Постанова № 140984, 27.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.06 р. Справа № 2/289а

11 год. 15 хв. – 11 год. 30 хв. Зала судових засідань – кабінет № 232

м. Донецьк вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Державного підприємства “Сніжнеантрацит” м. Сніжне

до Державної податкової інспекції у м. Сніжному

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2006 року № 0002651540/0

За участю

представників сторін:

від позивача: Бикадоров Ю.В. – за дов. від 11 квітня 2006 року

від відповідача: Шевченко І.П. – за дов. від 5 липня 2006 року

Остроухов А.В. – за дов. від 5 вересня 2006 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов (арк. справи 5-7, 27-28) Державним підприємством “Сніжнеантрацит” м. Сніжне до Державної податкової інспекції у м. Сніжному про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2006 року № 0002651540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 798443 грн. 88 коп. (арк. справи 10).

Відповідач у письмових запереченнях від 8 вересня 2006 року № 764/10/10-012-5 (арк. справи 38) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність застосування відповідачем штрафу за порушення граничних термінів сплати податкового боргу визначеного рішенням про правонаступництво від 30 червня 2005 року, доводить що зазначене рішення не є підставою виникнення узгоджених податкових зобов’язань, оскільки такою підставою може бути податкова декларація (пункт 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ), або податкове повідомлення видане контролюючим органом коли сума податкового зобов’язання розраховується ним (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону).

Відповідач вважає, що передача податкового боргу по податку на додану вартість з облікового рахунку відокремленого підрозділу “Сніжнеантрацит” Державного підприємства “Державна вугільна енергетична компанія” внаслідок його реорганізації на обліковий рахунок позивача є підставою для виникнення податкового боргу, несвоєчасна сплата його частини у розмірі 1596887 грн. 67 коп. призвела до застосування штрафних (фінансових) санкцій. Доказами передачі боргу наводить акт приймання-передачі податкового боргу № 207 від 30 червня 2005 року, який відповідач визначає у обліковому рахунку позивача та акті перевірки як рішення про правонаступництво № 207 від 30 червня 2005 року (арк. справи 40).

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство “Сніжнеантрацит” м. Сніжне є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 2 вересня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за номером 31906124, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сніжному, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06675210 від 1 червня 2005 року (арк. справи 18-26, 34).

У період з 3 по 7 серпня 2006 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов’язань за період з 30 червня 2005 року по 3 серпня 2006 року, результати якої викладені у акті перевірки № 136/15-31906124 від 7 серпня 2006 року (арк. справи 11-17).

11 серпня 2006 року відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0002651540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за затримку на 393 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 50 відсотків у сумі 798443 грн. 88 коп. (арк. справи 10).

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приписами Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР встановлений місячний звітний податковий період. Нормами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом “а” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з акту перевірки (арк. справи 13) підставою узгодженості податкових зобов’язань відповідач вважає рішення про правонаступництво № 207 від 30 червня 2005 року. Процесуальною формою даного рішення відповідач вважає акт приймання-передачі податкового боргу по Державному підприємству “Сніжнеантрацит” станом на 30 червня 2005 року № 207 від 30 червня 2005 року.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 237 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” припинена процедура припинення діяльності державних підприємств, зокрема “Сніжнеантрацит”, та відновлена їх господарська діяльність. Підпунктом 3.5 пункту 3 цього наказу визначено, що Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” реорганізується шляхом виділення з його складу, зокрема, відокремленого підрозділу “Сніжнеантрацит” та приєднання його до складу Державного підприємства “Сніжнеантрацит”. Пунктом 12 зазначеного наказу, зокрема, визначено, що Державне підприємство “Сніжнеантрацит” є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, пов’язаних з діяльністю виділеного з його складу відокремленого підрозділу відповідно до розподільчих балансів.

Рядок 550 розділу 4 передатного балансу станом на 31 травня 2005 року визначає, що Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” передані Державному підприємству “Сніжнеантрацит” поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом на кінець звітного періоду у розмірі 52719367 грн. 40 коп.

Порядок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податків передбачений статтею 13 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Підпунктом 13.1.2 пункту 13.1 зазначеної вище статті передбачено, що реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізовується, не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органа така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Податковий орган не приймав рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності, одночасно позивач за рядком 550 передавального балансу на 31 травня 2005 року визначив поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом: на початок звітного періоду у сумі 48043808 грн. 57 коп., на кінець звітного періоду 52719367 грн. 40 коп. Таким чином, зобов’язання щодо сплати податків позивач прийняв на себе, внаслідок виділу, яким в розумінні статті 109 Цивільного кодексу України, є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Само по собі рішення про правонаступництво дійсно не є підставою виникнення податкових зобов’язань, і те, що відповідач в обліковому рахунку сформував момент такого виникнення узгодженості дату складення акту приймання-передачі податкового боргу № 207 від 30 червня 2005 року, відповідає виключно хронології внесення певного запису до зворотного боку облікової картки позивача, стосовно моментів узгодженості то вони є загальними, терміни сплати виникли у відповідності до Закону внаслідок подання податкової декларації платниками податків або визначення податковим органом податкового зобов’язання шляхом прийняття податкового повідомлення–рішення платникам податків, податкові зобов’язання або податковий борг яких перейшов до позивача. Нові терміни сплати не визначаються і не змінюються.

З огляду на зазначене, суд не приймає правову позицію позивача, що сплата боргу внаслідок правонаступництва не може призвести до застосування штрафу за порушення граничних термінів сплати податкових зобов’язань.

Суд зазначає, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов’язання платника до бази даних передбачені пунктом 2.2 (чинним на момент формування облікового картки позивача) Інструкції “Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12 травня 1994 року № 37 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 1994 року за № 114/323). До зазначених документів зокрема належать податкові декларації, повідомлення (рішення), рішення прийняті за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочення або відстрочення податкового боргу та інші.

Відсутність зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов’язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Разом з тим, виходячи із принципів всебічного повного об’єктивного розгляду справи суд вважає необхідним дослідити сплачену (погашену) позивачем суму, яка стала підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки (арк.. справи 12-13) об’єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата позивачем з 4 квітня 2006 року по 28 липня 2006 року сум податку на додану вартість 28 платіжними дорученнями, дати та суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача (арк.. справи 46-49, 75-78).

Призначення платежу як вбачається з облікової картки та платіжних доручень (арк. справи 138-165), сплата згідно постанови Кабінету Міністрів України № 270 (арк. справи 167-169).

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.

Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270".

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Зазначеною постановою визначено, що платникам податку необхідно забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління "Національного банку від 18 грудня 1998 р. N 527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 24 грудня 1998 р. за N 819/3259).

Позивач здійснив оплату поточних податкових зобов’язання відповідно до зазначеної постанови.

У будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов’язань інших податкових періодів.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати спірне податкове повідомлення-рішення правомірно прийнятим.

Суд зазначає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення–рішення відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене рішення прийняте ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного підпунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства “Сніжнеантрацит” м. Сніжне до Державної податкової інспекції у м. Сніжному про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2006 року № 0002651540/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 798443 грн. 88 коп. задовольнити повністю.

Визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжному від 11 серпня 2006 року № 0002651540/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Сніжнеантрацит” м. Сніжне (86500, м. Сніжне Донецької області, вул. Леніна,32, рахунок 26005307570637 в АКПИБ м. Сніжне, МФО 334237, ЄДРПОУ 31906124) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 27 вересня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723 Надруковано 3 примірники:

1 – у справу

2 – позивачу

3 - відповідачу