Постанова № 14097931, 09.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2011                                                                                           № 17/185-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гольцової Л.А.

суддів:           Рябуха В.І.

          Ропій Л.М.

за участю секретаря

судового засідання

          Філоненко М.В.

за участю представників сторін

від позивача: Куцевич О.П., представник, довіреність б/н від 17.02.2010;

від відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра”

на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2010

у справі № 17/185-10 (Горбасенко П. В. )

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіге Україна”

про                                                   усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання вчинити дії

постанова прийнята 09.03.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 02.02.2011 до 09.03.2011

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду Київської області від 05.11.2010 у справі № 17/185-10 відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фіге Україна” про усунення перешкод у користуванні майном та зобов’язання вчинити дії.

          Не погодившись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк „Надра” (далі – ВАТ КБ „Надра”) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилається, що відповідач чинив перешкоди позивачу, як власнику майна, у користуванні та розпорядженні цим майном, а тому позивач не мав можливості забрати майно зі складу до закінчення дії договору; судом не в повній мірі досліджено умови спірного договору та додатків до нього.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Фіге Україна” (далі – ТОВ „Фіге Україна”) відзив на апеляційну скаргу ВАТ КБ „Надра” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

          В засідання суду, призначене на 09.03.2011, ТОВ „Фіге Україна” повноважних представників не направило, про причини їх нез’явлення в засідання суду не сповістило незважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ВАТ КБ „Надра” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 02.02.2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 №75.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 у даній справі зобов’язано позивача: 1) надати письмові пояснення стосовно п. 6.1 угоди; 2) повідомити відповідача про день, час та місце засідання суду у даній справі, призначене на 09.03.2011, оформивши таке повідомлення телефонограмою, яку надати в наступне засідання суду з відміткою про здійснені дії; 3) результати розгляду справи № 21/188-10.

          Вимоги ухвали суду позивачем не виконані.

          В засіданні суду 09.03.2011 представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 17/185-10 до моменту виконання сторонами досягнутих домовленостей та виконання умов мирової угоди у справі № 21\188-10.

          Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки перелік підстав, з якими законодавець пов’язує зупинення провадження у справі, відповідно до ст. 79 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом. Вказаною статтею не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі, як „до моменту виконання сторонами умов мирової угоди в іншій справі”.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „Фіге Україна” (Виконавець) та ВАТ КБ „Надра” (Замовник) 24.03.2007 укладено договір про надання складських послуг № і/20070324/015, за умовами якого Виконавець зобов’язався надати Замовнику послуги, пов’язані з товаром в обсязі та порядку, передбаченому договором, а Замовник – прийняти та оплатити ці послуги (п. 1.1 договору).

Обсяг послуг, які надаються Виконавцем, вказаний у додатку 1 (Стандартний порядок дій) до даного договору, який є його невід’ємною частиною. Виконавець несе відповідальність за збереження контролю над товаром та за ведення обліку відповідно до угоди. Перелік товару, його найменування та види, інша довідкова інформація, включаючи кількість та якість товару, буде наведена в акті приймання товару на зберігання, який повинен бути належним чином підписаний обома сторонами (п.п. 1.2, 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору Виконавець зобов’язується надавати складські послуги на складі (підприємство, яке використовується та управляється Виконавцем для надання послуг та знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 28) відповідно до концепції декількох користувачів, та буде дотримуватись стандартів, які вказані в додатку 2, на що Замовник дає свою згоду в угоді.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору передбачено, що Замовник буде виплачувати Виконавцю винагороду за надані послуги щомісячно, відповідно до додатку 3 (винагорода). Тарифи, які вказані в додатку 3, обчислюються відповідно до комерційної та структурної інформації у порядку, який передбачений в додатку 4. Сторони здійснять спільну перевірку такої інформації через 6 місяців після початку діяльності та будуть повторювати її в подальшому через кожних 6 місяців. Якщо дійсна інформації, яка є відображеною у вигляді комерційної та структурної інформації, наведеної у додатку 4, сторони проведуть переговори на предмет того, як відобразити обсяг складських послуг, що змінився, а також вплив такого відхилення від інформації, яка міститься у додатку 4 на вартість послуг, якщо таке буде мати місце. Ціни, які наведені в угоді, будуть діяти протягом одного року, починаючи з 24.03.2007. На наступні роки ціни (тарифи) за послуги підлягаються одноразовому щорічному коригуванню у випадку збільшення зовнішніх затрат (включаючи затрати на оплату праці, збільшення заробітної плати, енергоносії, розхідні матеріали, послуги, орендну плату і т.д., які знаходяться поза межами контролю Виконавця і не можуть бути компенсованими іншим чином.

