Постанова № 140983, 27.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.06 р. Справа № 2/288а

11 год. 35 хв. – 11 год. 50 хв. Зала судових засідань– кабінет № 232

м. Донецьк вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Державного підприємства “Сніжнеантрацит” м. Сніжне

до Державної податкової інспекції у м. Сніжному

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2006 року № 0002731540/0

За участю

представників сторін:

від позивача: Бикадоров Ю.В. – за дов. від 11 квітня 2006 року

від відповідача: Шевченко І.П. – за дов. від 5 липня 2006 року

Остроухов А.В. – за дов. від 5 вересня 2006 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов з урахуванням його зміни (арк. справи 5-6, 88) Державним підприємством “Сніжнеантрацит” м. Сніжне до Державної податкової інспекції у м. Сніжному про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2006 року № 0002731540/0 (арк. справи 9), яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 558272 грн. 81 коп.

Відповідач у письмових запереченнях від 8 вересня 2006 року № 765/10/10-012-5 (арк. справи 40) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність застосування відповідачем штрафу за порушення граничних термінів сплати податкового боргу, визначеного рішенням про правонаступництво від 5 липня 2005 року, доводить, що зазначене рішення не є підставою виникнення узгоджених податкових зобов’язань, оскільки такою підставою може бути податкова декларація (пункт 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ), або податкове повідомлення, видане контролюючим органом, коли сума податкового зобов’язання розраховується ним (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону).

Відповідач вважає, що передача податкової заборгованості у сумі 22252139 грн. 17 коп. (недоїмка 20124923 грн. 81 коп., пеня 2127215 грн. 36 коп.) з облікового рахунку відокремленого підрозділу “Шахтоуправління “Зоря – Північна” Державного підприємства “Державна вугільна енергетична компанія” внаслідок її реорганізації на обліковий рахунок позивача є підставою для виникнення податкового боргу, несвоєчасна сплата якого призвела до застосування штрафних (фінансових) санкцій. Доказами передачі боргу наводить лист № 426/06-07 та рішення про правонаступництво № 1492 від 5 липня 2005 року (арк. справи 40).

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство “Сніжнеантрацит” м. Сніжне є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради 13 лютого 2002 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31906124, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сніжному (арк. справи 17–25).

З 3 по 7 серпня 2006 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань за період з 30 червня 2005 року по 3 серпня 2006 року, результати якої викладені у акті перевірки № 136/15-31906124 від 7 серпня 2006 року (арк. справи 10-16).

11 серпня 2006 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002731540/0, яким застосована штрафна (фінансова) санкція за затримку на 391 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 1124707 грн. 17 коп. за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 50 відсотків у сумі 562350 грн. 59 коп. (арк. справи 9). Зазначена сума оскаржується позивачем частково.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Штраф застосований за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання передбаченого нормами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з акту перевірки (арк. справи 12) підставою узгодженості податкових зобов’язань відповідач вважає рішення про правонаступництво №1492 від 5 липня 2005 року. Процесуальною формою даного рішення відповідач вважає лист Державного підприємства “Сніжне антрацит” від 4 липня 2005 року № 426/06 07 (реєстраційний номер податкової 1492, введений до облікової картки 5 липня 2005 року) (арк. справи 42-44).

Наведеним листом позивач просить передати податкову заборгованість з облікових карток відокремлених підрозділів Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” на облікові картки Державного підприємства “Сніжнеантрацит” внаслідок реорганізації, яка відбулася на виконання наказу Міністерства палива та енергетики № 237 від 26 травня 2005 року. Пунктом 5 зазначеного листа (арк. справи 43) передбачена передача з відокремленого підрозділу “Ш/у “Заря – Северная” Державного підприємства “ДУЄК”, ідентифікаційний код 31906124, у тому числі “податок підприємств і організацій” недоїмка 20124923 грн. 81 коп., пеня 2127215 грн. 36 коп. Зазначений лист підписаний генеральним директором підприємства та головним бухгалтером.

