Рішення № 140988212, 22.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3730/26 2/335/2462/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засіданні Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2026 представник АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з вищевказаною позовною заявою.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 12.02.2019 на підставі кредитного договору у № 2001245845201 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 20 000,00 грн., який пізніше було збільшено до 50 000 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 02.02.2026 складає 73 252,22 грн., з яких: 44 642,59 грн. заборгованість за кредитом; - 28 609,63 грн. заборгованість процентами.

Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договорам в сумі 73 252,22 грн. та понесені позивачем при зверненні з позовом до суду судові витрати.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 13.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Сторонам був наданий час для подання письмових заяв по суті справи.

13.08.2026 року від представника відповідача адвоката Губорєва К.С. надійшов відзив на позовну заяву АТ «ПУМБ», у якому він просить закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору, а в разі розгляду справи по суті повністю відмовити в задоволенні позову та стягнути витрати на правничу допомогу. Заперечення обґрунтовані тим, що підписана відповідачем анкета-заява та паспорт споживчого кредиту не містять конкретних умов кредитування, а матеріали справи не доводять ознайомлення відповідача з Публічною пропозицією банку, що робить нарахування процентів у розмірі 28 609,63 грн. безпідставним. Оскільки всі фактично сплачені відповідачем кошти в сумі 94 720,34 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту (28 609,63 грн.), виникла переплата на користь відповідача у розмірі 66 110,71 грн, що підтверджує повну відсутність заборгованості перед позивачем. Також, відповідач повідомив суд, що очікуваний розмір витрат які поніс позивач у зв`язку з розглядом даної справи складає 12 200 грн., докази понесення яких буде надано протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення по справі

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 16.09.2026 витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» детальний розрахунок заборгованості по-місячно та у загальному розмірі за кредитним договором № 2001245845201 від 12.02.2019, із зазначенням підсумкових даних щодо загальної суми нарахованих та загальної суми погашених процентів за період з 28.02.2019 по 30.11.2025; загального розміру кредитного боргу та загальної суми здійсненого погашення за період з 14.02.2019 по 30.11.2025.

06.10.2026 року від представника АТ «ПУМБ» Донцова Є.О. на виконання ухвали суду від 16.09.2026 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача, згідно з якими залишок заборгованості за сумою кредиту становить 44 642,59 грн, а заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 14.02.2019 по 30.11.2025 складає 28 609,63 грн. При цьому, відповідно до наданих документів, за вказаний період відповідачем загалом було погашено 91 802,41 грн в рахунок тіла кредиту та 102 258,22 грн (з 28.02.2019 по 30.11.2025) в рахунок заборгованості за відсотками.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12.02.2019 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001245845201, на підставі якого відповідачу видано кредитну карту з кредитним лімітом у сумі 20 000,00 грн., зі стандартною процентною ставкою 47,88 %, який в подальшому було збільшено до 50 000,00 грн., відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту. Строк дії кредитного ліміту 12 місяців, зі спливом якого строк продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін.

Заява-анкета містить відсилання до умов договору комплексного банківського обслуговування та тарифів банку, однак безпосередньо не визначає конкретної процентної ставки та порядку її обчислення. Подані банком тексти публічної пропозиції та договору комплексного банківського обслуговування не доводять погодження відповідачем саме тих процентних умов, на підставі яких здійснено спірні нарахування.

Водночас ще у відзиві на позов представник відповідача заперечував розмір боргу, посилаючись на безпідставне зарахування здійснених позичальником платежів на погашення процентів, домовленість про які не була доведена.

Позивач подав розрахунок заборгованості за договором № 2001245845201, відповідно до якого станом на 24.09.2026 загальна сума боргу становить 73 252,22 грн, у тому числі 44 642,59 грн тіла кредиту та 28 609,63 грн. процентів.

