Рішення № 140984794, 28.10.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1364/26

Провадження №2/443/1061/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Шальвіра І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Бібрської міської ради Львівського району Львівської області до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав,

за участю:

представника позивача Гриньків Г.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

прокурора Сірачинського Р.М.,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Орган опіки та піклування Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (позивач) подав до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), у якому просить відібрати від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав терміном на 1 рік.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що на території Бібрської міської громади у АДРЕСА_1 проживає сім`я ОСОБА_1 , яка мала на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації. До служби у справах дітей Бібрської міської ради надійшов лист відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Головного правління Національної поліції у Львівській області від 15.06.2026 щодо необхідності вжиття заходів із забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому зазначено, що від працівників бригади швидкої медичної допомоги надійшло повідомлення про те, що в селі Кнісело Бібрської ТГ дитина ОСОБА_2 запхав у вухо вухочистку, проте мати та сестра у алкогольному сп`янінні, не можуть надати допомоги дитині, потребує допомоги поліції для госпіталізації дитини у лікарню. Під час виїзду на місце події працівники поліції встановили, що мати дитини ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння та не могла виконувати обов`язки по догляду за дитиною і здійснювати супровід дитини у лікарню. У зв`язку із чим супровід дитини в медичний заклад м. Львів здійснено рідною тіткою дитини. Після отримання повідомлення 15.06.2026 працівники служби у справах дітей спільно з поліцейським офіцером громади, фахівцем із соціальної роботи, представником закладу охорони здоров`я здійснили виїзд в село Кнісело Львівського району Львівської області в сім`ю Штурипіти для з`ясування всіх обставин. ОСОБА_3 надала пояснення про те, що вона 13.06.2026 дійсно перебувала у стані алкогольного сп`яніння, дитина порізала ногу і запхала у вухо чистку, через що викликали медиків. Також цього ж дня на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Бібрської міської ради позачергово розглянуто питання про виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 та у зв`язку з наявністю безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини прийнято рішення про відібрання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері. Малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучено із сім`ї та тимчасово влаштовано до закладу «Містечко милосердя Святого Миколая для людей, що потребують допомоги». ОСОБА_1 не працює, здійснювала догляд за малолітнім сином. Чоловік ОСОБА_2 проходить військову службу, у зв`язку з чим фактично не має можливості здійснювати постійний догляд та контроль за дитиною. 24.07.2025 ОСОБА_1 було запрошено на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Бібрської міської ради, де розглянуто питання виконання нею батьківських обов`язків. ОСОБА_1 попереджено, що неналежне виконання батьківських обов`язків призведе до позбавлення батьківських прав; рекомендовано КЗ «Центр надання соціальних послуг» Бібрської міської ради дану сім`ю взяти під соціальний супровід; суб`єктам соціальної роботи здійснювати контроль за сім`єю. Фахівцями КЗ «Центр надання соціальних послуг» проводилась соціальна робота із сім`єю ОСОБА_4 , спрямована па оцінку потреб сім`ї, забезпечення належних умов проживання та захисту прав і законних інтересів малолітньої дитини. Зазначено, що сім`я перебувала під соціальним супроводом та консультуванням. У ході соціальної роботи з матір`ю проводились індивідуальні консультації, профілактичні бесіди, надавались рекомендації щодо належного виконання батьківських обов`язків, створення безпечних умов для проживання та виховання дитини. Також надавалась допомога щодо вирішення проблем, пов`язаних із залежністю від алкоголю. ОСОБА_1 проходила лікування у наркологічному відділенні №2 з приводу алкогольної залежності. Суб`єкти соціальної роботи Бібрської міської ради неодноразово здійснювали виїзди за місцем проживання ОСОБА_1 та її сім`ї. На ОСОБА_5 неодноразово складалися адміністративні протоколи, зокрема за статтями 173-2 ч.1, 178 ч.1, 178 ч.2, 180, 184 ч.1, 184 ч.2 КУпАП. Малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, з причин неналежного виконання матір`ю ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

У судовому засідання представник позивача позов підтримала повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини та мотиви.

Відповідач проти задоволення позову заперечила, суду пояснивши, що визнає свою провину у тому, про що зазначив позивач. Вона проходила лікування у наркологічному відділенні, а їй кололи спецпрепарат від алкоголізму. На даний час вона виправилася, стоїть на біржі як безробітна. Осінню мав місце одиничний випадок вживання нею незначної кількості алкоголю у зв`язку з приїздом родича. Не погоджується з тим, щоб у неї відібрали дитину.

