Рішення № 140993450, 27.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2794/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Макарівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕРГІЯ»

про стягнення 132 600,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику сторін.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Макарівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕРГІЯ» про стягнення 132 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2794/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

Відповідачем в ході розгляду спору відзиву на позов не подано, позовні вимоги по суті не заперечено та не спростовано.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Макарівська селищна рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕРГІЯ» про стягнення 132 600,00 грн. вартості пального, за яке позивач здійснив оплату, але яке, за твердженням позивача, не отримав.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.11.2023 № 246/3011. Позивач стверджує, що повністю оплатив погоджену вартість пального, отримав талони на його одержання, однак використати частину талонів не зміг через закриття однієї з визначених відповідачем автозаправних станцій та відсутність пального на іншій.

Відзиву на позовну заяву та доказів оплати спірної суми відповідач суду не подав. Відсутність відзиву сама по собі не є підставою для автоматичного задоволення позову. Водночас відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує спір за наявними у справі матеріалами.

30.11.2023 Макарівська селищна рада, як Покупець, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕРГІЯ», як Продавець, уклали Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 246/3011.

Договір укладено за результатами закупівлі для забезпечення потреб Макарівської селищної ради. Його предметом було постачання бензину марки А-95 та дизельного пального у талонах.

З наданих позивачем документів убачається, що загальна кількість придбаного пального становила 3 000 літрів бензину марки А-95 та 3 000 літрів дизельного пального. Позивач сплатив за пальне 306 000,00 грн., у тому числі 51 000,00 грн. податку на додану вартість. Оплата підтверджується платіжною інструкцією від 01.12.2023 № 285.

Видатковою накладною від 01.12.2023 № 0001/00000415 оформлено передачу позивачу талонів на пальне. Позивач не заперечує отримання талонів. Водночас він стверджує, що за частиною талонів пальне фактично не зміг отримати.

За твердженням позивача, на час звернення до суду залишалися невикористаними 163 талони загальною вартістю 132 600,00 грн. Ця сума заявлена до стягнення як вартість пального, яке покупець не зміг отримати.

Відповідно до пункту 1.4 Договору відпуск товару здійснюється на автозаправних станціях відповідача. Пунктом 5.2 Договору передбачено, що передача-приймання товару здійснюється на автозаправній станції. У тендерній пропозиції відповідач визначив мережу автозаправних станцій, на яких мав відбуватися відпуск пального, серед таких станцій зазначено мережу «АВІАС».

Позивач також посилається на лист-гарантію відповідача, поданий у складі тендерної пропозиції, згідно з яким талони не мають кінцевого строку реалізації. За доводами позивача, відповідач гарантував можливість отримати за ними пальне без обмеження строку.

10.12.2024 та 11.12.2024 позивачем складено акти обстеження автозаправних станцій, зазначених у тендерній пропозиції відповідача. За змістом цих актів, на одній із визначених автозаправних станцій відпуск пального був неможливий у зв`язку із закриттям станції, а на іншій пальне було відсутнє. Позивач зазначає, що пред`явлені талони не були погашені з вини відповідача.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі виявлення нестачі товару складається акт, який підписується обома сторонами. Позивач пояснює, що акти обстеження були складені ним односторонньо через відсутність працівників відповідача на автозаправних станціях. Цим же пунктом Договору передбачено, що збитки, пов`язані з нездійсненням передачі товару, покладаються на Продавця.

29.01.2025 Макарівська селищна рада направила відповідачу письмову претензію № 03-23/196. У претензії позивач запропонував відповідачу повідомити причини невиконання зобов`язань та запропонувати спосіб врегулювання ситуації. Претензію було направлено на адреси відповідача, зазначені у договорі, з повідомленням про вручення. Позивач зазначає, що отримав повідомлення про вручення претензії відповідачу, однак відповідач не повідомив про причини неможливості відпуску пального та не запропонував альтернативного способу виконання Договору.

Позивач просить стягнути з відповідача 132 600,00 грн. вартості оплаченого, але не отриманого пального.

Відповідач відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено обов`язок продавця передати товар покупцеві та передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

2. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Вирішуючи спір, суд виходить із предмета договору та погодженого сторонами порядку передачі товару. Договором передбачено купівлю-продаж бензину та дизельного пального, а не придбання талонів як самостійного товару для їх подальшого перепродажу чи іншого використання. Талони визначали кількість і вид пального, яке покупець мав право отримати на автозаправних станціях, визначених відповідачем. При цьому пункт 5.2 договору прямо пов`язував передання-приймання товару з автозаправною станцією.

Отже, видаткова накладна від 01.12.2023 № 0001/00000415 підтверджує передачу позивачу талонів, але сама по собі не підтверджує фактичний відпуск пального за кожним із них. Талон у цих правовідносинах є засобом підтвердження права на одержання визначеної кількості пального, але не замінює передачу самого пального, якщо умовами договору місцем передання товару визначено автозаправну станцію.

Таке тлумачення узгоджується і з листом-гарантією відповідача, поданим ним у складі тендерної пропозиції. За змістом цього документа талони не мали кінцевої дати реалізації. Отже, сторони погодили, що право покупця на одержання пального не припиняється лише через сплив певного строку використання талонів.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір діє до 31.12.2023, а в частині оплати - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Сам по собі сплив визначеного договором строку не припиняє відповідальності сторони за порушення, яке мало місце під час дії договору. Частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України прямо встановлює, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Водночас у цій справі позовна вимога ґрунтується не лише на факті спливу строку договору. Позивач посилається на те, що відповідач передав талони на пальне без визначення кінцевого строку їх використання, але не забезпечив можливості отримати за ними пальне на автозаправних станціях, визначених у тендерній пропозиції та договорі.

Якщо талони були видані без кінцевої дати реалізації та супроводжувалися гарантією відповідача про можливість їх використання, передання таких талонів не припинило обов`язку відповідача забезпечити фактичний відпуск пального. До моменту відпуску пального покупцеві зобов`язання продавця у відповідній частині не було виконане.

Інше тлумачення означало б, що відповідач міг би утримати оплату за пальне, не передати саме пальне, а посиланням на сплив строку договору припинити можливість покупця отримати товар, хоча строк використання виданих талонів не був обмежений. Таке тлумачення не узгоджується зі змістом договору, його метою та принципом належного виконання зобов`язань.

Суд враховує, що Макарівська селищна рада повністю сплатила погоджену вартість товару. Відповідач, у свою чергу, передав талони, які надавали право отримати пальне на визначених ним автозаправних станціях. Однак передача талонів не означала фактичного отримання позивачем усього оплаченого пального. Після того як відпуск пального за частиною талонів виявився неможливим, обов`язок відповідача в цій частині залишився невиконаним.

Позивач надав акти обстеження автозаправних станцій від 10.12.2024 та 11.12.2024, якими, за його твердженням, зафіксовано закриття однієї автозаправної станції та відсутність пального на іншій.

Оскільки пунктом 1.4 Договору передбачено відпуск товару на автозаправних станціях відповідача, а тендерна пропозиція відповідача визначала мережу станцій, на яких покупець міг отримати товар, фактична можливість відпуску пального саме на цих станціях має значення для оцінки виконання договору.

Зміст актів узгоджується з доводами позивача про те, що талони не могли бути використані з причин, які не залежали від позивача. Відповідач, як продавець і сторона, яка визначила мережу автозаправних станцій та гарантувала можливість отримання товару, мав забезпечити виконання зобов`язання або запропонувати покупцеві інший погоджений спосіб отримання пального.

Матеріали справи не містять доказів того, що після отримання претензії від 29.01.2025 № 03-23/196 відповідач забезпечив відпуск пального за спірними талонами, замінив їх, видав інші талони, повернув кошти або запропонував позивачу рівноцінний спосіб одержання товару.

Саме по собі залишення талонів у позивача не підтверджує отримання ним пального. За умовами договору товар мав передаватися на автозаправній станції, а талони лише посвідчували право на його отримання. У цій справі позивач послідовно стверджував, що спірні талони залишилися невикористаними, та на підтвердження цього подав акти обстеження визначених відповідачем автозаправних станцій.

Пунктом 5.4 Договору передбачено оформлення акта у разі нестачі товару. Відсутність підпису представника відповідача на актах обстеження не позбавляє їх доказового значення автоматично, оскільки позивач пояснив, що на автозаправних станціях не було працівників відповідача, які могли б підписати такі акти. Відповідач не подав доказів, що спростовують зафіксовані в актах обставини або підтверджують фактичний відпуск спірного пального.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 306 000,00 грн. на підставі Договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.11.2023 № 246/3011, взамін видав позивачу талони, які надають позивачу право у будь-який момент за його зверненням їх отоварити на визначених у Договорі АЗС та отримати: 3 000 літрів бензину марки А-95 та 3 000 літрів дизельного пального.

Однак, відповідач, отримавши від позивача кошти, не забезпечив можливість отримання позивачем придбаного товару пального, у визначеному Договором місці, на суму 132 600,00 грн., талони залишились не отовареними з вини відповідача, що свідчить про порушення відповідачем умов Договору та відмову продавця передати проданий товар.

У зв`язку з порушенням зобов`язання відповідачем, виконання зобов`язання в натурі втратило для позивача інтерес, відповідно, підстава отримання відповідачем коштів відпала, тому відповідні кошти є безпідставно набутими і підлягають поверненню позивачу.

Позивач просить стягнути 132 600,00 грн. вартості 163 талонів, за якими пальне не отримано. На підтвердження цієї суми позивач посилається на кількість невикористаних талонів, їх номінал, вид пального та вартість відповідної кількості пального за Договором.

Розмір заявленої вимоги відповідає вартості пального, яке позивач не зміг отримати за невикористаними талонами. Відповідач не подав власного розрахунку вартості фактично відпущеного та невідпущеного пального і не спростував заявленої позивачем кількості невикористаних талонів чи їх вартості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов`язання щодо передачі позивачу оплаченої кількості пального в частині, що відповідає 163 невикористаним талонам вартістю 132 600,00 грн.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕРГІЯ» (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Макарівської селищної ради (08001, Київська область, Бучанський район, селище Макарів, вулиця Димитрія Ростовського, будинок 30, код ЄДРПОУ 04362183) 132 600,00 грн. передплачених коштів, на які не виконано зобов`язання, та 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін