Рішення № 141026173, 01.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1795/26

За позовом Приватного акціонерного товариства "Ісузу-Атаман Україна" (м. Київ)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіті" (Київська обл., м. Біла Церква)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Епітранс" (Київська обл., м. Біла Церква)

3) ОСОБА_1 (Київська обл., м. Біла Церква)

про стягнення 23 468 205,33 грн,

Суддя Іванов А.В.

Секретар судового засідання Стадник А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Геращенко М.В.;

від відповідача-1: адвокат Каракай О.В.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Ісузу-Атаман Україна" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіті", Товариства з обмеженою відповідальністю "Епітранс" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 23 468 205,33 грн, з яких: 11 899 382, 40 грн заборгованості за Договором фінансового лізингу № 24 від 28.11.2022, 4 250 741,16 грн пені, 5 602 097,03 грн інфляційних втрат та 1 715 984,74 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за Договором фінансового лізингу № 24 від 28.11.2022, та невиконанням відповідачем-2 та -3 зобов`язань за Договорами поруки № 24 від 28.11.2022 та № 24/1 від 21.07.2025, яким забезпечено виконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіті" обов`язків по вказаному Договору фінансового лізингу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2026.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-3, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідачам -1 та -2 копія цієї ухвали була доставлена до їх електронних кабінетів.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, день проставлення у поштовому відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач-3 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.06.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачі-2 та -3 належним чином повідомлені про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Протокольною ухвалою від 08.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 02.09.2026.

31.08.2026 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не заперечує проти суми основного боргу в розмірі 9 324 000,00 грн та просить зменшити розмір пені на 90%.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2026 поновлено відповідачу-1 строк для подання відзиву та долучено відзив до матеріалів справи, підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2026.

Судове засідання 17.09.2026 відкладалось ухвалою Господарського суду Київської області на 24.09.2026.

23.09.2026 та 24.09.2026 від відповідача-1 надійшли пояснення по справі.

Судове засідання 24.09.2026 відкладалось ухвалою Господарського суду Київської області на 01.10.2026.

30.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 01.10.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, викладені в позовній заяві. Представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій. Відповідачі-2 та -3 про причини неявки свого представника суд не повідомили, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

01.10.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

01.10.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідач-1, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2022 між Приватним акціонерним товариством "Ісузу-Атаман Україна" (позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транссіті" (відповідач-1, Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 24 (надалі Договір), відповідно до п.1.1. якого лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування автобуси «АТАМАN» А092Н6 (далі - об`єкт лізингу), наведені в специфікації (додаток №1 до договору), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу, сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Після закінчення строку договору лізингоодержувач набуває об`єкт лізингу у власність, відповідно до п.6.2. Договору.

Згідно із п.1.2. Договору найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість, об`єкта лізингу наведені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Зобов`язання лізингодавця по придбанню об`єкта лізингу виникають після сплати лізингоодержувачем платежів передбачених п.4.5. договору (п.l .3. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору строк лізингу: 24 місяці.

Початком строку лізингу вважається момент отримання лізингоодержувачем об`єкта лізингу, яке підтверджує підписання акту приймання-передачі об`єкта лізингу (п.2.2. Договору).

Згідно із п.3.1. Договору вартість об`єкта лізингу по договору без ПДВ становить 23 310 000,00 гривень, ПДВ за ставкою 20%, що становить 4 662 000,00 гривень. Всього вартість об`єкта лізингу на момент укладення договору зазначається у специфікації та складає з ПДВ 27 972 000,00 гривень.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що лізингоодержувач зобов`язаний за користування об`єктом лізингу протягом всього строку договору сплачувати щомісячно, лізингові платежі шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок лізингодавця. Розмір лізингових платежів, строк сплати встановлюється в додатку №2 - графік сплати лізингових платежів до договору, яки й є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що лізингові платежі складаються з таких складових:

4.2.1. відшкодування частини вартості об`єкто лізингу;

4.2.2 винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт лізингу.

