Постанова № 14100760, 01.03.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року Справа № 2а/2370/56/2011

10 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

при секретаріКулику О.П.,

за участю представника позивача Старченко Л.Р. - за довіреністю,

представників відповідача Батаргіної Ю.О., Урніш Н.М. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс»до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001752301/0 від 28 вересня 2010 року,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду із позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс»про скасування висновку акту № 1870/23/33931257 від 14.09.2010 в частині застосування штрафних санкцій на суму 75000 гривень та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001752301/0 від 28 вересня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача Старченко Л.Р. уточнила позовні вимоги та просила суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001752301/0 від 28 вересня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.09.2009 укладений Договір підряду № 1-09/09 між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум»на виконання робіт з будівництва доріг по обєкту: «Реконструкція Смілянської ТЕЦ за адресою м. Сміла, вул..Леніградська, 41». Правочин був укладений відповідно до глави 61 ЦК України. Після укладення Договору ПП «Інтерагро-Форум»приступив до виконання робіт та у листопаді 2009 року роботи були виконані, що засвідчує Акт б/н приймання виконаних робіт. Виконані роботи позивачем оплачено частково.

Відповідачем відповідно до акту про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин позивача з ПП «Інтерагро-Форум»за період з 01.07.2009 по 31.03.2010 встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 50000 грн., у тому числі за жовтень 2009 року в сумі 50000 грн. Постачальником товарів (робіт, послуг) в період перевірки був ПП «Інтерагро-Форум».

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001752301/0 від 28 вересня 2010 року. Відповідач застосував санкції до позивача на підставі визнання вищезазначеного Договору нікчемним, посилаючись на те, що він суперечить інтересам держави та суспільства.

Позивач вважає, що Договір відповідає вимогам законодавства та носить реальний характер, умови договору сторонами виконано, здійснено будівництво доріг. Крім того, позивач зазначає, що одна сторона за цивільно-правовою угодою не несе відповідальності за іншу, в разі, коли остання не виконала своїх податкових зобовязань.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог та просила суд їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог з тих підстав, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин позивача з ПП «Інтерагро-Форум»за період з 01.07.2009 по 31.03.2010, визнані нікчемними правочини, оформлені між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум», оскільки доведено факт відсутності реального здійснення господарських операцій між зазначеними субєктами.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням встановив наступне.

ТОВ «Смілаенергопромтранс»зареєстроване виконавчим комітетом Смілянської міської ради 28.12.2005 № 10000088239 (Свідоцтво № 460450 серія АОО), ідентифікаційний код 33931257, та є платником податку на додану вартість.

Податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ПП «Інтерагро-Форум»за період з 01.07.2009 по 31.03.2010.

За результатами перевірки складений акт від 14.09.2010 № 1870/23/33931257, відповідно до висновків якого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 50000 грн., у тому числі за жовтень 2009 року в сумі 50000 грн. Постачальником товарів (робіт, послуг) в період перевірки був ПП «Інтерагро-Форум».

Також в акті зазначено, що перевіркою повноти ПП «Інтерагро-Форум» та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подається), торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна. Господарські операції за період перевірки щодо придбання ПП «Інтерагро-Форум» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ПП «Інтерагро-Форум»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В акті перевірки зафіксовано, що угоди, які виконувались протягом перевіряємого періоду, між ПП «Інтерагро-Форум» та постачальниками і покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001752301/0 від 28 вересня 2010 року.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету регламентуються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

·або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

·або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується виключно особою, яка зареєстрована у податковому органі як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закон № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів, послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону).

Водночас, податковий кредит, відповідно до вимог пп. 7.4.1 цього Закону (168/97-ВР), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, повязаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва (господарською діяльністю) є фактом, що підлягає встановленню.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» укладений договір підряду № 01-09/09 від 07.09.2009.

Згідно з п.1.1 договору підряду підрядник (ПП «Інтерагро-Форум») зобовязується своїми силами і засобами, на власний ризик виконати і здати замовникові (позивачу) роботи з будівництва підїзних та внутрішніх доріг до обєкту: «Реконструкція Смілянської ТЕЦ за адресою м. Сміла, вул. Леніградська, 41», відповідно до кошторисної документації й в обумовлений договором строк, а замовник зобовязується надати підрядникові фронт робіт, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

На підтвердження здійснення господарської операції, а саме виконання ПП «Інтерагро-Форум» підрядних робіт згідно з умовами договору, представником позивача надані слідуючі документи: акт б/н приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року (а.с. 39-42), податкові накладні від 09.09.2009 № 1683, від 08.09.2009 № 1673, від 19.10.2009, № 2100, банківські виписки по особовому рахунку позивача ( а.с.139-.152).

Суд критично оцінює надані документи виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні встановлені Законом України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - закон про бухгалтерський облік).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 закону про бухгалтерський облік бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 закону про бухгалтерський облік встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі Положення), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Натомість, надані представником позивача договір підряду, акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, не відповідають вимогам вищезазначених законів. Зокрема, акт приймання виконаних робіт не містить дату і місце складання, відсутня інформація щодо посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку. Враховуючи наведене, для підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту, необхідне встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про ненадання перевіряючим, під час перевірки, належних первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції з повними відомостями про виконання договору підряду саме для цілей господарської діяльності позивача.

Також суд зауважує, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Суд критично оцінює банківські виписки по особовому рахунку позивача щодо оплати за будівництво доріг згідно договору № 1-09/09 від 07.09.2009 підрядникові, оскільки сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що господарська операція мала місце.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про фіктивність договірних відносин з виконання підрядних робіт ПП «Інтерагро-Форум»протягом перевіряємого періоду.

Фахівці контролюючого органу дійшли обґрунтованого висновку щодо заниження суми податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з порушенням приписів пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Виходячи з вищенаведеного податковий орган правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 50000 грн. та штрафними санкціями 25000 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган. Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, безпідставні та у їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст виготовлений та підписаний 09 березня 2011 року