Ухвала суду № 141024831, 26.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

26 жовтня 2026 р. Справа № 902/226/26

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/226/26 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року відкрито провадження у справі № 902/226/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі № 902/226/26. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 28.04.2026 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/226/26 арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну. Призначено попереднє засідання у справі № 902/226/26 на 25.08.2026 року.

При цьому, 30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

10.08.2026 року до суду від ТОВ "Ізі Кредит" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 10.08.2026 року (вх. № 01-32/1159/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 26 055,00 грн у справі № 902/226/26.

Ухвалою суду від 13.08.2026 року призначено заяву ТОВ "Ізі Кредит" б/н від 10.08.2026 року (вх. № 01-32/1159/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/226/26 - до розгляду в судовому засіданні на 26.10.2026 року.

На визначену дату - 26.10.2026 в судове засідання представники учасників цієї справи не з`явилися.

При цьому, судом встановлено, що 08.09.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення №02-1185/9772 від 08.09.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Ізі Кредит" у справі № 902/226/26.

Водночас, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови та здійснені всі необхідні дії для забезпечення реалізації учасниками цієї справи своїх процесуальних прав, а тому суд оглянувши матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду кредиторської заяви ТОВ "Ізі Кредит" за наявними матеріалами справи.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Ізі Кредит" б/н від 10.08.2026 року, 04.07.2023 ТОВ "Ізі Кредит" та ОСОБА_1 (надалі - Боржник) на підставі заяви Боржника про видачу кредиту укладено кредитний договір № 356565, згідно з умовами якого Кредитор прийняв на себе зобов`язання надати Боржнику в кредит грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, а Боржник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом Кредитору відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі (згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору). На момент подання заяви про видачу кредиту, Боржник зазначив, що є платоспроможним, має стабільний дохід.

В свою чергу, Кредитор передав Боржнику грошові кошти у сумі 20 000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 04.07.2023 року.

Кредит було надано у готівковій формі у національній валюті України на строк 14 періодів, кожен з яких визначається як 14 календарних днів, сукупна вартість кредиту (загальна сума всіх платежів позичальника з урахуванням процентів) згідно з умовами кредитного договору становила 42 210,00 грн. Згідно з Графіком платежів, останній платіж Боржник мав сплатити 16.01.2024 року.

З боку Боржника проведено платежі на загальну суму 16 155,00 грн, тобто лише частину належних за кредитним договором платежів. Детальна інформація щодо здійснених платежів та розміру заборгованості наведена у Деталізації нарахувань та обліку платежів за кредитним договором № 356565.

Таким чином, здійснюючи оплати на погашення заборгованості, Боржник власними діями підтвердив факт укладення договору та наявності зобов`язання щодо погашення заборгованості перед Кредитором.

Водночас, внаслідок неналежного виконання зобов`язання Боржником, а саме прострочення внесення платежів, за кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 26 055 ,00 грн, з яких : 18 682,20 грн складає заборгованість з повернення суми кредиту і 7372,80 грн - сума процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.

Крім того, у заяві повідомлено про відсутність заставного майна Боржника, яке є забезпеченням вимог, та про відсутність відносин заінтересованості Кредитора стосовно Боржника в розумінні частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати ТОВ "Ізі Кредит" конкурсним кредитором у справі № 902/226/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з сумою вимог у розмірі 26 055,00 грн заборгованості, а також судового збору у розмірі 5 324,80 грн (позачергово); грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-1185/9772 від 08.09.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Ізі Кредит" у справі № 902/226/26, керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної ОСОБА_1 , Белінська Наталія Олександрівна, визнає в повному обсязі вимоги ТОВ "Ізі Кредит" в розмірі 26 055,00 грн.

Також, у цьому повідомленні зазначено, що заява з грошовими вимогами від ТОВ "Ізі Кредит" була створена в системі "Електронний Суд" 10.08.2026 року, в зв`язку з чим, 30-денний строк пропущено.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Ізі Кредит" б/н від 10.08.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/226/26, надійшла до суду 10.08.2026 року за вх. № 01-32/1159/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 10.08.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 04.07.2023 між ТОВ "Ізі Кредит" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 356565 (копія наявна у справі), яким передбачені, зокрема, такі умови:

На умовах, визначених цим Договором, Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти (надалі - кредит) в сумі 20 000,00 грн (надалі за текстом - "сума кредиту") на погоджений Сторонами строк (надалі - Строк кредиту), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом (надалі - проценти) (п. 1.1.).

Кредит надається Позичальнику в готівковій формі в національній валюті України - гривні, не пізніше наступного робочого дня з дати підписання цього Договору (п. 1.4.).

Датою надання (видачі) кредиту є дата видаткового касового ордера, тобто дата фактичного отримання Позичальником готівкових коштів від Кредитодавця (п. 1.5.).

Строк кредиту становить 14 періодів, кожен з яких визначається як 14 (чотирнадцять) календарних днів (п. 1.6.).

Позичальник зобов`язаний здійснювати чергові платежі з метою повернення кредиту та сплати процентів за його користування відповідно до строків (дат) та у розмірах, що встановлені Графіком платежів, який є Додатком 1 та невід`ємною частиною цього Договору. Для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, Позичальник має дотримуватись умов, встановлених Графіком платежів (п. 1.7.).