Відповідно до п.4.5. Договору лізингоодержувач зобов`язується здійснити авансовий платіж у розмірі 2 797 200,00 грн протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору. Авансовий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу. Авансовий платіж не підлягає поверненню лізингоодержувачу в разі дострокового розірвання договору .

Згідно із п.4.6. Договору лізингоодержувач зобов`язується здійснити перший лізинговий платіж, що включає: винагороду лізингодавцю, у розмірі 778 251 грн без ПДВ у день підписання акта приймання-передачі об 'єкта лізингу. Всі наступні періодичні лізингові платежі включають: відшкодування частини вартості об`єкта лізингу та винагороду.

Передача об`єкта лізингу здійснюється в присутності уповноважених представників лізингодавця та лізингоодержувача, які складають і підписують акт приймання-передачі об`єкта лізингу (додаток №3 до договору) (п.5.6. Договору).

Протягом строку дії договору об`єкт лізингу залишається у власності лізингодавця (п.6.1. Договору).

У пункті 6.2. Договору сторони погодили, що лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу після закінчення строку лізингу за умови належного виконання усіх своїх зобов`язань за договором. Датою переходу права власності на об`єкт лізингу від лізингодавця до Лізингоодержувача є дата підписання сторонами акта про перехід права власності або оформлюється таке придбання в інший спосіб. Акт про перехід права власності об`єкта лізингу підписується сторонами в день сплати останнього лізингового платежу згідно графіку, який є викупною вартістю об єкта лізингу за умови сплати лізингоодержувачем лізингодавцю всіх платежів (у тому числі пені, штрафів, якщо такі будуть мати місце) відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пп.7.1.3. п.7.1. Договору лізингоодерчувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

У разі несплати лізингових платежів, частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 (шістдесят) календарних днів, на вимогу лізингодавця лізингоодерчувач зобов`язаний повернути йому об`єкт лізингу (пп.7.1.4. п.7.1. Договору).

Згідно із пп.8.1.2. п.8.1. Договору лізингодавець має право вимагати повернення переданого об`єкта лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 60 днів.

У пункту 11.4. Договір сторони погодили, що кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем (далі - подія невиконання зобов`язання):

11.4.1. лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 60 календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором;

11.4.2. лізингоодержувач користується об`єктом лізингу з порушенням умов договору або використовує об`єкт лізингу не за призначенням;

11.4.3. лізингоодержувач здійснив передачу об`єкта лізингу третій особі у будь-який спосіб або на підставі будь-якого договору, без письмової згоди лізингодавця;

11.4.4. лізингоодержувач не виконує умов гарантії на об`єкт лізингу, не утримує його в належному стані відповідно до вимог встановлених договором, не проводить необхідний ремонт об`єкта лізингу в разі, якщо такий ремонт потрібен, що погіршує технічний стан предмета лізингу;

11.4.5. лізингоодержувач порушує умови статті 10 даного договору.

11.4.6. у відношенні лізингоодержувача прийнято рішення про ліквідацію (реорганізацію) або порушена справа про банкрутство.

Відповідно до п.11.6. Договору в випадку, настання будь-якої з події невиконання зобов`язань зазначених в підпунктах 11.4.1.-11.4.5. цього договору, лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та/або вилучення об`єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Підтвердженням отримання лізингоодержувачем такого повідомлення про відмову від договору (його розірвання) є повідомлення про вручення листа або відміткою поштової служби про відмов у від прийняття листа або закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур`єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється лізингодавцем на адресу, вказану Лізингоодержувачем в договорі або в повідомленні про зміну місцезнаходження. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомлені , повернути об`єкт лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має раво самостійно вилучити об`єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) об`єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволі в лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.

