Рішення № 140982667, 16.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/26958/25

провадження № 2/753/1455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костенка О.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва в режимі відеоконференції цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації,

треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України,

про визначення частки померлого та визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача Дарницької РДА в місті Києві, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , КМУ МЮ України, про визначення частки померлого та визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову зазначив, що він, його діти ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни, укладеного 15.12.1994 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, а 01.05.2021 року - його батько.

Для прийняття спадщини після смерті матері він звернувся до Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори, проте отримав відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, з посиланням на те, що у договорі міни від 15.12.1994 року не визначено частки кожного із співвласників квартири.

Вказане перешкоджає йому оформити спадщину, а тому просить суд: 1) визначити, що частку ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , становить 1/5 (одну п`яту) її частину; 2) визнати за ним право власності на 1/5 (одну п`яту) частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування (а.с. 1-24).

13.01.2026 року Дарницька РДА в місті Києві у відзиві на позов просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначила, що єдиним представницьким органом міста Києва є Київська міська рада, яка представляє територіальну громаду міста Києва. При цьому, Дарницька РДА в місті Києві взагалі не наділена повноваженнями в даній сфері правовідносин, а тому не вчиняла жодних дій, які б порушували права ОСОБА_1 , як спадкоємця (а.с. 41-46).

21.04.2026 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КМУ МЮ України - Башук Ю.О. звернулась до суду із поясненнями щодо позову, в яких просила суд ухвалити законне та справедливе рішення (а.с. 102-123).

29.05.2026 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою, в якій не заперечувала проти задоволення позову та зазначила, що вона не претендує на спадщину, оскільки вона відмовилась від її прийняття у встановленому законом порядку (а.с. 149-151).

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва Цимбал І.К. від 05.01.2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження (а.с. 34-35).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с. 55).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.07.2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницької РДА в місті Києві, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , КМУ МЮ України, про визначення частки померлого та визнання права власності в порядку спадкування прийнято до провадження судді Осіпенко Л.М. (а.с. 161).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов з підстав викладених у ньому.

У судовому засіданні представник відповідача Дарницької РДА в місті Києві - Горбенко І.М. заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

У судове засідання треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору КМУ МЮ України - Башук Ю.О. не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, матеріали спадкової справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується актовим записом про смерть № 11729 від 27.07.2015 року, на підставі якого Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 8, 90).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить частка у праві власності у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується договором міни від 15.12.1994 року, право власності зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації (а.с. 95).

Єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 за законом є її син - позивач ОСОБА_1 , що підтверджується: актовим записом про народження ОСОБА_1 за № 1977, на підставі якого Дарницьким бюро РАЦС м. Києва видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 96); матеріалами спадкової справи № 40/2016 щодо майна померлої (а.с. 98).

Чоловік померлої - ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини (ас. а.с. 90). Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріуса не звертались.

17.10.2023 року постановою державного нотаріуса Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори за № 1237/02-31 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за законом на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 16-17, 99).

Зі змісту постанови вбачається, що спадкове майно, на яке спадкоємець просить видати свідоцтво про право на спадщину складається з 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 . На підтвердження права власності за померлою ОСОБА_5 вказаної частки квартири, спадкоємець надав Договір міни, посвідчений Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою 15.12.1994 року, який зареєстрований реєстрі за № 2к-2953. Вказаний договір підтверджує право спільної сумісної власності на ім`я померлої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Розмір частки квартири зазначено як - одиниця. Також спадкоємцем надана Інформаційна довідка КВ-2023 № 27603 від 25.09.2023 року, видана Комунальним підприємством Київське бюро технічної інвентаризації, частка померлої в якій також не визначена.

Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, нотаріусом зазначено, що враховуючи викладене та оскільки нотаріус не може сам визначити частку померлого у спадковому майні, а тому позивачу необхідно звернутися до суду для визначення частки померлого у спільній сумісній власності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача суд замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначити відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При вирішенні питання про належний склад відповідачів суд виходить із характеру спірних матеріальних правовідносин.

У спорах про визнання права власності в порядку спадкування належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності таких спадкоємців, неприйняття ними спадщини, відмови від її прийняття чи усунення їх від права на спадкування - відповідний орган місцевого самоврядування.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Матеріалами цієї справи не встановлено іншого спадкоємця, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 та права якого конкурували б із правами позивача на спірне майно.

Від імені територіальної громади міста Києва повноваження органу місцевого самоврядування здійснює Київська міська рада. Натомість Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація не є спадкоємцями ОСОБА_5 , не є співвласниками спірної квартири та не виступають у цих правовідносинах відповідними органами місцевого самоврядування, до яких за передбачених законом умов може перейти відумерла спадщина.

Саме по собі здійснення цими органами передбачених законодавством виконавчих чи делегованих повноважень не робить їх носіями матеріальних прав та обов`язків у спірному спадковому правовідношенні.

Ураховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог, які пред`явлені до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, слід відмовити у зв`язку з пред`явленням їх до неналежного відповідача.

Оскільки позов пред`явлено не до тієї особи, яка має за ним відповідати, що є обов`язковою підставою для відмови у його задоволенні, суд не дає оцінку решті доводів позовної заяви, тому що вони можуть бути дослідженні та оцінені лише за умови правильного визначення кола осіб, які беруть участь у справі, їх процесуального статусу, що узгоджується із встановленим статтею 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод правом на справедливий суд, яке включає, зокрема, право на доступ до суду (щодо прав і обов`язків цивільного характеру) і передбачає надання особі відповідних процесуальних гарантій здійснення її прав у суді першої інстанції (Menshakova v. Ukraine, заява від 08 квітня 2010 року № 377/02).

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на частку квартири в порядку спадкування у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача.

Щодо вимоги позивача про визначення частки померлої ОСОБА_5 у праві власності на квартиру, суд зазначає таке.

В постанові ВС від 22.04.2020 року у справі № 127/23809/18 суд прийшов до висновку про те, що визначення судом частки співвласника у праві спільної сумісної власності на спірне майно за померлим не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. У такому випадку суд вирішив би питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.

Такі позовні вимоги не узгоджуються з вимогами законодавства та не є належним способом захисту порушених прав відповідно до статті 16 ЦК України.

З огляду на викладене, вимога про визначення частки померлої ОСОБА_5 у праві власності на квартиру також задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 328, 346, 356, 364, 367, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1233, 1241, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 51, 76-81, 89, 133, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, про визначення частки померлого та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.10.2026 року.

Суддя: Л.М. Осіпенко