Договір набирає чинності 24.03.2007 Термін дії договору – два роки та шість місяців (п.14.1 договору).

Сторонами 24.03.2007 укладено додаток 3 до договору № і/20070324/015, яким вони погодили тарифи за надання складських послуг.

Згідно з п. 4 додатку 3 до договору № і/20070324/015 Виконавець виставляє рахунок за вартість послуг (не включаючи резервування) протягом 5 робочих днів наступного місяця.

У позивача перед відповідачем існувала заборгованість за надані по договору №і/20070324/015 послуги, що підтверджується листами позивача від 18.10.2010 № 1-3-19913 (а.с. 79), від 23.03.2009 № 10-5-5360 (а.с. 93), від 12.06.2009 № 1-5-11650 (а.с. 94), а також змістом позовної заяви (а.с. 60-63).

          Позивачем до матеріалів справи надано підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2009 (а.с. 26), який свідчить про наявність заборгованості перед відповідачем за надані послуги по спірному договору на загальну суму 3014707,61 грн.

          Пунктом 6.1 договору передбачено, що Виконавець має право утримати товар, який знаходиться на складі, до моменту сплати Замовником належних платежів згідно угоди.

          Матеріали справи не містять відомостей про своєчасне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором в частині сплати платежів.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

          При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Статтею 594 ЦК України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

          Слід зауважити, що притримання - це право, а не обов'язок кредитора, а тому скористатися ним чи ні - цілком залежить від одностороннього волевиявлення кредитора. Водночас, як вбачається з визначення поняття притримання та основних його положень, реалізація цього права кредитора здійснюється за наявності юридичного складу, який охоплюється сукупністю наступних юридичних фактів:

- існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основне зобов'язання, яке забезпечується);

- законність володіння річчю. Кредитор може здійснювати притримання лише тієї речі, яка на момент порушення боржником зобов'язання щодо цієї речі знаходиться в нього;

- факт порушення боржником основного зобов'язання.

Право притримання рухомого майна згідно із ст. 21 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначається як забезпечувальне обтяження. Відповідно до ст. 11 цього Закону обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 „Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна”, а також наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5 „Про затвердження Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв”.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Оскільки матеріали справи доводять наявність у позивача заборгованості перед відповідачем щодо оплати отриманих послуг по зберіганню майна за спірним договором, то суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що у зв’язку з наведеним та, враховуючи положення вказаного вище законодавства, відповідач правомірно скористався правом притримання рухомого майна, що знаходиться на зберіганні у останнього згідно договору про надання складських послуг № і/20070324/015.

          Вказані вище дії відповідача підтверджуються витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 27.01.2009 № 22405915 (а.с. 42-51).

Беручи до уваги зазначене, місцевий господарський суд мотивовано відмовив позивачу в задоволенні його позовної вимоги в частині зобов’язання відповідача не перешкоджати у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном.

Що стосується відмови суду в задоволенні позовної вимоги про зобов’язання відповідача за участі уповноваженого представника позивача здійснити інвентаризацію майна, яке передано останнім на зберігання до складу, то згідно п.п. „в” п. 11.8 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69, кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов’язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей.