Пунктом 3 Наказу Міністерства палива та енергетики № 237 від 26 травня 2005 року “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” передбачено реорганізувати зазначену компанію шляхом виділення з її складу відокремлених підрозділів (ВП) та виробничих одиниць (ВО), у тому числі ВП “Сніжнеантрацит”, ВП “Шахта “Ударник”, ВП “Шахта “Зоря”, ВП “Шахта “Північна”, ВП “Сніжнянський вузол виробничо–технічного зв’язку”, ВП “Сніжнянська автобаза”, ВП “Санаторій–профілакторій “Ударник”, ВП “Санаторій–профілакторій “Зоря”, ВО “Інформаційно–обчислювальний центр” м. Сніжне, ВП “Управління інформаційного забезпечення та комп’ютерних технологій” та приєднання їх до складу ДП „Сніжнеантрацит”. Пунктом 12 зазначеного наказу передбачено, що ДП „Сніжнеантрацит” є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”, пов’язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць відповідно до розподільчих балансів.

Як вбачається з приписів зазначеного наказу включення ш/у “Зоря – Северная”, як зазначено у листі позивача до складу ДП “Сніжнеантрацит” не передбачене.

Порядок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податків передбачений статтею 13 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Підпунктом 13.1.2 пункту 13.1 зазначеної вище статті передбачено, що реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізовується, не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органа така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Податковий орган не приймав рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності, одночасно позивач за рядком 550 передавального балансу на 31 травня 2005 року визначив поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом: на початок звітного періоду у сумі 48043808 грн. 57 коп., на кінець звітного періоду 52719367 грн. 40 коп. Таким чином, зобов’язання щодо сплати податків позивач прийняв на себе, внаслідок виділу яким в розумінні статті 109 Цивільного кодексу України, є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Само по собі рішення про правонаступництво дійсно не є підставою виникнення податкових зобов’язань, і те що відповідач в обліковому рахунку сформував момент такого виникнення узгодженості дату отримання листа від позивача, відповідає виключно хронології внесення певного запису до зворотного боку облікової картки позивача, стосовно моментів узгодженості то вони є загальними, терміни сплати виникли у відповідності до Закону внаслідок подання податкової декларації платниками податків або визначення податковим органом податкового зобов’язання шляхом прийняття податкового повідомлення–рішення платникам податків, податкові зобов’язання або податковий борг яких перейшов до позивача. Нові терміни сплати не визначаються і не змінюються.

З огляду на зазначене, суд не приймає правову позицію позивача, що сплата боргу внаслідок правонаступництва не може призвести до застосування штрафу за порушення граничних термінів сплати податкових зобов’язань.

Суд зазначає, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов’язання платника до бази даних передбачені пунктом 2.2 (чинним на момент формування облікового картки позивача) Інструкції “Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12 травня 1994 року № 37 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 1994 року за № 114/323). До зазначених документів зокрема належать податкові декларації, повідомлення (рішення), рішення прийняті за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочення або відстрочення податкового боргу та інші.

Відсутність зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов’язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Разом з тим, виходячи із принципів всебічного повного об’єктивного розгляду справи суд вважає необхідним дослідити сплачену (погашену) позивачем суму, яка стала підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки (арк. справи 12) штрафні (фінансові) санкції застосовані по факту погашення позивачем, на думку відповідача, податкового боргу у семи випадках.

29 травня 2006 року позивач здійснив сплату 7211 грн. 92 коп. Надходження зазначеної суми відображене в обліковому рахунку позивача (арк. справи 52), з визначенням погашення податкового боргу за рахунок продажу активів платника, платіжне доручення № 317 від 29 травня 2005 року. Зазначена сума рознесена податковим органом у той же день у розмірі 54 коп. на погашення пені та у розмірі 7211 грн. 38 коп. в рахунок погашення недоїмки, рішення про правонаступництво № 1492. Правомірне застосування штрафу у сумі 3605 грн. 69 коп., що припадає на несвоєчасну сплату 7211 грн. 38 коп. позивачем визнається (арк. справи 88).

