Постанова № 14099568, 15.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/71/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріПотапенко О.М., Леоненко К.В.

за участю:

представника позивача Ніколаєва О.О.

представника відповідача - Петрова А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідмолень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями № 0004022340/1 від 24.12.2010 року, № 0004022340/0 від 08.10.2010 року. Вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 17.09.2010 року № 1579/23-2/30623536. Даний акт складено за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аріс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Торез-Контракт» за період: жовтень-грудень 2009 року, січень-лютий, червень 2010 року. Перевіркою проведеною ДПІ у м. Торезі ПП «Торез-Контракт» встановлено, що договір № 08/10-09пк від 08.10.2009 року, укладений між ТОВ «Аріс» та ПП «Торез-Контракт» є нікчемним, суми витрат за вказаними договорами були внесені до податкового кредиту у березні, квітні, травні, червні 2010 року, внаслідок чого відбулося завищення сум податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму - 1012825 грн. Нікчемність правочину на думку податкового органу випливає з того, що вказана угода не спричинила реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемною. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки всі спірні операції відображені в бухгалтерському обліку позивача з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Окрім цього, позивач посилається на те, що усі витрати по виконанню зазначеної угоди підтверджуються первинними документами. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004022340/1 від 24.12.2010 року, № 0004022340/0 від 08.10.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0004022340/1 від 24.12.2010 року, № 0004022340/0 від 08.10.2010 року прийняті у звязку з порушенням позивачем підпункту п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3., п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим відбулося заниження податку на додану вартість в сумі 1012825 грн., оскільки до податкового кредиту віднесені витрати за нікчемною угодою, що укладалися між позивачем та ПП «Торез-Контракт». Такі висновки зроблені виходячи з того, що зустрічною перевіркою встановлено, що ПП «Торез-Контракт» вбачаються схеми «транзитності», спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Враховуючи, зазначене у відповідності до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріс» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції Ворошиловського району м. Донецька, як платник податків.

17.09.2010 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено перевірку ТОВ «Аріс» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Торез-Контракт» за період: жовтень-грудень 2009 року, січень-лютий, червень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 1579/23-2/30623536 від 17.09.2010 року, яким встановлені порушення ТОВ «Аріс» п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження суми податку на додану вартість у березні-червні 2010 року на загальну суму 1012825 в тому числі за березень 2010 року у сумі 185775 грн., за квітень 2010 року у сумі 708769 грн., за травень 2010 року у сумі 60509 грн., за червень 2010 року у сумі 57772 грн.

За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004022340/0 від 8 жовтня 2010 року, яким донараховано ПДВ у сумі 1519237,50 грн. у тому числі за основним платежем 1012825,00 грн., за штрафними санкціями 506412,50 грн. та № 0004022340/0 від 24 грудня 2010 року, яким донараховано ПДВ у сумі 1519237,50 грн. у тому числі за основним платежем 1012825,00 грн., за штрафними санкціями 506412,5 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди (договору поставки) укладеної між позивачем та ПП «Торез-Контракт» № 08/10-09пк від 08.10.2009 року. Відповідач вважає, що здійснення позивачем операцій з ПП «Торез-Контракт» мало безтоварний характер. Вказані операції на думку податкового органу, були спрямовані на заниження обєкту оподаткування, несплати податків, з метою отримання позивачем податкової вигоди, штучного формування валових витрат.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що в період з жовтня 2009 року по червень 2010 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Торез-Контракт», а саме предметом договору поставки № 08/10-09 пк від 08 жовтня 2009 року укладеного між ТОВ «Аріс» (Покупець) та ПП «Торез-Контракт» (Постачальник) стала поставка вугільної продукції.

Предметом доказування в цій справі, щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомленьрішень, якими позивачу донараховані податкові зобовязання з ПДВ та застосовані штрафні санкції є доведення обставини укладення позивачем нікчемного правочину з ПП «Торез-Контракт», а також доведення порушення позивачем норм підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з приписів п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На виконання умов зазначених договорів ПП «Торез-Контрак» видало позивачу видаткові та відповідно податкові накладні, що наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що фактично умови договору поставки з ПП «Торез-Контракт» виконувалися сторонами у спірному періоді.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Факт виконання робіт за вказаний період підтверджуються договором поставки, специфікацієй до договору, видатковими та податковими накладними, рахунками про сплату, актами приймання-передачі, квитанціями про приймання вантажу, платіжними дорученнями про сплату товару.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 3.2 договору № 08/10-09пк від 08.10.2009 року, товар зазначений в договорі поставляється покупцю залізничним транспортом по реквізитах, додатково вказаними покупцем.

Фактична поставка товару позивачу підтверджується також залізничними накладними, що наявні в матеріалах справи.

Крім того, наявність фактичної поставки вугільної продукції позивачу підтверджується також договорами, укладеними позивачем з третіми особами, щодо переробки чи поставки товару, а саме: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» (договір № 34/09ч від 11 березня 2009 року), ТОВ «Енергоімпекс» (договір № 01-06-1 п/р), ЗАТ «Тепличний» (договір № 01/06-У).

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача вище перелічені первинні документи, а саме: договір поставки, специфікація до договору, видаткові та податкові накладні, рахунки про сплату, акти приймання-передачі, квитанції про приймання вантажу, платіжні доручення про сплату товару, підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про нікчемність угоди та про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту витрати повязані з виконанням договору з ПП «Торез-Контракт».

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання вугільної продукції у ПП «Торез-Контракт», а отже і правомірність внесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат зазначених сум.

Суд не враховує посилання відповідача на те, що в ході зустрічної перевірки ПП «Торез-Контракт» вбачаються схеми «транзитності», оскільки посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з повної доведеності фактичного виконання договору.

Крім того, суд не приймає заперечення представника відповідача, що надавалися у судовому засіданні з приводу того, що в квитанції про приймання вантажу № 51901133 від 10.12.2009 року одержувачем визначено не належно особу: замість «ВАТ УК «Шахта Красноармійська Західна», вказано «ВАТ УК «Краснолиманська-Західна», з огляду на те, що в номері станції одержувача вказаний номер станції саме - ВАТ УК «Красноармійська-Західна», що підтверджує лише допущену описку при заповненні квитанції.

Суд не приймає також заперечення з приводу акту приймання-передачі від 04 лютого 2010 року, щодо того, що у якості особи що передає товар зазначена неналежна особа, оскільки в акті зазначені номери залізничних квитанцій, з яких вбачається, що товар був поставлений належному отримувачу, а зазначення - «ЦП ПКФ «Альтаїр 2007», замість - «ПП «Торез-Контракт»», є технічною помилкою.

Стосовно посилань представника відповідача, щодо не зазначення позивачем у накладних номеру та дати договору, що виконувався, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний факт не тягне наслідки нікчемності угоди та в той же час може слугувати лише підставою для зняття податкового кредиту.

Суд враховує також те, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно також до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З наведених норм вбачається, що припущення схем «транзитності» на підприємстві контрагента позивача та інших контрагентів по ланцюгу постачання, не є підставою визнання угоди нікчемною. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного їх виконання.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та у порядку ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004022340/1 від 24.12.2010 року, № 0004022340/0 від 08.10.2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 20 лютого 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Суддя Галатіна О.О.