Позивачем не доведено його не можливості здійснити інвентаризацію товару, що знаходиться на складі відповідача на підставі наявних у позивача документів, в т.ч. актів на повернення позивачу товарно-матеріальних цінностей з відповідального збереження відповідача (а.с. 95-108). Крім того, позивачем, в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України, не надано документів, які б свідчили про перешкоджання відповідачем проти здійснення позивачем дій щодо проведення інвентаризації.

Вимога позивача про зобов’язання виконання відповідачем п. 8, п. 5 додатку № 1 до договору щодо надання актів прийому товару на зберігання та документів, що мають відношення до товару позивача згідно наданого переліку, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п. 8.1 договору Замовник має право перевіряти умови, в яких зберігається товар, та його статус на складі протягом звичайного робочого часу (з 09:00 до 18:00), а також перевіряти документи та записи Виконавця, які мають відношення до товару, що належить Замовнику.

Виконавець повинен підготувати документацію, яка необхідна для відправки товарів експедиторами Замовника його клієнтам на підставі інформації, наданої Замовником. Виконавець повинен зберігати копії усієї транспортної документації та надавати Замовнику оригіналу. В цих документах повинні бути зазначені тип та кількість продукції, місце призначення, дата відправки, транспортна інформація та підписи водія, а також будь-які інші дані, узгоджені сторонами (п.п. 5.1, 5.2 додатку № 1 до договору).

Звернення позивача з вимогою (проханням) про надання актів прийому товару на зберігання та документів, що мають відношення до товару ВАТ КБ „Надра”, в матеріалах справи відсутні.

Відносно зобов’язання відповідача припинити нарахування плати за договором про надання складських послуг № і/20070324/015, то колегія суддів виходить з наведеного нижче.

Частиною 3 ст. 946 ЦК України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Умовами п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 договору визначено, що загальна сума договору складається із сум, які вказані у відповідних додатках до договору. Виконавець буде виставляти рахунки за свої послуги, які надані на умовах угоди щомісячно. Платіж повинен здійснюватись протягом 10 робочих днів після отримання наступного пакету документів, який складається з відповідного рахунку-фактури та податкового рахунку-фактури. За будь-яке прострочення платежу зі сторони Замовника за надані послуги за відсутності претензії проти Виконавця, наданої у письмовому вигляді не пізніше 5 робочих днів від моменту отримання пакету документів, Замовник повинен сплатити Виконавцю пеню розміром подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу. Будь-який рахунок-фактура стає незаперечним через 14 робочих днів у випадку, якщо від Замовника не були отримані не були отримані коментарі та зауваження у письмовому вигляді в терміни, зазначені в п. 5.3 договору.

В зв’язку з тим, що на складі відповідача знаходиться майно позивача, що не заперечується останнім, надаються послуги по зберіганню майна, за які у відповідності до вимог ч. 3 ст. 946 ЦК України підлягає нарахуванню плата за зберігання, а тому вимога про припинення нарахування плати за договором № і/20070324/015 є необґрунтованою.

          Заперечення скаржника, що відповідач чинив перешкоди позивачу, як власнику майна, у користуванні та розпорядженні цим майном, а тому позивач не мав можливості забрати майно зі складу до закінчення дії договору, є такими, що суперечать матеріалам справи.

Судовою колегією не приймається до уваги також посилання заявника, що судом першої інстанції не досліджено всебічно і в повному обсязі обставини справи, не надано оцінку письмовим доказам, оскільки:

- згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          - письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 ГПК України).

          Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

          За результатами розгляду апеляційної скарги ВАТ КБ „Надра” судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43 ГПК України.

          Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2010 у справі № 17/185-10.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2010 у справі № 17/185-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 17/185-10 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Гольцова Л.А.

Судді                                                                                          Рябуха В.І.

                                                                                          Ропій Л.М.

10.03.11 (відправлено)