У розрахунках банку окремо відображено нарахування та погашення процентів, а також операції з перенесення (рекласифікації) заборгованості між обліковими категоріями. Зокрема, відображені записи про погашення процентів і тіла кредиту та операції з рекласифікації заборгованості. Сам собою такий бухгалтерський запис не дає відповіді, чи відповідає він надходженню власних коштів позичальника, списанню за рахунок кредитного ліміту або внутрішньому перенесенню залишку між рахунками.

Водночас із зазначеного розрахунку встановлено, що протягом користування кредитом банк здійснював не лише нарахування процентів, а й відображав їх погашення.

Зокрема, у графі «Фактичне погашення» розрахунку процентів зазначено погашення за період з 31.03.2019 по 31.10.2024 на загальну суму 102 258,22 грн. Разом з тим, у графі «Фактичне погашення» розрахунку за сумою кредиту зазначено погашення на загальну суму 91 802,41 грн., що майже в двічі більше встановленого кредитного ліміту (50 000,00 грн.).

Отже, поданий самим позивачем розрахунок свідчить про те, що банк здійснював зарахування коштів відповідача на погашення заборгованості за процентами, на суму яка майже вдвічі перевищує визначений ним розмір заборгованості за тілом кредиту, хоча правомірність нарахування таких процентів відповідно до погоджених сторонами умов договору позивачем не доведена.

Суд звертає увагу, що зазначені записи про погашення процентів необхідно оцінювати у взаємозв`язку з операціями за картковим рахунком, оскільки від їх джерела та правової природи залежить правильність визначення неповернутого основного боргу.

Згідно зі статтею 534 ЦК України встановлена законом черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням не надає кредитодавцеві права зараховувати кошти на погашення процентів, вимога про сплату яких у відповідному розмірі не має належної правової підстави.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22) Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про неправомірність зарахування банком внесених позичальником коштів на погашення процентів за користування кредитом за відсутності належним чином погоджених сторонами відповідних умов кредитування. Верховний Суд визнав обґрунтованим зарахування таких коштів на погашення основної суми кредиту та визначення залишку заборгованості за тілом кредиту з урахуванням проведеного перерахунку.

Зазначений правовий висновок підлягає врахуванню і під час вирішення цієї справи, оскільки спірні правовідносини також виникли з користування кредитним лімітом за договором, укладеним шляхом підписання заяви-анкети, а розмір неповернутого тіла кредиту, який визначений позивачем 44 642,59 грн. майже вдвічі менший ніж сплачені відповідачем кошти.

Разом із тим рекласифікація заборгованості, тобто переведення її зі строкової у прострочену або відображення на іншому обліковому рахунку, сама собою не підтверджує фактичного отримання позичальником додаткових кредитних коштів чи збільшення основного боргу.

Суд ураховує, що банком до матеріалів справи подано виписки за картковим рахунком відповідача, які містять відомості про рух грошових коштів, їх надходження, використання та списання.

Банківська виписка як документ, що відображає рух коштів за рахунком, може бути належним доказом здійснення відповідних банківських операцій.

Разом із тим оцінка такого доказу передбачає встановлення змісту зафіксованих у ньому операцій та їхнього значення для вирішення спору.

У цій справі банківські виписки та розрахунки підтверджують користування відповідачем кредитним лімітом, здійснення платежів і ведення банком обліку основного боргу та процентів. Однак наведені документи необхідно оцінювати з урахуванням недоведеності погодження сторонами умов нарахування процентів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони, проте не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину лише на підставі твердження сторони про її існування. Відповідна обставина підлягає доказуванню за стандартом більшої переконливості, відповідно до якого висновок про її існування з урахуванням поданих доказів має бути вірогіднішим, ніж протилежний. Визнання обставини доведеною виключно через відсутність її спростування іншою стороною є застосуванням концепції негативного доказу, що суперечить принципу змагальності.

З огляду на викладене відсутність поданого відповідачем контррозрахунку не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заявленої до стягнення заборгованості, а суд від обов`язку перевірити правильність такого розрахунку за наявними у справі доказами.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що позивач не довів належними, достовірними та достатніми доказами існування заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 44 642,59 грн. та за процентами у розмірі 28 609,63 грн.

Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя Н.І. Рибалко