Згідно із п.11.10. Договору цей договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін та в односторонньому порядку, передбаченому договором. При цьому, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору будь-яким чином та сплатити належні за договором платежі на дату припинення чи розірвання договору та на дату повернення об`єкта лізингу.

У пункті 11.13. Договору сторони погодили, що у випадку вилучення об`єкта лізингу, припинення або розірвання договору, з причин зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Договір набуває чинність в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (п.11.1. Договору).

Доказів розірвання договору матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Додатком №1 до Договору сторонами погоджена специфікація майна, що передається в лізинг.

Додатком №2 до договору сторонами договору погоджено наступний графік сплати лізингових платежів.

№ платежуДата платежуВідшкодування вартості об`єкта лізингу з ПДВ (грн)Винагорода без ПДВ (грн)Лізинговий платіж (грн)1. Авансовий платіждо 14.12.20222 797 200,002 797 200,002. Перший лізинговий платіж778 251,00778 251,00313.01.20231 170 000,00518 181,001 688 181,00413.02.20231 170 000,00497 024,001 667 024,00513.03.20231 170 000,00435 905,001 605 905,00613.04.20231 170 000,00454 709,001 624 709,00713.05.20231 170 000,00421 596,001 591 596,00813.06.20231 170 000,00412 394,001 582 394,00913.07.20231 170 000,00380 646,001 550 646,001013.08.20231 170 000,00370 079,001 540 079,001113.09.20231 170 000,00348 921,001 518 921,001213.10.20231 170 000,00319 221,001 489 221,001313.11.20231 170 000,00306 606,001476 606,001413.12.20231 170 000,00278 271,001448 271,001513.01.2024930 000,00264 291 ,001 194 291,001613.02.2024930 000,00247 474,001 177 474,001713.03.2024930 000,00219 836,001 149 836,001813.04.2024930 000,00213 839,00І 143 839,001913.05.2024930 000,00192 696,001 122 696,002013.06.2024930 000,00180 204,001 110 204,002113.07.2024930 000,00160 146,001 090 146,002213.08.2024930 000,00146 569,001 076 569,002313.09.2024930 000,00129 751,001 059 751,002413.10.2024930 000,0048 384,00978 384,002513.11.2024930 000,0033 179,00963 179,002612.12.2024904 800,0015 306,00920 106,00Разом:27 972 000,007 373 479,0035 345 479,00

Відповідно до пп.2.1., 2.2. договору строк лізингу: 24 місяці. Початком строку лізингу вважається момент отримання лізингоодержувачем об`єкта лізингу, яке підтверджує підписання акту приймання-передачі об`єкта лізингу.

Отже, за умовами договору строк лізингу за договором закінчився 13.12.2024.

Після сплати авансового платежу та одноразової комісії, на виконання пунктів 4.5.-4.6. Договору 13.12.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі (додаток № 3 до договору), згідно з яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав 12 автобусів АТАМАN А092Н6, 2021 року випуску, бежевого кольору, а саме кузов №№ НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 та НОМЕР_12 .

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за Договором було укладено наступні договори поруки:

- №24 від 28.11.20222 між Приватним акціонерним товариством "ІСУЗУ-АТАМАН УКРАЇНА" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель);

- №24/1 від 21.07.2025 між Приватним акціонерним товариством "ІСУЗУ-АТАМАН УКРАЇНА" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Епітранс" (поручитель).

Відповідно до перелічених договорів поруки, поручителі, у випадку невиконання та/або прострочення виконання боржником зобов`язань за Договором лізингу по сплаті Кредитору лізингових платежів, у відповідності до графіку сплати лізингових платежів, зобов`язуються виконати зобов`язання по сплаті несплачених боржником сум кредитору. У випадку невиконання або прострочення боржником зобов`язань, що випливають із Договору лізингу, Поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому обсязі, що і боржник.

Позивач, звертаючись до суду, зазначає, що відповідачем-1 було повністю погашено зобов`язання з виплати винагороди в сумі 7 373 479,00 грн, при цьому виплата вартості об`єкта лізингу була здійснена частково: в сумі 19 070 028,00 грн.

Крім того, відповідачем-1 було здійснено повернення 4 автобусів, про що були складені та підписані Акти вилучення транспортних засобів від 26.11.2025 та від 24.04.2026.

Позивач вказує, що відповідач-1 неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо сплати лізингових платежів, які забезпечені порукою, у зв`язку з чим наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів 11 899 382,40 грн, заборгованості по сплаті лізингових платежів за Договором, 4 250 741,16 грн пені, 5 602 097,03 грн інфляційних втрат та 1 715 984,74 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на положення п. 4.1 Договору, лізингоодержувач зобов`язаний за користування Об`єктом лізингу протягом всього строку Договору сплачувати щомісячно, лізингові платежі шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок лізингодавця. Розмір лізингових платежів, строк сплати встановлюється в додатку №2 - графік сплати лізингових платежів до договору, яки й є його невід`ємною частиною.

Відповідачем за весь період дії Договору було здійснені наступні платежі:

05.12.2022 на суму 1 041 000,00 грн

09.12.2022 на суму 75 300,00 грн

12.12.2022 на суму 778 251,00 грн

12.12.2022 на суму 1 680 900,00 грн

16.04.2025 на суму 300 000,00 грн

29.08.2025 на суму 400 000,00 грн

01.09.2025 на суму 400 000,00 грн

01.09.2025 на суму 70 000,00 грн

02.09.2025 на суму 330 000,00 грн

03.09.2025 на суму 400 000,00 грн

05.09.2025 на суму 400 000,00 грн

11.09.2025 на суму 200 000,00 грн

25.09.2025 на суму 200 000,00 грн.

та повернуто 4 автобуси відповідно до Актів вилучення транспортних засобів від 26.11.2025 та 27.04.2026.

Судом встановлено, що у Додатку № 1 до Договору (Специфікація) погоджена сторонами вартість за одиницю автобуса, яка становить 2 331 000,00 грн. Жодних умов щодо перерахування вартості об`єкту лізингу умови Договору не містять.

Таким чином суд погоджується з доводами відповідача, про те, що після повернення 4 автобусів, загальна ціна Договору зменшилась на їх вартість.

Відтак, розмір основного боргу відповідача з відшкодування об`єкту лізингу становить: 9 746 028,00 грн (несплачена вартість об`єкту лізингу (вартість автобусів Х 4)).

Як вбачається з матеріалів справи, доказів сплати заборгованості за лізинговими платежами за Договором у розмірі 9 746 028,00 грн або відсутності обов`язку з її сплати сторонами суду не надано.

Відповідно ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як зазначалось судом вище, у забезпечення виконання зобов`язань за Договором було укладено договори поруки:

- №24 від 28.11.2022 між Приватним акціонерним товариством "ІСУЗУ-АТАМАН УКРАЇНА" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель);

- №24/1 від 21.07.2025 між Приватним акціонерним товариством "ІСУЗУ-АТАМАН УКРАЇНА" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Епітранс" (поручитель).

За умовами вказаних договорів поручителі зобов`язалися у випадку невиконання та/або прострочення виконання Боржником зобов`язань за Договором лізингу по сплаті Кредитору лізингових платежів, у відповідності до Графіку сплати лізингових платежів, зобов`язуються виконати зобов`язання по сплаті несплачених боржником сум Кредитору.

У випадку невиконання або прострочення виконання Боржником зобов`язань, що випливають із Договору лізингу, Поручителі відповідають перед Кредитором як солідарні боржники в тому ж обсязі, що і Боржник (п. 2.2 Договору поруки).

У п. 3.1 Договорів поруки сторони погодили, що у випадку невиконання зобов`язань Боржником у строки, визначені Договором лізингу, Кредитор зобов`язаний звернутись з письмовою вимогою на адресу Поручителя.

