Рішення № 14097482, 16.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.02.11 р. Справа № 29/79

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Риженко Т.М., судді Сгара Є.В., Курило Г.В.

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж - Метал”, м.Донецьк

до Відповідача: Приватного комерційного підприємства „Діпромтекс”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 2666,20грн., 3% річних у сумі 30,68грн., пені у розмірі 174,91грн., інфляційних витрат у сумі 16,00грн.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю від 12.05.2010р.)

представника Відповідача не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж - Метал”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного комерційного підприємства „Діпромтекс”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2666,20грн., 3% річних у сумі 30,68грн., пені у розмірі 174,91грн., інфляційних витрат у сумі 16,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №75 від 18.05.2010р., рахунку фактури, видаткової накладної, листа вимоги від 25.06.2010р., договору №1 про надання адвокатських послуг від 01.10.2010р., додаткових угод до договору про надання адвокатських послуг, прибуткового ордеру.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49 Господарського процесуального кодексу, ст. 173, п.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України.

25.10.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж-Метал”, та довідку про юридичну адресу та рахунки Позивача.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 06.12.2010р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Курило Г.Є. та Мартюхіна Н.О.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 18.01.2011р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Сгара Є.В., Курило Г.Є.

Заявою від 18.01.2011р. №б/н Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив підстави позову, просить враховувати підставою стягнення заборгованості за договором №93 від 17.09.2009р. Договір №75 від 18.05.2010р. був вказаний помилково.

Відповідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті Позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 18.01.2011р. №б/н, оскільки Позивачем було подано вказану заяву саме до початку розгляду справи у складі колегії суддів у складі головуючого судді Риженко Т.М., суддів Сгара Є.В., Курило Г.Є. Суд приймає заяву про зміну підстави позову, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

18.01.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвічдену копію договору купівлі-продажу №93 від 19 вересня 2009р.

Представник Позивача у судове засідання зявився, підтримав заяву від 18.01.2011р. №б/н.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: м.Донецьк, вул.Образцова 8а, 83087; м.Донецьк, просп. Образцовий 8а, 83087.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд:

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж - Метал” (Продавець) та Приватним комерційним підприємством „Діпромтекс” (Покупець) було укладено договір купівлі продажу №93, відповідно п.1.1 Продавець зобовязується поставити у власність Покупця Товар, в асортименті, кількості, з якісними характеристиками та по цінам, вказаних у рахунках фактурах, видаткових накладних та узгоджених Сторонами, які є невідємною частиною даного Договору. Покупець зобовязується оплатити та прийняти, вказаний у п.1.1 даного Договору, Товар, на умовах, передбачених даним Договором (п.1.3 Договору).

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо умов розрахунків:

- розрахунки за Товар здійснюються Покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 3-х календарних днів з моменту відвантаження зі складу Продавця, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця, якщо інше не передбачено Сторонами (п.3.1 Договору);

- Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківські рахунки Продавця (п.3.1 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору у випадку порушення умов п.п. 3.1, 3.2 Покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, штраф у розмірі 3% річних від загальної суми за договором та індексу інфляції незважаючи на часткове виконання умов договору по оплаті за відвантажену продукцію.

Даний Договір вступає в дію з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2009 року. Одна зі сторін, за своєю ініціативою за 30 календарних днів до закінчення строку договору, письмово повідомить іншу сторону про припинення зобовязань по договору, направить Акт звіряння взаємних розрахунків за договором для підписання, при невиконанні даних дій договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах (п.7.1 Договору).

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 2666,20грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-03959 від 21 05.2010р., вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень, крім того у накладній мається посилання на рахунок фактуру №СФ 05329 від 18.05.2010р. Позивачем для оплати було виставлено рахунок-фактуру №СФ-05329 від 18.05.2010р. на суму 2666,20грн., у якому міститься посилання на договір №93 від 17.09.2009р.

Внаслідок цього обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Відповідачем товар отриманий.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 2666,20грн.