Прокурор підтримав позов, суду пояснивши, що наявні обґрунтовані підстави для відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано заяву про проведення підготовчого засідання без фіксації судового процесу технічними засобами та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.53), заяву про відсутність заперечення щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю залучення прокурора (а.с.60).

Відповідачем подано заяву про проведення підготовчого засідання без фіксації судового процесу технічними засобами та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.52), заяву про відсутність заперечення щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю залучення прокурора (а.с.70), заяву про долучення доказів (а.с.71).

Прокурором подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення її розгляду (а.с.69)

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.42-43).

Ухвалою підготовчого засідання від 15.07.2026 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.55).

Ухвалою судового засідання від 26.08.2026 залучено до участі у справі прокурора та відкладено розгляд справи (а.с.61-62).

Ухвалою судового засідання від 28.09.2026 відкладено розгляд справи (а.с.75).

Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №443/1368/26 відповідача ОСОБА_1 (а.с.48).

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 06.05.2021 у Виконавчому комітеті Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, актовий запис №06, і після реєстрації шлюбу дружині змінено прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 07.01.2025 (а.с.10).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про народження від 04.08.2020 (а.с.8).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.12).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Бібрської міської ради №21 від 24.07.2025 вирішено попередити ОСОБА_1 , що неналежне виконання батьківських обов`язків призведе до позбавлення батьківських прав. Рекомендовано КЗ «Центр надання соціальних послуг» Бібрської міської ради взяти під соціальний супровід сім`ю ОСОБА_1 (а.с.19).

За змістом характеристики на ОСОБА_2 , наданої Закладом дошкільної освіти «Дивосвіт» Бібрської міської ради від 19.02.2026 мати проявляє зацікавленість у перебуванні дитини в закладі освіти, підтримує контакт з працівниками садочку. Через брак коштів мати з січня 2026 року не привозить дитину в закладі освіти (а.с.28).

Актами обстеження матеріально-побутових умов проживання від 04.03.2025, 29.01.2026 встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріально-побутові умови проживання задовільні (а.с.17, 18).

У період з 15.04.2026 по 22.04.2026 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в Наркологічному відділенні №2 КП ЛОР «ЛОМЦПтаТУ» щодо алкогольної залежності (а.с.35).

Відповідно до наказу Служби у справах дітей Бібрської міської ради від 08.06.2026 №10 взято на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).

За змістом довідки ЦНАП Бібрської міської ради №145 від 18.06.2026 ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

30.06.2026 ОСОБА_1 було введено медичний препарат та заборонено вживання спиртних напоїв, всіх крапель на спирту, безалкогольного пива, а також встановлені обмеження щодо певних напоїв (а.с.72).

Постановами Жидачівського районного суду Львівської області від 06.06.2025, 20.05.2026, 14.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 184, частиною 2 ст. 173-2 КУпАП і на неї накладено адміністративні стягнення. Постановами встановлено неналежне виконання нею батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_2 , зокрема через вживання спиртних напоїв та перебування у стані алкогольного сп`яніння, залишення дитини ОСОБА_2 без нагляду, а також вчинення домашнього насильства стосовно дочки ОСОБА_8 (а.с.31, https://reyestr.court.gov.ua/Review/136697137, ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Згідно з листами Відділення поліції №2 Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області від 15.06.2026, 23.06.2026 на місці події у АДРЕСА_1 виявлено 13.06.2026 ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, яка не могла виконувати обов`язки по догляду за дитиною та не може здійснити супровід дитини у лікарню. Супровід дитини у лікарню здійснено рідною тіткою дитини. З ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду, вирішується питання про притягнення її до відповідальності за ст. 184 КУпАП. Відносно ОСОБА_1 складалися адміністративні протоколи за статтями 173-2 ч.1, 178, ч.1, 2, 180, 184 ч.1, 2 КУпАП (а.с.20, 21).

Сімейним лікарем проведено огляд дитини та виявлені поріз на нозі, а щодо травмованого вуха скеровано в Охмадит, про що свідчить відповідні довідки (а.с.29).

Розпорядженням міського голови Бібрської міської ради №185 від 15.06.2026 негайно відібрано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері та тимчасово влаштовано дитину у « ОСОБА_9 для дітей, що потребують допомоги» (а.с.16).