Загальна вартість кредиту для Позичальника на дату укладення цього Договору становить 42 210,00 грн та складається із загального розміру кредиту (20 000,00 грн.) та загальних витрат за кредитом (22 210,00 грн.) (п. 1.9.).

Реальна (ефективна) річна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1812,48%. Встановлений цим Договором розмір фіксованої реальної (ефективної) річної процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (п.2.1.).

Перебіг строку нарахування процентів за користування кредитом починається з дня, наступного за датою надання (видачі) кредиту, і триває 14 періодів, кожен з яких визначається як 14 (чотирнадцять) календарних днів. Після дати внесення останнього платежу за Графіком платежів нарахування процентів Кредитодавцем не здійснюється (п.2.2.).

З урахуванням ануїтетного характеру платежів по кредиту, номінальна процентна ставка є фіксованою та становить 372,04% річних у першому періоді (з першого по 8 платіж) та 5,79 % річних у другому періоді (за всіма іншими платежами до кінця Строку кредиту) (п.2.4.).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до дати, визначеної у Графіку платежів як дата внесення останнього платежу, але в будь-якому випадку цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань по цьому Договору (п. 6.4.).

Разом з цим, Заявником долучено до кредиторської заяви Додаток 1 до кредитного договору № 356565 від 04.07.2023 (Графік платежів від 04.07.2023), який підписано ТОВ "Ізі Кредит" та ОСОБА_1..

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із змісту вказаного вище кредитного договору № 356565 від 04.07.2023 року, у розділі "Реквізити та підписи сторін", зі сторони Кредитодавця цей договір підписано та скріплено печаткою ТОВ "ІЗІ Кредит", а Позичальником - ОСОБА_1 договір підписано власноручним підписом, що узгоджується із наведеними нормами законодавства.

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище договору №356565 від 04.07.2023 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "ІЗІ Кредит" були перераховані ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 04.07.2023 року (копія наявна у справі) та відповідає умовам п. 1.5. кредитного договору №356565 від 04.07.2023 року.

Також, у цьому видатковому касовому ордері вказана підстава : видача коштів згідно кредитного договору № 356565 від 04 липня 2023 року.

Принагідно, суд зважає на те, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо укладення вказаного вище кредитного договору із ТОВ "ІЗІ Кредит" та отримання від останнього кредитних коштів в сумі 20 000,00 грн по цьому договору.

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "ІЗІ Кредит" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) кредитного договору № 356565 від 04.07.2023 року, та надання Кредитодавцем кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявної у справі Деталізації нарахувань та обліку платежів за кредитним договором № 356565 станом на 10.08.2026 року, заборгованість складає в загальній сумі 26 055 ,00 грн, з яких : 18 682,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 372,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Водночас, із даної Деталізації нарахувань та обліку платежів вбачається, що загальна сума процентів за користування кредитом склала 22 210,00 грн, яка узгоджується із п. 1.9. кредитного договору № 356565 від 04.07.2023 року та яка нарахована за період з 18.07.2023р. по 16.01.2024р., тобто до відкриття провадження у справі № 902/226/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 28.04.2026 року у цій справі).

Також, згідно цієї Деталізації нарахувань та обліку платежів, Боржником було частково погашено заборгованість у сумі 16 155,00 грн, з якої : 1 317,80 грн зараховано на погашення тіла кредиту, а 14 837,20 грн зараховано на погашення процентів за користування кредитом.

Відтак, Заявником арифметично вірно визначено у зазначеній вище Деталізації нарахувань та обліку платежів за кредитним договором № 356565 станом на 10.08.2026 року залишок несплаченої Боржником заборгованості по кредиту в сумі 18 682,20 грн (20000,00 грн - 1 317,80 грн) та залишок несплачених процентів за користування кредитом в сумі 7372,80 грн (22 210,00 грн - 14 837,20 грн).

Отже, з врахуванням описаних вище обставин, суд перевіривши Деталізацію нарахувань та обліку платежів за кредитним договором № 356565 станом на 10.08.2026 року, дійшов висновку, що визначена у цій деталізації сума заборгованості 26 055 ,00 грн, з яких : 18 682,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 372,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, відповідає умовам вказаного вище кредитного договору, описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення чи спростування Боржником заборгованості перед ТОВ "ІЗІ Кредит" в загальній сумі 26 055 ,00 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Ізі Кредит" б/н від 10.08.2026 року (вх. № 01-32/1159/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/226/26, в повному обсязі, з мотивів наведених вище, та визнання заявлених вимог до Боржника в розмірі 26055,00 грн заборгованості, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Ізі Кредит" б/н від 10.08.2026 року (вх. № 01-32/1159/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/226/26, повністю.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Кредит" (Оболонська Набережна, буд. 7, корп. 2, оф. 9, м. Київ, 04219; код ЄДРПОУ 36183990) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 26 055,00 грн заборгованості (друга черга задоволення); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/226/26.

3. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/226/26.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Факторинг Партнерс" - office@factoringp.in.ua, представникам ТОВ "Факторинг Партнерс" адвокату Мікрюкову С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , адвокату Арсеміковій І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" - fintrastletter@ukr.net, представнику ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" адвокату Городніщевій Є.О. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ТОВ "Ізі Кредит" - legal@icredit.ua, представнику ТОВ "Ізі Кредит" Крижанівській О.І. - ІНФОРМАЦІЯ_7

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.