25.06.2010р. Позивачем на адресу Відповідача для оплати було направлено лист №б/н з вимогою погасити заборгованість у розмірі 2666,20грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №93 від 17.09.2009р. Позивачем було здійснено поставку, але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 2666,20грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 2666,20грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Приватного комерційного підприємства „Діпромтекс”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 16,00грн., 3% річних від суми загального боргу складає 30,68грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 16,00грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 30,68 грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені сформульована безпосередньо у п.4.2 договору у випадку порушення умов п.п. 3.1, 3.2 Покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати, штраф у розмірі 3% річних від загальної суми за договором та індексу інфляції незважаючи на часткове виконання умов договору по оплаті за відвантажену продукцію, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені та період нарахування пені, дійшов висновку щодо задоволення пені у повному обсязі у сумі 174,91грн.

Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 2582,60грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку , якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Правовідносини між Позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються договором №01 про надання адвокатських послуг від 01.10.2010р., свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №2887 від 23.04.2008року, копією квитанцією до прибуткового касового ордера з підставою платежу: договір про надання адвокатських послуг від 01.10.2010р. з оплатою 2582,60грн.

Відповідно до п.1.1 договору адвокат зобовязується надати Замовнику увесь комплекс адвокатських послуг, повязаних із захистом прав та охоронюваних законом інтересів Замовника, повязаних із стягненням боргу за поставлений товар та неоплачений товар з Приватного комерційного підприємства „Діпромтекс” а саме: підготовлення та подача позовної заяви до Господарського суду Донецької області про стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар; представлення інтересів Замовника у Господарському суді Донецької області, при розгляді позовної заяви про стягнення боргу з Приватного комерційного підприємства „Діпромтекс”; здійснення правового аналізу усіх документів та матеріалів справи, необхідних для стягнення усіх фактичних обставин справи, первинної документації, процесуальних документів, усіх інших документів правового характеру; надання Замовнику консультацій по правовим питанням у рамках предмету розгляду справ та правових наслідків; формування та доведення до суду, відповідними процесуальними можливостями правової позиції Замовника по справі; здійснення підготовки необхідних процесуальних документів по справі та надання їх до суду; застосування усіх можливих, передбачених законом, методів для забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів Замовника, які можуть сприяти винесенню рішення суду на його користь.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року. При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та обєктивному розгляді справи № 29/79, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 2582,60грн. істотно завищеною. З огляду на викладене, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 29/79, а також враховуючи заяву про зміну підстави позову у звязку з помилковою у позовній заяві, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на правову допомогу адвоката, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 500,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж - Метал”, м.Донецьк до Приватного комерційного підприємства „Діпромтекс”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 2666,20грн., 3% річних у сумі 30,68грн., пені у розмірі 174,91грн., інфляційних витрат у сумі 16,00грн. задовольнити.

2. Стягнути з Приватного комерційного підприємства „Діпромтекс” (83087, Донецька область, м.Донецьк, пр.Образцовий, б. 8а, ЄДРПОУ 21988263, р/р 26005080171000, у ПАО Донгорбанк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж - Метал” (83049, м.Донецьк, вул.Воінська 16, офс. 12, ЄДРПОУ 33956931, р/р 26000060007968 у філії КБ ПАО „Приватбанк” Донецьке РУ, МФО 335496) заборгованість у розмірі 2666,20грн., 3% річних у сумі 30,68грн., пені у розмірі 174,91грн., інфляційних витрат у сумі 16,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного комерційного підприємства „Діпромтекс” (83087, Донецька область, м.Донецьк, пр.Образцовий, б. 8а, ЄДРПОУ 21988263, р/р 26005080171000, у ПАО Донгорбанк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехмонтаж - Метал” (83049, м.Донецьк, вул.Воінська 16, офс. 12, ЄДРПОУ 33956931, р/р 26000060007968 у філії КБ ПАО „Приватбанк” Донецьке РУ, МФО 335496) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., витрати на оплату адвоката у сумі 500,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 16.02.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Суддя Є.В.Сгара

Суддя Г.В.Курило

Повний текст рішення складено та підписано 21 .02.11р.