Згідно з наказом Служби у справах дітей Бібрської міської ради від 15.06.2026 №11 тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у « ОСОБА_9 для дітей, що потребують допомоги» (а.с.15).

За змістом листа КЗ «Центр надання соціальних послуг» Бібрської міської ради від 22.06.2026 фахівцями КЗ ЦНСП Бібрської міської ради проводилась соціальна робота із сім`єю ОСОБА_1 , спрямована на оцінку потреб сім`ї, забезпечення належних умов проживання та захисту прав і законних інтересів малолітньої дитини. У ході соціальної роботи з матір`ю проводились індивідуальні заходи, зокрема, надавалась допомога щодо вирішення проблем, пов`язаних із залежністю від алкоголю. ОСОБА_1 проходила лікування у наркологічному відділенні №2 з приводу алкогольної залежності. Однак проведені профілактичні бесіди та лікування не дали позитивного результату (а.с.22).

У письмових поясненнях, наданих ОСОБА_1 01.05.2025, 07.05.2025, 24.07.2025, 05.09.2025, 15.06.2026, остання зазначила, що нею було застосовано до дочки фізичну силу, вона неодноразово вживала алкогольні напої, також про те, що її попереджали про наслідки неналежного виконання обов`язків матері (а.с.23-27).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю обставин, які свідчать про відсутність забезпечення матір`ю безпечних умов життя дитини та ухилення матір`ю від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Норми права, які застосував суд.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі СК України), Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закон №2402-III) та Конвенції ООН про права дитини (далі Конвенція).

Так, згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини 1, 5 статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Частиною 1 статті 8 Закону №2402-III Закону передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з приписами частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину (частини 1-4 статті 150 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Нормою частини 1 статті 170 СК України встановлено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

За змістом частин 2-3 статті 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до приписів частин 4, 5 статті 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд враховує норми статей 3, 9, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Беручи до уваги приписи частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді цієї справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Згідно з вимогами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд враховує висновок, зроблений Верховним Судом 01 квітня 2020 року у справі №473/1555/19-ц (провадження № 61-22786св19), згідно з яким основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Суд перевіряє наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення і якщо суд дійде висновку, що обставини для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини на час ухвалення рішення відпали, він відмовляє у задоволенні позову, однак така відмова не свідчить автоматично про незаконність чи необґрунтованість рішення органу опіки і піклування про негайне відібрання дитини (див. п. 93 постанови Верховного Суду від 13 серпня 2025 року в справі № 369/8018/23 (провадження № 61-7530св24).

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Надавши оцінку аргументам учасників справи та дослідивши наявні докази, суд насамперед звертає увагу на обставини події, яка стала безпосередньою підставою для негайного відібрання дитини органом опіки та піклування.

Так, 13.06.2026 малолітній ОСОБА_2 отримав ушкодження ноги та вуха, у зв`язку з чим потребував медичної допомоги. Однак його мати, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не могла забезпечити супровід дитини до медичного закладу, тому це довелося зробити рідній тітці дитини.

Суд враховує, що матеріали справи не дають підстав стверджувати, що саме алкогольне сп`яніння матері стало причиною отримання дитиною ушкоджень. Водночас вони підтверджують, що через свій стан відповідач не змогла забезпечити належний догляд за малолітнім сином у ситуації, коли він потребував допомоги дорослого.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків не мало поодинокого характеру, що підтверджується постановами суду про притягнення її до адміністративної відповідальності, письмовими поясненнями самої відповідача, матеріалами органів поліції та соціальних служб.

Суд також зважає на те, що сім`я ОСОБА_1 перебувала під соціальним супроводом, із відповідачем проводилися профілактичні бесіди, надавалися консультації та допомога щодо подолання алкогольної залежності. Крім того, відповідач проходила стаціонарне лікування у наркологічному відділенні, а 30.06.2026 їй було введено медичний препарат, після застосування якого заборонялося вживання алкогольних напоїв.

Наведені обставини свідчать про вжиття відповідачем заходів, спрямованих на подолання алкогольної залежності, що суд оцінює позитивно.

Водночас у судовому засіданні відповідач сама підтвердила, що у вересні 2026 року знову вживала алкогольні напої, хоча й пояснила це одиничним випадком, пов`язаним із приїздом родича.