Виконання Поручителем зобов`язань перед Кредитором повинно відбуватись не пізніше 10 днів з дати отримання Поручителем вимоги, направленої відповідно до п. 3.2 Договору. Виконання Поручителем зобов`язань перед Кредитором здійснюється шляхом перерахування суми вказаної заборгованості у визначений Договором термін та на рахунки вказані Кредитором (п.п. 3.4 та 3.5 Договору поруки).

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Згідно із ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що позивач звертався до боржника та поручителя з вимогами від 13.06.2025 та 30.09.2025 про сплату заборгованості за лізинговими платежами, проте відповідачами такі вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за лізинговими платежами за Договором підлягає задоволенню судом в розмірі 9 746 028,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано та пред`явлено до солідарного стягнення з відповідачів 4 250 741,16 грн пені, 5 602 097,03 грн інфляційних втрат та 1 715 984,74 грн 3% річних.

Відповідно до п. 4.8 Договору, за несвоєчасне здійснення лізингових платежів згідно з Графіком Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню в розмірі: у разі затримки платежу до 15 днів 0,5% від суми простроченого лізингового платежу; у разі затримки платежу від 15 до 30 днів 1% від суми простроченого лізингового платежу; у разі затримки платежу понад 30 днів 2% від суми простроченого лізингового платежу.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки пункт 4.8 Договору передбачає одноразове нарахування суми пені, то суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою ця штрафна санкція є штрафом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив їх неправильність, та здійснив власний розрахунок відповідних сум у заявлений період з урахуванням вірного розміру основного боргу відповідачів. За розрахунком суду, сума штрафу становить 194 920, 56 грн штрафу, 1 573 198, 46 коп. 3% річних, 4 684 228 ,41 грн інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач, зокрема, посилається на те, що прострочення не було наслідком ухилення його від розрахунків, що він продовжував здійснювати платежі, у тому числі значні за розміром та повернув частину об`єкта лізингу, чим самостійно зменшив обсяг власної заборгованості.

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази та обставини, зазначені відповідачем-1 у клопотанні про зменшення штрафних санкцій, суд не вбачає підстав для такого зменшення пені й штрафу та відмовляє в задоволенні відповідного клопотання.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на викладене вище та встановлені фактичні обставини справи, судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах. При цьому інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують встановлених при розгляді даної справи обставин, не змінюють висновків суду та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіті" (09001, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 20, кв. 12; ідентифікаційний код 32161270), Товариства з обмеженою відповідальністю "Епітранс" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, пр. Незалежності, 135А; ідентифікаційний код 42007773), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_13 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Ісузу-Атаман Україна" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, корп. 1-Ф; ідентифікаційний код 34539354) 9 746 028 (дев`ять мільйонів сімсот сорок шість тисяч двадцять вісім) грн 00 коп. заборгованості, 194 920 (сто дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот двадцять) грн 56 коп. штрафу, 1 573 198 (один мільйон п`ятсот сімдесят три тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 46 коп. 3% річних, 4 684 228 (чотири мільйони шістсот вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн 41 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссіті" (09001, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 20, кв. 12; ідентифікаційний код 32161270) на користь Приватного акціонерного товариства "Ісузу-Атаман Україна" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, корп. 1-Ф; ідентифікаційний код 34539354) 64 867 (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 09 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епітранс" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, пр. Незалежності, 135А; ідентифікаційний код 42007773) на користь Приватного акціонерного товариства "Ісузу-Атаман Україна" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, корп. 1-Ф; ідентифікаційний код 34539354) 64 867 (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 09 коп. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_13 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Ісузу-Атаман Україна" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, корп. 1-Ф; ідентифікаційний код 34539354) 64 867 (шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 09 коп. судового збору.

6. В іншій частині в позові відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2026 (після виходу судді Іванова А.В. з відпустки та лікарняного)

Суддя А.В. Іванов