5 червня 2006 року (арк. справи 53) позивач здійснив сплату 7049 грн. 93 коп. В обліковому рахунку визначено: сплата штрафної санкції, нарахованої органом державної податкової служби платіжне доручення № 323 від 5 червня 2006 року. Із зазначеної суми 93 коп. відповідачем скеровано на нарахування пені та 7049 грн. - на сплату штрафних (фінансових) санкцій, саме зазначена сума визначена у якості обчислення штрафу.

Виходячи із визначення штрафної санкції (штраф) наведеного у пункті 1.5 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як плати у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами, штраф за несвоєчасну сплату штрафу не застосовується, внаслідок чого застосування штрафу по факту зазначеної сплати у розмірі 3524 грн. 50 коп. є безпідставним.

16 червня 2006 року позивачем сплачено 950 грн. 36 коп. (арк. справи 53) в рахунок погашення податкового боргу за рахунок продажу активів, з них відповідач 950 грн. 18 коп. направив в погашення недоїмки згідно рішення про правонаступництво. Застосування штрафу у розмірі 475 грн. 09 коп., що припадає на 950 грн. 18 коп. визнано позивачем правомірно (арк. справи 88).

16 червня 2006 року за платіжним дорученням № 1223 позивачем сплачено 20000 грн. (арк. справи 53, 80) з визначенням платежу “перераховується податок на прибуток згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року”. Відповідач 19996 грн. 07 коп. з зазначеної суми направив в погашення фінансових санкцій згідно рішення про правонаступництво. За будь-яких умов штрафні санкції за несвоєчасну сплату штрафних санкцій не застосовуються, внаслідок чого застосування штрафу у розмірі 9998 грн. 04 коп. за даним надходженням є безпідставним.

30 червня 2006 року позивачем був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2005 рік, за яким податкові зобов’язання зазначеного року були зменшені на 650000 грн. (арк. справи 30).

31 липня 2006 року позивачем був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2005 рік, внаслідок чого податкові зобов’язання були зменшені на 439500 грн. (арк.. справи 31).

30 червня та 31 липня 2006 року відповідач відобразив зазначені уточнюючі розрахунки (арк.. справи 54) в обліковому рахунку та врахував зменшення визначених ними сум в рахунок погашення недоїмки згідно рішення про правонаступництво (арк.. справи 12). Застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 544750 грн. внаслідок зменшення податкових зобов’язань позивачем суд вважає безпідставним з огляду на нижченаведене.

Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання

Уточнюючими розрахунками, які надані позивачем до податкового органу відповідно до абзацу 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зменшена сума узгоджених податкових зобов’язань. Зазначене зменшення не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкових зобов’язань і не є погашеною сумою в розумінні приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону, внаслідок чого підстави для застосування штрафу відсутні.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Жодна з обставин у спірних відносинах місця не має. Таким чином, нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму, яка не сплачена до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Суд не приймає посилання відповідача на врахування зменшеної суми податкових зобов’язань в рахунок сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з огляду на недоведеність факту погашення зазначених зобов’язань певним чином.

Суд вважає, що відповідачем застосований порядок нарахування штрафів, виходячи не з погашеної суми податкового боргу, яка є об’єктом обчислення штрафу за приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати спірне податкове повідомлення-рішення правомірно прийнятим.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення–рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного підпунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства “Сніжнеантрацит” м. Сніжне до Державної податкової інспекції у м. Сніжному про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2006 року № 0002731540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 558272 грн. 81 коп. задовольнити повністю.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжному від 11 серпня 2006 року № 0002731540/0 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 558272 грн. 81 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Сніжнеантрацит” м. Сніжне (86500, м. Сніжне Донецької області, вул. Леніна,32, рахунок 26005307570637 в АКПИБ м. Сніжне, МФО 334237, ЄДРПОУ 31906124) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 27 вересня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723

Надруковано 3 примірники:

1 – у справу

2 – позивачу

3 - відповідачу