Суд не має достатніх підстав стверджувати, що відповідач продовжує систематично вживати алкогольні напої. Проте повторне вживання алкоголю після проходження лікування свідчить про непослідовність її поведінки щодо подолання алкогольної залежності та ставить під сумнів стійкість досягнутих позитивних змін.

При цьому суд враховує, що раніше саме перебування відповідача у стані алкогольного сп`яніння призводило до ситуацій, за яких вона не могла забезпечити належний догляд за малолітнім сином. Тому повторне вживання алкоголю після лікування не може оцінюватися відокремлено від її попередньої поведінки та наслідків неналежного виконання батьківських обов`язків.

Суд бере до уваги й те, що матеріально-побутові умови проживання відповідача та дитини за результатами обстежень визнані задовільними, а характеристика закладу дошкільної освіти містить позитивні відомості щодо зацікавленості матері у перебуванні сина в закладі та підтримання нею зв`язку з його працівниками.

Разом з тим належні матеріально-побутові умови проживання не є тотожними безпечним умовам життя дитини. Останні передбачають не лише придатність житла для проживання, а й належний нагляд за дитиною, постійне піклування про її здоров`я та здатність батьків своєчасно реагувати на обставини, які можуть становити для неї небезпеку.

У цій справі підставою для відібрання дитини є не незадовільний стан житла чи матеріальне становище відповідача, а її поведінка, пов`язана зі зловживанням алкогольними напоями, яка раніше вже призводила до неналежного догляду за малолітнім сином.

Суд також враховує вік дитини, яка потребує постійного нагляду та допомоги дорослих і не здатна самостійно забезпечувати власну безпеку.

За таких обставин суд критично оцінює аргументи відповідача про те, що вона виправила свою поведінку та може забезпечити належний догляд за сином. Хоча проходження лікування свідчить про її намагання подолати алкогольну залежність, подальше вживання алкогольних напоїв не дає достатніх підстав вважати, що ці зміни набули стійкого характеру.

Відтак суд доходить висновку, що на час ухвалення рішення продовжують існувати обґрунтовані ризики повторення обставин, за яких відповідач через вживання алкогольних напоїв не зможе забезпечити належний догляд за малолітнім сином та своєчасно надати йому необхідну допомогу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 серпня 2025 року у справі № 369/8018/23, відповідно до якої наявність підстав для відібрання дитини має перевірятися саме на час ухвалення судового рішення.

Оцінюючи необхідність та пропорційність втручання у сімейне життя відповідача, суд враховує, що соціальний супровід, профілактична робота та лікування поки що не забезпечили стійких змін у поведінці відповідача, які дозволяли б зробити висновок про усунення ризиків для безпеки дитини.

При цьому, суд зазначає, що відібрання дитини без позбавлення батьківських прав не має на меті остаточного припинення сімейних зв`язків між матір`ю та сином, а спрямоване на забезпечення безпеки дитини зі збереженням можливості відновлення їхнього спільного проживання після усунення відповідних обставин.

Таким чином, суд доходить переконання, що відібрання малолітнього ОСОБА_2 від матері без позбавлення її батьківських прав є необхідним і пропорційним заходом захисту дитини, який відповідає її найкращим інтересам.

Щодо заявленої позивачем вимоги про відібрання дитини строком на один рік суд зазначає, що положення статті 170 СК України не передбачають встановлення судом конкретного строку відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Натомість частиною третьою цієї статті передбачено можливість повернення дитини батькам за рішенням суду в разі, якщо причин, які перешкоджали її належному вихованню, відпали.

Отже, тривалість відібрання дитини залежить від існування обставин, які стали підставою для застосування цього заходу, а не від наперед визначеного строку.

За таких обставин суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

При цьому суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини 3 статті 170 СК України вона має право звернутися до суду із заявою про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали її належному вихованню.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви (немайнового характеру) такий підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі та стягненню на користь держави у сумі 1 331,20 грн.

На підставі статті 51 Конституції України, статей 150, 155, 164, 170 Сімейного кодексу України, статей 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Органу опіки та піклування Бібрської міської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Львівський район, м. Бібрка, вул.Тарнавського, 22, ідентифікаційний код юридичної особи 04056183) до ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав задовольнити повністю.

Відібрати дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав.

Дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування Бібрської міської ради Львівського району Львівської області для її подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення 28 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів