Рішення № 140988210, 27.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2266/26 2/335/1830/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., представника позивача ОСОБА_1 , прокурорів Вєнцевої А.М., Мордовченко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову зазначено, що на профілактичному обліку у відділу по Вознесенівському району служби у справах дітей Запорізької міської ради з 24.01.2025 перебуває дитина, яка опинилась у складних життєвих обставинах, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дитина проживала разом з матір`ю, ОСОБА_2 та її співмешканцем ОСОБА_6 та його матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Дитина була взята на облік у зв`язку з надходженням від КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» листа від 08.01.2025 №01-12/010 про неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків.

Згідно з висновками оцінки потреб ciм`ї від 15.02.2025 та 25.08.2025, в родині ОСОБА_7 наявні складні життєві обставини.

Під час перебування на обліку з ОСОБА_2 неодноразово проводились бесіди профілактично-виховного характеру, за місцем проживання службою у справах дітей неодноразово відвідувалась, під час останніх відвідувань родини протягом січня- лютого 2026 року умови проживання родини почали погіршуватись.

Також протягом перебування малолітньої ОСОБА_3 на обліку, надходили листи КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» про неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків відносно її дитини ОСОБА_3 .

Відносно відповідача ОСОБА_2 неодноразово складались протоколи за ст.184 КУпАП та вона була притягнута до адміністративної відповідальності за неналежне виконання нею батьківських обов`язків.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народила ще одну дитину (дівчинку), з нею неодноразово проводились бесіди щодо необхідності реєстрації факту народження доньки в органах РАЦС, що було здійснено лише 21.02.2026 року.

25.02.2026 року проведена оцінка рівня безпеки дітей та складено акти про те, що рівень безпеки дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 «дуже небезпечно».

Систематичне невиконання ОСОБА_2 рекомендації лікарів щодо обстеження та лікування дітей, неналежні умови проживання дітей створюють загрозу їх здоров`ю та їх повноцінному розвитку.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 25.02.2026 року № 137 р «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_3 та новонародженої дівчинки, ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері без позбавлення батьківських прав» та від 25.02.2026 року № 139 р «Про внесення змін до розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 25.02.2026 № 137р «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_3 та новонародженої дівчинки, ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері без позбавлення батьківських прав», малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відібрані у матері без позбавлення її батьківських прав та тимчасово влаштовані до КНП «Міська дитяча лікарня № 5».

Посилаючись на викладене, позивач просить суд, з метою захисту прав малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав по відношенню до вказаних дітей, стягнути з ОСОБА_2 на користь особи або установи, яка буде здійснювати опіку над вказаними дітьми аліменти на їх утримання у розмірі 1/4 всіх сукупних доходів, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на кожну дитину.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

До підготовчого засідання відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 не надходив.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд ухвалити рішення в інтересах малолітніх дітей, а також зазначив, що станом на час розгляду справи у суді, відповідач жодним чином не цікавиться долею дітей, їх станом здоров`я, не зазначає про свої наміри стосовно участі в житті дітей та виконання батьківських обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні підтримала позов, надала письмовий висновок прокурора в порядку ст. ст. 45,56 ЦПК України, вважає, що рішення суду про задоволення позову відповідатиме найкращим інтересам дітей та буде спрямовано на забезпечення їх безпеки, належних умов проживання та розвитку.

Відповідач, будучи повідомленою судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася і не повідомила суд про причини неявки, відзиву чи будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надавала. Згідно раніше наданих суду пояснень у судовому засіданні 29.09.2026 року відповідач проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що бажає забрати дітей з медичного закладу, намагалась їх відвідати, проте її не пускають. Також пояснила, що на даний час працює, має житло, яке орендує, робить в ньому ремонт та готує житло до повернення дітей. Будь-яких документальних підтверджень цих обставин не має.

У судовому засіданні 20.10.2026 після проведення судових дебатів, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 27 жовтня 2026 року.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, думку прокурора, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.01.2025 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідач ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00048727658, відомості про батька під час державної реєстрації народження дитини ОСОБА_3 зазначені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.02.2026 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідач ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12). Відомості про батька дитини внесені відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (а.с.13).

Згідно Наказу Начальника служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 24.01.2025 року, малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік, як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах (проживання в сім`ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини) (а.с.9).

Згідно з висновками оцінки потреб ciм`ї, 15.02.2025 та 25.08.2025 за результатом оцінювання потреб з`ясовано, що в родині ОСОБА_7 наявні складні життєві обставини, виховний потенціал ОСОБА_2 на низькому рівні. (а.с.15-16).

Відповідно до актів обстеження умов проживання, складених в період з 04.12.2024 року по 18.02.2026 року, протягом останніх відвідувань родини протягом січня-лютого 2026 року умови проживання родини почали погіршуватись, спостерігалась антисанітарія, малолітня ОСОБА_3 , спала у брудному одязі, з приводу чого ОСОБА_2 робились зауваження, рекомендовано привести житло в порядок та роз`яснено про можливість відібрання дитини (а.с.17-36).

Відповідно до листів Центрів первинної медико санітарної допомоги від 19.02.2026 року, 12.11.2025 року, 21.10.2025 року, 26.08.2025 року, 10.06.2025, 27.01.2025 року, 08.01.2025 року, 12.12.2024 року, неодноразово направлені повідомлення до Служби (управління) у справах дітей про неналежне виконання матір`ю ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої ОСОБА_9 та новонародженої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.38-46).

Крім того, Постановою суду від 10.07.2025 року відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП у зв`язку з ухиленням від передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя малолітньої доньки ОСОБА_9 (а.с.55).

Постановою суду від 18.03.2026 року відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 184 КУпАП у зв`язку повторним ухиленням протягом року від передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання малолітньої доньки та новонародженої дитини (а.с.93).

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 25.02.2026 року № 137 р «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_3 та новонародженої дівчинки, ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері без позбавлення батьківських прав» та від 25.02.2026 року № 139 р «Про внесення змін до розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 25.02.2026 № 137р «Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_3 та новонародженої дівчинки, ІНФОРМАЦІЯ_2 у матері без позбавлення батьківських прав» малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відібрані у матері без позбавлення її батьківських прав та тимчасово влаштовані до КНП «Міська дитяча лікарня № 5» (а.с.69,70, 71).

Листом від 26.02.2026 року відповідача ОСОБА_2 запрошено на 02.03.2026 року на засідання комісії з питання захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, на якому заплановано розгляд питання щодо позбавлення батьківських прав відносно дітей. Запрошення отримано ОСОБА_2 , про що свідчить її особистий підпис, однак на засідання комісії вона не з`явилась, причини неявки не повідомила (а.с.72).

02.03.2026 року органом опіки та піклування складено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6-8).

Згідно листа Запорізького міського центру соціальних служб від 03.03.2026 року, протягом 2024-2025 року спеціалістами ЗМЦСС неодноразово здійснювались виходи за місцем проживання родини, встановлено, що родина перебуває у складних життєвих обставинах, оскільки батьки мають низький виховний потенціал, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 пропонувалось оформити соціальні послуги Центру, проведені бесіди щодо відповідального батьківства та можливих наслідків невиконання батьківських обов`язків. ОСОБА_2 не зверталась до відділу соціальної роботи, соціальні послуги не отримувала, члени сім`ї ОСОБА_7 / ОСОБА_10 до ЗМЦСС не приходили (а.с.88).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

На підставі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага. Дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що в порушення зазначених вимог закону відповідач ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виконує, не піклується про їх здоров`я, безпечні умови життя дітей, їх повноцінний розвиток.

При цьому зазначені обставини мають тривалий характер та виникли до звернення позивача до суду, відразу після народження дітей.

При цьому суд враховує, що рішенням суду від 10.12.2024 року Відповідачку вже позбавлено батьківських прав відносно 4-х старших дітей. Тобто, має місце свідоме ігнорування відповідачкою своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей.

З часу пред`явлення позову до відповідача у березні 2026 року, відповідач ігнорує судовий процес щодо позбавлення її батьківських прав, неодноразово не з`являлась у судові засідання, не повідомивши про причини неявки, місцем перебування дітей не цікавиться, що додатково свідчить про відсутність будь-якої зацікавленості в житті малолітніх дітей. При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач не надала суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дітей, на підтвердження зміни своєї поведінки щодо дітей, покращення житлово побутових умов для дітей, з часу їх відібрання з сім`ї органом опіки та піклування.

Відповідач не довела зміну своєї поведінки відносно малолітніх дітей, прагнення здійснювати належне піклування за ними, а також прояву з її боку щонайменшої батьківської турботи, які об`єктивно могли б бути враховані судом під час ухвалення судового рішення.

Сам лише факт заперечення відповідача у судовому засіданні проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про її інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку на краще. Позиція Відповідача при розгляді спору є формальною, відповідач не довела суду свою небайдужість та інтерес до дітей, бажання брати участь у їх житті.

На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що відповідач повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків і факти її ухилення від виконання батьківських обов`язків повністю підтверджуються матеріалами справи.

Судом не встановлено, що відповідачу чинилися перешкоди належним чином виконувати свої батьківські обов`язки відносно малолітніх дітей, або що відповідач не виконувала і не виконує батьківські обов`язки з поважних причин.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням обставин цієї справи, а саме: тривалого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, що становить реальну загрозу для дітей, а також відсутності об`єктивних причин, що перешкоджали їй виконувати свої обов`язки та відсутності даних про те, що відповідач змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, суд дійшов висновку про наявність виключних обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки, а саме: про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що на переконання суду, повністю відповідає інтересам дітей.

Одночасно суд зазначає, що застосований захід не є безстроковим, не тягне невідворотних наслідків і відповідач має право у випадку зміни поведінки на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому ст. 169 СК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно вимог ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, а також те, що позбавлення батьківських прав відповідачки не звільняє її від обов`язку щодо утримання дітей, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину.

На переконання суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, а позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів у загальному розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. ст. 4, 12-13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, в інтересах дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав по відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь особи або установи, яка буде здійснювати опіку над дитиною, аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх сукупних доходів,, щомісячно, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 03.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь особи або установи, яка буде здійснювати опіку над дитиною, аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх сукупних доходів, щомісячно, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 03.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в дохід держави судовий збір в сумі 2662 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району (код ЄДРПОУ 37573115, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 5).

Відповідач: ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .)

Повне судове рішення складене 27 жовтня 2026 року.

Суддя В.В.Калюжна