - інфляційні втрати, 66 339,48 грн - 3% річних (вх. № 1751/26).

Ухвалою від 01.09.2026 року суд залишив позовну заяву фізичної особи-підприємця Мотріченка Руслана Івановича без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

01.09.2026 року до суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх. №11775) на виконання ухвали суду від 01.09.2026 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 03.09.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач у відзиві на позов (вх.№ 12522 від 17.09.2026 року) визнав позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 209 665,36 грн. та відповідно 3% річних в розмірі 65 004,19 грн.

21.09.2026 року до суду від позивача надійшли заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №12679) та заява про повернення судового збору (вх. №12678).

В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач повідомив про те, що після перевірки відомостей встановлена необхідність врахування при визначенні основної заборгованості платежів, здійснених у 2026 р., на загальну суму 246 000,00 грн. У зв`язку із зазначеним залишок основної заборгованості за договором оренди №27/08/М сільськогосподарської техніки з екіпажем від 27.08.2024 р. становить 900 000,00 грн. Позивачем повторно перевірено надані відповідачем відомості, платіжні документи та проведено перерахунок розміру основної заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

За результатами перерахунків позивач вказував, що загальний розмір інфляційних втрат становить 204 196,17 грн, загальний розмір 3% річних - 64 580,58 грн.

Отже, позивач просив стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» на користь Фізичної особи-підприємця Мотріченка Руслана Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , банківські реквізити: НОМЕР_2 в ПАТ «Полтава Банк», МФО 331489) 900 000,00 грн основної заборгованості, 204 196,17 грн інфляційних втрат, 64 580,58 грн 3 % річних.

Ухвалою від 22.09.2026 року суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду (вх. 12679 від 21.09.2026 р.), ухвалив повернути фізичній особі-підприємцю Мотріченку Руслану Івановичу з Державного бюджету України 3 038,74 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 58 від 25.08.2026 р.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

27.08.2024 року між ВСК «Злагода» та Фізично особою-підприємцем Мотріченко Русланом Івановичем був укладений Договір оренди № 27/08/М сільськогосподарської техніки з екіпажем (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначеним цим Договором, Орендодавець зобов`язується передати в тимчасове платне володіння та користування комбайн, визначений у цьому Договорі, а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове користування комбайн під керуваннями екіпажу (водія) Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю оренду плату, а також забезпечувати роботу комбайну необхідними паливно-мастильними матеріалами.

Майно, що орендується, вважається переданим Орендарю з моменту підписання акту приймання майна та підписання Акту технічного стану майна, що орендується (п.4.1 Договору).

Термін оренди становить 30 календарних днів з моменту підписання договору (п. 4.2. Договору). Розмір орендної плати складає 2 100,00 грн. (дві тисячі сто) грн. за 1 (один) гектар (без ПДВ) (згідно акту виконаних робіт) (п.5.1. Договору).

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 45 днів з моменту підписання Акту приймання- передачі виконання робіт за цим договором. Акт приймання передачі виконаних робіт підписується сторонами протягом кожних 10 днів робочих днів за умов проведення відповідних робіт та оренди транспортного засобу (п. 5.2. Договору).

Подані докази свідчать, що між сторонами був підписаний Акт приймання - передачі виконання послуг від 04.10.2024 № 43 на загальну вартість 1 789 200,00 грн. Відповідно до Акту Позивачем було надано послуги з оренди за користування комбайном по обмолоту сої CLAAS Lexion 480 04.10.2024 року, також був виписаний Рахунок на оплату № 47 від 04.10.2024 року на загальну суму 1 789 200,00 грн.

На виконання умов Договору оренди № 27/08/М відповідачем було проведено оплату Рахунку № 47 на загальну суму 643 200 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №8804 від 01.11.2024 року на суму 100 000,00 грн., №8910 від 07.11.2024 р. на суму 50 000,00 грн., №9248 від 11.12.2024 р. на суму 43 200,00 грн., №9572 від 21.01.2025 р. на суму 100 000,00 грн., №10001 18.02.2025 р. на суму 50 000,00 грн., №10166 від 04.03.2025 р. на суму 100 000,00 грн., №223 від 10.06.2025 р. на суму 40 000,00 грн., №270 від 24.06.2025 р. на суму 50 000,00 грн., №288 від 01.07.2025 р. на суму 40 000,00 грн., №392 від 29.07.2025 р. на суму 35 000,00 грн., №433 від 06.08.2025 р. на суму 35 000,00 грн.

Крім того, у період з 03.04.2026 року по 21.07.2026 року ВСК «Злагода» було перераховано на рахунок ФОП Мотріченко Р. І. грошові кошти в сумі 246 000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 2697 від 03.04.2026 року на суму 50 000,00 грн (з них зарахувати 6 000.00 грн. за Договором №27/08/М від 27.08.2024 року, а 44 000,00 грн. за Договором № 13/09/М), №2698 від 07.04.2026 р. на суму 50 000,00 грн , №2739 від 10.04.2026 р. на суму 50 000,00 грн, №542 від 29.06.2026 р. на суму 50 000,00 грн, №601 від 30.06.2026 р. на суму 30 000,00 грн, №208 від 21.07.2026 р. на суму 10 000,00 грн, №207 від 21.07.2026 р. на суму 50 000,00 грн.

Відповідач вказував, що ним у зв`язку з технічною помилкою під час оформлення вище перерахованих платіжних інструкції зазначені кошти були помилково сплачені з призначенням платежу: «Орендна плата за користування комбайном по обмолоту кукурудзи зг. рах. №60 від 24.10.2024 р. (Договір №13/09/М )», хоча фактично вони призначалися для погашення зобов`язань за «Договором №27/08/М від 27.08.2024 року» З метою належного відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку та проведення коректних взаєморозрахунків, ВСК «Злагода» звернулося Позивача з листом щодо уточнення призначення платежу, і відповідно просить перезарахувати грошові кошти в сумі 246 000,00 грн, сплачені за Договором №13/09/ М, у рахунок оплати за Договором №27/08/М від 27.08.2024 року. Відповідно ВСК «Злагода» вважало за належне необхідним зарахувати грошові кошти в сумі 246 000,00 грн. в рахунок виконання грошових зобов`язань за договором №27/08/М від 27.08.2024 року.

Таким чином, відповідач сплатив позивачу 889 200,00 грн. Отже, залишок боргу по Договору 27/08/М становить 900 000,00 грн. (1 789 200,00 грн 889 200,00 грн.).

Залишок боргу відповідач не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом про стягнення 900 000,00 грн основної заборгованості, 204 196,17 грн інфляційних втрат, 64 580,58 грн 3 % річних.

Відповідач у відзиві визнав позов.

При ухваленні рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є : договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли правовідносини за Договором оренди № 27/08/М сільськогосподарської техніки з екіпажем.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме : майново-господарських зобов`язань згідно статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем визнається факт укладення між позивачем та відповідачем Договору оренди, за умовами якого відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування майно (комбайн з екіпажем) та зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату у розмірі, погодженому сторонами у договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором, ця обставина відповідачем визнається.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором не сплатив орендних платежів у визначені Договором та Додатковими угодами строки. Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 900 00 грн. Ця обставина відповідачем визнається у відзиві на позов.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Таким чином, що інфляційні витрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, про що також вказано і у постанові КГС ВС від 05.07.2019 року у справі 905/600/18.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 204 196,17 грн інфляційних втрат, 64 580,58 грн 3 % річних.

Суд перевірив розрахунок річних та інфляційних, розрахунок позивача є арифметично вірним.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку 900 000,00 грн основної заборгованості, 204 196,17 грн інфляційних втрат, 64 580,58 грн 3 % річних.

Разом з тим, до початку розгляду справи по суті відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі. Як вже зазначено вище, по даній справі судом було встановлено факти та правові норми, у сукупності зі змісту яких мають місце законні підстави для задоволення позову.

У пункті 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З наведеного вбачається, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, в основу судового рішення не може бути покладено лише факт визнання позову відповідачем, без дослідження при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Отже, з огляду на попередні висновки щодо обґрунтованості та правомірності позовних вимог про стягнення з відповідача 900 000,00 грн основної заборгованості, 204 196,17 грн інфляційних втрат, 64 580,58 грн 3 % річних, суд приймає визнання відповідачем позову та задовольняє його.

Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення.

Щодо розподілу судових витрат.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивач сплатив 17 064, 06 грн судового збору за квитанцією №А66U-YK87-M4SE від 26.08.2026 р. на суму 66,04 грн, а також платіжними інструкціями №59 від 25.08.2026 р. на суму 304,32грн та № 58 від 25.08.2026 р. на суму 16 693,70 грн. Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено виписками від 25.08.2026 та від 27.08.2026 року.

Як зазначалось вище, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та визначив ціну позову з її урахуванням.

Оскільки позовні вимоги зменшилися, розмір судового збору за актуальні позовні вимоги про стягнення 1 168 776, 75 грн - становить 14 025,32 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8).

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача, а саме судовий збір у розмірі 50% у зв`язку із визнанням позову.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі вище зазначеного, враховуючи направлення Відповідачем заяви про визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу 50% судового збору ( 7012,66 грн.), сплаченого при поданні позову у зв`язку із визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Разом з цим суд звертає увагу позивача, що 07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір», передбаченого Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 № 1650/24182.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (38712, Полтавська область, Полтавський район, с. Пальчиківка, вул. Центральна, 6а ЄДРПОУ 03769706) на користь Фізичної особи-підприємця Мотріченка Руслана Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , банківські реквізити: НОМЕР_2 в ПАТ «Полтава Банк», МФО 331489) 900 000,00 грн основної заборгованості, 204 196,17 грн інфляційних втрат, 64 580,58 грн 3 % річних та 7012,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Мотріченку Руслану Івановичу ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , банківські реквізити: НОМЕР_2 в ПАТ «Полтава Банк», МФО 331489) Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 7012,66грн ( сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 58 від 25.08.2026 р. на суму 16 693,70 грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане 29.10.2026.

Суддя Тимощенко О.М.